Музичні, мультиплікаційні, науково-популярні та фільми для дітей. Весь український сценічний театр XX століття за участю корифеїв театру теж тут, наприклад, «В степах України» (1952 р), «Мартин Боруля» (1953 р), «Украдене щастя» (1952 р). Багато зйомок інших країн, адже якщо Ленін їхав у Швейцарію, то вся знімальна група їхала за ним. І крім Леніна, у нас були кадри Швейцарії 50-их років. Ленін в Парижі, Лондоні, інших місцях — стільки панорам бонусом.
Те, що на нашу думку має актуальну цінність, складає десь 5 тис. годин. Для порівняння, це розмір середньої vod-платформи. У Нетфлікса десь 30 тис. годин, тобто 5 тис. — це значна частина колекції. Ми плануємо їх опублікувати, завершуємо наш проєкт архівної реновації та створюємо національні vod-платформи. Я думаю, що люди зможуть побачити оцифровані версії цих фільмів.
Це величезний культурний скарб. Тут в оригінальних архівах лежать речі, які можуть перевертати культурні уявлення. Наприклад, ми знайшли випадково оригінальні українськомовні записи «За двома зайцями». Ми звикли вважати, що це російськомовне кіно, де певна кількість героїв говорить суржиком — це одне сприйняття історії та культурного контексту. А якщо ми побачимо оригінал, де всі говорять українською мовою і тільки декілька героїв суржиком — це зовсім інше сприйняття.
Багато чого в цьому архіві та інших ми знайшли того, що вважалося загубленим. Перші концерти фестивалю «Червона рута» або історичне засідання Верховної Ради, на якому було оголошено незалежність України. Цей запис вважався загубленим і ми на нього натрапили випадково, коли робили пошуки для документального серіалу «Колапс». І це було на ВЧД-касеті, яка була підписана назвою зовсім іншого засідання. Ти включаєш, а через 2 хвилини починається запис найбільш значущої для країни події. Ми звикли бачити кілька хвилин, як виносять прапор та оголошують незалежність, а там дві години трилеру, з якого ми зробили шостий епізод серіалу, що показує весь цей день в найменших деталях. І таких знахідок може бути дуже багато.
Я переживаю, щоб нам вистачило мудрості все це зберегти. Я поки не бачу у суспільства запиту та усвідомлення, що це наша дорогоцінна історія. Це ж тільки частина того, що в нас є. У нас є багато архівів, де плівка зберігається в різних кондиціях, не кажучи вже про регіональні архіви. Це той масив, про який у нас постійно запитують міжнародні компанії — наприклад, постійно надходять запити про Чорнобиль. А у нас є багато чого, тому що люди, які тут працювали наприкінці 1980-х, були першими журналістами та операторами на місці подій. Тому у нас багата колекція, яка присвячена трагедії на Чорнобильській АЕС.