Випускникам у Філіппінах не видаватимуть дипломи, доки ті не посадять 10 дерев

30 Травня 2019
еко освіта планета

Філіппінський уряд ухвалив закон, який зобов’язує кожного школяра та студента висаджувати щонайменше десять дерев. Нововведення не лише відновить давній звичай, а й може допомогти у боротьбі зі зміною клімату мільйонами нових рослин.

«Навіть якщо приживеться лише 10% від усіх саджанців, у нас врешті з’являться сотні мільйонів дерев», – каже автор закону політик Гаррі Алехано. Рослини садитимуть в лісах, заповідниках, на військових полігонах та занедбаних ділянках і в деяких міських районах.

Щороку 12 млн філіппінців закінчують початкову школу, близько 5 млн – старшу і півмільйона студентів випускаються з вищих навчальних закладів. За підрахунками Алехандро, якщо кожен з них виконуватиме закон, щорічно в країні буде з’являтися по 175 млн дерев.

Новий закон має допомогти відновити екологічну систему країни, адже за ХХ століття її загальний лісовий покрив зменшився з 70% до 20%. Одна з головних проблем Філіппін – вирубка лісів. При цьому менша кількість дерев збільшує ризик повеней та зсувів, які стають катастрофічної сили.

Ну і зайвим буде казати, що до того ж закон може посприяти подоланню глобального потепління.

30 Травня 9:09
еко освіта планета
Найцiкавiше на сайтi

Вертикальний ліс – штучні легені для планети

Передісторія. У студентські роки італійський архітектор Стефано Боері був учасником лівих молодіжних рухів і мало цікавився екологією, хоча його з дитинства надихало поєднання архітектури та спонтанної рослинності. Переїхавши з Мілана до Флоренції, Стефано увійшов до об’єднання Gruppo 9999. Його учасниками були молоді митці, які у своїх роботах осмислювали взаємодію людини й природи. Їхні настрої були радикальними, тому шляхи розійшлися, але Стефано згадав про ці ідеї за кілька років – під час подорожі до ОАЕ, а потім і до Китаю.  

Проблема. У XXI столітті Китай претендує на статус індустріальної наддержави – й однієї з найзабрудненіших країн світу. Для опису стану повітря у Піднебесній створили нове слово – «аероапокаліпсис». І цей смог впливає не тільки на саму країну, а й на сусідні Японію, КНР і КНДР, ба більше – навіть на перебіг глобального потепління.

В останні десятиліття заводи-гіганти й інші промислові об’єкти забезпечили Китаю не тільки швидке економічне зростання, а й низку екологічних проблем: смог у містах знижує видимість до 50 метрів, а його хмари, що прямують на Японію, помітні з космосу. За даними ВООЗ, рівень шкідливих речовин у повітрі подекуди в десятки разів перевищує норму.

Хоча ця проблема найбільш кричуща в Китаї, інших країн вона також стосується. У Європі забруднення повітря спричинює 500 000 передчасних смертей на рік. 8 років тому у Мілані кілька тижнів у повітрі тримався смог, а саме місто стабільно входить до найбільш забруднених в Італії.

Ще один фактор, який погіршує ситуацію, – висока температура повітря. Через сезонну спеку шкідливі домішки накопичуються та утримуються в приземному шарі повітря, яким дихають люди. Те, чи буде на вулицях пекельний жар або приємна прохолода, залежить від площі озеленення. Так, відповідно до досліджень в Києві у 2013-2015 роках найбільше нагріваються найменш зелені райони.

На фоні цих даних особливо насторожує тенденція до скорочення площі лісів на планеті: за даними ОНН, починаючи з 1990 року, їх стало менше на 3%.

Звісно, ліси й парки не можуть в одну мить зупинити появу нових міст і замінити собою промислові об’єкти, але нові підходи до озеленення міст можуть покращити ситуацію.

Ідея. Варто вбудовувати ліси в міста, переосмисливши взаємодію мегаполіса й природи – так вважає Стефано Боері. Його подорож до Китаю у 1979 році показала дійсний стан справ: країна неминуче рухалася до надзвичайно високого рівня забруднення, і ситуацію треба було змінювати.

Він знову звернувся до думки про єднання людини й природи заради чистої планети у 2007 році під час поїздки в Дубай, збудований всуціль зі скла та бетону. Боері загорівся ідеєю оживити міста, додати їм зелені. В 2008 році, проаналізувавши ситуацію в рідному Мілані, він презентував дослідження, де запропонував одне рішення кількох проблем – вертикальні ліси: не окремі будинки з садками на даху, а цілі міста нового покоління, де зелень органічно співіснує з бетоном. (До речі, ми вже писали, що в Україні кожен може почати з маленького міського городу).

«Вчителі та учні часто страждають від комплексу меншовартості»: педагоги з сіл про час змін в освіті

АвторКатерина Котвіцька
7 Листопада 2017

Platfor.ma спільно з фондом WNISEF та Центром інноваційної освіти «Про.Світ» продовжує розповідати про зміни у сфері середньої освіти. Спеціально для проекту «Шкільна re:форма» ми дізналися в учителів-учасників програми «Пілот 24» із різних куточків України, які інновації вони запроваджують у своїх опорних школах, які труднощі виникають на їхньому шляху та що допомагає їм не зупинятися.

Учителька хімії Івано-Франківської школи (Львівська обл.), півфіналістка конкурсу Global Teacher Prize Ukraine. Створила у класі віртуальну хімічну лабораторію.

Сучасний світ бурхливо розвивається, і школа залишається далеко позаду. Вона вже не є єдиним джерелом знань, а роль учителя як викладача готової інформації при цьому досі не змінюється, учень лишається споживачем. Крім того, слабке технічне забезпечення не дозволяє зробити урок досконалішим – і мова не про флешку з презентацією, а про навчальні ресурси, тести, різноманітні програми для моделювання.

Сільський вчитель і сільський учень часто страждають від комплексу меншовартості. Це, напевно, головна проблема, якої слід позбутися. Учитель має бути успішною людиною, тоді й учні теж будуть такими. Зараз надзвичайно багато можливостей для саморозвитку та навчання, треба лише хотіти ними скористатися. Якщо у людини є внутрішня потреба змінюватися і міняти своє життя, вона це зробить.

Головна моя перемога на сьогодні – це створення можливості для учнів вивчати хімію, використовуючи як «живі» досліди, так і онлайн-ресурси. Проект на GoFundEd дозволив забезпечити кабінет хімії планшетами, тому в цьому навчальному році технологію змішаного навчання я буду використовувати постійно, а не епізодично, як було раніше. Ми зможемо моделювати та програмувати у різних програмах (KoduGameLab, MolCraft, Scratch), проводити STEM- та Skype-уроки, брати участь у різних конкурсах – не лише з хімії. Також цього навчального року я стала вчителем-експертом програми «Партнерство у навчанні» компанії Microsoft, тому ми будемо продовжувати ділитися досвідом та використовувати нові можливості.

Найбільші труднощі викликає пасивність і небажання щось змінювати, причому у трикутнику «учень-батьки-школа» пасивність є у всіх.

За підтримки:

Нова електронна школа: як українські ІТ-шники готують революцію в системі освіти

Високі технології поширюються в усі сфери нашого життя. Українські IT-фахівці не сидять без діла і запускають щупальці прогресу в одну з найболючіших тем – освіту. Йдеться про Evolution. Як запевняють розробники, цей стартап може здійснити революцію. Крім уже застосованих практик – перенесення навчального процесу в онлайн, електронної системи оцінювання, автоматизації роботи шкіл – є і нові ідеї: психологічний профіль учня, стимуляція персонального підходу до кожного, впровадження медіа-контенту, інтерактивна система навчання. Platfor.ma поговорила з керівником стартапу Євгеном Боровиком про те, як група молодих IT-шників збирається змінити систему освіти, в чому принципова відмінність від аналогічних проектів і як заробити на цьому гроші.

© Анастасія Алєксєєнко

– Що взагалі таке Evolution?

– Проблема української освіти в тому, що нинішня система оцінювання позбавлена ​​будь-якої свободи через навантаження рутиною. Учитель бачить перед собою лише порожні клітинки журналу, які йому потрібно заповнити двадцятьма або тридцятьма оцінками. Це монотонна робота, в якій він фізично не має змоги аналізувати особистість оцінюваного.

Evolution – це особистісно-орієнтована система управління навчанням на основі візуалізації особистості й біографії учня. Вона поєднує різні рівні традиційної і додаткової освіти в єдину платформу. Evolution автоматизує і спрощує рутинну роботу для вчителя, додає інструменти на кшталт: фідбек від учнів з минулого уроку, виявлення зацікавленості в предметі, різноманітні опитування, електронні інтерактивні завдання з подальшим отриманням розширеної аналітики, тощо.

Тобто ми створюємо систему, в якій вчителі зможуть безперешкодно вести освітній процес, базуючись на рисах характеру, навичках, прагненнях та інших особливостях кожного окремого учня. А вже на їх основі можна буде коригувати систему оцінювання, формуючи індивідуальний підхід до дитини.

В Електронному класі вчитель бачить профілі учнів, де міститься вся необхідна інформація. Завдяки цьому з профілю учня він має можливість дізнатись його характеристику, особливості характеру, інтереси та багато іншого, на основі яких може приймати рішення по кожному конкретному випадку.

Ми не плануємо змушувати педагогів формувати індивідуальний підхід до кожного зі своїх учнів, ми просто пропонуємо їм інструмент, який сприяє формуванню такого підходу.

– А як формуватиметься цей психологічний профіль учня?

– У кілька етапів. Перший крок – елементарний, що складається з питань, на які учень може відповісти особисто. Це його коло інтересів, наприклад: футбол, теніс, читання, математика та інше. Учень зазначає, що йому подобається, і таким чином завершується перший етап – візуалізація його особистих інтересів.

Другий етап більш глибокий – це визначення темпераменту, рис характеру, емоційно-вольової складової особистості учня. Все це є так званою психолого-педагогічною характеристикою. Для цього ми залучимо шкільних психологів, які матимуть можливість працювати над доповненням до профілю кожної дитини всередині нашої системи – фактично, їхня нинішня робота буде переведена в електронний формат.

Зараз ми ведемо переговори з трьома університетами – Шевченка, Драгоманова і Грінченка, – щоб залучити викладачів-психологів до розробки правильної архітектури профілю особистості. Наша мета – зробити грамотну систему з корисними для освітнього процесу даними про кожного конкретного учня. Тоді діяльність шкільного психолога матиме практичну цінність і до нього прийде відчуття важливості того, що він робить.

Зараз цього відчуття зовсім немає. Я пам’ятаю, як це працювало у мене в школі: на класній годині приходив психолог, давав якісь тестові завдання, всі їх виконували і через тиждень отримували результати. Що відбувалось з цими результатами далі – ніхто не знав. Скоріш за все, вони і далі просто валяються в школі, так і не дійшовши до інших викладачів. Ми хочемо це виправити.

Загалом наш формат значно оптимізує навчальний процес. Наведемо приклад – є, скажімо, учень-інтроверт, якому страшно виходити до дошки і відповідати на запитання вчителя, внаслідок чого він отримує незадовільні оцінки. Психолог виявив цю особливість і ввів її в систему – йому необов’язково ходити до кожного вчителя і розповідати, що потрібно міняти підхід до цієї дитини. Він просто додав цю інформацію, а система сама надсилає викладачеві потрібні меседжі.

Освітній максимум: як змінюються школи у селах і чому це важливо

Потреба інновацій в українській школі зараз постає як ніколи гостро. Але якщо в містах вчителі, учні та їхні батьки мають можливість обирати для себе найкращі можливості та розвиватись, то в селах такого вибору може не бути взагалі. Проте саме сільські школи часто грають вирішальну роль у розвитку всієї громади.

Platfor.ma спільно з фондом WNISEF та Центром інноваційної освіти «Про.Світ» розпочинає спецпроект «Шкіль­на re:фор­ма», в межах якого ми будемо розповідати про децентралізацію освіти, труднощі та потенціал сільських шкіл, а ще про те, чому так важливо наважитись на зміни.

 

ПОЧАТИ З МАЛОГО

Про шкільну освіту в малих населених пунктах говорять нечасто, хоча саме у сільській місцевості зосереджено 65% українських шкіл. Але дітей там мало – лише 32% від загальної кількості учнів у країні. В Україні існує 613 шкіл І-ІІ ступенів (1-9 класи), у кожній з яких навчається менше 25 дітей. Вчителі в таких школах змушені викладати по кілька предметів, до того ж, не маючи достатнього технічного забезпечення, а через відсутність здорової конкуренції серед учнів (їм просто нема з ким змагатися) падає мотивація. Як результат – ЗНО в українських сільських школах здають гірше, ніж у міських.

Існує і фінансовий вимір проблеми. Якщо в середньому по Україні витрати держави на навчання однієї дитини складають 9100 гривень на рік, то в найменших сільських школах цей показник може сягати 50 тис. гривень на рік. Це ще одна з причин, що підштовхнули освітній сектор почати реформи з малих навчальних закладів.

Щоб оптимізувати навчальний процес та зекономити кошти, протягом 2016-2017 років у регіонах створили майже дві сотні опорних шкіл – найбільших і найпотужніших навчальних закладів, навколо яких будуть гуртуватись менші школи (філії). Таким чином найменш ефективні малокомплектні школи можна буде ліквідувати, а учнів з них перевести до сусідніх, де якість освіти вища. Подібні процеси відбувалися у Фінляндії з початку 1990-х і до 2012 року. За цей час кількість шкіл у сільській місцевості скоротилася з 2093 до 660, і сьогодні Фінляндія відома як країна з найпрогресивнішою системою освіти у світі.

В Україні опорні школи стануть таким собі тестовим майданчиком інновацій в окрузі. Концепція «Нова українська школа» передбачає, що кожну опорну школу буде добре обладнано за кошти держбюджету та зміцнено висококваліфікованими кадрами. Паралельно з початком створення опорних шкіл навесні 2016 року українські міністерства спільно з міжнародними донорами Western NIS Enterprise Fund (WNISEF) й Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) запустили пробний проект: було відібрано 24 школи – по одній на кожну область, – які отримають ресурси на ремонт приміщень, нове навчальне обладнання та інформаційно-комп’ютерні технології. Спочатку йшлося лише про поліпшення матеріально-технічної бази, та за кілька місяців стало зрозуміло, що оновлене обладнання не забезпечить автоматичного підвищення якості викладання. Так виник проект «Пілот 24», який за підтримки фонду WNISEF реалізовує Центр інноваційної освіти «Про.Світ».

В межах «Пілоту 24» була розроблена спеціальна програма для професійного росту вчительських колективів, за якою кожна з 24 шкіл додатково отримує допомогу від фахівців у розвитку педагогів. Адже першими, хто має втілювати зміни, є саме директори шкіл та учителі. Щоб отримати дійсно новий рівень освіти, педагогічному колективу важливо не лише якісно викладати шкільну програму учням (нехай навіть із застосуванням сучасних технологій і в класах зі свіжим ремонтом), а й насправді знаходити спільну мову з молодим поколінням, розбиратися в новітніх методиках навчання та бути ефективними проектними менеджерами.

За пiдтримки: