Міжнародне медіа Wired втілило проект, присвячений мозаїкам на території України. Це новий спеціальний формат, налаштований під мобільні платформи.
«Ukraine’s Dizzying, Hyper-3 Mosaics» – це історія в форматі AMP Stories. Такий вид контенту спеціально адаптований під мобільні платформи, а українські мозаїки стали одним із перших подібних проектів Wired. «Україна здобула незалежність більше 25 років тому. Однак залишки комунізму все ще помітні. На вулицях по всій країні з пропагандистських мозаїк все ще сяють обличчя селян, космонавтів та інженерів». Всього в проекті дев’ять монументальних робіт з коментарями.
wired.com
Публікація створена на основі книжки «Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaic», що минулого року вийшла у видавництвах «Основи» та DOM Publishers. Для цього видання київський фотограф Євген Нікіфоров три роки подорожував Україною в пошуках найбільш цікавих творів мистецтва 1950-х–1980-х років періоду радянського модернізму. Всього він відвідав 109 міст і сіл, в яких знайшов більше 1000 уцілілих мозаїк. Загалом цю книгу можна назвати першим комплексним дослідженням радянського монументального мистецтва.
«Приємно, що до теми мозаїк радянського періоду звертаються такі великі видання як Wired, The Guardians, Frankfurter Allgemeine Zeitung та інші, – розповів Platfor.ma Євген Нікіфоров. – Якщо до цієї теми є увага серед видань з такою аудиторією, то це, з одного боку, дозволить привернути до монументальних робіт більше туристів, а з іншого – якщо про роботи говорять, це дає більше шансів, що вони вціліють. Насправді через Інстаграм проекту @ukrainianmosaics я відслідковую, що досить чимало внутрішніх та іноземних туристів в Україні прокладає маршрути по локаціям з монументальними роботами та архітектурою радянського модернізму».
За словами Євгена, фотопроект став досить відомим на Заході, а книгу можна знайти у багатьох бібліотеках шкіл дизайну. Огляди про цю роботу виходили у Німеччині, Британії, Франції, Італії та інших країнах. Крім того, декілька подібних проектів зараз ведуться у інших пострадянських країнах – Грузії, Казахстані, Таджикістані і світові медіа періодично про це розказують.
«У процесі дослідження перед фотозйомками було знайдено значно більше матеріалів, ніж було потрібно для однієї книги. Це не тільки невідомі до того мозаїки, але й імена авторів, що не фігурували у періодичних виданнях, – пояснює автор книги. – Зараз я працюю над розширенням зібраної бази даних та намагаюся фотографувати ті роботи, що не були відзняті до того. Середній вік мозаїк приблизно 50 років. Роботи зникають фізично – через ремонти, природні чинники або декомунізацію. Тому потрібно їх задокументувати та описати, по можливості встановивши авторство, чим я продовжую займатися».