fbpx

«Наш мозок – наркоман і лінтюх»: науковиця про секс і кохання

АвторОлександра Горчинська
20 Лютого 2018

Що таке кохання з хімічної точки зору? Чим самозадоволення відрізняється від партнерського сексу? Чому порно – це супердоза наркоманії? Ці та інші питання обговорювали під час конференції «Пристрасть. Відверто про науку та секс», яку організувала платформа NaukRoom. Спеціально для проекту «Тойво» ми записали найцікавіші думки біологині Ольги Маслової.

Наш мозок – наркоман і лінтюх. Він шукає задоволення найкоротшим шляхом, і щойно його знаходить, намагається повторювати – більше, частіше, жорсткіше, з підвищенням інтенсивності. За це відповідає купа речовин у нашому тілі: це і дофамін, і адреналін, норадреналін і багато всього іншого.

Схема виникнення кохання у людей зазвичай включає такі етапи, як пристрасть, тяжіння, магнетизм один до одного, далі – звикання, а потім такий затишний етап. Проте все не завжди лінійно. Інколи навпаки може спершу з’явитися дружнє притяжіння, яке потім переросте у щось інше. Інколи навпаки спершу з’являється тяжіння сексуальне, потім спадає, потім знову поновлюється. Все це може виникати у різних комбінаціях.

Чому ми так часто акцентуємо увагу на тому, що кохання дуже схоже на дію якихось речовин? Тому що дійсно, якщо відірватися від романтики і сердечок, ми побачимо, що закохана людина поводить себе, як людина, яка звикла використовувати певні стимулятори – кофеїн, наприклад. На це вказують певні фізіологічні ознаки: розширені зіниці, спітніння, серце починає битись частіше. Найбільша схожість у тому, що і після кохання, і після вживання чогось є так званий період відміни, ломка і тому подібні речі. Романтично це називають тугою за коханим чи якимись такими речами, але фізіологічно те ж це саме.

За кохання відповідає в тому числі й малесенька молекула фенілетиламіну, яка є складовою багатьох інших речовин, в тому числі й амфетаміну. А ще – шоколаду. Саме з нею пов’язане відчуття ейфорії.

Ольга Маслова, кандидатка біологічних наук, співзасновниця проектів Nobilitet и Needorium

Була одна наукова робота, яка пов’язувала усі процеси, що відбуваються під дією наркотичних речовин, із тими процесами, які ми переживаємо у стані закоханості. Ця робота на повному серйозі порівнювала такі речі: трошки збочений стан контролю, коли ми не здатні себе контролювати, якщо залежні від якоїсь речовини й так само залежні від кохання, а також вплив на соціальний стан. Погодьтесь, коли ми закохані, ми хочемо більше часу проводити із коханою людиною, аніж із іншими – батьками, друзями.

Також звернули увагу на ризиковане вживання. У випадку із наркотичними речовинами люди зазвичай розуміють, що потрібно бути обережним. Про любов – ні, інформації, що це некорисно, немає. Навпаки, вважається, що це класно. За цією ознакою дві теми у порівнянні нібито не збігаються. У відповідь на цю роботу навіть з’явилась інша, в якій йшлося про те, що ідея порівнювати стани закоханості та залежності від наркотичних засобів – негативна, адже це може спотворити саму ідею кохання, відчуття близькості з коханою людиною, деромантизувати думки про кохання.

Це не означає, що кохати – погано. Потрібно розуміти самі механізми кохання, і тоді організм на це скаже «дякую».

Тут є купа різних симптомів. Наприклад, пошук людини, яку хочеться «вжити». Ще цікаве спостереження: наркомани, які певний час не приймали ту чи іншу речовину, поверталися до своєї негативної звички частіше за все тоді, коли потрапляли у таку ж обстановку, в якій вони щось вживали. З коханням те саме: варто пройтись знаковими місцями, де лишилися спогади про колишнього чи колишню, про прогулянки та розмови, – і це провокує ті самі механізми. Тому можна сказати, що є чимало спільного між залежністю від психоактивних речовин та залежністю від кохання.

Насправді все робить мозок.

Все кохання у нас в голові.

А чи можна кохати самого себе? Наскільки корисно вдаватися до самозадоволення? Чи корисна мастурбація?

Так само як видів партнерства може бути багато – моногамне, полігамне, поліаморне тощо, – видів самозадоволення теж може бути кілька. Наприклад, самозадоволення через фантазії, коли у людини є мозок, уява, є руки, якими вона в цей час щось із собою робить. Є самозадоволення через порно, коли в людини є мозок, але вона його не особливо вмикає, бо все уже і так перед нею. І є ситуації, коли застосовуються спеціальні девайси.

В чому ж різниця між самозадоволенням і стосунками? При самозадоволенні, по-перше, швидший доступ до самого себе. Не потрібно влаштовувати всі ці соціальні штуки: витрачати час на пошук партнера, знайомитися, витрачати фінанси, проявляти психологічну гнучкість для того, щоб з кимось зійтись. Серед інших переваг – не така велика відповідальність, менше ризиків порівняно зі звичайним сексом. Хоча тут також можуть бути свої небезпеки. Наприклад, використання нестерильних іграшок, що може стати причиною певних захворювань.

Проте саме стосунки дають нам відчуття на рівні всіх органів. Коли ми поряд із людиною, то можемо її бачити, чути, нюхати, торкатися, можемо її пробувати на смак – осягнути всіма органами чуття. Коли ж ми наодинці з собою, перш за все, включається фантазія. Ми згадуємо який-небудь попередній досвід або докручуємо, як могли би прожити певну ситуацію, не проживаючи її реально. В цьому є певні обмеження.

Якщо говорити про дофамін, ендорфіни, ендоканабіноіди – це все виділяється і при мастурбації, і при парному сексі. Але окситоцин – вже ні. Тобто ми після кожного акту мастурбації не починаємо любити себе більше. Окситоцин виділяється саме тоді, коли є партнер, коли є прив’язка до іншої людини.

Мастурбують усі, незважаючи на стать і вік, причому досить активно. Одна з американських компаній провела дослідження, скільки відсотків людей цим займається і з якою частотою. Наприклад, виявилося, що 12 хвилин – середня тривалість перегляду порнофільмів у готельних номерах. Або таке: 30% чоловіків між 12 та 20 роками, тобто майже підлітки, отримують задоволення від асфіксії – коли задихаються.

Деякі тварини вміють мастурбувати – кенгуру, окремі види дикобразів. Ми не одинокі в цьому світі.

Про мастурбацію часто говорять в контексті небезпеки. Порно – це якраз та супердоза наркоманії, яка потрапляє у наш мозок. Адже це те, що завжди доступне, те, що сягає глибоко і може бути жорстоким. Раніше було так, що діти знаходили у батьків касети і збуджувалися уже від того, що просто шукали їх, або тоді, коли відкривали коробку. Зараз же все набагато простіше: Google на будь-якому девайсі допоможе знайти будь-що. А мозок, як ми вже з’ясували, лінтюх, тож прагне задоволення якнайшвидшим, найпростішим шляхом.

З одного боку, що доступніше все це для нас, то більше ми можемо дізнатися і побачити, з іншого – хочеться дивитися далі й далі, раптом ми пропустили щось цікавеньке? І це також призводить до залежності. Залежність у свою чергу зменшує чутливість. Що більше ми дивимось, то менше нас зможе збудити частина красивого оголеного тіла у звичайному кіно або простий, стандартний статевий акт. Нам щоразу буде потрібне щось жорсткіше, цікавіше й відвертіше.

Читайте більше цікавого