«Чи є у вас фалоімітатор у вигляді Саурона?»: розмова з працівницею секс-шопу

АвторТетяна Капустинська
3 Жовтня 2018
Теги:
Тойво секс

Секс – тема, яка все ще є табу для нашого суспільства, що призводить не тільки до стереотипів та осудження, а й до банального незнання власного тіла. В цьому впевнена наша героїня, яка працює у Першому Love Space у Києві та як ніхто спостерігає за сексуальним життям столиці. У рамках нашого проекту про секс «Тойво» Варвара розповіла Platfor.ma про особливості своєї роботи, її вплив на особисте життя, найбезглуздіші питання та ситуації, а також чому секс-шопи – це серйозно.

Варвара Снєдзіна, старша менеджерка та лекторка Першого Love Space

Як це – бути робітницею секс-шопу?

Це постійно усвідомлювати, що ти працюєш у сфері, яка для більшості людей є дикою. Коли хтось дізнається про моє місце роботи, то є тільки два можливих шляхи розвитку подій – це або «Ого, як цікаво, розкажи!», або така реакція, ніби я працюю в сфері сексуальних послуг. Ось ця всебічна зашореність впливає на людей і їхнє відношення до моєї роботи. Багатьом здається, що якщо ти працюєш в секс-шопі, то кидаєш виклик суспільству, що це щось надзвичайне.

Хоча бували випадки, коли з часом такі вороже налаштовані персони починали ходити на мої лекції або в шоурум – це свого роду досягнення. Тобто переступити цей комплекс можна. Для мене важливо, що люди можуть змінити думку щодо всієї цієї сфери.

Як ти думаєш, в чому причина цієї «зашореності»?

– По-перше, це відсутність сексуального виховання. Це свого роду культурне провалля – кажуть же, що в Радянському Союзі не було сексу, так ось він і досі не з’явився. Наші батьки жили в СРСР, де про секс не дуже говорили, відповідно, вони не знають, як розповісти про це й своїм дітям. Тому не дивно, що у молодих людей є якісь комплекси, банальна відсутність знань про свій організм, анатомію та фізіологію.

Друге – це стереотипні секс-шопи, які існують із 90-х років і виглядають як якийсь МАФ на околицях. Вони часто хваляться тим, що давно працюють, але проблема полягає в тому, що вони як відкрилися в 90-х, так там і залишилися. За ідеологією, інтер’єром, асортиментом – нічого не змінювалося. «Зате автентично!» – скаже хтось. Але ж набагато приємніше чути від відвідувачів: «Круто, до вас не соромно заходити».

Як ти потрапила на цю роботу?

– Взагалі-то я перекладач і досить довго намагалася знайти роботу за фахом. Півроку ходила бізнес-центрами в пошуках місця, де мені довелося б в основному сидіти в офісі. І ось якось все не складалося, обламувалося і мене це так дістало, що я згадала, що задля експерименту давно хотіла попрацювати в секс-шопі, таку галочку навпроти виконаного пункту поставити. Я банально почала гуглити, які секс-шопи є в Києві, і на сайті саме цього мене звабило фото лекційної кімнати – я зрозуміла, що хочу тут працювати.

– А як проходила співбесіда?

– Тривала вона десь півтори години. Спочатку нічого не віщувало біди – питали про те, де я навчалася, чим займаюся, яке хобі, де працювала раніше, а потім ні з того ні з сього запитали: «Як ви ставитеся до анального сексу?». Далі було ще багато провокаційних питань, але вони, як я здогадуюся, ставляться за простою причиною – щоб зрозуміти, наскільки вільно ви можете говорити на ці теми. Ось тема анального сексу та іграшок, наприклад, злегка табуйована в суспільстві. Це такий шок-контент, щоб подивитися на щиру реакцію і перевірити, що ви речі називаєте своїми іменами. Що у тебе не товкач і тичинка, а член і вагіна.

Було досить цікаве та інформативне інтерв’ю, тому що мій шеф – фанат своєї справи, він знає все про виробників, матеріали для іграшок, складові лубрикантів тощо. Він мотивує не просто продавати гумові члени, а знати, з чого вони зроблені, яка у цієї іграшки історія і як нею правильно користуватися. Загалом, співбесіду я пройшла і через день вийшла на роботу. Кумедно, що водночас я ходила на співбесіду в секс-МАФ на околицях. Там ти просто відкриваєш двері, а тобі з порога кажуть: «О, ви нам підходите!» Просто тому, що у тебе миле личко.

– Так що зараз входить у ваші обов’язки?

– Я зараз займаюся більше технічною складовою, ніж роботою в залі. Шукаю новинки, проводжу лекції та майстер-класи, в тому числі по БДСМ – у нас навіть є спеціальна кімната для цього. Також іноді допомагаю працювати над сайтом, наприклад, нещодавно разом із колегою переклали його українською.

– У вас було якесь навчання перед тим, як приступити до обов’язків?

– Теоретичним знанням ти вчишся сам – повинні бути особисті пристрасть і інтерес, інакше нічого не запам’ятаєш. Наприклад, до того, як я сюди прийшла, у мене вже були якісь базові знання про знаряддя для БДСМ і як ними користуватися. Але практика прийшла до мене тільки тут – я брала в руки той же флоггер (батіг із декількома, від 10 до 50, гладкими хвостами. – Platfor.ma) і годинами відпрацьовувала удари на пуфику.

– Які основні якості повинні бути у працівників сексшопу крім розкутості?

– У нас працюють як дівчата, так і хлопці – тут повна гендерна рівність. Як і всюди, бажані відповідальність, пунктуальність, освіченість, комунікабельність. Звичайно, потрібно бути людиною без комплексів, адже ти кожен день працюєш із термінологією, а іноді доводиться пояснювати фізіологічні речі. Тому «член», «піхва», «оргазм», «анальний отвір» – ці слова ти вимовляєш кожен день по мільйону разів.

–  У нас був проект на Platfor.ma, у рамках якого ми просили читачів відповісти на одне питання: «Як ще ви називаєте член?» (ось він). Варіативність була скажена. Скажи, чи часто ваші клієнти застосовують слова на кшталт «жезл», «знаряддя», «кувалда» та інші?

– Буквально вчора був дзвінок – чоловік хотів купити іграшку . Він сказав: «Мені потрібен вібратор на батарейках і щоб клієнт був 22 на 7». Що? Який клієнт? «Ну клієнт … Ну член щоб був 22 у висоту і 7 в діаметрі». І ось «клієнт» – це, напевно, найоригінальніше, що я чула.

Найчастіше люди намагаються уникати подібних слів і називати інакше. Якщо говорять «член», то заїкаються і соромляться. Ось одного разу прийшов до нас хлопець, який шукав мило в формі пеніса, мабуть, комусь на подарунок. І ось він увійшов зі словами: «Чи є у вас мило в формі чоловічого статевого органу?» І все, людина один раз запитала, а ти вже розумієш, що вона соромиться. Жодного разу не чула, щоб вагіну називали «кицька», що дивно. Якісь специфічні позначення можуть використовувати люди, які телефонують тобі та хочуть щось замовити як забавку або пожартувати над тобою.

© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій

– Часто телефонують жартівники, що кажуть?

–  «Чи є у вас фалоімітатор у вигляді Саурону?». Не знаю, що конкретно вони під цим розуміють, але це школярі, які телефонують досить регулярно. Щось ще в формі космічного корабля просили. Насправді, всі ці приколісти сильно паляться, тому що найчастіше жартома замовляють якийсь величезний чорний член або 10 таких. Масажери простати, величезні анальні пробки – теж дуже популярний в такому випадку товар. Часто для людей зателефонувати та просто запитати: «Чи є у вас фалоімітатор?» і покласти після цього слухавку – вже досягнення.

– Розкажи якийсь зі страшних випадків на роботі?

– Був один клієнт, який шукав збуджуючі таблетки або краплі, які можна непомітно підсипати жінці в келих. Таке часто запитують, тому що багато хто шукає чарівну таблетку, яка вирішить всі їхні проблеми. Але в той конкретний випадок мене сильно занепокоїли питання, які пішли після: «Чи можна цю речовину виявити в організмі після її прийому?» та «Що про неї зазначено в законодавстві?». У цей момент ти розумієш, про що думає людина і яка в неї мотивація – це лякає. Але, на щастя, такої продукції в нас немає. Взагалі, ми навіть від попперсів (легальний засіб, який вживається інгаляційним шляхом для посилення сексуального задоволення. – Platfor.ma) відмовилися, тому що це шкідливо для здоров’я.

Які найцікавіші/смішні/дурні питання вам ставили?

– Моя улюблена ситуація – захоплено розповідаю щось відвідувачам, в одній руці гумовий член, в іншій теж, і тут прилітає питання: «Дівчина, а ви взагалі повнолітня?» Ну якось пізно про таке питати, мені здається. Також кумедно, що ми зазвичай розповідаємо клієнтам, що у нас в залі тестери і їх можна включати чи мацати. На слові «тестер» людина червоніє та уточнює, чи означає це, що продукцію вже тестували. Ми в таких випадках жартуємо та говоримо, мовляв: «Так, співробітник захоплююче провів обідню перерву».

Але є найпопулярніший жарт. У нас одна з моделей мастурбаторів має вигляд яєць, вони ще знаходяться в пластиковому лотку. І люди вважають, що вкрай дотепним буде запитати: «Це що, на Великдень?». До речі, факт, так багато і по-дурному жартують якраз відвідувачі, які спочатку бояться та соромляться до нас зайти.

Був ще випадок, коли подзвонив чоловік і поцікавився вартістю фалоімітаторів. Дізнавшись ціни, він видав: «Держак від лопати дешевше коштує». І ти такий розводиш руками в здивуванні – люди дикі в плані сексу.

Цікаво, чи є у необізнаних людей якийсь стереотипний образ працівника сексшопу? Може ти зустрічалася з таким?

– Так, у мене навіть є приклад. Якось моя колега вийшла в зал до клієнтів – у неї миловидна зовнішність, а тоді до того ж вона була одягнена в білу спідничку та ніжно-рожеву блузку. І ось хлопці, коли її побачили, авторитетно заявили, що вона не схожа на працівника сексшопу. На логічне запитання «А як повинно бути?», вони описали: «Дівчина в латексному комбінезоні, кляпом у роті та зі страпоном». Тобто, ось так собі люди нас уявляють.

Чого боїться працівник сексшопу?

– Особисто мене жахає те, наскільки люди не мають ані найменшого уявлення про своє тіло. Тому що, наприклад, часто доводиться пояснювати, в чому різниця між анальними та вагінальними іграшками. Або що використовувати при анальному сексі шампунь замість лубриканту – неправильно. Кожного разу повторюю, що «Я течу як водоспад, мені воно не потрібно» – не привід відмовлятися від змазки.

Іноді дискомфортно себе почуваю, коли ближче до 10 вечора приходить компанія хлопців напідпитку. Вони можуть занадто близько до тебе підходити, порушуючи особистий простір. Але я думаю, що внаслідок свого розташування, атмосфери та рівня ми відсіюємо неадекватних людей.

А є у вас якісь заходи безпеки про всяк випадок?

– Звичайно, завжди активна кнопка виклику охорони, і у кожного співробітника є газовий балончик.

Як люди заходять до сексшопу – як частіше виглядають, поводяться, що говорять?

– Є декілька типів. Перший – зібрані люди, які зосереджено все розглядають і відмовляються від консультації. Другі з порога починають нервово жартувати та плутано говорити. А третій – досить замкнутий і агресивний тип.

Найчастіше у людей трапляється неприйняття, коли вони бачать нашу БДСМ-кімнату. «Це не для мене» або «якесь збочення» звучить в таких випадках, однак 70% людей, які таке говорили, поверталися додому з флоггером. Люди спочатку бачать всі ці девайси та їм страшно, тому що вони уявляють, як це боляче. Наше завдання – показати, що насправді це приємно. Відразу приковувати людину до стіни зовсім не обов’язково, можна продемонструвати силу удару на долоньці, наприклад. Є техніка безпеки та купа правил, які допоможуть уникнути навіть першого неприємного або хворобливого знайомства з тієї ж поркою. Це просто елемент гри, точно так само як вібратор – це не заміна людини.

Чи вважаєте ви, що на таку роботу не беруть будь-кого? Чому?

– Будь-кого – точно ні. Але мені було б простіше відповісти на це питання, якщо б я проводила співбесіду.

 

У цей момент до кімнати зайшов чоловік та став уважно прислуховуватися до нашої розмови. Варвара представила нам засновника секс-шопу Тараса Крупу – ми скористалися такою нагодою та запитали у нього теж саме:

 

Як людина може посприяти тому, щоб його прийняли на роботу в секс-шоп? І навпаки, що може відштовхнути?

– Насправді на співбесіді завжди видно, чи соромиться людина банального слова «секс» і чи є цей секс у неї – на це звертаємо увагу у першу чергу. Бо теоретики теж приходять, а ми шукаємо практиків – не в плані того, що вони використовують усі секс-іграшки, а що вони щось пробують. Наприклад, 70% наших кандидатів не знають слова «лубрикант» – загалом, та сама ситуація в Україні. Кожен, хто приходить до мене на співбесіду, будь то кур’єр чи консультант, проходить невеликий екзамен – це може бути експромт, довгий тест, або якесь одне питання. Але, звісно, при розмові я можу побачити одне, а ось практика вже дійсно покаже, підходить нам ця людина, чи ні.

Тому ми можемо не взяти на роботу швидше за те, що люди засуджують – таких дуже багато. Є хороше питання, я його кожного разу повторюю: «Ти займаєшся анальним сексом?» Це стереотипно, але жінки часто кажуть: «Не пробувала, але засуджую». Ось за таку позицію я не візьму. Бо наша задача – сказати людям, що усі їхні бажання – це норма, якщо вони не порушують якихось кордонів і з усіх сторін усе добровільно та безпечно.

А беремо за те, що у людини є розуміння. Вона може й не знати, що таке той «лубрикант», але якщо я на співбесіді кажу: «Якщо ти мені віддаєшся, то і я тобі», а вона розуміє, що це не про секс – то нам підходить. Бо без почуття гумору тут нереально, профдеформація така, що й на голову не налазить. Як кажуть «Кто-то видит елочку, а я – анальную пробочку». Секс – це фан. Якщо ти не посміхнувся, то не розслабився, тобто напружений. А якщо ти напружений, то це буде болісно – і в прямому, і в переносному значенні.

 

Повернемося до Варвари.

 

© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій
© Інга Передерій

Кого більше серед ваших клієнтів – чоловіків або жінок? Що найчастіше купують?

– Приходять 50 на 50. Насправді, все просто. Жінки найчастіше купують вібратори, а чоловіки – мастурбатори. Дуже часто приходять чоловіки, які вибирають щось своїм дамам, тобто мужик із запитом «вібратор» – це не новина. Також завзято жінки у нас купують менструальні чаші – вони розходяться прямо як пиріжки.

Що дивовижно, у нас одні з постійних клієнтів – літня пара, яка стабільно навідується у гості за новою продукцією. А рік тому ми проводили БДСМ-вечірку, так ось один дідусь мене там питав, чому ми не влаштовуємо тусовки для свінгерів. Такі люди – бальзам на мою душу, бо ти розумієш, що секс залишається і в 70 років.

Які найбільш дивні предмети були у вашому асортименті?

– У нас є вібромасажери у вигляді качечки для ванни або морозива, наприклад. Є дещо більше хвилююче – фалоімітатор у вигляді руки, використовують його для фістінга. А мою маму, яка приходила до нас в гості, наприклад, дуже веселив реалістичний фалоімітатор, розмальований в усі кольори веселки.

Ви самі користуєтеся продукцією магазину?

– Звісно. Ти повинен не тільки розуміти в теорії, а й на практиці, з чим працюєш. Відповідно, коли приходить нова лінійка лубрикантів, всі розгрібають ці пробники – тестуємо аж до того, що можемо все пробувати на смак, щоб зрозуміти «це гірке, а ось це нічого». Це плюс не тільки нам, а й людям, які до нас приходять, тому що історія про особистий досвід з тією чи іншою продукцією викликає більшу довіру.

Але є і свої мінуси – коли ти купуєш іграшку просто для себе, приходиш додому, відкриваєш коробочку в надії добре провести час, то раптом починаєш занадто професійно до цього підходити. Замість того, щоб розслабитися та отримати задоволення, перевіряєш додаток та заявлені характеристики – це переростає в якесь тестування.

Напевно багато хто соромиться сказати, за чим прийшов та що йому потрібно. Як ви підбираєте ключик до серця клієнта?

– Потрібно спілкуватися – ти не зрозумієш, що людина хоче або що йому потрібно, поки не поговориш з ним. Бувають, наприклад, питання, на які немає однієї правильної відповіді: «Що краще – вібратор або пульсатор?» Це питання смаку. До мене багато разів зверталися жінки, яким не подобається вібрація в принципі, вона їх відволікає. А хтось приходить конкретно за пульсатором, тому що він зображує поступальні рухи, а для користувачок ця функція звичніша, тому що чоловіки не вібрують.

Опишіть образ найкращого вашого клієнта. А гіршого?

– Нещодавно мене дуже порадував клієнт, який прийшов за вагінальними кульками для своєї дружини, яка нещодавно народила. Мало того, що це чоловік, який знає, що таке вагінальні кульки та навіщо вони потрібні, піклується про свою жінку, так він ще й прийшов із чітким запитом.

Щодо найгіршого – є люди, які думають, що секс-іграшки або для збоченців, або для самотніх. Тобто, коли говориш, що у тебе є вібратор і він відмінно справляється з усіма своїми функціями, у відповідь прилітає: «Так у тебе чоловіка нормального не було!». Ось це найжахливіше і найнеприємніше.

Найцiкавiше на сайтi

«Наш мозок – наркоман і лінтюх»: науковиця про секс і кохання

Що таке кохання з хімічної точки зору? Чим самозадоволення відрізняється від партнерського сексу? Чому порно – це супердоза наркоманії? Ці та інші питання обговорювали під час конференції «Пристрасть. Відверто про науку та секс», яку організувала платформа NaukRoom. Спеціально для проекту «Тойво» ми записали найцікавіші думки біологині Ольги Маслової.

Наш мозок – наркоман і лінтюх. Він шукає задоволення найкоротшим шляхом, і щойно його знаходить, намагається повторювати – більше, частіше, жорсткіше, з підвищенням інтенсивності. За це відповідає купа речовин у нашому тілі: це і дофамін, і адреналін, норадреналін і багато всього іншого.

Схема виникнення кохання у людей зазвичай включає такі етапи, як пристрасть, тяжіння, магнетизм один до одного, далі – звикання, а потім такий затишний етап. Проте все не завжди лінійно. Інколи навпаки може спершу з’явитися дружнє притяжіння, яке потім переросте у щось інше. Інколи навпаки спершу з’являється тяжіння сексуальне, потім спадає, потім знову поновлюється. Все це може виникати у різних комбінаціях.

Чому ми так часто акцентуємо увагу на тому, що кохання дуже схоже на дію якихось речовин? Тому що дійсно, якщо відірватися від романтики і сердечок, ми побачимо, що закохана людина поводить себе, як людина, яка звикла використовувати певні стимулятори – кофеїн, наприклад. На це вказують певні фізіологічні ознаки: розширені зіниці, спітніння, серце починає битись частіше. Найбільша схожість у тому, що і після кохання, і після вживання чогось є так званий період відміни, ломка і тому подібні речі. Романтично це називають тугою за коханим чи якимись такими речами, але фізіологічно те ж це саме.

За кохання відповідає в тому числі й малесенька молекула фенілетиламіну, яка є складовою багатьох інших речовин, в тому числі й амфетаміну. А ще – шоколаду. Саме з нею пов’язане відчуття ейфорії.

Ольга Маслова, кандидатка біологічних наук, співзасновниця проектів Nobilitet и Needorium

Була одна наукова робота, яка пов’язувала усі процеси, що відбуваються під дією наркотичних речовин, із тими процесами, які ми переживаємо у стані закоханості. Ця робота на повному серйозі порівнювала такі речі: трошки збочений стан контролю, коли ми не здатні себе контролювати, якщо залежні від якоїсь речовини й так само залежні від кохання, а також вплив на соціальний стан. Погодьтесь, коли ми закохані, ми хочемо більше часу проводити із коханою людиною, аніж із іншими – батьками, друзями.

Також звернули увагу на ризиковане вживання. У випадку із наркотичними речовинами люди зазвичай розуміють, що потрібно бути обережним. Про любов – ні, інформації, що це некорисно, немає. Навпаки, вважається, що це класно. За цією ознакою дві теми у порівнянні нібито не збігаються. У відповідь на цю роботу навіть з’явилась інша, в якій йшлося про те, що ідея порівнювати стани закоханості та залежності від наркотичних засобів – негативна, адже це може спотворити саму ідею кохання, відчуття близькості з коханою людиною, деромантизувати думки про кохання.

«Я не повірив»: як українці вперше дізнавались про секс

АвторPlatfor.ma
15 Січня 2018

З фільму «Титанік», заборонених відеокасет, газети «Speed-інфо» чи від друзів у дворі? Спеціально для проекту про сексуальну культуру в Україні «Тойво» ми спитали відомих людей, як вони вперше дізналися про секс і як би хотіли, щоб про нього дізналися їхні діти. Після хвилюючих відповідей редакція Platfor.ma не втрималась і теж ділиться спогадами.

 

Я побачила епізод з фільму, де двоє займалися сексом коло океану на капоті старої машини. Мені було чотири, ми з мамою були в гостях, мене відправили в бібліотеку, ввімкнули мені мультики і дали іграшок – у вітальні та в кухні були одні дорослі і курили, мені було нудно і некорисно. Вечірка, очевидно, затягнулася, тому що мультики скінчилися і ввімкнули якесь американське кіно. Хотілося би, до речі, знайти це кіно – зовсім нічого про нього не пам’ятаю.

Враження були в мене хороші – знято було красиво. Я якось співставила все, що чула, дізнавалася і думала собі до того на тему «звідки беруться діти» і якось інтуїтивно подумала, що то і є воно.

Я не проти, щоби мої діти дізнавалися про секс з шедеврів світового кіно та мистецтва. І щоби дорослі – всі дорослі, бо ніколи не знаєш, в якій ситуації дитина співставить всі деталі, які їй траплялися, і поставить питання – могли адекватно і нормальними словами пояснити дітям, що воно таке – те, що вони побачили.

Я дотепер шкодую, що не вийшла тоді в вітальню і не запросила дорослих пояснити мені, що то таке тьотя з дядею роблять на капоті. Мабуть, їх безглузді пояснення я запам’ятала би на все життя ще яскравіше, ніж саму сцену.

 

Техноетика: секс із роботом – це зрада?

Технології розвиваються надзвичайно швидко – близький час, коли «Чорне дзеркало» стане збіркою правил з етикету та посібником із виживання, а штучний інтелект – невід’ємною частиною нашого повсякденного життя. Тому сьогодні ми запускаємо нову рубрику «Техноетика», в якій за допомогою фахівців будемо розв’язувати етичні питання епохи технологій. В першому випуску – думки про те, чи є зрадою близкість із сучасними технологічними секс-ляльками.

 

Юрій Вольних, психіатр, психоаналітик, президент психоаналітичної асоціації «Groupe du Champ freudien-Ukraine»

Загалом, секс-ляльки – роботи, андроїди – це просто вдосконалені сексуальні девайси. Незалежно від схожості з людиною, навіть якщо вони її точна копія, це всього лише втілення чоловічих або жіночих фантазій у реальності. Це об’єкт – предмет, а не одухотворена істота, не суб’єкт. Секс-лялька – підміна, заміщення реальної людини, без історії, бажання і пристрасті. Вони тільки допомагають втілити в життя сексуальні фантазії або урізноманітнити відчуття – без небезпеки завдати шкоди реальній людині.

У сучасному світі не зменшується кількість сексуальних насильств або домагань до жінок. Кожна друга ставала жертвою такого ставлення у житті. Доступні секс-андроїди можуть знизити ризик насильства серед особистостей з сексуальними перверсіями. До того ж така секс-лялька може бути тимчасовим замінником сексуального об’єкта, наприклад, на час розлуки. На період сексуальної деривації партнер може скористатися її послугами, а не шукати пригод на стороні

Або ж секс «утрьох» з постійним партнером не буде травматичним і не вважатиметься зрадою. Інша справа, якщо один із партнерів повністю віддав перевагу секс-андроїду, а не реальній людині. Але це вже з розряду психічної патології.

 

Ольга Маслова, кандидатка біологічних наук, співзасновниця освітнього проекту Nobilitet

Дуже важко чітко відповісти, чи можна вважати такі «стосунки» зрадою. Так само важко, як і оцінювати, чи є зрадою самозадоволення, яке еволюційно з’явилось дуже давно, перегляд порно, віртуальне інтимне спілкування тощо. З приводу порно та вірту, щоправда, все ж є зачіпки для пошуку зради, адже ми так чи інакше комунікуємо з іншою людиною: у випадку порно – однобічно, а при віртуальному спілкуванні ще й отримуємо відповідь. Може відбуватись так звана емоційна зрада, коли без фізичного контакту думки людини зайняті іншим об’єктом, а не партнером – а, отже, партнер не зможе принести стільки ж задоволення, як раніше.

Цей, тойво: секс в Україні та як про нього говорити

Питання про секс вперше виникають у дітей приблизно в чотири роки і потім лише накопичуються. Якщо не отримати відповідей вчасно, нерозв’язані проблеми можуть переслідувати людину все життя і до того ж псувати його. Але шукати відповіді ніколи не пізно.

У проекті «Тойво» ми вирішили розібратися, що українці знають про секс, чи готові говорити про нього в сім’ї та як це зрештою впливає на усе їхнє життя.

Любі Гетьманській, колишній ведучій феміністичної радіопередачі «Досвід Любові» на Old Fashioned Radio, 47 років. Вона народилася у 1970 році, якраз у період «застою», коли дійсно вважалося, що у Радянському Союзі сексу немає. Люба ж про свою сексуальність дізналася рано, але до батьків зі своїми питаннями піти не могла. Суворі та консервативні, народжені у роки війни, вони закривали Любі очі, коли у фільмах траплялись сцени, які з натяжкою можна було назвати еротичними. А вночі мама могла зайти до Люби в кімнату і подивитись, чи не лежать у неї руки під ковдрою. Така практика досі розвинена в монастирях, де пильно слідкують, чи не займаються дівчатка мастурбацією.

Люба Гетьманська, колишня ведуча радіопередачі «Досвід Любові»

«Років до десяти я дійсно думала, що діти народжуються від поцілунків. А сексуальність свого тіла я відкрила випадково, коли почала його вивчати та досліджувати. Я не злякалась, тому що мені було приємно. А якщо це приємно, то воно не може завдати шкоди».

Інформацію про секс Люба, як і інші дівчата її віку, дізнавалася від подруг. Еротичної літератури тоді не було, в школах про це також не розповідали, тому джерелом знань для підлітків стали гральні карти. Люба їх дуже добре пам’ятає: на картах були зображені милі дівчатка з розставленими ногами та волоссям на лобку. Люба сміється: з нинішніми стандартами краси такого вже ніде не побачиш.

Ставши матір’ю, Люба точно знала, що не буде поводитись так, як її батьки. Зараз вона може відверто говорити про секс зі своєю донькою, а ще веде феміністичні програми на радіо та намагається змінити ставлення суспільства до сексу – і зокрема до розмов із дітьми про секс.