Профайл: відеохудожник Tenpoint і DIS/ORDER Максим Побережський

АвторPlatfor.ma
13 Вересня 2018
Теги:
Профайл дизайн музика технології

У рубриці «Профайл» Platfor.ma знайомить з українськими креативними професіоналами, які мислять в одному напрямку з нами, а також просить їх показати найзнаковіші роботи. Цього разу про себе розповідає відеохудожник Максим Побережський.

Насправді я не обмежую себе відеоартом і не визначаюсь як «відеоартист». Як художник я працюю у складі двох груп: Tenpoint (разом з Олексієм Тищенко), що займається переважно newmedia, та DIS/ORDER (разом з Любою Маліковою) – це більш концептуальні речі, сучарт.

Обертаючись назад, можна сказати, що з першою групою я весь час вирішую питання, а з другою їх ставлю. Як VJ – людина, яка має показувати «красиві картинки» протягом восьми годин під час рейвів, – я займаюсь не стільки безпосередньо генерацією контенту, скільки створенням систем, які здатні його генерувати. Я дуже люблю так звані процедурні (параметричні) рішення, коли ви маєте деяку функцію з купою вхідних параметрів, одним із яких зазвичай є звук. Тобто результат ви бачите тільки тут і зараз, його не існувало раніше та не існуватиме потім.

В DIS/ORDER ми працюємо з темою кордонів у найширшому розумінні. І власне питання – чи є ці кордони, де вони, чи можемо ми їх посунути або вони посувають нас. Про кордон між людиною і технікою був проект «7th kingdom», про кордони соціального тіла – «Популяція», а «Квір-капличка» досліджує питання розміру і структури суспільства як такого.

Головний тренд – це кросмедійність: відео, звук, світло, дрони, роборуки, лазери, web, танець, перформанс. І щоб усе це працювало разом. Якщо взяти вужче, саме відео, то тренд – це realtime video gereration, зокрема платформи Unity та Unreal engine. Вони здатні робити інтерактивну картинку в такій якості, яка раніше була доступна тільки offline, тобто після N годин рендеру.

VJ

Віджеїнгом ми разом в Олексієм Тищенко займаємось вже майже 15 років, і були одними з перших в Україні, хто взагалі почав це робити. За цей час були сотні виступів і безліч годин роботи на різних фестивалях, концертах і вечірках. Зараз я переключився на більш спокійний темп, але все одно є проекти, на яких я працюю із задоволенням.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Positive Centre #rhythmburo #rhythmbüro @rhythmburo

Публикация от Vlad Mazalov (@mvzv_love)

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Lucy #rhythmburo #rhythmbüro @rhythmburo

Публикация от Vlad Mazalov (@mvzv_love)

Посмотреть эту публикацию в Instagram

#rhythmburo #rave #party #kiev

Публикация от Боди Арт (@body_a_rt)

Rhythm buro. Київ. 2017

 

Holygram

Релігія – це віра в наприродне. Втім, завдяки технологіям людство давно вже «перевершило» природу. Слово «чудо», що вживається тепер зазвичай у парі зі словом техніка, втратило невід’ємну колись ауру божественного. Розбещені прогресом, ми звикли до того, що чудеса супроводжують нас на кожному кроці, і всі вони мають раціональне пояснення.

Парадокс полягає в тому, що наш «раціоналістичний» сучасний світогляд все одно продовжує триматися на вірі. Тільки тепер це віра в технології, в раціональність «технологічних чудес»: адже для переважної більшості з нас функціонування надскладних мікросхем залишається справжнім таїнством.

Сучасна раціональність полягає в тому, що ми вже навіть не намагаємося осягнути чергове технічне диво власним розумом, – нам достатньо просто вірити в те, що воно має якесь раціональне пояснення, що за ним стоїть якийсь алгоритм, відомий втаємниченим спеціалістам. Цифровий медіа-іконостас «Holygram» покликаний задовольнити потреби нашої техно-духовності.

 

Квір-каплиця

Наша квір-каплиця – це, з одного боку, іронічний погляд на інститут шлюбу як такий та процедуру церковного вінчання в її нинішньому вигляді зокрема. З іншого ж боку, неможливо ігнорувати очевидну проблему: багатьом людям подобається одружуватись, але ця можливість є фактично привілеєм. Величезна кількість населення в усьому своєму різноманітті позбавлена змоги легітимізувати свої стосунки в очах як суспільства, так і держави та церкви.

© Tkacheva
© Tkacheva

Cфера інтимного жорстко регламентована, і це слугує джерелом багатьох протиріч. Саме інститут шлюбу є тим місцем, де соціальний тиск має чи не найбільшу силу, а конкретні очікування з боку соціуму латентно детермінують буття багатьох людей.

Любов Малікова звертає увагу: «Ми не вважаємо за потрібне просити у держави, тим більше з її нинішнім законодавством, благословення на шлюб, як і не вважаємо доречним просити його через релігійних посередників. Однак у деяких ситуаціях наявність офіційно затвердженого державою статусу є юридичною необхідністю або принаймні спрощує певні обставини життя людей. Це стосується, наприклад, подорожування країнами світу та окремих питань щодо дітей. Важливим для нас є широке розуміння квіру, контекст якого виходить далеко за межі ЛГБТ».

Взяти участь у хепенінгу можуть всі, і гетеронормативні пари також – повнолітні чоловік і жінка. Ми створили цю нонконформістську спільноту, силою голосу якої визнаємо дійсність будь-яких союзів, та провели цілу серію вінчань.

Eternal Beauty

Eternal/Muternal Beauty – це постапокаліптичний бункер, бабусин погріб, напханий одвічними консерваціями, де традиція змішалася з прийдешнім, де проходить урочиста церемонія погребіння і одночасно рейв на честь воскресіння невмирущого мутанта.

Мутація та вічна краса являють нам себе як дуальність, що окреслює горизонт майбутніх форм і перетворень. Мутант назавжди залишається тим, хто буде змінений, тим, хто змінюється тут і зараз, тим, чия трансформація завжди спрямована у майбутнє задля віднайдення останньої форми вічної краси. Мутація – це поступове вмирання задля відродження у топосі Вічності. Ми залишаємо рудиментарні форми власного явлення задля того щоб відшукати останній, граничний фундамент дійсності. І саме тоді мутація проступає неявним орнаментом на наших тілах та душах, у наших думках та діях, віддзеркалюючи непереборне прагнення до вічності усього сущого.

Найцiкавiше на сайтi

Профайл: шрифтовий дизайнер Кирило Ткачов

АвторPlatfor.ma
29 Серпня 2018

У рубриці «Профайл» Platfor.ma знайомить з українськими креативними професіоналами, які мислять в одному напрямку з нами, а також просить їх показати найзнаковіші роботи. Сьогодні представляємо вам шрифтового дизайнера Кирила Ткачова.

Працюючи графічним дизайнером, я почав усе більше уваги приділяти створенню власних літер і нарешті дійшов до того, що займаюсь проектуванням шрифтів і логотипів. Але, насправді, я продовжую робити фірмові стилі, малювати ілюстрації, писати каліграфію, розробляти книжкові обкладинки та викладати, а останнім часом ще й займаюсь арт-директорською справою.

Натхнення шукаю під настрій: іноді в старих книжках, іноді на behance або brandnew. Звичайно, слідкую за роботами десятків і сотень колег. Але якщо часу немає, то просто починаю робити, а не шукати натхнення. Вплив останнього не варто переоцінювати.

В дизайні ми постійно бачимо повернення тих чи інших тенденцій минулих років. Зараз модними є шрифти в стилі початку ХХ століття. Але мене це нервує. Постійні «репліки» минулого і тим більше «тренди» є, на мою думку, прикладами дизайнерської імпотенції – ніби в сучасних авторів немає нових ідей. Це якось дивно і сумно.

Я працював з іноземними замовниками і викладав у закордонних навчальних закладах. Якщо говорити про різницю в роботі «тут» і «там», то «там» у більшості випадків є досить чітке розуміння суті завдання, конкретно прописані характеристики дизайну зі сторони замовника. З іншого боку, іноді трапляються проекти, у яких замовник не має чіткого бачення результату і більше очікує ваших власних ідей. Також я відмічаю відкритість до діалогу, позитивне і поважне ставлення до дизайнера.

 

Луцький шрифт

Все почалось із запропонованого мною туристичного логотипу Волині на одноіменний конкурс. Була ідея створити досить декорований широкий потужний текстовий логотип. Декорування могло змінюватись, і замість ромбів були круги, квадрати, трикутники. Крім того, я пропонував у подальшому розробити фірмовий шрифт, який міг би виконувати роль головного елементу айдентики. Тобто досить було б написати слово «Привіт» фірмовим луцьким шрифтом, і це б виглядало як логотип.

Домашнє завдання: 7 навчальних онлайн-платформ для креативних людей

Де спеціалістам креативного сектору знайти прикладні курси, на які ресурси звернути увагу представникам творчих спеціальностей та яку альтернативну освіту пропонує мережа? Platfor.ma відшукала для творчих особистостей рекомендації з дистанційного навчання онлайн.

Більше 15 мільйонів користувачів та сотні курсів – Coursera впевнено тримає лідерство в сфері масових відкритих онлайн-курсів (Massive open online courses, MOOC). Для проходження більшості занять знадобиться знання англійської, але деякі курси супроводжуються українськими субтитрами. Середня тривалість курсу – від місяця до півтора, а протягом кожного тижня потрібно буде переглядати близько двох годин відео. Доступ до матеріалів безкоштовний, але вам можуть запропонувати придбати сертифікат про закінчення навчання або навчальні матеріали. Звісно, це не обов’язково. Радимо підписуватися не на окремі заняття, а на так звані спеціалізації – повноцінні семестри з кількох курсів, що включають відеолекції, текстові конспекти та домашні завдання.

Щоб знайти курси з творчих дисциплін, обирайте в списку розділ «Гуманітарні науки та мистецтво». Одна з найпопулярніших програм за всі 6 років існування платформи – «Креативність, інновації та зміни». Вона підійде усім представникам креативного сектору, які хочуть підвищити свій потенціал. Художникам та дизайнерам рекомендуємо «Графічний дизайн», музикантам – «Як писати та продюсувати власну музику», письменникам, журналістам та копірайтерам – від 4 до 6 місяців занять з літературної творчості або журналістики. Для фотографів-початківців розроблено масштабний базовий курс.

Профайл: арт-директор Syndicate Антон Або

АвторPlatfor.ma
2 Серпня 2018

У рубриці «Профайл» Platfor.ma знайомить з українськими креативними професіоналами, які мислять в одному напрямку з нами, а також просить їх показати найзнаковіші роботи. Наш другий герой – арт-директор бренду Syndicate Антон Або.

У дизайн я потрапив випадково. З дитинства займався творчістю, ходив в художню студію, малював графіті, але в результаті чомусь опинився на юридичному факультеті – і чотири роки там навчався, поки мене не відрахували. А через місяць після цього я вже працював в невеликій друкарні, і паралельно вступив на графічний дизайн до Бойчука (Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука. – Platfor.ma).

З Syndicate практично така ж історія – я познайомився з Тарасом (Шевчуком, співзасновником бренду. – Platfor.ma), він попросив намалювати для нового бренду логотип і кілька принтів. Ніколи не думав, що буду працювати з одягом, але в підсумку все так склалося, що я став повноцінно займатися нашим брендом.

Де я шукаю натхнення? Завжди було важко відповідати на це запитання. Напевно, головне моє джерело – це люди. Я люблю їздити на закордонні виставки, спостерігати за учасниками модної індустрії, дизайнерами, за тим, як вони працюють і створюють свої проекти. Ще одне джерело – це книги.

Якщо говорити про дизайнерів, які надихають – це Шініхіро Накамура, Джун Такахаші, Ед Девіс, Джонатан Кастро, Брауліо Амадо, студія Hort, Boot Boyz Biz та багато інших.

Джун Такахаші. Undercover. 2011
Boot Boyz Biz
Cтудія Hort. Bergen Assembly Identity

А найактуальніші тренди у нашій індустрії – це зараз неоновий колір, авангард, повні задруківки, dad sneakers, спортивний одяг.

В основному ми працюємо з тими, хто близький нам за духом. Це, напевно, головний критерій. Нам часто пишуть різні художники і дизайнери з приводу колаборацій, але в більшості випадків ми їм відмовляємо, бо часто вони навіть не розуміють, навіщо їм це потрібно. Якщо коротко, то нам подобаються самобутність, сміливі рішення і експерименти.

Якщо брати наш досвід роботи за кордоном та з іноземними партнерами і клієнтами, а потім порівняти його з Україною, то це два різні світи. І два різних підходи до роботи. У нас все робиться імпульсивно, без якихось чітких рамок і розпорядку. Наш ринок аж надто розслаблений та неорганізований, тому в плані роботи нам простіше співпрацювати з зарубіжними партнерами. В результаті ми практично навчилися планувати свою роботу на рік вперед.

Приклади робіт:

Принт з майбутньої колекції ss19 натхненний антиутопією Олдоса Хакслі «Чудовий новий світ».

Наука історії: креативні українці про те, чому вам потрібен сторітелінг

АвторІрина Шостак
26 Червня 2018

Що таке сторітелінг і як він пов’язаний із брендами? Як створювати захоплюючі історії, які помітять, у які повірять, і які змотивують підтримати вашу ідею/купити продукт/надихнуть на власний проект? Ці та інші питання обговорювали на другій події з циклу Creative innovation factory — спільного проекту Port creative hub та Havas Group Ukraine, присвяченого успішному досвіду креативних підприємців. Platfor.ma записала найцікавіші думки спікерів. Ми, до речі, побували і на першій події з циклу, про культуру інновацій.

Ярослав Лодигін, кінорежисер, співзасновник радіо Аристократи

Сторітелінгом я почав займатися з 16 років – спочатку на радіо. Тоді я працював переважно голосом,  а далі вже були гумор, стендап, телебачення і різні інші формати. Ось врешті прийшов до кіно. Це одна з найважчих форм сторітелінгу, адже в ній історію допомагають створювати сотні людей за допомогою різних способів. І часто вся ця грандіозна робота направлена всього лише на одну секунду майбутнього фільму.

Найкраща порада — ніколи не говорити через силу, із якихось зобов’язань, принаймні, на радіо. А ще дуже добре уявляти конкретних людей, якогось ідеального споживача, слухача. І чим більш конкретною буде така людина, тим тіснішим буде зв’язок зі споживачами контенту, тим інтимнішим. І, як це не парадоксально, – тим більшою ставатиме аудиторія.

 

Юрій Бабинець, креативний директор Havas Kyiv

Якщо ми говоримо про рекламу, то кожна історія відштовхується не від продукту,  не від бізнес завдання, а від людини, від її життя. Дуже важливо, щоб у історії людина впізнавала себе. При цьому краще такі історії не вигадувати, а шукати, просто тому що придумувати їх дуже складно. Часто вигадані історії стають таким собі Франкінштейном воно ніби дихає, рухається, але душі немає.

Шукайте історії це завжди цікаво. Ось ми, скажімо, використовуємо такий інструмент як форуми. Там люди розповідають такі життєві історії, які вигадати неможливо. А за кожною історією, якою ви продаєте рекламу, повинна бути правда, в якій глядач водночас і впізнає себе, і розважиться.

Чому ми любимо історії? Тому що наша свідомість пристосована до шаблонів. Свідомість з легкістю розпізнає метафори із казок, які нам розказували у дитинстві. Саме тому ми краще засвоюємо інформацію, що нам передають через непрямі історії — казки, легенди, міфи. Через це навіть для цікавих історій варто шукати нестандартний спосіб подачі, щоб підвищити їх ефективність.

Одна з технік стимуляції мислення та генерації ідей примусити думати себе як хтось інший. Спробувати стати іншою людиною або іншою твариною.  Є бренд, про який треба розповісти, але у вас ступор? Варто уявити себе кимось іншим, що дозволить перенести розум у зовсім інші рамки і розслабити свідомість. А підсвідомість іноді видає дуже цікаві теми.

Серед інших найпростіших технік — збір наслідків, адже ми просуваємо чи комунікуємо не продукт, а те, що він може зробити. Найпростіша техніка — модель Декарта:  що відбудеться, якщо я буду використовувати цей продукт? Чого не відбудеться, якщо я буду використовувати цей продукт? Що відбудеться, якщо я не буду використовувати цей продукт? Чого не відбудеться, якщо я не буду використовувати цей продукт? Ставите собі такі питання і виписуєте усі наслідки. Побачите – ви отримаєте дуже незвичні інсайти.