На вчора: сервіси, які полегшать життя проєктним менеджерам

АвторЮлія Гуріна
29 Листопада 2019
Теги:
Люди

У проєктних менеджерів сильний вестибулярний апарат — їм вдається міцно стояти на ногах 25 годин на добу, тримаючи все, що відбувається з проєктом, в кулаку. Крім того вони встигають розв’язувати точкові проблеми на вчора і при цьому не гублять глобальну стратегію в потоці щоденних задач, дедлайнів та узгоджень.

Менеджери безсумнівно мають бути гнучкими до змін, але лише ті, хто мають на що спертися, можуть грати в довгу — вести кілька проєктів паралельно та при цьому дихати рівно.

Тому разом із  Фондом родини Богдана Гаврилишина та Діною Волинець, спеціалісткою зі стратегічного розвитку та проєктного менеджменту, ми створили надійну підбірку сервісів для роботи над проєктами

Інструментів проєктного менеджменту безліч — таблички, алгоритми та методології, які дозволяють систематизувати все, що ми вже знаємо, і все, що нам ще треба буде дізнатись. 

Зазвичай, робота для мене починається зі зведення розуміння задуму всіма членами команди до спільного знаменника. Не уявляю, як можна починати працювати разом, не домовившись про те, хто ми, для кого це робимо та куди хочемо прийти. Для цього зазвичай рухаюсь за такими етапами:

1. Прояснюю індивідуальні цінності, щоб визначити місію, візію та мету проєкту.

2. Заповнюю карти емпатії соціальної групи за О. Остервальдером, аби вивчити клієнта.

3. Проходжу хоча б один цикл із дизайн-мислення, аби сфокусуватись на проблемі та способі її вирішення. Про це детальніше можна почитати в матеріалі Платформи або подивитись курс Університету Вірджинії «Дизайн мислення для інновацій» на Прометеусі

4.  Працюю з канвою бізнес-моделі за О.Остервальдером, аби зрозуміти, звідки надходитимуть кошти, та на що ми їх витрачатимемо.

Сервіси для проєктних менеджерів, які радить експертка:

Trello — це візуалізована канбан-дошка, якою, зазвичай, користуються ті, хто працює з методологією Scrum.

Як організувати ведення проєкту у Trello

У цьому сервісі зручно організовувати процес ведення проєкту, а також він комфортний для трекінгу просування по ньому. Особливо для тих, хто працює дистанційно і хоче побачити реальну картинку зі статусом того чи іншого завдання на одному аркуші.

Для кожної ідеї можна завести окрему дошку, а всередині створити робочі картки з задачами. У них можна проставляти дедлайни, створювати нагадування й тегати членів команди. Є можливість робити дошки публічними та приватними (знаємо, що Trello настільки зручний, що в ньому навіть ведуть ремонт квартири), ставити мітки і додавати файли всередину карток. А завдяки свободі вибору шаблонів і обкладинок складно сплутати різні проєкти.

Довго шукала програму, в якій можна трекати дуже великі проєкти з усіма інструментами менеджменту. Зараз тестую Miro, де можна працювати командою і над канвою бізнес-моделі, і над SWOT аналізом, і над планом, і над канбан-дошкою та ще багато над чим. Поки отримую задоволення.

Project Guru

Знаю, що скоро Фонд Родини Богдана Гаврилишина в межах проєкту «Креативна молодь змінить Україну» за підтримки Українського культурного фонду мають запустити чат-бота, який буде допомагати прописати ідею свого проєкту.

Також бот зможе допомогти вам наповнити свій проєкт змістом, продумати відповіді на питання, які необхідні, аби ідея була реалізована та здобула підтримку команди, партнерів, донорів і була цікава для цільової аудиторії. На будь-якому з етапів роботи користувач може обрати можливість завантажити та відправити собі на пошту заповнений власноруч текст і продовжити працювати над проєктом уже без допомоги бота.

Для спілкування у форматі відео дзвінків, звісно, можна використовувати Messenger, Skype чи WhatsUp, але Zoom — найзручніший із варіантів. Він працює більш стабільно та дозволяє записувати розмови. Аудіофайл можна вивантажити хоч на youtube і передивитись/переслухати, якщо є така потреба.

 

Допомагає створювати візуальні матеріали для соцмереж і, навіть, презентації. Тут купа готових шаблонів і категорій дизайну — від логотипа до резюме. Є навіть окремий застосунок для сенсорних телефонів.

 

Сервіси для планування роботи

Компанія позиціонує додаток як “The all-in-one workspace for your notes” — робочий простір для приміток, запису задач та бази даних. Notion лише спочатку виглядає, як порожній білий аркуш з купою інструментів. Але українські продуктові, IT та креативні компанії активно почали його використовувати.

Найбільш магічна функція Notion — трансформер. Будь-який елемент можна перетворити в інший формат: таблицю — на список задач, а галерею — на дошку, список у календарі та ще й адаптувати його під кожного члена команди.   

Notion зручний як для роботи, так і для ведення особистих справ, журналу або нагадувань. Його використовують як менеджер задач, планер, інструмент для постановки цілей, трекер звичок, а ще як чудову заміну Excel табличок. Послідовники Notion навіть зробили гід з його використання для початківців, а спільнота його прихильників проводить зустрічі, де відкриває нові фішки додатку. Ось одна з них, на якій збираються ділитись досвідом використання сервісу.

 

Першопочатково цей додаток був задуманий як такий собі інтерфейс для мозку користувача, а його співзасновник Філ Лібін мав амбітні плани — подолати розрив між фізичним і цифровим світом. Тому Evernote передбачає роботу з будь-яким видом інформації: рукописними нотатками, списками справ, збереженими URL-адресами, аудіозаписами, картинками, фотографіями з телефону, статтями — практично з усім, що можна зберегти. До того ж він синхронізується між усіма пристроями, тому якщо ви написали щось в телефоні дорогою на зустріч, то зможете правити той самий файл вже через ноутбук.

Лібін вважав найважливішим створити відчуття постійного доступу до програми та максимально скоротити час пошуку потрібної інформації. Тому ключовою фішкою Evernote зробив таку собі «електронну чуйку» — користувачі можуть шукати збережені елементи по одній деталі, яку вони запам’ятали. Потрібний файл можна знайти через фільтри: дату, ключове слово, тему або вашу геолокацію під час написання нотатки.

 

Ідея додатку проста — це список геть усіх задач, зручно систематизований по рубриках. Засновники кажуть, що з Todoist можна бути на 101% впевненим у тому, що ще до початку робочого дня ви будете знати, що треба зробити якнайшвидше, і згадаєте про діло, яке  відкладали два тижні.

Серед фішок — можливість вказувати рівень пріоритетності на кожну задачу та делегувати їх колегам або близьким людям. Також Todoist готує інфографіку та візуалізацію вашої продуктивності за день/тиждень/місяць, чого немає в інших сервісів. Навіть безкоштовну версію можна використати сповна: максимальне обмеження по проєктах — 80 штук, а по учасниках у кожному — 5.

 

Таск-менеджер, який допомагає не загубитися в потоці нових завдань. В ньому зручно розділяти великі плани на маленькі задачі, відсортовувати їх у зручному порядку та бачити, наскільки завантажений ваш день. Хоча Asana створювалася насамперед для команд, її також зручно використовувати як персональний планер. Користувачі радять фіксувати у додатку всі маленькі завдання (зробити розсилку, картинку, написати контент-план), а великі додавати як окремі проєкти або секції. Крім цього в Asana є інтеграції з іншими платформами (Gmail, Google Calendar, Slack), тому завдання можна створювати прямо з відкритого листа або діалогу в Slack.

 

Комунікаційна мекка для будь-якого проєкту та місце для спілкування всієї команди: тут можна переписуватися або зідзвонюватися з колегами в діректі, створювати тимчасові чати та закріплені канали. До всіх сповіщень можна поставити власні налаштування — вимкнути їх для конкретного каналу, поставити на mute надто активний чат або піти далі, призначивши ключові слова, на які додаток буде реагувати, надсилаючи вам сповіщення.

Крім того, якщо ви Громадська Організація, то можете розповісти команді Slack про те, чим займаєтеся — таким чином цілком ймовірно отримати безкоштовний доступ до використання додатку. Ми це перевірили. 

 

Сервіси для візуального оформлення

Сервіс, у якому кожен може бути дизайнером. Шапка електронного листа, прев’ю на Youtube, Tumblr-банер, Instagram-сторі або банальна листівка — забудьте всі розширення для каверів у соціалках, тут вже все готове до використання, лежить і чекає, поки ви проявите свій креатив.

 

“Design anything on the web”, — говорять засновники. Елегантний і простий інструмент для розробки веб-сайтів, презентацій, створення портфоліо та креативної верстки статей. На відміну від Tilda, у Readymag є потужний пул можливостей для створення анімацій. А про те, як зробити той чи інший трюк у верстці або як працює певна анімація, засновники розповідають у блозі.

 

Безкоштовний ресурс із професійними фотографіями від авторів з усього світу. Можна почати з пошуку віжуала для статті, шейр-картинки або фону для сайту, а в результаті знайти фото на тло свого робочого стола — настільки шикарні світлини там розміщують.

 

Готові картинки png без фону, логотипи й мокапи — все тут і в якості. А якщо вам на сайт раптом знадобляться вирізані шкурки від баклажана чи картоплі — то ми знайшли їх саме тут. 

 

Сервіс, присвячений всім, хто розміщує фото людей на каверах та обкладинках. Кажуть, у 80% випадків працює коректно і можна швидко вирізати будь-яку частину зображення для посту чи презентації.

 

Сервіси для роботи з аналітикою

В один клік дізнатися всі важливі цифри про сайт конкурента або порівняти два продуктових онлайн-магазина, аби зрозуміти, яким користуються частіше та скільки в середньому часу на якому проводять.

 

Ви не можете дозволити собі не знати, що користувачі думають про вас, ваш продукт або проєкт. Brand24 відстежує згадки про бренд у ЗМІ та соцмережах по ключовим словам поки ви спите, щоб на ранок презентувати свіжу порцію фідбеку та інформації щодо того, що люди про нього пишуть. Сервіс покаже згадки в різних платформах і таймлайн, де по кривій на графіку легко дізнатися, коли ваш бренд хайпонув або просів.

 

Відстежити всі пости та коментарі неможливо. Тому YouScan допомагає побачити повну картину обговорень бренду й категорії — вчасно дізнатися про негативні пости в соцмережі і ЗМІ, або оперативно подякувати адвокатам бренду. Цей ресурс допоможе заощадити час на рутині — аналізі даних, пошуку інфоприводів, лідерів думок та нових платформ для PR-кампаній.

 

Сервіси під рукою та у закладках, які рятують щодня 

Для тих, хто працює з Word-документами (особливо якщо це стосується прес-релізів) і в кого тіпається око при завантаженні всередину фотографій, — створили піксель-пьорфект сервіс.

Все, що вам треба — це натиснути «Файл» у Word-документі і «Опублікувати його в Інтернеті». Потім вставити згенерований лінк у цей ресурс і вуаля — ваш Good looking Google Doc готовий в один клік без верстки і заморочок. Наприклад, ось як би виглядала наша стаття.

 

Сервіс, яким радимо користуватися перед тим, як натиснути «Відправити», щоб потім не червоніти за граматичні помилки та не пояснювати, що означає «Кли можеммл звязатисч звами?». На цьому сайті можна перевірити тексти різними мовами на граматику, стиль та орфографію.

 

Щоб не шукати потрібний емодзі в маленькому віконечку чату, довго гортаючи рубрики,  можна відкрити сторінку, де зібрані геть усі. Крім того тут є рубрика «Текстові символи» з різними математичними й фізичними позначками, або просто знак стрілочки, коли він так потрібен.

 

Toggl робить відстеження часу настільки простим, що ви справді будете ним користуватися. Це навіть простіше, ніж «метод Помодоро» — коли треба працювати над задачею, не відволікаючись 25 хв. Навіть якщо ви забули запустити таймер, Toggl надішле сповіщення з нагадуванням. Цей додаток суперефективний, якщо ваша компанія часто працює з фрілансерами за погодинною оплатою. А ще Toggl — король інтеграції. Кнопка запуску трекінгу часу вшивається у ваші улюблені додатки, що дозволяє запустити процес будь-який момент, не перемикаючись між сервісами.

 

Вибір дня для зустрічі однокласників — це ідеальний кейс ситуації, для якої створений Doodle. Нечесно, якщо двохгодинна зустріч займає більше часу на узгодження та кілометр діалогу в месенджері. Кредо компанії — «Ніколи не надсилайте ще один лист “Коли можна зустрітись?” поштою». Doodle пропонує не гратися у відгадування зручного таймлайну, а заповнити таблицю зі зручними опціями відразу всім учасникам. В результаті програма визначить слот часу, який підходить більшості. Одна з американських користувачок пише: «Кожен раз, коли більш як двоє людей намагаються домовитись про зустріч, Doodle — це те, без чого я не можу вижити. Особливо коли вона проходить через часові пояси».

 

Той, хто хоч раз в житті розшифровував 3-х годинне інтерв’ю для статті — безсумнівно збереже собі цей сервіс у закладки. Він дозволяє самостійно прискорити (або якщо ваш герой швидко розмовляє — то уповільнити) аудіодоріжку, чим скорочує процес мінімум вдвічі. Крім того тут є вбудоване вікно, в якому можна одразу вводити текст, не перемикаючись між, наприклад, Word та програвачем. 

 

Вкорочувач лінків, але не тільки! Тут можна відстежити, чи колеги таки перейшли за вашим посиланням, скільки разів за весь час, з яких країн, з яких пристроїв і чи пересилали його комусь у приватному повідомленні.

 

r2u

Щоразу, як забудете, як перекласти це слово українською пристойно — заходьте сюди. Це сайт з базою всіх можливих російсько-українських словників.

 

А якщо ви раптом застрягнете на 15-му пості у Фейсбуці, то цей сервіс — рятівна пігулка від прокрастинації. Клік і ви заблокували сайт, який вас відволікає. 

 

За підтримки програми «Креативна молодь змінить Україну», яку реалізує Фонд родини Богдана Гаврилишина разом із Українським культурним фондом.
Партнер проекту
АвторЮлія Гуріна
29 Листопада 17:37
Люди
Найцiкавiше на сайтi

Жахай, збудження, піявка:
мем-словник журналу Platfor.ma

Всередині будь-якої компанії з часом формується унікальний лексикон зі слів, висловів, цитат і мемів, який, скоріш за все, буде незрозумілим для людей ззовні. Ми – не виняток, тому розповідаємо про 15 «внутряків», завдяки яким нас можна впізнати на нетворкінгу, конференції або навіть у маршрутці.

Звільнений, вбитий, переламаний, принижений і зганьблений за всі одруківки та помилки в наших постах. Людина, яка витирає рукавом сльози, коли читає коментарі у Фейсбуці Platfor.ma, та піднімає келих винця за кожен ваш лайк.

Колись ми зрозуміли, що за помилки хтось має відповідати. По справедливості. Тому SMM-ник вже бував звільнений чи нагодований отруйними грибами, ми палили йому хату й відбирали бізнес-ланч, щоб сміятися й їсти у нього на очах. А тепер розкриваємо головний секрет редакції – насправді нашого SMM-ника не існує. Так, у нас немає такої посади, а всі обов’язки, в тому числі вищеперелічені, поділені між редакцією.  

Позиція в експозиції:
Ольга Балашова про оновлений Нацхудожній музей, віднайдені шедеври й добрих Левів

Наприкінці листопада після реконструкції відкрився один із головних музеїв країни – Національний художній. Тим часом команда все активніше намагається осучаснити музей і перетворювати його на живий майданчик для зустрічей та діалогу. Для свого циклу інтерв’ю “Надлюдський фактор” Platfor.ma поговорила з заступницей голови музею Ольгою Балашовою – про те, як розповідати історії в сучасному стилі, про що думають доглядачі, які роками сидять в одному й тому ж самому залі, та як Леви врятували важливу виставку.

– Музей відкрився після реконструкції. Розкажи, що змінилося?

– Ми вперше за багато років відкрили запроектовані ще Городецьким світлові вікна, завдяки підтримці ПриватБанку. Коли будеш на другому поверсі, не забудь подивитись вгору   — думаю, найбільше враження буде саме від цього. Крім того, наші науковці та виставковий відділ створили нову редакцію постійної експозиції початку ХХ століття   — “Модернізм в Україні”, яка відкрилася 29 листопада. 

Паралельно у нас відбувається можливо дещо хуліганська як для класичного музею історія: разом із компанією Intertop, яка підтримує Національний олімпійський комітет України, ми зібрали своєрідну збірну художників для виставки “Вболіваю, бо”. Десятеро митців створили роботи під враженням від різних олімпійських видів спорту, а Intertop зробив із ними футболки. Частина доходу від продажів буде йти на підтримку нашої олімпійської команди.

Виставка іронічна, не дуже серйозна, але торкається важливих запитань і художнього процесу також. Наприклад, принципу змагання, який взагалі-то мистецтву не дуже притаманний. Бо не існує об’єктивних критеріїв, як у спорті, за якими один художник може вважатися кращим за іншого. Але при цьому мистецтво весь час у це змагання потрапляє: скажімо, є різноманітні премії й нагороди.

Ну і взагалі синтез арту і спорту – це дуже трендово. У нас же тепер Міністерство культури, молоді і спорту.

Ну і взагалі синтез арту і спорту – це дуже трендово. У нас же тепер Міністерство культури, молоді і спорту.

– А чи є негатив з боку співробітників чи культурного середовища щодо того, що ось, головний музей країни виставляє якісь футболки?

– Можна розглядати так: комерційна компанія використовує музей в своїх інтересах. А можна в зовсім іншій системі координат, де музей – це не якийсь сакральний простір, до якого не можна торкатися. Можна сприймати цей проєкт як взаємодію, яка стала важливою для усіх: художники зустрічалися з спортсменами та надихалися ними, музей отримав хорошу виставку, а компанія донесла до аудиторії свої цінності. Це партнерська історія, Intertop повністю оплатив весь продакшн і забезпечив гонорари художникам.

– В кількох реченнях: чим музей пишається за останні кілька років?

– Ми пишаємося собою. Тобто командою. Я ціную дискусії, що відбуваються всередині музею між людьми, які несуть певні новації, й тими, хто зберігає традиції. В результаті цього обидві сторони змінюються і збагачуються. Не можу сказати, що це весело чи комфортно, але це спричиняє рух.

Пишаємося, що нам вдається в дуже складних умовах знаходити можливості для реалізації крутих ідей. “Явлення” чи виставка Богомазова – це взірцеві музейні проєкти, яким передували глибокі багаторічні дослідження. Ося ця невидима робота всередині колективу, в першу чергу наукова, дуже важлива. 

Загалом не можна просто зануритися в свою тугу і змиритися з тим, що ми бідні, нещасні й нікому не потрібні. І відгуки, які ми отримуємо, показують, що все ж потрібні.

☞ Чи можна працювати безкоштовно? ☜

Протягом життя виникає так багато суперечливих питань, що навіть стає страшно. Чи можна сидіти на холодному? Проект чи проєкт? Чи варто ділитися, якщо на прогулянці з другом ви знайшли двадцятку? Platfor.ma вирішила задатися тим із них, яке, напевно, близьке та знайоме кожному: «Чи можна працювати безкоштовно?». Свої точки зору з цього приводу висловили концертна фотографка, дизайнер і копірайтерка.

Пам’ятаєте цей пост? Він викликав бурхливу реакцію серед наших читачів і гарячу дискусію, тому, здається, що єдиної правильної відповіді не існує. Коли хтось стикається з проханням «ну будь ласочка, допоможіть, ми ж такі круті», відмовити вкрай складно, але і погоджуватися на кожну таку авантюру неможливо, адже не вистачить ані часу, ані сил, ані ресурсів.

 

Єгор Сігнієнко,
дизайнер у Evoplay і фотограф

Безкоштовна робота – це майже завжди погано, якщо вона не приносить вам задоволення. Час від часу мене просять зробити щось «по дружбі», але найчастіше, здається, що це відволікає від більш важливих справ. Тому головне, щоб робота приносила хоча б не матеріальний, але профіт – була цікава, сприяла саморозвитку або гарантувала інші плюшки на кшталт поїздок, знайомств із людьми, плюсів на круті події тощо. 

Буває й так, що безкоштовна робота неочікувано приносить більше прибутку. Складно у це повірити, але у мене була схожа ситуація. Колись зі мною зв’язався невеликий рок-гурт із Фарго, США – їм потрібна була картинка на обкладинку альбому. Вони показали, що хочуть бачити та в якому стилі, ніби все було добре, але ми не зійшлися в ціні й вони відмовилися. Але мені настільки сподобалося завдання, до того ж було трішки вільного часу, що я почав його виконувати, але ні слова не сказав замовнику. Коли я закінчив роботу, то просто безкоштовно надіслав картинку хлопцям – «успіхів, ви круті». Вони здивувалися та дуже дякували, а через пару тижнів все ж таки заплатили й навіть більшу суму, ніж я просив спочатку.

Іноді я виконую роботу безкоштовно для своїх старих клієнтів. Поступово вартість моїх послуг зростає, тому для людей або проєктів, з якими ми співпрацювали раніше, в якийсь момент вона стає занадто високою. Я це, звичайно, розумію, тому роблю такий прощальний подарунок – виконую їхнє завдання, але не беру жодної копійки. Однак обов’язково наголошую, що тепер мої послуги коштують дорожче, тому надалі ми будемо працювати або за новими цінами або ніяк. У 50% випадків ці клієнти йдуть до більш бюджетних дизайнерів, але все одно продовжують мене радити іншим замовникам. Таким чином я не тільки розриваю робочі зв’язки з людиною на хорошій ноті, але й знаходжу нові.

 

Анна Лісовська,
копірайтерка та кураторка курсів у школі Bazilik

Думаю, що початківці можуть працювати безкоштовно – це те, що називається «на портфоліо». Потім портфоліо набереться (або вони зголодніють остаточно) і доведеться все-таки взяти ці «мерзенні» гроші.

А ось більш досвідчені спеціалісти зазвичай розрізняють поняття «безкоштовно» і «pro bono» – це означає «заради загального блага». Безкоштовно зазвичай передбачає, що хтось заробляє на цьому проєкті – тільки не ти. Мені, наприклад, часто пропонують почитати десь лекцію без оплати й «бажано спеціально для нас підготовлену, щоб раніше ви ніде такої лекції не читали!». Але при цьому зазначають, що «ми беремо гроші за вхід, але платити лекторам не планувалося. Зате ви отримаєте піар!». Найчастіше це пропонують організатори та проєкти, яким і самим би піар не завадив. Я у такому випадку чемно відмовляюся.

Pro bono ж означає, що на проєкті не заробляє ніхто – всі працюють, тому що хочуть зробити щось класне для країни, міста або ком’юніті. Ось це вже цікавіше. Працювати над такою справою варто тільки, якщо ви щиро вірите в неї та готові викладатися так само, як і за пристойний гонорар

 

Ольга Закревська, концертна фотографка

Від кожного руху в своєму житті треба щось для себе отримувати. Інакше навіщо це все? Але, звісно, мова не завжди про гроші. Якщо профіт, який ви отримуєте замість них, для вас хоча б настільки ж важливий – то чому б і ні? Для когось це досвід, корисні знайомства, самореклама тощо. Я, наприклад, знімаю концерти понад 10 років і в кращому випадку лише за кожен десятий одержала матеріальну винагороду. Але натомість я отримую щось інше, більше та вагоміше – думаю, це можна назвати задоволенням. 

У мене є робота – класна та улюблена, але навіть від неї інколи треба відпочивати. Якщо триматися думки, що відпочинок – це просто зміна діяльності, то мій варіант виглядає так: взяти камеру, вирушити на цікавий концерт і зняти музикантів у найщирішому їхньому стані, виснаженому та спітнілому від драйву та прожекторів.

Звісно, якщо ви плануєте заробляти фотографією на життя, варто брати гроші за всі зйомки. Інакше замовники звикнуть, а ви потім житимете на «Мівіні». В мене ж так складаються обставини, що навіть мій начальник каже: «Не люблю, коли ти не знімаєш концерти – ти після них щасливіша». 

Я взагалі занадто добра, тому часто погоджуюсь знімати музичні події друзів, якщо знаю, що вони самі на ньому не зароблять. Але в більшості випадків все ж таки називаю свою ціну – навіть, якщо концерт великий, він може бути мені зовсім нецікавим. Бо найчастіше в таких випадках немає впевненості в подальшому задоволенні.

Вулкан етно: Марко Галаневич про мандри ДахиБрахи, музику з пластику і косу за €100

6 грудня гурт ДахаБраха зіграє один із найбільших концертів в своїй історії – в київському Палаці спорту. Із масштабним шоу на декілька тисяч глядачів музикантам допоможе співзасновник та режисер Влад Троїцький. На честь цього для циклу інтерв’ю “Надлюдський фактор” Platfor.ma поговорила із учасником ДахиБрахи Марком Галаневичем – про те, чому в гурту не буває поганих концертів, про пластик сучасної попси та про бажання купити косу за 100 євро.

– У журналістиці є правило на початку пояснювати, чому співбесідник крутий: ось ці люди були в рекламі Девіда Бекхема, були на Гластонбері, були у “Фарго”, були на BBC, були на легендарних американських радіостанціях. А що би ти тут про ДахуБраху написав, щоб переконати, що текст треба прочитати?

– Бо ми стараємося. А днями у нас ще й концерт у Києві, треба, щоб люди прийшли. Достатньо чесно?

– Надзвичайно. Добре, а був момент, коли щось сталося в кар’єрі і ти подумав: фух, здобули, є. 

– Ні, однієї такої події не було. Є п’ятнадцять років концертів, гастролей, вистав, фестивалів. Створили самі собі нішу, лишили в ній простір й для інших. І просто сподіваємося, що те місце, де ми зараз, ми справді заслужили, а не просто пощастило.

– А тебе впізнають на вулиці?

– Та ні, дуже рідко. Чи може впізнають, але не дістають. Хоча нещодавно в магазині “Всі.Свої” продавець сказав, що наша музика йому зовсім не заходила, поки не потрапив на прекрасний, як він сказав, концерт. На НСК Олімпійський на розігріві у Святослава Вакарчука. Ну і тоді вже, каже, все зрозумів. Але це факт – дійсно, за силою впливу й емоційним зарядом живі виступи перевищують аудіозаписи, як би ми не старалися.

– А ти знаєш зворотні випадки, коли вживу таке собі, а в записі – шедеври?

– Так. Навіть у Tinariwen – це музиканти з Малі, ми їх вже більше десяти років слухаємо, розвивалися на них. Але двічі були на концерті, і там зовсім не вразило. Може були втомлені. Таке буває. Ми навіть всередині домовилися, що ДахаБраха не буде доводити до того моменту, коли ми усі почнемо так грати. Коли тобі не цікаво, але відпрацьовуєш концерт і їдеш на наступний.

– Тобто ви обговорювали, що у гурту ДахаБраха може бути фінал?

– У всього є початок і кінець. І у ДахиБрахи теж буде, але коли – невідомо. Якщо чесно, я думав, що буде набагато швидше. А мій особистий – тим паче. 

– А ти пам’ятаєш момент, коли зрозумів, що це твоє життя – їздити по планеті з цими людьми і грати музику?

– Я й досі не усвідомлюю.

– Та вже ж 15 років…

– Але я досі не впевнений, що остаточно знайшов себе як творчу одиницю. Все настільки плинно. Зараз це так – і я щаслива людина.