Колір звуку:
Флоріан Юр’єв про те, як насправді виглядає музика

АвторКатя Тейлор
АвторЮрій Марченко
13 Листопада 2019
Теги:
Люди мистецтво особистість

14 листопада у київському арт-центрі Set відкривається масштабний проект «Соня Делоне: ритм кольору». Серед експонатів буде і декілька картин її своєрідного мистецького родича Флоріана Юр’єва – однієї з найбільш масштабних та яскравих постатей художньої України. Просто перерахуємо: створив герб Києва, побудував “тарілку” на Либідській, придумав кольорову писемність, став членом одразу трьох національних спілок: архітектурної, художньої й музичної. Тож Platfor.ma поговорила з Флоріаном Юр’євим про те, що він любить найбільше: музику, колір і життя.

Я народився музикантом в найбільш широкому сенсі цього слова. Тому у моєму житті є все: музика кольору, музика звуку, музика форми. Для мене усюди має значення гармонійний принцип. 

В музиці все не так просто: там є мелодія, контрапункти, контрасти, протиставлення і боротьба. Музика просто не існує без усього цього. Так що основний принцип в моєму підході, напевно, все ж таки музичний.

Північне сяйво на Кірензі.
Художник Флоріан Юр’єв
Річка Кіренга
56.081228, 107.696868°

Північне сяйво

Мій батько був генетиком, навчався в Європі, знав майже всі європейські мови. Його заарештували і вислали на північ, в бухту Тіксі, це один із найпівнічніших населених пунктів континенту. Через цю бухту американці торгували з Сибіром, в основному купували золото.

Мені був рік, коли батька заарештували. Після цього ми почали жити в тундрі. Можете собі уявити умови: холод, голод, комахи. Туди заслали не тільки нас, але і наших родичів, в тому числі там був мій двоюрідний брат. Пізніше я з ним зустрічався, і він розповів, що коли я був зовсім маленький, він бачив, як я бігав голий. Коли він розповідав, я заплакав. Бо брат каже: ти був сірий. Комарі на тобі сиділи суцільно, а ти сміявся. Тоді сміявся, а зараз плакав.

Ось таке у мене було дитинство. Але кожен день я бачив північне сяйво. А це музика. Думаю вся моя внутрішня музика йде звідти.

 
Модус-колоріс «Екологія духу». Художник Флоріан Юр’єв

Як звучить колір

Я написав роботу з проблем світла, яку потім видали у вигляді книги. Але в 60-х роках її заборонили. Все видання пустили під ніж. Щоправда, до цього її встигли відправити міжнародним бібліотекам, наприклад, в Бібліотеці конгресу ця книга є. 

Справа в тому, що хтось вважав мою роботу абстракціонізмом. Мої концерти теж забороняли. І художні роботи не давали показувати. Хоча ніякого абстракціонізму там немає. Є свій реалізм. Це вид інструментальної музики в формі живопису. А інструментальна музика може бути абстрактною. У такій музиці теж може не бути ніякого зрозумілого сюжету, але є гармонія.

Про кольори тональностей говорять вже давно. Ще Леонардо да Вінчі про це писав і багато інших видатних людей. Скрябін вважав, що колір має зв’язок з музичною тональністю. Ще музикою кольору займався, наприклад, Арнольд Шенберг. 

Однак я вважаю, що колір не повинен паразитувати на звуковий музиці. Це різні речі. Колір має свою гармонію, свої закони. Колористика повинна бути самостійною, якщо вона не є такою, то просто паразитує на звуці. І тоді це стає лише декоративним додатком. Світломузика на дискотеці – це не те.

Для того, щоб колір став музикою, його потрібно вивчати як гармонійне ціле. І мій напрямок – самостійна музика кольору, а не світломузика.

Система кольоромузикальних тональностей (колоритів) Флоріана Юр’єва
 

Пророцтво Стусу

 

Я був близько знайомий із Василем Стусом. На перших поетичних виступах бували Вінграновський, Ліна Костенко, Стус, я. Був один заборонений вечір поезії. Я там читав вірш:

Звучить, як пісня, мат російський
по всій дорозі стовповій,
і трійка Гоголя расиста
летить туди, де хуртовина віє,
де тіло і душа немічні –
в Сибір, на каторгу, навічно!

Так  вийшло, що це я йому ніби передрік. Він сміявся. Говорив: «Ну ти загинаєш». Мовляв, все буде нормально. Але ви знаєте, як все вийшло.

Портрет-модус Василя «Нескорений». Художник Ф. Юр’єв

А у мене було дуже цікаве положення. Я досить швидко став головним архітектором Київпроекту і мені почали давати серйозні об’єкти, а організація мене захищала. І все одно в 1962 році мої живописні роботи заарештували і за наказом першого секретаря ЦК Підгорного спалили. А оскільки я був головним архітектором Київпроекту, сказали – та не звертайте уваги, це дурість. Розумієте? Мої роботи спалили і заспокоїли: та це просто дурість.

Для них було важливим те, що я робив як архітектор. Мене поважали і давали важливі об’єкти. Урядовий ресторан Метро, ​​Інститут інформації, Палац культури шовкового комбінату. Два герби Києва я зробив. Ось так вони зі мною гралися.

 
Інститут науково-технічної інформації. Архітектор Флоріан Юр'єв
Проект клубу Дарницького шовкового комбінату. Архітектор Флоріан Юр'єв
Прапор Києва. Автор Ф. Юр'єв 1992 рік

Інструменти по-новому

Кажуть, кожні 20 років потрібно міняти професію. Так що врешті я всерйоз зайнявся інструментами. Взагалі-то цей вид мистецтва застарів на 300 років, але його продовжує штучно підтримувати весь світ. Нову академічну музику на усіх цих старих інструментах грати неможливо. Деякі музиканти це розуміли, зверталися до мене, щоб я створив нові інструменти. Я зробив цілий оркестр.

Концерт інноваційних смичкових інструментів Флоріана Юр`єва – “Екострінгс”
 
 

На моїх інструментах вже можна грати нову музику. Різниця в частотах. Вони залежать від товщини зовнішніх і внутрішніх конструкцій. Зараз вже є музиканти, які володіють цими інструментами.

Два види поезії

Я думаю, що будь-який вид мистецтва буде розвиватися в бік ускладнення гармонії. Зараз мене цікавить музика слова. Фонетизация поезії – це особливий вид мистецтва. Справа в тому, що слово має сенс і має звучання. Якщо ви просто поет, то віддаєте перевагу сенсу. А якщо поет музичний, то хочете, щоб вірш звучав як музика. Це все про музику слова. Різні поети мають різні здібності до музики.

Характерний приклад – втрата музикальності при перекладах, це часта проблема. Візьмемо, наприклад, японський вірш. А поруч переклад. Чим цінний мій колір – він наочно показує неадекватність перекладу. Я придумав спеціальну кольорову писемність. Складово-ударну. Приголосну я зображую формою, а голосну – кольором. І при перекладі буває так, що сенс залишається той же, а ніякої музики вже немає. Ось кольорова структура, ритмічно вона збігається, але музично зовсім інша.

Кольоропис поезії Бориса Олійника.
 

Досі ніхто не говорив, що існує два види поезії. Поезія фонетично музична і не музична. А колір наочно проявляє цю різницю.

Зараз я пишу найважливішу роботу в своєму житті – про екологія духу в гармонії сфер. Це певний підсумок всього, що я зробив. Жодні окремі досягнення, якими би значними вони не були, не можуть бути справді конструктивними. Гармонія сфер – це гармонія всього. Людина і світ – це єдине ціле, і вони повинні прагнути до гармонії.

Найцiкавiше на сайтi

Художником не народжуються: де в Києві знайти творчі заняття для дітей

АвторІрина Шостак
19 Червня 2018

Як розвивати креативність в дітях, як стати художником в Україні, навіщо потрібно мистецтво – на ці та інші питання Platfor.ma відповідає разом з Програмою студій для молодих художників PortArtStudio та групою компаній «Нові продукти». Цього разу ми підібрали для вас місця, куди варто прийти з вашими дітьми, щоб мистецтво їх точно зачепило.

Організатори пишуть, що вони «Ну дуууууже арт-спейс» І займаються тим, що хочуть навчити вашу малечу не просто відрізняти Моне від Мане, а закохати її в мистецтво так сильно, як закохані в нього творці простору.

Формат роботи арт-студії схожий на лекторій із практичними заняттями, дітей знайомлять із творчими сообловостями роботи різних художників, зокема Клода Моне, Едгар Дега, Фріда Кало, Анрі Матісс та ін.

Молодший викладач Анна розповідає, що заняття розраховані на різний вік —  є курс «Мистецтво з пелюшок», а є і для старших дітей. Лекції проходять по суботам. Після лекції діти мають інтерактивну частину, де заробляють бали, а після цього вони переходять до практичної частини, де за допомоги викладачів і певних заготовок можуть створити власні зображення.

Формат занять: інтерактивний лекторій з майстеркласами

Вік: 4-6 і 7-12 років

Слідкувати за подіями можна тут, а подивитися «що і як» ось тут.

 

Перемальовка: як ми попросили дітей виправити шедеври світового живопису

АвторМарина Хрипун
12 Червня 2018

Як розвивати креативність в дітях, як стати художником в Україні, навіщо потрібно мистецтво – на ці та інші питання Platfor.ma відповідає разом з Програмою студій для молодих художників PortArtStudio та групою компаній «Нові продукти». Цього разу ініціатори програми відправились в містечко Жашків Київської області, щоб розповісти про мистецтво дітям. А потім запитали їхньої думки про шедеври світового живопису, та запитали поради – як можна їх поліпшити? Діти відреагували з оптимізмом та свіжістю поглядів. Ось що з цього вийшло.

Рене Магрітт – «Голконда». Ця картина була написана у 1953 році. Взагалі-то Голконда – це стародавня індійська фортеця та центр видобування алмазів. На думку більшості дослідників, в цій роботі Магрітт замислюється над місцем окремої людини в загальній системі суспільства.

Амадео Модільяні – «Портрет Маргарити». Робота створена у 1917-1918 роках. Саме портрети стала головним жанром для італійського митця. «Людина – це все, що мене цікавить. Обличчя – найдосконаліший витвір природи», – говорив він.

Гаманець чи мистецтво: уривок з книги «Думай як митець» про те, як заробляли Воргол і ван Гог

АвторPlatfor.ma
14 Серпня 2018

У видавництві ArtHuss виходить книга Вілла Ґомперца «Думай як митець». Як редактор арт-відділу «Бі-Бі-Сі» він багато дізнався про життя відомих художників – настільки, що вирішив скласти універсальний гід творчим мисленням на основі знаменитих біографій. Platfor.ma публікує уривок про те, чого нас можуть навчити Воргол, Рубенс і ван Гог у сфері фінансів.

Вілл Ґомперц

Насправді митці аж ніяк не сміливіші, не шляхетніші й не цілеспрямованіші за фермерів, що йдуть за будь-якої погоди чортзна-куди, аби захистити свої отари. Чи за рестораторку, яка опівночі каже «добраніч» останньому відвідувачу, а о 4 ранку висмикує себе з ліжка, щоб не проґавити на ринку найякісніші продукти. Або, якщо вже про це мова, згадаю майстра-каменяра, який набив мозолі й випрацював до болю спину, зводячи будинки.

У тому, що стосується відданості справі та серйозності намірів, мало що їх розрізняє, хіба що те, як ми вирішили поцінувати їхню діяльність. Мета у них одна й та сама. І в усіх згаданих випадках – не надто романтична, не надто висока. Вони хочуть вижити і, якщо пощастить, жити добре, заробляючи достатньо грошей, аби продовжувати свою справу.

Та якщо фермери й ресторатори можуть годинами розводитися про прозу грошових потоків та операційні маржі, митці, як правило, щодо грошей тримають рота на замку. Бо це якось трохи вульгарно, навіть принизливо. А ще це загрожує руйнацією ілюзій, що їх ми самі витворили, буцімто митці – божества, яких не торкаються брудні реалії повсякдення.

Утім, інколи трапляються винятки. Енді Воргола так зачарували гроші й споживацтво, що він зробив їх темою своєї творчості. Він назвав свою студію фабрикою, а одного разу сказав: 

«Робити гроші –  це мистецтво, і робота – це мистецтво, а успішний бізнес – це найкраще мистецтво». 

Він виготовляв принти споживчих товарів, знаменитостей і доларових знаків.

Арт-детектив: нова історія життя і загибелі імпресіоніста Олександра Мурашка

АвторЮрій Марченко
19 Лютого 2018

Олександр Мурашко – один із найвидатніших художників в історії України. При цьому навколо його постаті завжди існувало чимало таємниць – так, нічого не було відомо про народження митця, також досі не розкрите його вбивство у Києві. Однак після чотирьох років роботи науковий співробітник Музею духовних скарбів України Дар’я Добріян змогла перемогти деякі загадки життя художника. Platfor.ma поговорила з нею про те, як це – проводити детективне наукове дослідження того, що було настільки давно.

– Якщо коротко для тих, хто погано розуміє, чому Мурашко – це круто: у зв’язку з чим цей художник для України настільки важливий?

– Він один із творців українського національного стилю, людина, з творчістю якої у європейців асоціювалося українське мистецтво на початку 20 століття, вже не говорячи про те, що він разом із колегами заснував перший мистецький виш на території України, якому в листопаді виповнилося 100 років – Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури.

– Ви згадали, що він був досить відомим і за кордоном. Можете трішки розповісти про це?

– Коли він був учнем Петербурзької академії, то отримав фінансування на навчання у Парижі та Мюнхені, тому вже в 1900-му році художник потрапив у європейський контекст. Пізніше, в 1909 році, він отримав золоту медаль на міжнародній виставці у Мюнхені, наступного року експонував роботи на Венеційській бієнале, подальші декілька років був активним учасником мюнхенського сецесіону, провів персональні виставки у Кельні, Дюссельдорфі та Берліні. Все це супроводжувалося публікаціями в пресі, одна його робота навіть прикрашала обкладинку німецького журналу «Jugend». Безперечно, митець продав чимало картин, які нам сьогодні відомі лише з дореволюційних репродукцій.

Засновники Академії мистецтв. Олександр Мурашко – другий зліва.

– Добре, він крутий, це ясно. Але чому ви присвятили стільки сил саме цьому митцю? Як обрали його об’єктом дослідження?

Дар’я Добріян

– Декілька років тому мені до рук потрапив рукопис спогадів дружини художника Маргарити Мурашко. Сталося це, коли я прийшла в гості до родини Мазюків-Прахових. У той час я навчалася в університеті й досліджувала постать іншого київського художника, Вільгельма Котарбінського, який, як і Мурашко, був «своїм» у родині Прахових. Але випадково мова зайшла про Мурашка і мені показати автограф його дружини. Прочитавши заголовок «Смерть Саши», мені стало страшно і цікаво водночас. Працюючи на дослідженням вже кілька місяців, я раптом подумала: «Ого!». А чи точно я обрала цю тему, чи вона обрала мене сама?!