fbpx

Колір звуку:
Флоріан Юр’єв про те, як насправді виглядає музика

АвторКатя Тейлор
АвторЮрій Марченко
13 Листопада 2019

14 листопада у київському арт-центрі Set відкривається масштабний проект «Соня Делоне: ритм кольору». Серед експонатів буде і декілька картин її своєрідного мистецького родича Флоріана Юр’єва – однієї з найбільш масштабних та яскравих постатей художньої України. Просто перерахуємо: створив герб Києва, побудував “тарілку” на Либідській, придумав кольорову писемність, став членом одразу трьох національних спілок: архітектурної, художньої й музичної. Тож Platfor.ma поговорила з Флоріаном Юр’євим про те, що він любить найбільше: музику, колір і життя.

Я народився музикантом в найбільш широкому сенсі цього слова. Тому у моєму житті є все: музика кольору, музика звуку, музика форми. Для мене усюди має значення гармонійний принцип. 

В музиці все не так просто: там є мелодія, контрапункти, контрасти, протиставлення і боротьба. Музика просто не існує без усього цього. Так що основний принцип в моєму підході, напевно, все ж таки музичний.

Північне сяйво на Кірензі.
Художник Флоріан Юр’єв
Річка Кіренга
56.081228, 107.696868°

Північне сяйво

Мій батько був генетиком, навчався в Європі, знав майже всі європейські мови. Його заарештували і вислали на північ, в бухту Тіксі, це один із найпівнічніших населених пунктів континенту. Через цю бухту американці торгували з Сибіром, в основному купували золото.

Мені був рік, коли батька заарештували. Після цього ми почали жити в тундрі. Можете собі уявити умови: холод, голод, комахи. Туди заслали не тільки нас, але і наших родичів, в тому числі там був мій двоюрідний брат. Пізніше я з ним зустрічався, і він розповів, що коли я був зовсім маленький, він бачив, як я бігав голий. Коли він розповідав, я заплакав. Бо брат каже: ти був сірий. Комарі на тобі сиділи суцільно, а ти сміявся. Тоді сміявся, а зараз плакав.

Ось таке у мене було дитинство. Але кожен день я бачив північне сяйво. А це музика. Думаю вся моя внутрішня музика йде звідти.

 
Модус-колоріс «Екологія духу». Художник Флоріан Юр’єв

Як звучить колір

Я написав роботу з проблем світла, яку потім видали у вигляді книги. Але в 60-х роках її заборонили. Все видання пустили під ніж. Щоправда, до цього її встигли відправити міжнародним бібліотекам, наприклад, в Бібліотеці конгресу ця книга є. 

Справа в тому, що хтось вважав мою роботу абстракціонізмом. Мої концерти теж забороняли. І художні роботи не давали показувати. Хоча ніякого абстракціонізму там немає. Є свій реалізм. Це вид інструментальної музики в формі живопису. А інструментальна музика може бути абстрактною. У такій музиці теж може не бути ніякого зрозумілого сюжету, але є гармонія.

Про кольори тональностей говорять вже давно. Ще Леонардо да Вінчі про це писав і багато інших видатних людей. Скрябін вважав, що колір має зв’язок з музичною тональністю. Ще музикою кольору займався, наприклад, Арнольд Шенберг. 

Однак я вважаю, що колір не повинен паразитувати на звуковий музиці. Це різні речі. Колір має свою гармонію, свої закони. Колористика повинна бути самостійною, якщо вона не є такою, то просто паразитує на звуці. І тоді це стає лише декоративним додатком. Світломузика на дискотеці – це не те.

Для того, щоб колір став музикою, його потрібно вивчати як гармонійне ціле. І мій напрямок – самостійна музика кольору, а не світломузика.

Система кольоромузикальних тональностей (колоритів) Флоріана Юр’єва
 

Пророцтво Стусу

 

Я був близько знайомий із Василем Стусом. На перших поетичних виступах бували Вінграновський, Ліна Костенко, Стус, я. Був один заборонений вечір поезії. Я там читав вірш:

Звучить, як пісня, мат російський
по всій дорозі стовповій,
і трійка Гоголя расиста
летить туди, де хуртовина віє,
де тіло і душа немічні –
в Сибір, на каторгу, навічно!

Так  вийшло, що це я йому ніби передрік. Він сміявся. Говорив: «Ну ти загинаєш». Мовляв, все буде нормально. Але ви знаєте, як все вийшло.

Портрет-модус Василя «Нескорений». Художник Ф. Юр’єв

А у мене було дуже цікаве положення. Я досить швидко став головним архітектором Київпроекту і мені почали давати серйозні об’єкти, а організація мене захищала. І все одно в 1962 році мої живописні роботи заарештували і за наказом першого секретаря ЦК Підгорного спалили. А оскільки я був головним архітектором Київпроекту, сказали – та не звертайте уваги, це дурість. Розумієте? Мої роботи спалили і заспокоїли: та це просто дурість.

Для них було важливим те, що я робив як архітектор. Мене поважали і давали важливі об’єкти. Урядовий ресторан Метро, ​​Інститут інформації, Палац культури шовкового комбінату. Два герби Києва я зробив. Ось так вони зі мною гралися.

 
Інститут науково-технічної інформації. Архітектор Флоріан Юр'єв
Проект клубу Дарницького шовкового комбінату. Архітектор Флоріан Юр'єв
Прапор Києва. Автор Ф. Юр'єв 1992 рік

Інструменти по-новому

Кажуть, кожні 20 років потрібно міняти професію. Так що врешті я всерйоз зайнявся інструментами. Взагалі-то цей вид мистецтва застарів на 300 років, але його продовжує штучно підтримувати весь світ. Нову академічну музику на усіх цих старих інструментах грати неможливо. Деякі музиканти це розуміли, зверталися до мене, щоб я створив нові інструменти. Я зробив цілий оркестр.

Концерт інноваційних смичкових інструментів Флоріана Юр`єва – “Екострінгс”
 
 

На моїх інструментах вже можна грати нову музику. Різниця в частотах. Вони залежать від товщини зовнішніх і внутрішніх конструкцій. Зараз вже є музиканти, які володіють цими інструментами.

Два види поезії

Я думаю, що будь-який вид мистецтва буде розвиватися в бік ускладнення гармонії. Зараз мене цікавить музика слова. Фонетизация поезії – це особливий вид мистецтва. Справа в тому, що слово має сенс і має звучання. Якщо ви просто поет, то віддаєте перевагу сенсу. А якщо поет музичний, то хочете, щоб вірш звучав як музика. Це все про музику слова. Різні поети мають різні здібності до музики.

Характерний приклад – втрата музикальності при перекладах, це часта проблема. Візьмемо, наприклад, японський вірш. А поруч переклад. Чим цінний мій колір – він наочно показує неадекватність перекладу. Я придумав спеціальну кольорову писемність. Складово-ударну. Приголосну я зображую формою, а голосну – кольором. І при перекладі буває так, що сенс залишається той же, а ніякої музики вже немає. Ось кольорова структура, ритмічно вона збігається, але музично зовсім інша.

Кольоропис поезії Бориса Олійника.
 

Досі ніхто не говорив, що існує два види поезії. Поезія фонетично музична і не музична. А колір наочно проявляє цю різницю.

Зараз я пишу найважливішу роботу в своєму житті – про екологія духу в гармонії сфер. Це певний підсумок всього, що я зробив. Жодні окремі досягнення, якими би значними вони не були, не можуть бути справді конструктивними. Гармонія сфер – це гармонія всього. Людина і світ – це єдине ціле, і вони повинні прагнути до гармонії.

Читайте більше цікавого