Разом із міжнародним ярмарком фотографії Photo Kyiv Fair 2018 Platfor.ma знайомить з п’ятьма українцями-учасниками заходу, чиї роботи прославили їх на весь світ.
Олександр Чекменьов
У своїх знімках Олександр Чекменьов фіксує реальне життя та людей, які живуть поруч з кожним із нас. Усі проекти Олександра — відображення суворої реальності, кадри — чесні та без прикрас. Головні герої серій: донбаські шахтарі, мешканці вулиць маленьких провінційних містечок, учасники Майдану у Києві, біженці зі Слов’янську та інші.
Свого часу Чекменьову вдалося зафіксувати чимало кадрів на межі двох століть, а згодом продовжити цю фіксацію, знімаючи головні події в історії сучасної України. На заході відверті роботи цього фотографа часто шокують, втім саме тим і цікаві.
У персональних та групових експозиціях Чекменьов виставлявся у галереях та музеях Словаччини, Німеччини, Польщі, Литви й Швейцарії. Серед відзнак, що отримав фотохудожник: приз на Європейському конкурсі фотожурналістики у VeVey (Швейцарія) за серію фотографій «Український паспорт» та Grand Prix prize of photography in Ukraine 2013. Його фотографії публікували Time Lightbox, The New Yorker Photo Booth, MSNBC, а проект Чекменьова «Донбас» отримав схвальні відгуки від американського видання The New York Times.
Сергій Мельниченко
Професійний танцівник, що став фотографом та прославився за кордоном раніше, ніж це трапилося в його рідній Україні. Свою найвідомішу серію Мельниченко зняв під час дворічного відрядження у Китай, де працював у складі танцювальної трупи. Фоторозповідь про закулісне життя китайського нічного клубу Behind The Scenes отримала відзнаку престижного конкурсу професійних фотографій на тему зв’язку людини і навколишнього середовища Leica Oscar Barnack Award 2017, а сам Мельниченко став першим українцем, який отримав гран-прі за 37 років існування конкурсу. Серед інших нагород Мельниченка: Photographer Of The Year 2012 у номінації «Найкраща серія» та премія PinchukArtCentre 2015.
Роботи Сергія виставлялися у Швеції, Україні, Словаччині, Аргентині, Польщі, Франції, США, Великої Британії, Чехії, Португалії. Входить до спілки «Українська фотографічна альтернатива». Як часто відзначають критики, роботи Сергія для тих, хто втомився від охайних зображень глянцю чи Pinterest. Його світ не ідеальний, підглянутий у замкову щілину і тому — цікавий.
Борис Савельєв
Виходець з чернівецької фотографічної середи 1970-1980-х років. Учасник знаменитої «групи чотирьох» — фотокоманди українських та російських художників, яких об’єднували схожі погляди на фотографію. Роботи Савельєва та інших учасників групи одними з перших почали виставлятися у галереях Європи та публікуватися у закордонних ЗМІ. У 1986 році Савельєв став першим радянським фотографом, який видав на Заході власну монографію «Secret City». Завдяки цьому Борис здобув репутацію найбільш серйозного фотохудожника нового покоління, що вийшов з колишнього СРСР, а його зображення побуту комуністичних 80-х отримали чимало схвальних відгуків.
До 1988 року Савельєв працював в основному з чорно-білою фотографією. З початку 1980-х років почав експериментувати з кольоровими зображеннями, а у 1998 році перейшов на цифровую технологію фотозйомки. Роботи Бориса Савельєва зберігаються в колекціях музеїв Corcoran (Вашингтон, США), Saarbrucken (Німеччина), Сучасного мистецтва в Сан-Франциско, The Michael Hoppen Gallery у Лондоні, Третьяковської галереї та багатьох інших.
Вікторія Сорочинські
Канадський фотограф, яка народилася в Україні. Вивчала мистецтво в Нью-Йоркському університеті. Автор персональних і учасник групових виставок в Німеччині, Австрії, Швейцарії, Франції, Італії, Португалії, Україні, Росії, Грузії, Китаї, США, Канаді, Аргентині, Колумбії. Призер і фіналіст численних міжнародних фотоконкурсів і премій, серед яких — премія Люсі (категория Відкриття року) 2012, премія Leica Oskar Barnack Award 2017 та Премія Арнольда Ньюмана за нові напрямки у портретній фотографії 2018.
У своїх фотороботах Сорочинські поєднує фантазійні світи з документалістикою. Один з найвідоміших проектів Вікторії — багаторічна історія взаємовідносин матері та доньки — серія фотографій «Анна і Ева», яку було представлено в рамках «Фотографії місяця 2010» у Парижі, а згодом і у інших країнах Європи.
Більшість фотографій Сорочинські — постановочні, проте є і документальна серія Lands of no Return. Її було знято в одному з українських селищ під Києвом. Ідея знимків народилася тоді, коли Вікторія поїхала відвідати місцевість, де жили її дідусь і прабабця та побачила як живуть її мешканці зараз. Упродовж кількох років Сорочинські приїжджала до України, щоб зняти людей та їхні будинки в різних селах, що оточують столицю.
Валентин Бо
Працює в напрямках комерційної та арт-фотографії. Знімав портрети Девіда Лінча та Стефана Загмайстера для Bird In Flight. Арт-проекти Бо виставлялися на фестивалях Spine Festival (Швеція), Odesa / Batumi Photo Days (Україна), в Центрі фотографії імені братів Люм’єр (Росія) та в галереї Leisure (Велика Британія).
В Україні Валентин Бо прославився насамперед тим, що у 2014 провів fashion-фотосесію у колишній резиденції екс-президента України Віктора Януковича Межигір’я. Серія фотокарток вийшла в рамках «Fashion Week Internationale» (проект американского журнала Vice). Разом з журналом Bird In Flight реалізував скандальний «продуктовий» проект, у рамках якого зобразив «смерть» голландського сиру, вбивство норвезької форелі, українського сала та інших продуктів харчування. Входить до 20 найкращих молодих фотографів світу за версією відомого фотожурналу Foam.
