fbpx

Буде Будда: як я стала волонтеркою Далай-лами і чому він такий важливий

АвторКатерина Гладка
6 Липня 2018

Далай-лама підтримує найновітніші наукові дослідження, ініціює запровадження альтернативної освіти і продовжує багато усміхатись. А ще проводить вчення по всьому світу як для буддистів, так і для людей, які взагалі не вважають себе частиною котроїсь із релігій. Українка Катя Гладка була волонтеркою на одній із таких подій у Ризі. Для Platfor.ma вона написала про те, як це було, і чому Далай-лама – унікальна особистість.

Катерина Гладка

Тибет – найвисокогірніша країна світу, яка цікава ще й тим, що духовний лідер і політичний керівник держави — одна і та сама особа—Далай-лама. Усі Далай-лами від першого до нинішнього вважаються перевтіленням найбільшого співчуття, втіленого в божественній формі—Авалакітешвари. Коли помирає попередній лідер, то він лишає вказівки, де шукати наступного. Для цього організовується спеціальна комісія. Зазвичай така процедура може займати кілька років, далі знайдена дитина проходить тести і вже згодом їде навчатися до монахів і вищих лам. Ця традиція неперервно тягнеться з 14 століття.

Нинішній Далай-лама (справжнє ім’я – Тенцзін Гьямцхо) – чотирнадцятий в лінії передачі. При цьому його духовний шлях йшов крізь війну і втрату Батьківщини. Ще молодим хлопцем він опинився у вирі конфлікту, коли Китай на чолі із Мао Цзедуном окупував Тибет. Зрештою, попри численні переговори (в тому числі особисто з Мао) Тибет так і не був звільнений— Далай-лама і його народ змушені були втікти до Індії.

За час перебування в екзилі він не лише зберіг тибетську культуру і духовні вчення, зробивши ставку на Захід, а й став одним із основних ідеологів миру і співчуття як рушіїв будь-якого прогресу. Та попри те, що Далай-лама офіційно вже не займає політичної посади і на даний час є виключно духовним представником, вплив його слова залишається дуже великим. Саме тому деякі політики відкрито зустрічаються із його святійшеством, а деякі навпаки усіляко уникають прямої взаємодії із ним, боючись китайського гніву.

 

Стадіон і волонтери

Далай-лама постійно проводить вчення по всьому світу: від Індії до Сполучених Штатів. Така подія в Ризі відбувалася вже вчетверте і цього разу я долучилася до команди волонтерів, яка зробила цю подію можливою. Величезний критий хол стадіону Сконто з футбольного місця мав перетворитися на затишний простір для духовних вчень. Така задача постала перед більше ніж 100 волонтерами: кожна група займалася своїм сегментом роботи.

Для моєї групи завдання було з нелегких — вперше на ризьких вченнях було вирішено зробити простір для дітей. Хотілося, аби діти не просто бігали залою і заважали батькам слухати, а щоб вони мали змогу займатись творчістю, дитячою йогою, дивитися мультфільми і взаємодіяти між собою.

Тому за кілька днів до початку вчень ми організували наш фізичний простір — подушки, плазма для мультиків, частина для занять йогою, а також конструктор, море приладдя для малювання і ліпки, а після цього взялися створювати програму. Складність була в тому, що ми не знали ані точної кількості дітей, ані їхній вік, оскільки була відома лише загальна кількість учасників – 4 тисячі. Тому ми мали продумати різні варіанти для наших маленьких практиків і також лишити місце, де би мами з немовлятами також могли відпочити, погодувати дітей і при цьому не заважати іншим дітям, які братимуть участь в активностях.

Ми вирішили кожен день присвятити певній якості – зупинилися на щасті, дружбі та допомозі. Протягом дня усі активності так чи інакше стосувалися теми. Наприклад, однією з частинок першого дня була розмова із дітьми на тему щастя, як вони собі його уявляють, чи це важливо для них. Після того, як діти висловлювалися, ми пропонували їм намалювати свій портрет щастя. Особливістю дитячого простору було ще й те, що всі діти не були між собою знайомі та приїхали із різним країн. Тому ми мали прослідкувати, аби усім було комфортно і цікаво.

 

Далай-лама for future

Освіта стала надто матеріалістична. Більшість векторів направлені на успіх, розвиток его та виключно матеріальних амбіцій і потреб. Тому одним із напрямків, яким зайнявся Далай-лама ще на початку 2000-х, стало дослідження освіти, спілкування із науковцями та викладачами. І усі зійшлися на думці, що має бути фактор, який об’єднує всіх людей, в незалежності від віросповідання чи громадянства.

Багато людей стали заручниками емоційної кризи, яка і досі триває в світі. Тобто життя наше стало комфортнішим, легшим, але щасливішими і гармонійнішими ми від цього не стали, а діти ще з більшою невизначеністю виходять в світ дорослих. Так з’явилася ідея світської етики, а згодом і концепції емоційно-соціальної освіти. Таке навчання передбачає вміння розбиратися і працювати зі своїми емоціями, взаємодіяти з іншими людьми, розвивати співчуття, вчитися вирішувати конфлікти і загалом сприймати усіх людей як єдиний організм. Тобто така собі відповідь на одвічне «розділяй і володарюй»: не розділяй і будь живим.

Маленькі нотки цієї ідеї ми спробували втілити і на дитячому просторі. Ми проводили із дітьми дитячу йогу, вчилися описувати свої емоції, а також грати усім разом, коли кожна дитина має своє значення. Не завжди було просто, оскільки традиційно всередині дня діти входили в режим «хочу бігати без кінця». Але перші кроки ми зробили.

Також цього року були присутні ще два викладачі, які мали свої виступи в другий і третій день вчень. Один із них — Роберт Турман — буддолог, письменник, викладач Колумбійського університету і за сумісництвом тато акторки Уми Турман. Людина, яка вправно може пояснити тонкощі філософії буддизму західному розуму. Він зберігає американське почуття гумору й спосіб мислення, але при тому через власні історії доносить глибокі сенси. На вченнях він говорив про життя Будди як приклад і актуальну модель для теперішніх людей, про відносність об’єктів, яку доводить і сучасна квантова фізика, і ненасильницький спосіб життя і про щастя, яке є фундаментом нашого життя.

 

Спільне фото без мене

По завершенню вчень волонтери мали перетворити залу Сконто знову в футбольний простір, а значить прибрати усе, розібрати сцену і прикраси. Спільними зусиллями впоралися за кілька годин , а приємним бонусом стала спільна фотографія із Далай-ламою і благословення від нього (хоча я в той час займалася майданчиком і все це радо пропустила). Усі, хто коли-небудь зустрічався із його святійшеством, помічають одну його рису характеру — уважність. Якщо він звертається, то звертається адресно, він завжди знаходить час для різних людей і їхніх історій і традиційно особливо дякує волонтерам за роботу.

Роберт Турман в своїй книзі «Навіщо нам Далай-лама?», яку він привіз до Риги, писав: «Ось вже багато років я знову і знову спостерігаю цей дивний феномен під час виступів Далай-лами перед великими аудиторіями, а також на приватних зустрічах з відомими вченими, офіційними персонами і головами держав. Навіть безбожних матеріалістів вабить, мов магнітом, мудрість людини, якого вважають втіленням бога. У людей різного соціального положення і віросповідання загоряються очі, коли вони згадують про зустрічі з ним, розповідають, як вплинув він і його слова на них. Зустрічаючись з ним, слухаючи його виступи, вони відчувають, нібито з їхніх плечей впала важка ноша. Його буддистська практика тут ні до чого, бо серед тих, хто захоплюється ним, більшість— люди невіруючі або ж послідовники інших релігій. Далай-лама дуже динамічна людина, але при цьому в його манері тримати себе немає ані награності, ані схильності до театральних ефектів. За, здається, нереалістичні заклики до миру у всьому світі, вирішенню проблем в дусі співдопомоги і справедливості його часто називають мрійником та ідеалістом».

Але, скажу від себе, це тільки на перший погляд так здається. Він просто дивиться трохи далі свого носа.

Читайте більше цікавого