З видом на зникнення: ці тварини вимирають. І вони дивовижні

АвторТетяна Капустинська
22 Березня 2019
Теги:
База знань планета тварини

Північний білий носоріг, африканський слон, велика панда, азійський лев, сніжний барс, західна горила – всі ці тварини перебувають на межі вимирання, в переважній більшості випадків – з вини людини. Усього ж на Землі існує (поки що) більше 5 тисяч дивовижних представників флори та фауни під загрозою повного зникнення. Platfor.ma зібрала інформацію про 18 незвичайних тварин, для яких у нашому серці є окрема комірка та які зможуть вижити тільки завдяки спільним зусиллям людства.

Сіфака

Багато видів лемурів, які мешкають лише на острові Мадагаскар, можуть зникнути. Серед них і сіфаки – незвичайні приматоподібні зі здивованим поглядом і жвавою ходою, які живуть у листяних лісах і харчуються рослинами. Ці тварини настільки ж нешкідливі, наскільки й беззахисні, і цим користуються браконьєри. Але це не єдина загроза для сіфак: викорчовування дерев і пожежі буквально знищують їхні домівки. Міжнародний союз охорони природи класифікує цих активних тварин як вимираючий вид.

 

Китова акула

Попри свої велетенські розміри ця риба майстерно ховається в океанських просторах. Саме тому її відкрили лише в 1928 році, а до цього цілком могли вважати морським чудовиськом, випадково побачивши обриси величезної істоти в воді. Китова акула досягає 20 метрів у довжину, живе до 80 років і має одну особливість, через яку її виживання під загрозою – у тварини довге статеве дозрівання та повільні темпи розмноження. За деякими даними, на планеті їх залишилося всього близько тисячі, а промисловий вилов і забруднення океану – наприклад, нафтою – нещадно зменшує цю кількість.

 

Сайгак

Це неймовірне парнокопитне виглядає як прибулець із космосу: величезні чорні очі, довге тіло на коротких ніжках і дивний інопланетний хобот замість носа. Насправді ця тварина живе в Казахстані, Узбекистані, Киргизії, частково в Туркменії, Росії та на заході Монголії і відноситься до вимираючого виду антилоп. Сайгаків у світі залишилося всього кілька тисяч – через полювання (за смаком їхнє м’ясо прирівнюють до баранини) і трагедію 2015 року. Тоді на території Казахстану через бактеріальну інфекцію за кілька тижнів загинуло більше 120 тисяч особин.

 

Бородань (ягнятник)

Неймовірно красивий, небезпечний та рідкісний хижий птах, який мешкає в гірських районах Європи та Азії, а також у Південній і Східній Африці. За деякими даними, в минулому столітті бороданів масово винищували, адже побоювалися їхнього нападу на дітей або овець, не здогадуючись, що птахи харчуються тільки падаллю. Чисельність ягнятників у світі скорочується не тільки через полювання, а й через відсутність їжі для них – трупи тварин частіше стали прибирати люди, не даючи падальникам можливості повечеряти.

 

Квока

Це маленький, шалено милий, доброзичливий і усміхнений представник сімейства кенгурових, який харчується рослинами та веде нічний спосіб життя. Квоки мешкають на південному заході Австралії та радують своєю присутністю місцевих жителів і туристів – так у 2015 році в мережі став набирати популярності флешмоб, в межах якого приїжджі робили селфі з твариною. Під загрозою зникнення вона знаходиться через абсолютну беззахисність перед хижаками та зменшення природного ареалу існування.

 

Велика м’якотіла черепаха

Ця черепаха виглядає моторошніше за своїх родичів – усе через вкритий шкірою, довгий і м’який панцир (близько метра), коротку голову, випуклі очі та невеликий хобот. І хоч харчується цей плазун рибою, ракоподібними та молюсками, складається враження, що при зустрічі може з’їсти й вас. До слова, познайомитися ближче з великою м’якотілою черепахою можна в південній частині Папуа-Нової Гвінеї та на півдні Іріан-Джаї в Індонезії. Крім полювання на них заради м’яса та яєць і руйнування їхніх місць проживання, є ще одна причина скорочення чисельності цих тварин – східна медицина. У деяких азіатських країнах впевнені, що м’яка оболонка черепах зволожує шкіру, покращує імунну систему і навіть лікує діарею.

 

Канчиль

Олень-крихітка – найменше парнокопитне на планеті. Він досягає максимум 55 см у довжину і важить не більше 2,5 кг. Симпатичне звірятко борознить ліси Південно-Східної Азії та є героєм місцевого фольклору – хитрим і бешкетним правопорушником. Канчиль має незвичайний раціон – харчується всім, що трапляється на шляху: рослинами, комахами, рибою і падаллю. Ця мила тварина знаходяться на межі зникнення через вирубку лісів і полювання на неї заради м’яса.

 

Гусениця-череп

Свою назву ця загрозливого вигляду комаха отримала завдяки зовнішній схожості з черепом – екологи вважають, що це може відлякувати птахів, охочих продегустувати гусеницю на сніданок. Вона вкрай рідкісна: дослідникам вдається побачити цю красуню всього пару разів на рік, а зустріти її можна тільки в п’яти точках південної півкулі, в тому числі в Австралії. Комаха може вимерти з природних причин – через хижаків.

 

Тюлень-хохлач

Хохлач виглядає досить дивно через шкірно-носовий мішок на голові, який він може роздувати до величезних розмірів. Притому в спокійному стані тварини цей виріст практично непомітний, але варто тільки розлютитися або схвилюватися – шкіра подібно повітряній кульці надувається на 30 см у висоту. До інших особливостей тюленів-хохлачів можна віднести їхню вагу– до 300 кг. Хутро тварин, які мешкають тільки в Північній Атлантиці, приваблює контрастним плямистим забарвленням, тому на них активно полюють.

Носач

Це воістину унікальний вид мавп із випуклим животом (через велетенські розміри шлунка) і таким же видатним носом – він, до речі, може досягати 18 см. Самці цього виду беруть від життя все, оскільки створюють справжні гареми, де є самки для спарювання та окремо просто для спілкування. Мавпа-носач живе виключно в тропічних лісах на острові Борнео, де вирубка рослинності призвела до стрімкого скорочення популяції. Зараз їх залишилося всього близько тисячі – вони суворо охороняються урядом острова.

 

Дюгонь

Ці ссавці збереглися тільки в Тихому та Індійському океанах. Вони дійсно величезних розмірів – найдовша з виявлених особин має 5,8 м в довжину, а їхня вага може складати 600 кг. Дюгонь досить дружелюбний і з задоволенням поспілкується з людьми, а ось люди, навпаки, не дуже хочуть теплих стосунків. Вони полюють на тварину заради м’яса, жиру й кісток. Ситуація сильно загострилася з середини минулого століття, коли з 72 тисяч в 1962 році залишилося 4220 дюгонів у 1999-у.

 

Пальмовий злодій

Найбільший представник членистоногих у світі живе в тропіках на островах Індійського і Тихого океанів. Своїм покликанням пальмовий злодій вважає полювання на кокоси, які падають на землю, щоб поласувати м’якоттю плода. Оскільки тварина важить небагато (максимум 4 кг) і вважається делікатесом, її масового виловлюють заради м’яса – настільки хижо, що вид знаходиться під загрозою зникнення.

 

Бірманська кирпата мавпа

Ця симпатична дамочка мешкає виключно в північній Бірмі та була відкрита відносно недавно, у 2010 році. На думку дослідників, їм неймовірно пощастило, адже до цього вважалося, що кирпаті мавпи живуть тільки в Китаї і В’єтнамі. Зараз це найрідкісніший вид приматів, який налічує всього пару сотень особин. Їхня кількість постійно скорочується, оскільки бірманські мавпи – приваблива мішень для мисливців. А враховуючи, що під час дощу вони голосно чхають через воду, що потрапляє в ніс, то виявити їх нескладно.

До речі, відкриття цього виду породило багато мемів. Коли в 2009 році помер Майкл Джексон, в інтернеті швидко відзначили схожість короля поп-музики з рідкісною мавпочкою.

 

Мархур (гвинторогий козел)

Нескладно здогадатися, що свою назву тварина отримала через величезні незвичайні роги, що за формою нагадують штопор. Гвинторогий козел виглядає мов якась фантастична істота, а в реальному світі є національним символом Пакистану і мешкає в Тибеті, Гімалаях, Афганістані та Таджикистані. З твариною пов’язано багато легенд, наприклад, деякі люди вважають, що мархур спеціально полює на змій, щоб їх з’їсти. Також багато хто вірить, що його м’ясо здатне нейтралізувати дію зміїної отрути. Чисельність цих неймовірних тварин скоротилася до 2500 особин через хвороби, голод, а також тому, що вони є бажаною здобиччю для любителів трофейного полювання.

 

Довгоп’ят

Вічно здивований герой усім знайомих мемів стрибає з дерева на дерево на островах Південно-Східної Азії. Це дійсно дивовижні тварини, і ось чому:

– довгоп’яти є досить дрібними створіннями. Їхній максимальний зріст – 16 см, зате хвіст може досягати 28 см;

– їхня голова здатна провертатися майже на 360 градусів;

– це єдині з відомих приматів, які спілкуються один з одним за допомогою ультразвуку, на частоті близько 70 кГц;

– відповідно до гіпотези Фредеріка Вуда Джонса 1916 року, людина походить від древніх довгоп’ятів;

– в Індонезії довго вважали, що голови цих тварин не прикріплені до тулуба і що це заразно.

Місця існування довгоп’ятів прагнуть зруйнувати, на них полюють через м’ясо і заради продажу як домашніх улюбленців. Це, як і їхня покупка, поза законом, і в більшості випадків веде до смерті тварин, адже вони не здатні жити в неволі.

 

Флоридська пума

Розкішна представниця хижаків живе в лісах Південної Флориди у США, вважається символом штату і є найрідкіснішою з пум. У 1970-х роках підрахували, що їх залишилося всього 20 особин, а у 2017 році це число зросло до 230. Але шанси на виживання виду занадто малі, адже місця їхнього проживання – ліси Флориди – зникають дуже швидко. Збереженню флоридської пуми не сприяють також спортивне полювання, відсутність їжі, хвороби та спаровування з родичами, що веде до різних генетичних відхилень. Зараз їх посилено охороняють, а вчені планують винайти спосіб безпечного схрещування з іншими підвидами.

 

Вакіта

Існування тварини, яку також називають каліфорнійською морською свинею, офіційно підтвердили тільки в 1985 році. На даний момент вона є найрідкіснішим морським ссавцем у світі – всього нараховано 12 особин. При цьому спеціально на вакіт ніхто не полював, вони випадково потрапляли в сітку при незаконному рибальстві. Тварини дуже полохливі та вважають за краще триматися від човнів якомога далі, що цілком зрозуміло. У них немає близьких родичів, тому збереження їхньої еволюційно унікальної популяції вкрай важливо.

 

Риба-крапля

Глибоководна риба, яка водиться поблизу Австралії та Тасманії – справжня зірка інтернету, де її стабільно нагороджують титулами найбільш потворної, химерної та моторошної істоти на планеті. Вона стала не тільки героїнею численних мемів, а й з’явилася у фільмах «Люди в чорному III» і серіалі «Секретні матеріали». Риба-крапля поки погано вивчена, однак відомо, що рибалки при вилові морських делікатесів випадково дістають і її, що скорочує популяцію, яка і так вкрай повільно відновлюється. І нехай зовнішній вигляд цього морського мешканця непривабливий, йому все одно надано природоохоронний статус. Тому що будь-яка жива істота має право на життя.

Найцiкавiше на сайтi

Звіра надія і любов: як тварини вчаться говорити з людьми і доводять свій розум

АвторМикита Богданов
10 Серпня 2017

В зоопарку Атланти у віці 39 років помер орангутан Чантек. Він прославився тим, що вивчив мову жестів і мав цілий ряд інших інтелектуальних здібностей. Чантек ходив до коледжу і любив бургери, а його ім’ям назвали проект, що ставить за мету узаконити існування особистості у всіх людиноподібних мавп. Platfor.ma розповідає історію мавпи, яка вміла спілкуватися, і з’ясовує, чи готове людство поділитися частиною прав зі співмешканцями.

Чантек народився у 1977 році в дослідницькому центрі в США. Перші дев’ять років життя він провів у Теннессі з антропологом Лін Майлз. Лін досліджувала  навчання мавп мові – дуже поширений експеримент в Америці впродовж ХХ століття. За цей час орангутан усвідомив необхідність прибирати за собою в кімнаті, навчився використовувати і комбінувати підручні засоби у повсякденні, а також запам’ятав дорогу з кампусу до найближчої закусочної, яку міг навіть показати водієві. Однак найголовнішим його досягненням стало оволодіння американською мовою жестів – Чантек мав словник у 150 символів, – а також розуміння розмовної англійської. Після Чантека у світі лишилося тільки дві мавпи, що вміли користуватися людськими жестами: горила Коко і шимпанзе Уошо. Коко померла 19 червня 2018 року.

Чантек навіть відвідував заняття у місцевому університеті (про це зняли документальний фільм від Animal Planet та PBS: «Мавпа, що ходила до коледжу») та був улюбленцем академічної спільноти. Однак врешті адміністрація, яка побоювалася інцидентів і можливих судових позовів, наполягла, щоб вже дорослого Чантека відправили назад до зоопарку. Наступні 11 років він провів у тісній клітині, де страждав від депресії і зайвої ваги.

Одного разу колишні друзі-науковці завітали до нього. Чантек дуже розхвилювався, жестами показав ключі від автівки і попросив забрати його додому. Врешті в 1997 році зоопарк Атланти запропонував для розумного орангутана зону природного проживання, де він і залишився до кінця життя.

Чантек – гібрид двох єдиних існуючих на планеті видів орангутанів: борнейського і суматранського, а з місцевих мов його ім’я перекладається як «прекрасний». Це дуже розумні тварини, яким зараз загрожує зникнення. Разом з шимпанзе і горилами вони належать до родини гомінідів – де також є люди і наші викопні предки. Орангутанів, шимпанзе і горил відносять до людиноподібних мавп – тварин настільки фізіологічно і розумово близьких до людей, що деякі вчені домагаються визнання в них особисті і надання розширених прав.

Так, наприклад, у 1983 році була написана книга «Розум мавпи», автори якої, Девід та Анна Премаки, стверджували, що людиноподібних мавп можливо навчити мові. Вони писали: «Ми знаємо, що той, хто розуміє мовлення, повинен знати мову, навіть якщо він або вона не здатні відтворити її самостійно».

В 50-х роках ХХ століття проводився експеримент з шимпанзе Вікі, де її розумові здібності порівнювалися з дитячими. За рівнем логіки вона цілком могла конкурувати з дітьми – людиноподібні мавпи користуються метафорами та вміють узагальнювати, використовуючи знайомі слова для описання нових: «запальничка – це пляшка і сірник». Але мовлення при цьому стало нездоланною перешкодою: вважається, що на заваді стоїть будова голосового апарату та можлива відсутність у мозку певних структур, пов’язаних з вимовою.

Натомість шимпанзе довели свою здатність до повноцінного спілкування, успішно освоївши мови жестів, символів та лексиграм – несхожих на позначувані предмети умовних знаків, які вигадали спеціально для навчання людиноподібних мавп. В більшості випадках вони могли переносити властивості символів на схожі предмети: наприклад, якщо синій трикутник позначав червоне яблуко, то шимпанзе могли використати цей символ для позначення вишні, яка здавалася їм схожою.

Черная пора: Стивен Хокинг о приходе самого опасного времени для всех нас

АвторЮрій Марченко
5 Грудня 2016

Выдающийся физик Стивен Хокинг написал колонку в британское издание The Guardian, в которой предупредил, что сейчас для планеты настал самый опасный момент. Platfor.ma приводит ее краткое и невеселое содержание.

74-летний английский ученый признался, что нынешняя картина мира его ужасает. Экономическое неравенство, безработица, вынужденная миграция, популизм, экологические проблемы – все это, по мнению, Стивена Хокинга, должно заставить задуматься всех людей о том, куда мы идем и почему можем прийти куда-то не туда.

Хокинг утверждает, что в основе нынешней ситуации лежат экономические последствия глобализации и технологического роста. Из-за автоматизации производства количество рабочих мест сокращается, оставляя возможности только для креативного класса и управленцев. А это еще больше увеличивает экономическое неравенство. При этом, по его словам, разрыв между властями и обычными людьми растет все быстрее. Ученый полагает, что решение Великобритании о выходе из ЕС и победа Дональда Трампа на президентских выборах в США – это именно выражение гнева людей, которые чувствуют себя брошенными их собственными лидерами.

«Как физик-теоретик из Кембриджа, я всю жизнь прожил в чрезвычайно привилегированном месте. Небольшая группа исследователей, с которыми я работал все эти годы, иногда подвергается соблазну и называет себя настоящей элитой научного мира. С учетом славы, которая пришла ко мне вместе с написанными мною книгами, и вынужденной в силу моей болезни изолированностью, я вижу, как растет моя собственная башня из слоновой кости. Поэтому я чувствую, что растущее неприятие элиты в Британии и в Америке направлено и на меня лично», – поясняет Стивен Хокинг, заслуживший всемирную славу как выдающийся исследователь возникновения мира и популяризатор науки.

Стивен Хокинг поясняет, что распространение интернета и соцсетей провоцирует увеличение неравенства. В Африке к югу от Сахары телефон у людей встречается чаще, чем доступ к чистой воде. Насмотревшись на картины роскоши в Instagram, люди из деревень в погоне за ней переезжают в города. А потом и за рубеж. В итоге экономические мигранты оказываются все более серьезным вызовом для экономики и инфраструктуры стран, куда они приезжают, подрывают толерантность и способствуют росту политического популизма. «Интернет позволяет получать очень большие деньги очень маленькому числу людей, – пишет ученый. – Мы живем в мире растущего финансового неравенства, где теряется не только уровень жизни – теряется сама способность людей зарабатывать себе на жизнь. Неудивительно, что люди ищут способ заключить какую-то новую сделку — и такой им представляется избрание Трампа и выход из ЕС».

Все это приводит физика к мысли о том, что настал самый опасный момент в истории нашего вида. «Именно сейчас человечеству нужно работать всем вместе, больше, чем когда либо, – продолжает Стивен Хокинг. – Мы столкнулись с экологическими вызовами, изменением климата, проблемой с производством продуктов питания, эпидемиями, окислением океанов. Мы придумали технологии, которые позволят нам уничтожить нашу планету. Но мы еще не изобрели способ ее покинуть. Возможно, через пару сотен лет мы отправимся к звездам и создадим свои колонии. Но пока у нас только одна планета, и мы должны работать вместе, чтобы защитить ее».

Для этого, по мнению ученого, следует разрушать барьеры между странами, а не строить их. Большая часть ресурсов находится в руках небольшого числа человек, и нам придется научиться делиться ими. Исчезают не только рабочие места, но и целые индустрии, и нужно помочь людям переквалифицироваться. А поскольку страны не справляются с ростом миграции, нам нужно поддерживать глобальное развитие, чтобы хорошо стало везде – это единственный способ сделать так, чтобы миллионы людей искали благополучие у себя на родине.

«Мы можем сделать это – я, в общем-то, огромный оптимист, – заключает Стивен Хокинг. – Это потребует от элит – от Лондона до Гарварда, от Кембриджа до Голливуда – извлечь уроки из событий прошедшего года. И прежде всего, узнать нашу меру смирения».

«Накачався на гречці»: вегани про свій бодібілдинг, бокс та марафони

АвторНаталя Шевчук
2 Листопада 2018

Веганство – це спосіб харчування, що на 100% складається із продуків рослинного походження. Український МОЗ визнав, що таке харчування не лише цілком повноцінне, а й є способом профілактики багатьох хвороб, наприклад, серцево-судинних та деяких видів раку. Академія харчування та дієтології США підтверджує, що за умови збереження балансу цей раціон підходить на всіх етапах життя, в тому числі жінкам під час вагітності, немовлятам, дітям, людям похилого віку, а також спортсменам. Тобто веган може бути качком чи марафонцем. На доказ цього бодібілдер, боксерка, тренер, бігунка і пауерліфтер розповіли Platfor.ma про те, чому стали веганами, як переходили на новий раціон і що їдять зараз.

Міша, 27 років

  • швейцарський бодібілдер, модель, інста-блогер
  • 9 років у спорті, 3 роки веган

3 роки тому я з’їздив у Каліфорнію та вперше в житті зайшов у супермаркет Walmart. Я пройшов крізь м’ясні прилавки і спочатку здивувався, потім був шокований, а далі відчув огиду від кількості побаченого м’яса. А це був лише один Walmart. У одному місті. Я трохи порахував і цифра тваринних продуктів, які продавала ця країна, просто не вклалася в голові. Це була перша причина зміни мого раціону.

Друга причина полягала в тому, що я знав багатьох веганів у фітнес-індустрії. Тому одного дня я просто сказав своїм фоловерам: «Знаєте що, я спробую веганство протягом місяця і розповім вам, як це впливає на мою продуктивність». Мало того, що я не відчув жодного негативного впливу, але я й почувався краще, ніж будь-коли. Я спав краще. Я відновлювася швидше. Я легко втрачав жир. І я й надалі міг постійно набирати силу м’язів. Далі я продовжив веганську дієту на два місяці, а потім на три, і, окрім декількох винятків, більше ніколи не повертався до старого способу харчування.

Я займаюся спортом з 18 років і наразі мій бодібілдинг 100%  натуральний і 100% веганський. Коли люди питають мене, що я їм, я відповідаю: «Все, окрім продуктів тваринного походження». Люди не розуміють, що я нічого не втрачаю. Зазвичай щоранку я п’ю смузі з ягід, бананів, яблук, лимонів, кориці, ванільного білкового порошку та зелені (теж у вигляді порошка). Часто їм вівсянку, рис, боби, макарони, сочевицю, овочі. Добавок використовую все менше і менше. Наразі вживаю добавку Profuel, там є омега-3 та інші важливі мікроелементи; препарат Joint support (суглобна підтримка), цинк, BCAA (незамінні амінокислоти з розгалуженими боковими ланцюгами) та креатин. І кава. Я щодня п’ю каву.

На класичне питання щодо білка я відповідаю дуже просто: протеїн є у всьому. Навіть невелика його кількість є в 100-грамовій порції рису, там 10 г білка. Бобові – моє найбільше джерело. І пам’ятайте: набирання м’язової ваги визначається тим, наскільки важко (і ефективно) ви тренуєтеся в тренажерному залі і скільки калорій ви отримуєте.

Спортсменам, котрі вирішили перейти на рослинний спосіб харчування, я раджу, у першу чергу, спробувати перехідний період. Різкий перехід в один день зазвичай нестійкий. Даючи будь-які поради щодо дієти, я завжди кажу, що та, якої ви будете дотримуватися завжди, і буде найкращою дієтою. Тож приберіть м’ясо, потім молочку, і, нарешті, рибу, наприклад. Це те, як зробив я.

Важливо займатися самоосвітою, читати поради на сайті лікарів veganhealth.org. І що більше ви маєте знань, то краще ви розумієте, як харчуватися. Якщо ви не можете бути веганом, бо «не знаєте, що їсти», то дізнайтеся, що їсти. Не забувайте про добавки, але й не покладайтеся лише на них.

Катя Бєлкіна, 26 років

  • багаторазова призерка міжнародних змагань з кікбоксингу
  • 6 років у спорті, 6 років веганка

У 17 років я стала вегетаріанкою. Мабуть, поштовхом були знайомі вегетаріанці. На мене ніхто не тиснув, але я побачила чудовий приклад, почала читати і дивитися різні фільми про виготовлення продуктів тваринного походження і зрозуміла, що не хочу більше бути причетною до цієї індустрії.

Не пам’ятаю, щоб це якось суттєво вплинуло на мій фізичний стан. Пам’ятаю тільки, що сил в мене вистачало на всі університетські і позауніверситетські справи і ще й на тренування. А через 3 роки я стала веганкою. Цей перехід був більш складним, тому що я дуже полюбляю солодке, а в той час важко було знайти цукерки й тістечка «по вегану». Тут підтримка друзів була дуже доречною.

Десь через півроку після мого переходу на веганство я пішла на тайський бокс. Порівняти фізичні навантаження при різних дієтах в мене не вийде, бо серйозні тренування я вже мала тільки на веганському харчуванні.

За цей час назбирала трохи нагород: переможиця Кубку Європи і Кубку України з кікбоксингу; срібна призерка Кубку світу з кікбоксингу; бронзова призерка Чемпіонату Європи з кікбоксингу; срібна призерка Чемпіонату України з тайського боксу та ін.

Снідаю зазвичай вівсянкою із сухофруктами. Протягом дня обов’язково їм повільні вуглеводи: гречана каша, рис, макарони з твердих сортів пшениці, булгур. З білків – квасоля, нут, гриби, дуже люблю тофу, особливо зі шпинатом. І звичайно ж овочі. Роблю прості салати а-ля огірок-помідор-редис. Намагаюсь їсти приблизно п’ять разів на день невеликими порціями. Спортивне харчування вживаю зазвичай при напружених тренуваннях. На даний момент це рисовий протеїн. Коли готуюся до змагань, додаю БЦА та Л-карнітін. Регулярно вживаю вітамінні комплекси.

Спортсменам, які теж вирішили перейти на рослинне харчування, пораджу, у першу чергу, здати загальний аналіз крові, щоб зрозуміти, чи є на даний момент якісь проблеми зі здоров’ям, чи всього вистачає організму. І опиратися на ці дані, продумуючи раціон. Обов’язково снідати! Пити достатньо води – 1,5-2 літри на день. Їсти більше, ніж 3 рази на день і слухати своє тіло.

Діма Діно, 24 роки

  • майстер спорту зі станової тяги, тренер
  • 6 років у спорті, 9 років веган

У 15 років я став вегетаріанцем, а через рік – веганом. Почалося все з того, що у старших класах я хотів бути військовим і марив про службу в спецназі. Щодня у мене були аматорські тренування, я весь час стежив за харчуванням. Потім я вступав до льотного училища і був у трійці найкращих з фізичної підготовки. Але на медкомісії у мене виявили хронічний холецистит і заборонили вживання багатьох продуктів. Тоді ж я й почав замислюватись, що, певне, щось пішло не так із моїм «традиційним» харчуванням. Тож я змінив його на рослинне і продовжив тренування.

Мої батьки бурхливо відреагували на це рішення. І я навіть рік ходив на психотренінги. Але в результаті ми знайшли далеких родичів вегетаріанців, які приїхали і навчили мене готувати. Бо їжу, яку готували мені рідні, я відмовлявся їсти після знахідок м’яса або риби в ній. Через деякий час усі побачили, що я не вмер, все зі мною добре, і заспокоїлись. Зараз я навіть не пригадаю, коли востаннє чув від когось докори щодо мого харчування.

Взимку я отримав кандидата в майстри спорту по жиму лежачи і кілька місяців тому – майстра спорту по становій тязі. Не сказав би, що рослинний раціон якось повпливав на моє здоров’я, негативно або позитивно. За 10 років веганства ніяких серйозних проблем не виникало. Якщо грамотно вибудувати свій раціон, то проблем і не повинно ніяких бути. Часом мені ставлять питання про «фармакологію, на якій я набираю вагу». На що завжди відповідаю, що накачався на сочевиці і гречці.

Їм що хочу і коли хочу. В день тренування роблю акцент на складні вуглеводи і білок. Їм не менше 5 разів на день з проміжками не більше трьох годин. Починаю день із лляної олії і спортивного харчування. Їм багато каш, бобових, салати, фрукти. Загалом намагаюся їсти якомога більше. Навіть ось зараз даю інтерв’ю, а переді мною стоїть велика тарілка сочевичного супу. До речі, кілька років я займався волонтерством: веганською їжею годував безпритульних.

До насильства і смерті ставлюся цілком нормально. Не вважаю, що потрібно шукати панацею від цього. Захоплюючись пізнім періодом Фрідріха Ніцше, зрозумів, що жалість і співчуття зовсім не хороші риси характеру. Як до себе, так і до інших. І в цьому мої погляди можуть розходитися з багатьма веганами. Просто я не вважаю, що продукти тваринного походження необхідні для людини і бачу негативний вплив тваринництва на екологію. А це впливає на всіх і кожного.

Що б могло змусити мене через 10 років повернутися до всеїдного харчування? В даній обстановці і при нинішніх умовах – нічого.

Олена, 37 років

  • інструкторка з бігу та тренер з питань фізичної підготовки
  • 15 років у спорті, 5 років веганка

На рослинний раціон перейшла саме через заняття спортом, тому що шукала такий тип харчування, який би дав можливість добре відновлюватися між тренуваннями. Працювала і жила тоді у Казахстані, познайомилася там із людьми, які вже були веганами, зацікавилась. Щодо веганства не в харчуванні, то я вже давно це прийняла для себе – не носити натуральне хутро, намагатися використовувати косметику, яка не тестувалася на тваринах і таке інше. Поступово перейшла на веганство і в їжі.

Рослинний раціон дуже позитивно вплинув на моє здоров’я. Зараз мені 37 років, а я почуваюся краще, ніж тоді, коли мені було 30 і я вже прокидалася втомленою. Мені легше бігати, я встаю зранку без будильника, можу дуже багато тренуватись і легко відновлююсь. Можу пробігти вісім напівмарафонів за місяць і чудово почуватися. Повний марафон пробігаю за 3:31 і намагаюся ще покращити свій час

Минулорічний марафон у Барселоні пробігла, харчуючись тільки рослинною їжею і на фініші посміхалася, потім ще весь день по місту бігала. А свій перший марафон у 32 я пробігла, дотримуючись всеїдного раціону, і на фініші помирала й відходила ще 2 місяці.

Щодня у мене обов’язково є сезонні фрукти і овочі; бобові (квасоля, горох, сочевиця) і тофу; горіхи, насіння льону, рослинне молоко. Крупи не кожного дня.

Загалом я не дуже обговорюю з людьми тип мого харчування. Яка кому різниця, що саме я їм? І я не лізу у тарілку до інших (мій чоловік не веган). Ми просто розуміємо, що у кожного свої погляди на деякі питання. Але мою веганську їжу чоловік дуже полюбляє і сам пропонує частенько сходити у веганське кафе.

Колегам, які теж вирішили перейти на рослинне харчування,  я раджу регулярно моніторити стан свого організму. Власне, я рекомендую це робити усім, і не важливо, який тип харчування у вас. Адже не факт, що маючи м’ясо у раціоні, у вас нема дефіцитів (я обов’язково здаю аналізи періодично, щоб розуміти, чи всього достатньо).

Не переходьте фанатично на одну моркву. Потрібно ретельно підбирати собі раціон. І не треба боятися вуглеводів. Але й не думайте, що веганські десерти не мають калорій – на них можна так набрати вагу, що потім ніякий спорт не врятує. Варто розуміти, що веганська їжа також може бути «сміттям» – печивко, фалафель зашкварений до чорного і т.д.

Вертикальний ліс – штучні легені для планети

Передісторія. У студентські роки італійський архітектор Стефано Боері був учасником лівих молодіжних рухів і мало цікавився екологією, хоча його з дитинства надихало поєднання архітектури та спонтанної рослинності. Переїхавши з Мілана до Флоренції, Стефано увійшов до об’єднання Gruppo 9999. Його учасниками були молоді митці, які у своїх роботах осмислювали взаємодію людини й природи. Їхні настрої були радикальними, тому шляхи розійшлися, але Стефано згадав про ці ідеї за кілька років – під час подорожі до ОАЕ, а потім і до Китаю.  

Проблема. У XXI столітті Китай претендує на статус індустріальної наддержави – й однієї з найзабрудненіших країн світу. Для опису стану повітря у Піднебесній створили нове слово – «аероапокаліпсис». І цей смог впливає не тільки на саму країну, а й на сусідні Японію, КНР і КНДР, ба більше – навіть на перебіг глобального потепління.

В останні десятиліття заводи-гіганти й інші промислові об’єкти забезпечили Китаю не тільки швидке економічне зростання, а й низку екологічних проблем: смог у містах знижує видимість до 50 метрів, а його хмари, що прямують на Японію, помітні з космосу. За даними ВООЗ, рівень шкідливих речовин у повітрі подекуди в десятки разів перевищує норму.

Хоча ця проблема найбільш кричуща в Китаї, інших країн вона також стосується. У Європі забруднення повітря спричинює 500 000 передчасних смертей на рік. 8 років тому у Мілані кілька тижнів у повітрі тримався смог, а саме місто стабільно входить до найбільш забруднених в Італії.

Ще один фактор, який погіршує ситуацію, – висока температура повітря. Через сезонну спеку шкідливі домішки накопичуються та утримуються в приземному шарі повітря, яким дихають люди. Те, чи буде на вулицях пекельний жар або приємна прохолода, залежить від площі озеленення. Так, відповідно до досліджень в Києві у 2013-2015 роках найбільше нагріваються найменш зелені райони.

На фоні цих даних особливо насторожує тенденція до скорочення площі лісів на планеті: за даними ОНН, починаючи з 1990 року, їх стало менше на 3%.

Звісно, ліси й парки не можуть в одну мить зупинити появу нових міст і замінити собою промислові об’єкти, але нові підходи до озеленення міст можуть покращити ситуацію.

Ідея. Варто вбудовувати ліси в міста, переосмисливши взаємодію мегаполіса й природи – так вважає Стефано Боері. Його подорож до Китаю у 1979 році показала дійсний стан справ: країна неминуче рухалася до надзвичайно високого рівня забруднення, і ситуацію треба було змінювати.

Він знову звернувся до думки про єднання людини й природи заради чистої планети у 2007 році під час поїздки в Дубай, збудований всуціль зі скла та бетону. Боері загорівся ідеєю оживити міста, додати їм зелені. В 2008 році, проаналізувавши ситуацію в рідному Мілані, він презентував дослідження, де запропонував одне рішення кількох проблем – вертикальні ліси: не окремі будинки з садками на даху, а цілі міста нового покоління, де зелень органічно співіснує з бетоном. (До речі, ми вже писали, що в Україні кожен може почати з маленького міського городу).