Єдиноріг, зірки і кораблі: якими були перші навчальні книжки для дітей

АвторАся Гарбузова
27 Серпня 2018
Теги:
База знань знання книги

Що читали діти кілька століть тому? Здається, лише абетку та релігійні проповіді. Це напевне робило їх дорослими і загартованими, тож хлопці рано переходили до серйозної літератури (якщо не помирали від сухот), а дівчата – до фортепіано і шиття. Так? Не зовсім. Дитячі енциклопедії були і в XVII, і в XVIII століттях. І були вони, як не дивно, красиві та ґендерно прогресивні.

 

Orbis Sensualium Pictus (1658)

Перший потужний та ілюстрований підручник для дітей створив Ян Амос Коменський – педагог і філософ чеського походження. Книга називалась Orbis Sensualium Pictus («Світ чуттєвих речей у картинках» або просто «Світ у картинках») і була видана у 1658 році в Нюрнберзі.

Це перше видання, в якому ілюстрація є повноцінною та невід’ємною частиною інформаційного блоку. Воістину революційний підхід, в основі якого елементарна правда: діти люблять картинки.

Коменський вважав, що навчатися повинні усі – хлопчики і дівчатка, малі та старші, багаті та бідні. У його книзі зібрана і систематизована інформація про увесь світ: тварин, рослин, людей, природні явища, матеріали. «Світ у картинках» був перекладений десятками мов та використовувався як підручник до ХІХ століття. До речі, це було одне з улюблених дитячих видань Гете.

Погортати англомовну версію видання можна тут.

 

Elementarwerk (1774)

Наступною фундаментальною енциклопедією для дітей стала «Elementarwerk» («Elementary Book») німецького педагога Йоганна Базедова. Найцікавіше у цій праці — ілюстративні таблиці про усілякі людські заняття та діяльності: від ігор та одягу до астрономії і суднобудування.

Зображення до книги створив майстер гравюри на міді Даніель Ходовецький. Він зробив картинки настільки реалістичними і чарівними, що відірватися було неможливо. Базедов навіть забороняв читачам переглядати більше однієї таблиці на день, аби юні голови не перенавантажуватись від такого скарбу.

Завантажити красу можна за посиланням.

 

Bilderbük fur Kinder (1792-1830)

Якщо «Elementarwerk» була зосереджена на людині та її діяльності, то невичерпним джерелом інформації про світ навколо стала «Книжка-картинка Бертуха» (Bilderbuch für Kinder). Її повна назва звучить приблизно так: «Книжка-картинка для дітей, яка у найприємніший спосіб розповідає про тварин, рослини, квіти, фрукти, мінерали, костюми та інші пізнавальні предмети зі світу природи, мистецтва та наук; уся інформація зібрана та науково роз’яснена відповідно до інтелектуальних можливостей дитини Ф. Дж. Бертухом».

Ця диво-енциклопедія складається з 12 томів, які видавалися поступово з 1792 по 1830 роки. Шість тисяч повноколірних гравюр зачаровували читачів, адже йшлося знання усіх епох, викладені у картинках. Зрештою і сьогодні переглядати ілюстрації цього видання — суцільне задоволення.

Дивитись оцифровану версію «Книжки-картинки» і надихатись можна тут.

Найцiкавiше на сайтi

Шедевральний пошук: як видатні картини знаходили на ринках, горищах і в автобусах

За останні десять років у всьому світі було знайдено більше тисячі унікальних витворів мистецтва. Картини відомих художників з’являлись у досить незвичайних місцях – від занедбаного горища і місцевої барахолки до старовинного французького замку. Тому, перебираючи старі речі у себе вдома, не поспішайте викидати їх на смітник – можливо серед них знайдеться шедевр Ван Гога або Далі. Platfor.ma розповідає про декілька світових шедеврів, що повернулись до нас тільки у XXI столітті.

У січні 2016 року пенсіонер зі штату Арізона влаштував масштабний гаражний розпродаж, аби позбутись старого мотлоху перед переїздом. При цьому, коли він розгрібав свої завали, увагу власника привернула різнобарвна картина, написана гуашшю. Для оцінки незвичайної роботи приїхав керівник одного з місцевих аукціонних домів Джош Левін. Спочатку він запропонував за знайдену картину $300, проте невдовзі підвищив початкову ціну в тисячі разів.

Виявилось, що робота була написана легендою абстрактного експресіонізму Джексоном Поллоком. Власник гаражу навіть гадки не мав, хто такий Поллок, і розповів, що картина довгий час належала його родичці, яка мала широке коло знайомств серед відомих художників. Вважається, що «картина з гаража» була створена у період між 1945 та 1949 роками. Робота мала значні пошкодження, адже довгий час валялася у кімнаті для куріння. Після реставрації вартість картини сягнула $10 млн.

 

2017 vs. 1917: яким був Київ сто років тому

АвторPlatfor.ma
28 Грудня 2017

Початок ХХ і ХХІ століть приніс Україні революційні зміни. Спогади про одні події лишилися тільки на фотографіях, про інші – на наших вулицях. Разом з історичним курсом #1917_UA від «Культурного проекту» ми вирішили поглянути, як змінилися важливі місця Києва за цей час.

 

Володимирська, 57

Власником будівлі була київська міська управа. Будинок почали споруджувати як громадську установу і розмістили в ній педагогічний музей – з 1911 року він функціонує як Педагогічний музей цесаревича Олексія.

У березні 1917 року, коли постало питання про приміщення для щойно утвореної Української Центральної Ради, її активний учасник Микола Порш домігся передачі кількох приміщень музею майбутньому українському парламентові. Окрім цього тут розміщувалися багато громадських та громадсько-політичних організацій. Тут же проводились різноманітні зʼїзди та інші революційні заходи.

Зараз цей будинок функціонує як Київський міський будинок учителя. Також тут знаходиться багато інших установ, наприклад, київський хореографічний коледж «Кияночка», Педагогічний музей України, а в одній із кімнат працює Музей Української революції 1917-1921 рр.

 

UI чи UX: гід для тих, хто хоче стати дизайнером інтерфейсів

Інтерфейси оточують нас всюди: телефони, автомобілі, вулиці та літаки, квиткові автомати і сайти – вони у всьому, на що людина може вплинути своїми діями. І, звісно, інтерфейс – король у діджиталі. Разом зі школою Projector ми розбираємося, що треба знати, читати і робити тим, хто вирішив зайнятися напрямками UI та UX.

Якщо інтерфейс – це взаємодія людини з неживим предметом, то користувацький інтерфейс – це взаємодія людини і комп’ютера: сайти, мобільні додатки, програми. І цю взаємодію має хтось проектувати. Цим займаються дизайнери інтерфейсів, яких ще називають UI/UX-дизайнерами. Вони працюють над принципами роботи системи, послідовністю дій, які може здійснити користувач, результатом, який він отримає на виході, зрозумілістю, красою і зручністю об’єкта в користуванні. Мета роботи дизайнера інтерфейсів – зробити взаємодію людини та програми приємною, логічною і дружньою. Це робота на перетині дизайну, інженерії, маркетингу і психології.

Зручність та красу інтерфейсів часто проектує одна й та сама людина, але інтерфейси стають все складнішими, тому професію ділять на дві. User Interface Designer (UI) – той, хто відповідає за красу та задоволення. User Experience Designer (UX) – той, хто відповідає за зручність та відповідність бізнес-задачам.

UI-дизайнер займається усім, що стосується оформлення інтерфейсу і створює зрозумілі, цілісні та гарні інтерфейси для користувача. Його ключові обов’язки: розробка стилю, створення макетів, безпосередній дизайн сторінок. Він працює з кольорами, іконками, типографією, навігацією, меню, кнопками, вікнами, анімацією, сповіщеннями. UI-фахівець створює дизайн, базуючись на даних, отриманих від UX-спеціаліста.

UX-дизайнер вивчає проблеми користувача, розбирається у його поведінці, досліджує досвід. UX-дизайнер повинен впевнитися, що продукт працює логічно та вирішує конкретні проблеми. Ключові обов’язки UX-профі: дослідження аудиторії та продукту, проектування користувацьких сценаріїв. UX-дизайнер займається «щастям» користувача: задоволенням і продуктивністю від роботи з інтерфейсом, загальним розумінням і легкістю вирішення проблем.

Ролі обох дизайнерів перетинаються, тому займатися лише UI неможливо без знань UX – і навпаки.

 

Гаманець чи мистецтво: уривок з книги «Думай як митець» про те, як заробляли Воргол і ван Гог

АвторPlatfor.ma
14 Серпня 2018

У видавництві ArtHuss виходить книга Вілла Ґомперца «Думай як митець». Як редактор арт-відділу «Бі-Бі-Сі» він багато дізнався про життя відомих художників – настільки, що вирішив скласти універсальний гід творчим мисленням на основі знаменитих біографій. Platfor.ma публікує уривок про те, чого нас можуть навчити Воргол, Рубенс і ван Гог у сфері фінансів.

Вілл Ґомперц

Насправді митці аж ніяк не сміливіші, не шляхетніші й не цілеспрямованіші за фермерів, що йдуть за будь-якої погоди чортзна-куди, аби захистити свої отари. Чи за рестораторку, яка опівночі каже «добраніч» останньому відвідувачу, а о 4 ранку висмикує себе з ліжка, щоб не проґавити на ринку найякісніші продукти. Або, якщо вже про це мова, згадаю майстра-каменяра, який набив мозолі й випрацював до болю спину, зводячи будинки.

У тому, що стосується відданості справі та серйозності намірів, мало що їх розрізняє, хіба що те, як ми вирішили поцінувати їхню діяльність. Мета у них одна й та сама. І в усіх згаданих випадках – не надто романтична, не надто висока. Вони хочуть вижити і, якщо пощастить, жити добре, заробляючи достатньо грошей, аби продовжувати свою справу.

Та якщо фермери й ресторатори можуть годинами розводитися про прозу грошових потоків та операційні маржі, митці, як правило, щодо грошей тримають рота на замку. Бо це якось трохи вульгарно, навіть принизливо. А ще це загрожує руйнацією ілюзій, що їх ми самі витворили, буцімто митці – божества, яких не торкаються брудні реалії повсякдення.

Утім, інколи трапляються винятки. Енді Воргола так зачарували гроші й споживацтво, що він зробив їх темою своєї творчості. Він назвав свою студію фабрикою, а одного разу сказав: 

«Робити гроші –  це мистецтво, і робота – це мистецтво, а успішний бізнес – це найкраще мистецтво». 

Він виготовляв принти споживчих товарів, знаменитостей і доларових знаків.