fbpx

Як віртуальне змінює реальне: українські кейси VR, після яких ви цей VR полюбите

АвторВалерія Діденко
15 Серпня 2019

Віртуальна та доповнена реальність вже давно не щось далеке і не розвага для багатіїв. У вересні та жовтні у Києві й Харкові пройде фестиваль про мистецтво та віртуальну реальність Frontier. В його межах відбудуться виставки віртуальних та реальних об’єктів, лекції, дискусії, перформанси та вечірки про те, як віртуальність може змінити реальність. Platfor.ma разом з фестивалем розповідають про те, які проекти вже це роблять.

Хоча усі чули про неймовірні можливості VR, не всі досі розуміють, що ж ця технологія може дати нам в реальності. Перший прототип сучасної техніки віртуальної та доповненої реальності з’явився у 1838 році, коли Чарльз Уітстон виявив, що двовимірні зображення в кожному оці наш мозок складає в одне тривимірне – і винайшов стереоскоп. А більше ніж через 100 років кінематографіст Мортон Хейлиг створив Сенсораму (театральний кабінет, який нагадує 5D кінотеатр, бо стимулює усі органи чуття).

Назва для всім зараз відомого явища з’явилася аж у 1987 року, коли Джарон Ланьє, засновник лабораторії візуального програмування, вперше вжив термін “віртуальна реальність” і почав масове виробництво спеціальних окулярів та рукавичок. За роки, що пройшли, людство помітно просунулося, і тепер технологія використовується далеко не тільки для розваг.

Віртуальна та доповнена реальність у світовому контексті це цілий спектр інструментів, що застосовуються від побуту до туризму, від медицини до військових розробок, від музеїв до освітніх програм. Йдеться не тільки про професійне використання, VR стає все більш доступним й для широкої аудиторії. Platfor.ma разом з фестивалем Frontier розповідає про цікаві проекти родом з України.

Пірнати

Віртуальна реальність – можливість для художника повністю відтворити бажане, а для глядача – зануритися у твір. В прямому (насправді, в віртуальному) сенсі увійти в картину, переміститися в інше місце та торкнутися того, чого не існує. 

Або того, що вже відбулося. Так зробили New Cave Media, коли створили Aftermath VR Euromaidan. Команда творців реконструювала події на Майдані 20 лютого 2013 року, день розстрілів Небесної сотні. За допомогою фотограмметрії та проектування віртуального тривимірного зображення глядач опиняється на Майдані в той час, коли стріляли в мітингувальників. 

Люди, причетні до Революції гідності, розповідають про те, що пережили і як боролися за власну свободу. З інтерв’ю з ними у форматі відео 360 можна дізнатися про те, що приховували в ЗМІ або недоговорювали. Завдяки VR-окулярам навколо вас відбувається історія і ви маєте можливість стати її частиною.

Точно так само можна відвідати ще одне трагічне українське місце – Чорнобильську зону відчуження. Для цього можна подивитися інтерактивний документальний фільм-антологію про Чорнобильську АЕС і прилеглу до неї зоні відчуження, знятий на сферичну камеру з оглядом в 360 градусів. Chornobyl 360 створили 15 спеціалістів, серед яких продюсер Кирило Покутний, режисер Олена Стулій та звукорежисер Євген Ващенко.

Вчитися

Ефект повного занурення дозволяє не лише подивитися фільм про якусь подію, а фактично взяти в ній участь. Проект Contiki був створений українською командою для людей, які з будь-яких причин не мають змоги вийти з дому, сісти на літак та дістатися цікавої точки планети. П’ять VR турів, тригодинна подорож, відпустка без відриву від дому. Мандрівники можуть покататися на параплані в Швеції, прогулятися вулицями Нью-Йорка або Лос-Анджелеса та навіть випити пива на Октоберфесті. Це може повністю замінити нудний урок історії та географії, а отже віртуальна реальність повільно стирає кордон між розвагами та освітою. 

Більш того, VR може допомогти і здоров’ю. Український стартап nanobot створив пристрої, які допомагають лікарям діагностувати хвороби, проводити операції та інші медичні маніпуляції. Наприклад, HoloLens – спеціальні окуляри зі змішаною реальністю. Лікар може взяти модель конкретного серця людини, покласти орган на операційний стіл і практикуватися. Програма працює таким чином, що віртуальне серце реагуватиме так само, як і реальне.

Для навчання майбутніх лікарів створили інтерактивну VR програму. Відео тривалістю всього одну хвилину дозволяє побачити людський організм з точністю до молекул і спостерігати за тим, як тече кров у венах та розгледіти тромбоцити, еритроцити та лейкоцити. 

Щодня

Свого часу українська команда розробників Артем Батоговський і Анастасія Загороднюк на хакатоні придумала стартап VRnet. Зараз це естонська фірма, яка створює огляди квартир та будинків у віртуальній реальності. Адже з макетів та замальовок часто неможливо зрозуміти, як насправді виглядатиме приміщення, а в VR-окулярах можна пройтися кімнатою і фактично торкнутися усіх меблів. 

Тепер ті, хто хочуть орендувати квартиру (щоправда, в Естонії), можуть взагалі не їздити на огляди. Тут, до речі, цікаво замислитися про те, наскільки більш лінивими та менш рухливими стануть люди за 10 років, коли і на роботу можна буде ходити, лиш вдягнувши VR-окуляри.

Скажімо, “сходити” на екскурсію в музей, сидячи в кріслі вдома, уже можна. Той музей може навіть існувати лише віртуально. А ще можна прийти в музей, який зробив крок назустріч новим тенденціям і створив VR проект, щоб познайомити відвідувачів із своєю історією. Так зробили SoftServe в Тустані. 

На території цього заповідника на місці стародавньої фортеці є п’ять табличок, на які достатньо навести камеру телефона, щоб побачити величний замок у доданій реальності. Програма розміщує фортецю, якої давно не існує, поміж скель, які вас зараз оточують. А ще за допомогою VR окулярів над цією фортецею можна політати, і навіть залетіти всередину. 

Творити

Якщо приміщення музею перестало виконувати свою функцію місця і простору для експозиції, то чи не означає це те, що скоро і сама експозиція також стане віртуальною? Віртуальне у реальній галереї стає все більш звичним. 

Куратори все активніше створюють віртуальні виставки, щоб дати можливість художникам представити свої твори, які не можуть (або не бажають) бути втіленими у звичному для нас просторі. Наприклад, Влас Бєлов помістив свою виставку Under/Ground у віртуальний простір Харківської муніципальної галереї. Тобто спершу він створив прототип галереї у VR, а потім додав свої твори. Вийшла повноцінна виставка. 

А “Умовний спосіб” – це виставка робіт українських скульпторів, яка повністю існує у віртуальній реальності. Зайти туди можна було з цілком собі реальної галереї “Митець”. Новий формат вирішує питання простору, логістики, підготовки експозиції та позбавляє зайвої роботи кураторів та учасників виставки.

Тая Кабаєва малює та анімує. На відміну від Власа Бєлова, чиї роботи мають фізичне втілення, Тая малює у віртуальному просторі. Вона буквально знаходиться всередині самої картини, а тому може сповна відчути її об’єм, кольори та енергію. Це відрізняється від відео 360 тим, що ти можеш буквально ходити всередині. Виглядає дивно і цікаво водночас. 

Ще один кейс – проект Микити Шаленого. В VR-окулярах окремий світ, це фільм, який нагадує гру, де глядач не може впливати на хід подій, і при цьому є одним із героїв, який біжить разом із усіма вперед. 

Ці кілька кейсів не відтворюють усю повноту того, на що здатен VR. Проте вони демонструють, що нові техніки, які з’явились давно, нарешті починають використовуватися в різних сферах, і що за допомогою VR/AR-інструментів можна не лише малювати, дивитися фільми та подорожувати.

 

Фестиваль відбудеться за підтримки Українського культурного фонду.

Читайте більше цікавого