fbpx

Як казав мій дід – луципір: як лаялися наші пращури та чому це корисно

АвторАнастасія Шкрьоба
11 Листопада 2020

Нецензурна лексика – суперечливе явище. Хтось від неї непритомніє, а хтось – з розумом користується мало не кожного дня. Навіть метри української літератури не цуралися підкріпити свої твори міцним словом, а багато хто з сучасників цю традицію підтримує. Platfor.ma розбирається, як лаялися на рідній землі, які вислови для цього використовували та чому від матюків стає легше.

Обережно, в тексті є нецензурна лексика. Навіть від Тараса Шевченка!

 

Лайка – це частина нашої культури, яка має глибоке історичне коріння. Мандрівник Евлій Челебі, який подорожував Україною в 1657 році, говорив про активне використання лайки на її території – найпоширенішими, за його словами, були «чорт», «дідько», «свиня» і «собака». Ну і вочевидь козаки, наздоганяючи свого ворога, не горлали: «Добродію, зупиніться!». Лист запорожців турецькому султану демонструє протилежне: «Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, самого Люцифера внук. Який ти в дідька лицар, коли не вмієш голим гузном їжака забити?!».

Наш фольклор та література багаті на міцне слівце. Навіть Тарас Шевченко писав: «Єбались на горі аж до самої зорі», «В Переп’яті у ямі копали там хуями», «Ой швець коло мене, тебе їбуть, їбуть мене», «В Переп’яті на валу єбались помалу».

Незалежно від часу, люди обговорюють особисте життя, не соромлячись «заборонених слів». Іван Франко також не цурався в малій прозі використовувати такі: «бовдур», «байстрюк», «дурисвіт», «блазень», «підсвинок». Герої творів Карпенка-Карого використовують у своєму мовленні вираз: «супесе клятий», «луципір», «чорт», «бидло», «дурень», «химера».

Сучасні української літератори теж активно використовують мат як художній засіб. «Не вірю в силу слова я, а вірю в силу піздюлей», – зазначає письменник Лесь Подерев’янський. Тим часом Сергій Жадан пише: «…люди, задоволені власним життям, навряд чи так вийобуються…».

Водночас докторка філологічних наук та укладачка словника «Українська мова без табу» Леся Ставицька акцентує увагу на «культурній відсталості й підлітковій незрілості духу носіїв мови». За її словами, в Європі вже давно не мліють від нецензурних висловів та голої натури, бо люди втомилися від «законсервованої» мови. Українська – це не тільки мова підручників, а матюки не принижують статус «солов’їної», стверджує дослідниця. Навпаки, використання лайки допомагає мові змінюватися та функціонувати на всіх рівнях. Не дарма перекладачі говорять: «Якщо ти не знаєш матів – ти не знаєш мови».

Іноді побоювання лайки призводить до того, що люди придумують чудернацькі евфемізми. Особливо це стосується назв статевих органів та інтиму. Більше про це можна прочитати у нашому матеріалі-дослідженні «Пиптик, пуцька, шпілі-вілі».

Емма Бірн, яка написала книгу «Лаятися – добре для тебе. Чудове дослідження поганої мови», у своєму виступі на The Royal Institution каже: «Дослідження лайки допомагають зрозуміти, як працює наш мозок».

Невролог Керолайн Ліф наводить факти, що підтверджують користь лайки для ментального здоров’я:

1. Нецензурна лексика допомагає звільнитися від негативних емоцій. Ефект від лайки схожий на сльози – полаявся й тобі стало легше. 

2. Мат зменшує фізичний біль. Це доведено дослідженням доктора Річарда Степхена. В його експерименті були задіяні дві групи: першій можна було лаятися, другій – ні. Всі учасники занурили руки в крижану воду – ті, кому дозволили «матюкатися», змогли протримати довше.

3. Лайка збільшує стійкість та силу. Наприклад, коли спортсмени підіймають велику вагу чи виконують комплекс складних вправ.

4. Нецензурна лексика об’єднує людей. Вживання лайки часто демонструє високий рівень довіри. «Та пішла в дупу, курво» можуть сказати або друзі, або вороги.

Звісно, є проблема в тому, що чимало людей використовують обсценну лексику просто в ролі зв’язки між словами. Ані багатства мови, ані краси, ані взагалі бодай якогось позитиву в цьому, звісно, немає.

При цьому людина, що у своєму мовленні філігранно жонглює обсценною лексикою, може похвалитися багатим словниковим запасом й фантазією. Тільки вслухайтеся: «поцілуй собаку в сраку», «щоб сорок синів було й усі дівчата, як не товста, то крива та усі початі», «всрався й то криво», «щоб діти твої кликали сусіда татом», «кидай лайно на вентилятор», «щоб тобі пір’я в роті поросло», «щоб у тебе прищ виріс у ширінці», «щоб зі смаком їв тільки яйця бичі». 

Психологиня Ірина Лутак на наше запитання «Чому після лайки стає легше?» сказала:

«Відповім цитатою з “Нікомахової етики” Арістотеля – її найчастіше застосовую для пояснення роботи емоцій: “Будь-хто може розізлитись – це легко. Проте злитися на конкретну людину саме такою мірою, саме в цей момент, задля конкретної мети, обравши саме цей спосіб – це нелегко”. В такому влучному пояснені є все, що нам необхідно, щоб зрозуміти силу нецензурної лайки.

Можливо, в XIX столітті ми б кричали вслід кучеру карети “негідник!”, якби він рясно змочив нас водою з калюжі. Але це вже питання етики, а тоді й рівень культури був зовсім інший. Лайка приносить відчуття полегшення, бо її легко застосувати саме в цей момент та у відповідній мірі, тобто емоція знаходить спосіб бути вираженою як слід. І це не завжди про гнів. Радість, сум, відразу, інтерес також можна виразити лайкою. Надаючи їй різних інтонацій та необхідної експресії, можливо ще й з підкріплення жестами та мімікою. Тому вживання міцних виразів стало вдалим способом виразити свої почуття, що і приносить полегшення, оскільки всі прагнуть до того, щоб бути почутими та прийнятими».

Однак очевидний і негативний вплив лайки. Ви маєте пам’ятати, що нецензурна лексика порушує особисті кордони та може глибоко поранити людину. Навіть, якщо ви цього не хотіли. Тому не треба займатися самокатуванням за міцне слівце, але й міру знати варто.

Чого ми вам, трясця, і бажаємо.

Читайте більше цікавого