Уявіть, що видатні вчені минулого починали б день не з роздумів про те, як влаштована гравітація й атоми, або ще з чогось важливого, а з розглядання фото в Instagram і гортання стрічки Facebook. Потім вони розбирали б пошту від повідомлень Групону і LinkedIn, а за секунду до найбільшого відкриття їх відволікало би сповіщення зі Slack. Момент геніальної еврики був би втрачений назавжди. Приблизно такими словами творці Dropbox пояснюють, як сучасні технології відчайдушно змагаються за нашу увагу і відбирають її в інших занять, винаходячи для цього все більше маніпуляцій.

Я зовсім не видатна, але минулої весни помітила, що занадто часто відволікаюся. Якісь хвилинні справи затягуються на годину, а робочий день – до півночі. Починаючи з невинного TED-ролика на YouTube, ти закінчуєш десятигодинним ретро-відео з аеробіки, а потім розумієш, що сидиш і безнадійно скролиш стрічку Facebook, геть забувши, навіщо взагалі її відкривала. На зустрічах твій телефон завжди повинен бути в полі зору – раптом хтось напише, і навіть на відпочинку, де ти ніби й так відволікаєшся від роботи, потрібно обов’язково відволіктися ще на щось, наприклад, подивитися нові фото друзів.

Gmail, Slack, Asana, Facebook, Messenger, Instagram, Telegram, Pinterest, Pocket, Viber, Skype, Uber – це навіть не повний список сервісів, якими я користуюся кожного дня. Всі вони шлють мені якісь сповіщення тоді, коли заплановано алгоритмом або зручно якимось людям або виданням. Але не мені. Мені це майже завжди незручно – я або працюю, або вчуся, або відпочиваю. Якщо абстрагуватися від нав’язливого бажання бути завжди на зв’язку, то можна поставити собі питання: з якого дива взагалі хтось може вважати свої справи, прохання чи нагадування настільки важливими, щоб я неодмінно мала все залишити і приділити увагу саме йому?

В якийсь момент, після чергового дня зі шквалом дзвінків і повідомлень, я просто розлютилася і видалила зі смартфона всі програми соцмереж, а також відключила абсолютно всі сповіщення. А потім склала собі короткий графік того, коли буду перевіряти кожен із сервісів. Для екстрених ситуацій залишила тільки дзвінки. На щастя, за останній час тих, хто полюбляє дзвонити, настільки часто посилали горіти в пеклі, що дзвінків стало набагато менше.

Перший місяць такий детокс давався складно, але згодом кровна прихильність до смартфону, бажання перевірити пошту або стрічку, страх, що я пропускаю щось важливе, кудись зникли. Зараз у вихідний я часто можу вийти з дому взагалі без телефону, а на зустрічах до нього навіть не торкаюся.

Це дивно, і я сама була вражена, але за весь цей час, за цілий рік, не було жодної справи, яка постраждала б через те, що я не була на зв’язку цілодобово.

З-поміж іншого, досягти такого дзену мені допоміг Трістан Харріс і його рух Time Well Spent. Його думки здалися мені настільки світлими і доречними, що я вирішила переказати найважливіше.

Хто такий Трістан Харріс

Харріса та його рух називають чи не єдиним, що є спільного у Кремнієвої долини і совісті. Харріс закінчив Стендфорд за фахом «Комп’ютерні науки», де вивчав поведінкову економіку, соціальну психологію, а також способи зміни звичок і поведінки людей в Лабораторії технологій переконання (Persuasive Technology lab).

До 2016 року Харріс працював у Google, досліджуючи, як можна проектувати технологічні продукти так, щоб етично вберегти мільйони людей від маніпуляцій. А після заснував некомерційну ініціативу Time Well Spent – рух, який прагне ввести нові стандарти етичного дизайну. Саме показник time well spent (добре проведений час) Марк Цукерберг проголосив головною дизайн-метою Fаcebook на 2018 рік – велика перемога, навіть незважаючи на те, що до мети ще далеко.

Боротьба за увагу

Пояснення Time Well Spent Трістан Харріс зазвичай починає здалеку: «Сьогодні величезна кількість інженерів працює над тонною продуктів, які здатні управляти думками людей у ​​всьому світі. Коли ви берете до рук смартфон, саме вони дизайнять те, що буде у вашій стрічці. Це як планування маленьких уривків часу в свідомості користувача: якщо ви бачите повідомлення, воно направляє ваші думки туди, куди ви, може, і не хотіли б. Якщо ви свайпите сповіщення і відкриваєте додаток, то проводите ще трохи часу за цим заняттям – чого, цілком можливо, робити не збиралися. Вас засмоктує».

Усьому, що створюється сьогодні – кожному новому сайту, випускам TED, політикам, іграм, навіть додаткам з медитації, – доводиться боротися за людську увагу. Ось тільки кількість її обмежена.

Простий приклад – YouTube. Його творці хочуть, аби ви проводили на сайті якомога більше часу – це головний показник їхнього успіху. І що вони роблять? Автоматично відтворюють наступне відео. Припустимо, такий прийом працює, і YouTube отримує трохи більше вашої уваги.

Якщо ви, наприклад, Netflix, то дивитесь на все це і думаєте: хм, це ж скорочує мою частку ринку, напевно, я теж буду відразу включати наступний епізод. На що реагує Facebook: так, це взагалі якась халепа, це ж зазіхання на мій ринок! Я знаю, що робити: я буду автоматично показувати всі відео в стрічці, не чекаючи, поки користувачі натиснуть на плей!

Всі ці прийоми говорять про те, що інтернет не розвивається якось випадково. Причина, через яку нам здається, що сервіси та додатки засмоктують наш час, в тому, що це дійсно так – їхні творці йдуть все далі й далі в гонитві за увагою людини.

Сила інстинктів

Якщо Facebook показує вам сповіщення, то складно встояти і не клікнути на нього – раптом вас відмітили на якомусь жахливому фото. Але ви не просто дивитеся фото, ви проводите в сервісі ще хвилин двадцять. Якщо ви заходите перевірити свою пошту або стрічку на мобільному, то рефлекторно оновлюєте її. А через хвилину робите так ще раз і ще раз. Але чому?

Спробуйте здогадатися, яка сфера в США приносить більше грошей, ніж кіно, парки розваг і бейсбол разом? Відповідь проста – ігрові автомати, принцип яких заснований на мінливій вигоді: вам то щастить, то не щастить. Саме через це так приємно пробувати і гадати, що вам випаде у цей раз.

Так ось, кожен смартфон – це ігровий автомат. Кожен раз, коли ви перевіряєте стрічку, ви граєте в гру «Цікаво, що ж мені випаде в цей раз». Раптом там щось важливе, раптом щось цікаве, раптом ви пропускаєте щось?

Наприклад, в Snapchat, який став головним інструментом для спілкування підлітків в США, не так давно придумали Snapsrteaks – функція показує кількість днів поспіль, протягом котрих двоє людей спілкувалися одне з одним. Інакше кажучи, Snapchat дав людям щось, що вони не захочуть втратити. Якщо ви підлітки і у вас накопичилося 150 днів спілкування, то ви не хочете, аби ця цифра просто так зникла. Тільки уявіть собі ці маленькі проміжки часу, розписані в свідомості й пам’яті дітей: вони повинні запостити щось, чимось поділитися, аби підтримати потік. Все це відбувається не тільки в теорії, а й у реальному житті: серед користувачів Snapchat є ті, хто, їдучи кудись в офлайн, дають пароль від свого акаунта друзям – так вони можуть продовжувати постити.

Нам, авжеж, може здатися, що це нормально – підлітки зараз, напевно, снепчатяться так само, як ми колись пліткували телефоном. Але різниця в тому, що у вашому дитинстві на тому боці процесу не сиділа сотня інженерів, точно проінформована про те, як влаштована ваша психіка, і не керувала вашими діями.

Facebook ніколи не визнає той факт, що сьогодні соціальна мережа конкурує навіть не з іншими соцмережами, а з вашим роботодавцем, університетом і сім’єю. У той же час в Netflix навіть не приховують, що їхні конкуренти – не YouTube або телевізор, а ваш здоровий сон.

Це обурливо

Якщо вас якось обурив факт про дітей і Snapchat, то спробуйте усвідомити, як легко це сталося. Обурення – чудовий спосіб привернути увагу. І роблячи дизайн Facebook-стрічки, хочете ви цього чи ні, але ви тільки виграєте від контенту, який викликає суперечливі і часто негативні емоції.

А коли нас щось обурює, нам не хочеться переживатти це почуття на самоті – ми прагнемо поділитися ним зі світом. І цілком зрозуміло, якщо в інженерів Facebook є можливість показати вам стрічку, повну емоцій і обурених коментарів, або спокійну, нейтральну стрічку, то вибір очевидний.

І це не означає, що Facebook якось ідеологічно підтримує ненависть і суперечки, просто ці інструменти краще за інші працюють на залучення уваги. Люди в Facebook, YouTube, Netflix та в багатьох інших компаніях цілком можуть щодня приходити на роботу з думкою зробити світ кращим, але бізнес-модель, за якою вони працюють, неминуче приводить їх до гонитви за увагою. І перемагає у цьому змаганні той, хто готовий піти далі і опуститися до найпримітивніших емоцій.

Далі буде тільки гірше. Адже система, що працює з такою метою, помножена на кількість смартфонів у світі, на кожен пристрій, що лежить в наших кишенях і на наших столах, здатна майже на все.

Все або нічого

Ще одна проблема полягає в тому, що навіть розуміючи, як працюють такі механізми, і маючи бажання використовувати їх менше, ви все одно не можете встояти перед ними. Такі системи ставлять людей у становище «все або нічого»: ви або постійно на зв’язку і постійно відволікаєтеся, або не на зв’язку і боїтеся щось пропустити (FOMO – fear of missing out), третього варіанту немає.

Натомість Харріс заявляє, що людям потрібно повернути вибір. Як це зробити, він пояснює на прикладі чату. Припустимо, є двоє людей – Ненсі, яка працює над якимось важливим документом, і Джон, який раптом згадує, що має запитати в Ненсі щось важливе, поки не забув. Коли Джон відправляє Ненсі повідомлення з питанням, він відволікає її. Так роблять усі, кожного дня.

Це загрожує Ненсі не тільки роздратуванням. Річ у тім, що людина, яку відволікли, витрачає в середньому 23 хвилини, аби зосередитися знову. Якщо ж ви постійно відволікаєтеся на щось, то виробляєте погану звичку відволікатися, і навіть коли вас ніхто не смикає, смикаєте себе самі.

Гіпотетично Ненсі могла б вийти з чату, але тоді вона ризикує пропустити щось справді важливе, а Джон – не достукатися до неї, коли це необхідно.

Дизайн може вирішити цю проблему. Уявімо, що Ненсі може встановити спеціальний режим, наприклад, вказати, що вона зараз зосереджена. Тоді Джон все ще зможе написати їй, але система буде утримувати його повідомлення доти, доки не Ненсі закінчить роботу і не змінить свій статус. А щоб вони обидва були доступні, коли з’явиться щось важливе, Джон зможе натиснути на спеціальну кнопку, і повідомлення будуть доставлені, навіть незважаючи на статус Ненсі. Так, він все ще буде її відволікати, але вже свідомо і тільки тоді, коли це дійсно потрібно.

За допомогою такого редизайну розробники можуть не тільки дати людям новий вибір, а й змінити питання, на яке вони шукають відповідь, і завдання, над вирішенням якого працюють. У випадку з чатом замість мети «зробити відправку повідомлень простою і швидкою», що нею розробник керується зараз, можна замахнутися на глибшу і людянішу – «створити якомога якісніше спілкування між людьми». Так дизайнери можуть поліпшити не тільки продукт, а й ціль.

Ціль 3.0

Говорячи про ціль, Харріс наводить як приклад Couchsurfing – сайт, який об’єднує тих, хто шукає нічліг у подорожі, з тими, хто може дати притулок гостю. Ціллю їхнього бізнесу цілком міг би бути збіг інтересів: один шукає, другий здає – готово. Ціль хороша, але її недостатньо. Тут те ж саме, що з чатом – ми лише робимо шлях швидким і простим. Якщо ж замислитися над більш глибокою ціллю, що і зробили в Couchsurfing, то вона буде звучати так: «Створити тривалий позитивний досвід і стосунки між незнайомцями».

У 2007 році в компанії знайшли спосіб, як цю мету вимірювати – це було необхідно, адже мета не може існувати без можливості оцінити прогрес на шляху до неї. У Couchsurfing дивляться на час, який господар і гість провели разом, а потім просять їх оцінити, наскільки хорошим був цей досвід.

Отримавши в результаті такого підрахунку якусь кількість добре проведених годин, команда Couchsurfing віднімає від них час, який люди витратили, користуючись їхнім сайтом. Домовитися про житло, уточнити час заїзду та адресу – все це ціна, яку люди «заплатили» за сервіс часом свого життя. Чому ці витрати повинні сприйматися Couchsurfing як успіх? Аналізуючи свою роботу таким чином, компанія отримує «чисте створене задоволення» або «чистий корисний час», якого просто не існувало б, якби Couchsurfing не з’явився.

Тільки уявіть, як це – кожен день приходити до офісу та вимірювати свій успіх кількістю користі, що ви принесли людям. ЇЇ би просто не існувало, якби ви не прийшли на роботу сьогодні. Спробуйте уявити світ, який функціонував би за цим принципом.

Соцмережа, наприклад, вимірювала б свій успіх кількістю постів, які ви прочитали не дарма, виокремленної з купи того, на що ви звернули увагу даремно або просто проскролили. Сервіс для професіоналів орієнтувався б не на кількість встановлених зв’язків або відісланих повідомлень, а на те, як багато пропозицій роботи отримали люди, і скільки з них вони були раді отримати. А дейтинговий додаток, наприклад, Tinder, враховував би не кількість свайпів, а кількість встановлених глибоких позитивних зв’язків між людьми. Причому неважливо, які зв’язки люди вважали б такими, – для кожного це буде щось своє.

Світ, здизайненний таким чином, допомагав би вам проводити час по-справжньому добре і з користю.

Технологічне Відродження

Але щоб такий світ став реальністю, за словами Харріса, доведеться змінити систему. Зараз головним показником успішності для більшості бізнесів є time spent – час, проведений за використанням якогось продукту або послуги. Чим більше у вас користувачів і чим більше часу вони на вас витрачають, тим ви успішніші.

Для того, щоб вийти на новий рівень, компанії можуть ввести нову метрику «чистого позитивного внеску» в життя людей, змінити свої орієнтири. А самі користувачі – вимагати цього від брендів, створювати попит на технології, які враховують інтереси людей, і підтримувати їх. Може здатися, що це занадто складно, але в McDonald’s теж не було салатів, поки люди не попросили про це. Тільки підтримуючи цю ідею, можна буде змінити показник успішності з «кількості проведеного часу» (time spent) на «кількість добре проведеного часу» (time well spent).

Харріс закликає здизайнити нове Відродження в технологічних сервісах. Замість того, щоб відчайдушно боротися за увагу, розробникам варто задуматися, як допомогти людям у їхніх справах. Всі дані і знання про людську природу можна спрямувати не на те, щоб збивати людей з пантелику, а на те, щоб дати їм суперсилу фокусуватися на важливому.

Хтось може припустити, що люди нескінченно скролять Facebook-стрічку саме через те, що їм це цікаво, вони отримують від цього задоволення. Але проблема в тому, що навіть коли Facebook запропонує вам найцікавіший пост в стрічці або Youtube покаже вам просто фантастичне відео, для них це буде просто ще один спосіб утримати вас біля екрану. Це їхня єдина мета, тоді як у вас в житті є й інші.

Що можете зробити ви

Трістан Харріс і команда Center for Humane Technology пропонують не тільки критику, а й рішення. Для початку варто усвідомити, що всі ми піддаємося навіюванням. А далі – спробувати повернути собі контроль над технологіями, насамперед над смартфоном.

Кроки, описані нижче, можуть здатися занадто екстремальними, можливо, ви впораєтеся і без них, як це вийшло в мене. Проте це не скасовує того факту, що вони працюють.

1. Вимкніть усі автоматичні сповіщення

Сповіщення зображуються в червоних колах тому, що цей колір моментально привертає увагу. Але більшість повідомлень генеруються алгоритмами, а не справжніми людьми, їхня мета – заманити вас у додатки, які вам насправді не так вже й потрібні.

Відкрийте Settings > Notifications і відключіть всі сповіщення, банери і значки, за винятком додатків, в яких реальним людям потрібна ваша увага – наприклад, в FB Messenger, WhatsApp тощо.

2. Переведіть екран у монохромний режим

Через те, що іконки додатків такі яскраві, людський мозок відчуває позитивні емоції кожен раз, коли розблоковує екран. Встановіть на ньому монохромний режим, щоб позбутися цих позитивних підкріплень. Такий прийом допомагає багатьом людям менше перевіряти свій смартфон.

Відкрийте Settings> General> Accessibility> Accessibility Shortcut (bottom)> Color Filters. У вас буде можливість повернути кольоровий екран або знову встановити чорно-білий, тричі натиснувши кнопку Home.

3. Залиште на першому екрані тільки найважливіше

Часто ви можете відкривати додатки бездумно, тільки тому що вони – перше, що ви бачите, коли розблоковуєте свій телефон. Залиште на першій сторінці тільки ті додатки, які ви використовуєте для швидких завдань. Перемістіть інші, особливо безглузді, з першої сторінки на наступні або навіть помістіть їх у папки.

4. Запускайте додатки через пошук

Вводьте в пошук на смартфоні назву програми, яку хочете відкрити. Введення тексту вимагає достатньо зусиль, щоб змусити вас зробити паузу і запитати в самого себе: «Чи дійсно я хочу цього?»

5. Заряджайте гаджет за межами спальні

Заведіть окремий будильник, який справлявся б зі своєю функцією, а смартфон заряджайте в іншій кімнаті (або на іншому боці кімнати). Так ви можете прокинутися і не залипнути в телефон, перш ніж вставати з ліжка.

6. Видаліть додатки соцмереж зі свого телефону

Цей жорсткий, але ефективний метод. Якщо ви дійсно хочете використовувати смартфон менше, варто видалити всі основні програми соцмереж. Привчіть себе заходити туди тільки з комп’ютера (якщо заходити взагалі). Плюс можна користуватися не самим Facebook, а Facebook Messenger, щоб підтримувати спілкування з людьми.

7. Надсилайте звукові записи замість текстових

Дослідження показують, що люди часто неправильно тлумачать текстові повідомлення навіть від близьких людей, в той час як в голосі завжди чути емоцію і його легше правильно інтерпретувати. Записати голосове повідомлення часто швидше і легше, ніж друкувати, крім того, це не вимагає такої кількості вашої уваги. Ви зберігаєте жвавість розмови, але при цьому не відволікаєте людину і вона може прослухати повідомлення тоді, коли їй буде зручно. У випадку з дзвінком – якщо ви поважаєте час того, кому телефонуєте, то будете робити це тільки тоді, коли дійсно потрібно.

8. Використовуйте швидкі реакції як відповідь

У повідомленнях (iOS, Facebook messenger) натисніть на репліку і утримуйте – з’явиться меню можливих реакцій. Це швидше, ніж писати відповідь, і емоційно більше схоже на живу розмову з мімікою і жестами. До того ж, так ви зможете швидше відповісти і відкласти гаджет в сторону.

Додатки та розширення, які допомагають не відволікатися

Flux (Mac, Windows)

Комп’ютерні екрани сконструйовані так, щоб людський зір сприймав їх світло як сонячне. Вдень такий варіант цілком підходить, але ввечері, кали наші очі бачать яскраве блакитне світло екрану, то штучно налаштовують організм не спати – через це люди часто засиджуються біля комп’ютера довше, ніж варто було б. Flux допомагає вирішити цю проблему, пристосовуючи колір дисплея до часу доби.

Freedom (Mac, Windows)

Дає можливість тимчасово блокувати певні сайти або додатки на робочому столі, планшеті й телефоні.

Moment (iOS)

Допомагає побачити, скільки часу ви дійсно витрачаєте на свій смартфон.

RescueTime (Mac, Windows)

Показує, скільки часу ви витрачаєте на різні додатки і сайти.

Функція enable «Send + Archive» (Gmail)

Архівує електронного листа відразу після відправки. Повідомлення з’явиться в папці «Вхідні» знову тільки тоді, коли людина відповість на нього.

Calm (iOS, Android)

Один із провідних додатків для медитації. Допомагає викроїти вільний і спокійний час протягом дня.

Facebook Newsfeed Eradicator

Видаляє стрічку новин Facebook, розмиває бокові панелі й повідомлення, дозволяючи використовувати тільки найважливіші функції Facebook і не відволікатися.

uBlock Origin (Chrome, Safari, Firefox)

Зручний блокувальник інтернет-реклами. Допомагає зберегти 30-40% вашої уваги, поки ви читаєте або дивитеся щось.

InboxWhenReady (Gmail)

Сервіс, який приховує папку «Вхідні» і показує її вміст тільки тоді, коли ви натискаєте спеціальну кнопку. Це дозволяє не відволікатися на нові листи, навіть якщо вікно поштового клієнта відкрито.

THRIVE (Android)

Допомагає на певний час перетворити ваш смартфон на старий добрий телефон без додаткових функцій. Можна автоматично інформувати близьких про включення такого режиму.

Distraction-Free YouTube (Chrome)

Видаляє рекомендовані відеоролики з бокової панелі YouTube – менше ймовірності, що вас затягне в надра контенту, який ви не збиралися дивитися.

Gboard (iOS, Android)

На 50% швидше, ніж звичайна клавіатура. Дозволяє дуже швидко відповісти на повідомлення та відкласти смартфон подалі.

Calendly

Дає можливість швидко домовлятися про зустрічі, бронюючи час в календарі через спеціальне посилання. В середньому допомагає кожному користувачеві зберегти 10-15 хвилин, які зазвичай йдуть на планування зустрічі.

Почитати більше про Трістана Харріса та рух Time Well Spent можна тут:

Персональний сайт 

Стаття How «Technology Hijacks People’s Minds – from a Magician and Google’s Design Ethicist» 

Ініціатива Center for Humane Technology

TED-виступи: How better tech could protect us from distraction, How a handful of tech companies control billions of minds every day.

✉ Написати автору