Щоб ти жив до 120 років: що робити зараз, щоб довше не старіти

АвторТетяна Капустинська
11 Квітня 2018
Теги:
База знань здоров'я інструкція майбутнє

Генетичні тести, спроби «хакнути» власне тіло та розробка нанотехнологій для продовження продуктивного віку – різні методи обіцяють якщо не вічну молодість, то хоча б життя до 120 років. Platfor.ma розбирається, як довго можна прожити за ідеальних умов і що зробити вже сьогодні, щоб протягнути подовше. Допомагають нам у цьому озброєні науковим знанням експерти.

 

Що може стати причиною прискореного старіння?

Ольга Маслова, біологиня

Це або генетичні передумови (наприклад, є генетичне захворювання, при якому діти замість дорослішання швидко старіють), або сукупність якихось вкрай неприємних зовнішніх чинників – вплив ультрафіолету, деяких хімічних факторів, критично нездоровий спосіб життя.

Олександр Коляда, генетик

Частково справа в генетиці – є гени, які керують процесами старіння, від їх варіантів у кожної конкретної людини залежить й швидкість. Частково – від способу життя, наприклад, від куріння або якщо людина мало рухається процеси старіння різко прискорюються.

Катерина Пашко, лікарка-дієтологиня

Якщо говорити про харчування, це надмірне вживання солодкого та продуктів, які містять цукор. Саме він є причиною запальних процесів в організмі. Також у цей список потрапляють вільні радикали. Це, наприклад, рафінована олія або цукати – такі продукти в принципі нічого спільного зі здоров’ям не мають. Також швидше старіють люди, які не вживають необхідну норму рідини на день. Організм закислюється, кров стає густою – це середовище для розмноження вірусів і бактерій. Ще впливає відсутність фізичних навантажень і малорухливий спосіб життя.

Ліна Вертагус, персональна тренерка та нутриціологиня

Якщо вашу маму постійно плутають з вашою сестрою, то, швидше за все, і ви надовго збережете молодий та свіжий вигляд. Попри те, що на генетику ми не можемо вплинути, в наших силах зберегти ресурси організму та не витрачати їх на непотрібні речі. Основні фактори – стреси, захворювання, недосипання, шкідливі звички, малорухливий спосіб життя, погана екологічна ситуація, недостатня кількість рідини, переїдання та дефіцит необхідних речовин в раціоні. Якщо проаналізувати кожен фактор окремо, ми побачимо, що на більшість із них ми можемо вплинути, а це означає, що здебільшого наша молодість у наших же руках.

Софія Малиновська, лікарка-косметологиня

Причиною прискореного старіння є сукупність факторів, зовнішніх і внутрішніх. Якщо говорити про фізичні навантаження – це їх відсутність чи мінімізація, перекладання дій на інших людей, на роботів. Або навпаки – спорт, в якому змучуєш себе. Щодо їжі, то є люди, які живляться сонячною енергією або тільки БАДами, та навпаки – ті, які не перестають поглинати все їстівне та не дуже. Їжа для багатьох – це не тільки раціон, але й зустріч, перерва, коли сумно та весело, а ще «чим би зайнятися – піду та щось з’їм». Шкодять хронічні виснажливі потрясіння, де ресурси організму створюють режими захисту, які не вічні.

 

Чому деякі живуть до 120 років, а інші – ні? Скільки ми могли би жити, якби вели ідеальне життя: добре харчувалися, займалися спортом, ховалися від болячок?

Ольга Маслова, біологиня: Люди, які живуть сто років, часто просто стали переможцями генетичної лотереї, тому серед них є й ті, хто мав шкідливі звички. Однак для тих, хто не є таким щасливчиком у генетичному плані, вкрай важливим стає спосіб життя. Зараз вважається, що людина могла б жити 120 років, але дослідження у цьому напрямку досі продовжуються.

Олександр Коляда, генетик: 120 років – це так звана біологічно обумовлена максимальна тривалість життя. Найбільший довгожитель на Землі прожив 122 роки, з чого ми можемо зробити висновок, що такий термін життя для людини досяжний. З певними застереженнями можна сказати, що якщо один з людства зміг дожити до 122, то і кожен має право розраховувати на таку довжину життя.

Катерина Пашко, лікарка-дієтологиня:  Важливим фактором є настрій, тому що негативні емоції нас руйнують. Ми, на жаль, не можемо прожити щасливе і довге життя, перебуваючи в поганому настрої, тому що всі процеси в організмі тоді працюють тільки на боротьбу зі стресом.

Ліна Вертагус, персональна тренерка та нутриціологиня: Якщо подивитися на факти з антропології – ми побачимо, що тривалість життя постійно зростає. Ще на початку XX століття дожити до 70 років було великою рідкістю, причому чоловіки мали більше шансів зустріти старість, ніж жінки. Після медичної революції та початку активного використання антибіотиків і вакцин тривалість життя людей збільшилася на третину, а дитяча смертність знизилася майже в десять разів.

 

Які зовнішні чинники, що не залежать від людини, можуть впливати на старіння?

Ольга Маслова, біологиня: Ультрафіолетові промені, певні особливості складу повітря, хвороби (особливо ті, що мають високі показники смертності та втрати працездатності: рак, серцево-судинні, нейродегенеративні), окремі складові деяких продуктів харчування та певні їх комбінації, надмірна кількість алкоголю, складові тютюнового диму, тривалі хронічні стреси. Насправді – багато всього.

Олександр Коляда, генетик: Сильно впливає харчування. Якщо коротко, то все шкідливе – шкідливо, все корисне – корисно. Щодо зовсім зовнішніх чинників, то не слід все валити на «екологію». Її внесок у здоров’я, звичайно, є, але спосіб життя, генетика та рівень розвитку медицини – більш значущі. Здоровий спосіб життя (ЗСЖ) здатний продовжити життя на 20 років. Це показало дослідження, де порівнювали найзавзятіших ЗСЖ-ників і тих, хто взагалі з таким способом життя нічого спільного не має. Різниця між ними була в 20 років за тривалістю життя. Потенційно, якщо вести не тільки ЗСЖ, а й щільно співпрацювати з лікарями, ходити на обстеження, то термін в 120 років цілком реальний.

Катерина Пашко, лікарка-дієтологиня: Географічне розташування. Припустимо, викид тих же токсинів в повітря в одних країнах перевищує норму, а в інших – контролюється. Бувають випадки, коли немає можливості переїхати. В інших людина сама може контролювати ситуацію.

Софія Малиновська, лікарка-косметологиня: Як лікар-косметолог я бачу на практиці, що в більшості випадків швидше за все старіє обличчя, потім шкіра тіла, а далі процес поширюється на внутрішньо органи. Зовнішні негативні впливи – сонце, мороз, інші стресові кліматичні та погодні умови. Внутрішні чинники також відбиваються на обличчі – злість, смуток, стрес – ось і «зморшки скорботи», наприклад. У дорослих на обличчі відбувається м’язова скутість, напруга м’язів, яка не контролюється. Напружений м’яз збирає в складки і зморшки вже розтягнуту шкіру. Виходить негативний естетичний ефект – старіння. Коли людина бачить себе такою в дзеркало, змінюється її поведінка.

 

Чи є якісь правила на кожен день, що допоможуть не старіти довше?

Ольга Маслова, біологиня: Тут дуже багато індивідуальних моментів, однак є кілька основних напрямків, на які варто звертати увагу: харчування (не тимчасові дієти, а саме стиль харчування протягом усього життя, який має підбиратись окремо для кожної людини з урахуванням загальних рекомендацій про зниження кількості цукру, солі, смаженого, трансжирів тощо); шкідливі звички (бажано, щоб їх або не було, або вони реалізовувались з урахуванням принципів зниження шкоди); режим дня та сон (варто вивчити себе та обрати оптимальний режим, що включатиме достатньо сну, хоча б частина якого має припадати саме на нічний час); фізична активність (ті попсові десять тисяч кроків, хоча б). Ну і плюс певні психосоціальні аспекти – відчуття потрібності, мотивації, смаку життя, щось на кшталт японського поняття «ікігай».

Олександр Коляда, генетик: Фізична активність на рівні 30-хвилинної пробіжки щодня. Ще не переїдати, спати по 7-9 годин, їсти більше овочів і менше м’яса.

Катерина Пашко, лікарка-дієтологиня: По-перше, достатнє вживання рідини. Американці вважають, що жінкам потрібно випивати 2,7 літра на день (з супами, чаєм), чоловікам – 3,7 літра, причому 80% повинна складати вода. Треба виключити з раціону солодке або вживати його вкрай рідко, намагатися завжди бути в гарному настрої та їсти достатню кількість овочів на день, а це приблизно 0,5 кг. Овочі допомагають боротися з вільними радикалами, які прискорюють старіння. До речі, є корисний лайфхак, якщо ви не впевнені в тому, що в овочах немає хімікатів, то їх потрібно пару годин вимочувати в солоній воді – це допоможе їх очистити.

Ліна Вертагус, персональна тренерка та нутриціологиня: Основні правила для людей, які хочуть прожити не тільки довге, але й якісне життя – завжди залишатися активним. Рух – це життя. Тіло, яке не отримує достатньо навантажень, поступово деградує. Також харчуватися простими натуральними продуктами. М’ясо, птиця, риба, яйця, крупи, боби, овочі, фрукти та молочні продукти – це те, з чого ваш раціон повинен складатися на 80%. Цукор найбільше серед усіх продуктів призводить до старіння організму. Допомагає також достатня кількість сну, але не занадто довго. Необхідно знайти свій комфортний мінімум та дотримуватися його, упорядкувавши це в режим. Людина, яка живе згідно з режимом, менше схильна до стресів і має більш міцний імунітет. І обов’язково пити багато води.

 

Що з популярних порад проти старіння точно не допомагає?

Ольга Маслова, біологиня: Що точно не працює – це різкі заборони, «страшилки» та, навпаки, обіцянки точно прожити 120 років при виконанні якоїсь умови. Адже спрогнозувати тривалість життя з урахуванням всіх нещасних випадків, хвороб та смертей з інших причин просто неможливо.

Олександр Коляда, генетик: Не допомагають таблетки, на яких написано щось на кшталт «омолодить і вилікує від усього». Є багато речовин, які впливають на старіння, але для їх застосування потрібен комплексний підхід, нагляд лікаря або фахівця. І ніякі таблетки або креми не допоможуть, якщо ви ведете нездоровий спосіб життя. Препарати здатні допомогти, але не замінити корисні звички та повноцінне харчування.

Катерина Пашко, лікарка-дієтологиня: Є поради з розряду «давайте будемо робити хоч щось». Наприклад, не змішувати огірки з помідорами. Мені здається, що якщо людина хоче жити здоровим і довгим життям, то їй потрібно починати з базових принципів, описаних раніше, а насіння чіа, смузі, дихальні практики – це вже потім. Інакше виходить, що на сніданок чіа, запиваємо омега, а на роботі топче торт із кавою. Без бази це не має сенсу.

Ось дійсно корисна порада: наукою було доведено, що довжина теломерів (кінцева ділянка лінійної молекули ДНК, що складається із великого числа повторів і визначає «вік» клітини: чим вона коротша, тим старша клітина. – Platfor.ma) збільшується, якщо ми робимо все в певний час – лягаємо спати та прокидаємося, їмо, приймаємо ванну. Це значно подовжує життя.

Ліна Вертагус, персональна тренерка та нутриціологиня: Тотальне захоплення синтетичними вітамінами та БАДами не врятує від старіння. Вітаміни та мінерали у вигляді добавок можуть допомогти збалансувати харчування і заповнити дефіцити окремих елементів, але не можуть замінити повноцінне харчування.

Софія Малиновська, лікарка-косметологиня: Тенденція «все, що натуральне та природне – це корисне, а все, що створено людиною штучно – це шкідливе». Абсурд! Корисні та необхідні речовини для життя людини можуть бути натурального та синтетичного походження. Людина може створити вітаміни, амінокислоти, ферменти, воду та багато іншого.

 

Є різні підходи до поліпшення себе: біохакінг, що більше спирається на ЗСЖ-методи, і трансгуманізм (використання технологій, аж до клонування, нанотехнологій в тілі, штучного вирощування органів тощо). Що з цього більш перспективно?

Ольга Маслова, біологиня: Питання не зовсім коректне. Якраз ЗСЖ та біохакінг варто все ж розділяти, тому що перший спирається на досить доступні кожному підходи до організації свого життя, а біохакінг має на меті деякі більш кардинальні зміни, які часто суперечать не тільки ЗСЖ, а й здоровому глузду в цілому (почитайте про Зейна, що зробив собі фекальну трансплантацію та спробував генетично модифікувати свої м’язи). Трансгуманізм – це, по суті, філософська концепція, яка включає купу різних підходів від застосування, так би мовити, офіційних наукових досягнень до біохакінгу з глобальною метою зробити людство сильнішим, здоровішим та розумнішим. Тому протиставляти ці поняття не варто – вони всі про різне і мають право на існування.

Олександр Коляда, генетик: Біохакінга як такого немає. Є мрія про нього та реально поодинокі люди у світі, типу Сержа Фаге, які починають задавати такий тренд. Але навіть визначення такого слова ще немає. Зараз ви можете назвати так що завгодно – від аналізу на цукор вранці до прийому ноотропів.

ЗСЖ-методи, спрямовані на профілактику, існують і здаються мені дуже перспективними. Вони дозволяють нам зберегти себе в хорошій формі до того моменту, коли з’являться кардинальні методи продовження життя, засновані на генній інженерії та клітинних технологіях. Я сподіваюся, що це станеться рокві через 20. Але повернути молодість поки не вбачається можливим, завдяки чому навіть у високотехнологічних підходах мова йде про уповільнення старіння.

Катерина Пашко, лікарка-дієтологиня: ЗСЖ – це правило, без якого нікуди. Це дешевше та дієвіше, ніж все інше.

Ліна Вертагус, персональна тренерка та нутриціологиня: Якщо говорити про глобальні речі (зміна генетики, наприклад), то, безумовно, у трансгуманізму більше шансів змінити тривалість і якість життя людини.

Софія Малиновська, лікарка-косметологиня: Я впевнена, що трансгуманізм є більш перспективним методом, у моїй професії це теж присутнє. Я впевнена, що більшість стане в чергу за чарівною вакциною, в той час як умовити людей стати на шлях ЗСЖ буде складніше.

 

Найцiкавiше на сайтi

Time Well Spent: чому сповіщення крадуть наш час і як їх перемогти

АвторМаша Фронощук
28 Березня 2018

У середньому людина перевіряє смартфон 150 разів на день. І це тільки смартфон, а ще ж є і сповіщення на ноутбуках та інших гаджетах. Рік тому співзасновниця Platfor.ma Марія Фронощук спробувала взяти під контроль вплив технологій на своє життя, а потім випадково дізналася про рух Time Well Spent. Його ідеологи закликають міняти сервіси таким чином, щоб вони не відволікали людей, а допомагали їм сфокусуватися на важливому. Чого Марія і вам бажає. здесь этот текст можно прочитать на русском.)

Уявіть, що видатні вчені минулого починали б день не з роздумів про те, як влаштована гравітація й атоми, або ще з чогось важливого, а з розглядання фото в Instagram і гортання стрічки Facebook. Потім вони розбирали б пошту від повідомлень Групону і LinkedIn, а за секунду до найбільшого відкриття їх відволікало би сповіщення зі Slack. Момент геніальної еврики був би втрачений назавжди. Приблизно такими словами творці Dropbox пояснюють, як сучасні технології відчайдушно змагаються за нашу увагу і відбирають її в інших занять, винаходячи для цього все більше маніпуляцій.

Я зовсім не видатна, але минулої весни помітила, що занадто часто відволікаюся. Якісь хвилинні справи затягуються на годину, а робочий день – до півночі. Починаючи з невинного TED-ролика на YouTube, ти закінчуєш десятигодинним ретро-відео з аеробіки, а потім розумієш, що сидиш і безнадійно скролиш стрічку Facebook, геть забувши, навіщо взагалі її відкривала. На зустрічах твій телефон завжди повинен бути в полі зору – раптом хтось напише, і навіть на відпочинку, де ти ніби й так відволікаєшся від роботи, потрібно обов’язково відволіктися ще на щось, наприклад, подивитися нові фото друзів.

Gmail, Slack, Asana, Facebook, Messenger, Instagram, Telegram, Pinterest, Pocket, Viber, Skype, Uber – це навіть не повний список сервісів, якими я користуюся кожного дня. Всі вони шлють мені якісь сповіщення тоді, коли заплановано алгоритмом або зручно якимось людям або виданням. Але не мені. Мені це майже завжди незручно – я або працюю, або вчуся, або відпочиваю. Якщо абстрагуватися від нав’язливого бажання бути завжди на зв’язку, то можна поставити собі питання: з якого дива взагалі хтось може вважати свої справи, прохання чи нагадування настільки важливими, щоб я неодмінно мала все залишити і приділити увагу саме йому?

В якийсь момент, після чергового дня зі шквалом дзвінків і повідомлень, я просто розлютилася і видалила зі смартфона всі програми соцмереж, а також відключила абсолютно всі сповіщення. А потім склала собі короткий графік того, коли буду перевіряти кожен із сервісів. Для екстрених ситуацій залишила тільки дзвінки. На щастя, за останній час тих, хто полюбляє дзвонити, настільки часто посилали горіти в пеклі, що дзвінків стало набагато менше.

Перший місяць такий детокс давався складно, але згодом кровна прихильність до смартфону, бажання перевірити пошту або стрічку, страх, що я пропускаю щось важливе, кудись зникли. Зараз у вихідний я часто можу вийти з дому взагалі без телефону, а на зустрічах до нього навіть не торкаюся.

Це дивно, і я сама була вражена, але за весь цей час, за цілий рік, не було жодної справи, яка постраждала б через те, що я не була на зв’язку цілодобово.

З-поміж іншого, досягти такого дзену мені допоміг Трістан Харріс і його рух Time Well Spent. Його думки здалися мені настільки світлими і доречними, що я вирішила переказати найважливіше.

 

Харріса та його рух називають чи не єдиним, що є спільного у Кремнієвої долини і совісті. Харріс закінчив Стендфорд за фахом «Комп’ютерні науки», де вивчав поведінкову економіку, соціальну психологію, а також способи зміни звичок і поведінки людей в Лабораторії технологій переконання (Persuasive Technology lab).

До 2016 року Харріс працював у Google, досліджуючи, як можна проектувати технологічні продукти так, щоб етично вберегти мільйони людей від маніпуляцій. А після заснував некомерційну ініціативу Time Well Spent – рух, який прагне ввести нові стандарти етичного дизайну. Саме показник time well spent (добре проведений час) Марк Цукерберг проголосив головною дизайн-метою Fаcebook на 2018 рік – велика перемога, навіть незважаючи на те, що до мети ще далеко.

 

Эко самое: как манипулируют тягой к здоровой еде и где ее все-таки найти

«Ты – это то, что ты ешь», – сказал как-то Гиппократ. Тогда люди еще ничего не знали о чудо-смузи и пользе водоросли спирулина. По инициативе Magic Garden мы решили разобраться, как же жителям большого города можно обеспечить себя здоровой и полезной едой. Чем экологическая еда отличается от органической, почему лучше покупать в супермаркетах, а не на рынках, а также где и как выбирать фрукты и овощи, так, чтобы протянуть еще хотя бы лет десять? На вопросы Platfor.ma отвечала эксперт по развитию органического рынка в Украине Татьяна Ситник.

Органическая еда – это сертифицированная сельскохозяйственная продукция, выращенная или изготовленная по определенным правилам. В каждой стране эти правила отличаются, но фундамент везде примерно одинаковый –   нельзя использовать минеральные удобрения, синтетические пестициды, ГМО, антибиотики в целях профилактики, а также гормоны, консерванты, красители, усилители вкуса и ароматизаторы. Проще говоря, органическая еда – это пища, по чистоте и экологичности производства максимально похожая на ту, что ели наши предки, а органическое фермерство – просто уважительное отношение к природе при производстве продуктов питания.

По данным Федерации органического движения Украины, сегодня в нашей стране под органическое производство отведено около 1% сельскохозяйственных земель. При этом 95% органического сырья, полученного на них, уходит на экспорт. Нам остаются только крохи из той здоровой еды, которую мы же и производим. Нельзя винить фермеров за это – сегодня в Украине этой деятельностью выгодно заниматься именно для продажи за границу.

Однако здоровый образ жизни и забота о себе становятся, наконец, важной частью жизни украинцев. Они готовы заниматься спортом и ответственно относиться к своему питанию. Эта потребность становится наконец базовой и растет невероятными темпами. И даже намного быстрее, чем адаптируется рынок продуктов питания, поэтому спрос на здоровую еду сегодня стал больше, чем предложение. В связи с этим некоторые производители начинают спекулировать на тяге к здоровой жизни, лепят где ни попадя наклейки «Эко» и «Органик», а люди, в силу своей неосведомленности, это покупают. Доверчивость – наш порок.

Читайте этикетки и, пожалуйста, запомните вот этот знак. Это – евролисток. Маркировка, которая свидетельствует, что продукт прошел проверку, является органическим и отвечает стандартам Европейского союза об органическом производстве. Этому знаку можно и нужно доверять, ищите его на упаковках.

 

Беду накликали: какие данные мы отдаем интернету и почему это опасно

В эпоху смартфонов, приложений и геолокации информация о любом человеке доступна в сети на расстоянии двух кликов. Это его интересы, путешествия, и даже истории взаимоотношений с противоположным полом. Но кроме данных, которые человек размещает сам, в той или иной степени осознавая, что он делает эту информацию публичной, есть и другое. Мы мало представляем себе, какого рода досье на нас хранится на серверах Google, Facebook, Instagram, WhatsApp, Apple, Viber, «Новой почты» или Uber. Да, мы подозреваем, что эти компании знают о нас многое. Но часто не задумываемся над тем, какие объемы данных они контролируют и, самое главное, как могут их использовать. Platfor.ma разбиралась, как же так.

В сентябре 2017 года французская журналистка Юдит Дюпорталь запросила у сервиса Tinder все данные, которые он хранил о ней и ее активности. Компания ответила на запрос, прислав 800-страничный документ с подробнейшей информацией. В документе содержалась вся активность журналистки на сайте с момента регистрации в 2013 году, включая даты авторизации, отправленные сообщения, лайки из Facebook и многое другое.

Уже в феврале этого года журналист из Новой Зеландии Ник Вайгам решил проанализировать, какие данные хранятся в его профайле в соцсети Facebook. Среди этих файлов он нашел не только всю историю сообщений, но и личные документы, в том числе счета за квартиру и даже старые видеоролики. Позже выяснилось, что соцсеть хранит еще и контакты всех людей, которым звонили пользователи Android.

Facebook одним из первых позволил своим пользователям просмотреть такую информацию. Скачать ее не так уж сложно – Facebook не прячет эти данные и прямо на главной странице настроек можно найти ссылку «Скачать копию ваших данных на Facebook». Вот она. Размер файла с данными зависит от длительности и активности использования социальной сети, но в любом случае в нем вы найдете все фото, сообщения, пересылаемые документы и размещенные записи в своем профайле.

Например, мой архив за восемь лет активного использования соцсети составил 200 мегабайт. Там можно найти не только фотографии и все свои записи, но еще и истории сообщений, а также список контактов с номерами телефонов людей, с которыми вы общаетесь. Если на телефоне установлено приложение Facebook Messenger, то в скачанном архиве обнаружатся еще и метаданные об отправляемых и получаемых СМС.

Не менее интересным будет и архив Google, который поисковая система тоже предлагает скачать всем желающим. Размер этого архива для меня составил более 8 гигабайт, правда, львиную долю в нем занимает содержимое электронной почты Gmail. А кроме того, все фото, сообщения и, самое интересное, история посещений и история пользования картами.

Крупные компании, построившие свой бизнес на хранении и управлении пользовательскими данными, позволяют скачивать эти архивы и, при желании, удалять информацию о себе, равно как и свои аккаунты. Другое дело, что удаленная информация будет еще полгода хранится на серверах этих компаний, но таковы требования американского законодательства, в соответствии с которыми работают Facebook и Google.

А вот какие данные о своих пользователях берегут крупные украинские сайты и возможно ли удаление зарегистрированного на них аккаунта.

«Новая почта» хранит номер телефона и город регистрации, указанные самим пользователем, на странице клиента может размещаться список операций, можно указать карту для получения денежного перевода. Возможности удалить аккаунт нет, по крайней мере, она не очевидна и кнопка для этого действия не видна.

Интернет-магазин «Розетка» хранит данные клиента после его заказа – адрес, телефон, e-mail. Есть в акаунте и множество других полей (про детей, животных, автомобиль, увлечения), но их заполнение не является обязательным. Удаление аккаунта также неочевидно, если оно и есть (нам найти не удалось), то клиенту нужно будет потратить время, чтобы обнаружить ту самую кнопку.

Авторы портала электронных петиций на сайте президента Украины – одни из немногих, которые при регистрации предлагают пользователям согласиться с тем, что их персональные данные будут обрабатываться. Но чтобы завершить регистрацию, нужно воспользоваться либо электронно-цифровой подписью, либо идентификатором Bank ID – возможностью идентифицировать себя с помощью своей банковской карты Приватбанка либо Ощадбанка. Есть еще третий способ – с помощью своего идентификационного кода, но на его использование нужно два дня.

Еще один неудаляемый аккаунт – почта на ukr.net, разработчики которой тоже не особенно побеспокоились о том, чтобы рассказать, какая информация о пользователе хранится и как удалить аккаунт. А вот раздел «Конфиденциальность» написан сухим языком юридических документов, напоминающих длинные «простыни» банковских документов, которые хочется быстрее подписать и отдать клерку. Слова «Володілець» и обороты типа «знеособлені дані для таргетингу рекламних та/або інформаційних матеріалів» могут напугать человека, не разбирающегося в тонкостях интернет-рекламы. Удалить аккаунт тоже не так и просто.

В целом украинские компании работают с данными не так уж прозрачно и понятно, а, главное, очень рады зарегистрировавшемуся пользователю, но не особенно хотят давать ему возможность перестать быть их клиентом.

«Наш мозок – наркоман і лінтюх»: науковиця про секс і кохання

Що таке кохання з хімічної точки зору? Чим самозадоволення відрізняється від партнерського сексу? Чому порно – це супердоза наркоманії? Ці та інші питання обговорювали під час конференції «Пристрасть. Відверто про науку та секс», яку організувала платформа NaukRoom. Спеціально для проекту «Тойво» ми записали найцікавіші думки біологині Ольги Маслової.

Наш мозок – наркоман і лінтюх. Він шукає задоволення найкоротшим шляхом, і щойно його знаходить, намагається повторювати – більше, частіше, жорсткіше, з підвищенням інтенсивності. За це відповідає купа речовин у нашому тілі: це і дофамін, і адреналін, норадреналін і багато всього іншого.

Схема виникнення кохання у людей зазвичай включає такі етапи, як пристрасть, тяжіння, магнетизм один до одного, далі – звикання, а потім такий затишний етап. Проте все не завжди лінійно. Інколи навпаки може спершу з’явитися дружнє притяжіння, яке потім переросте у щось інше. Інколи навпаки спершу з’являється тяжіння сексуальне, потім спадає, потім знову поновлюється. Все це може виникати у різних комбінаціях.

Чому ми так часто акцентуємо увагу на тому, що кохання дуже схоже на дію якихось речовин? Тому що дійсно, якщо відірватися від романтики і сердечок, ми побачимо, що закохана людина поводить себе, як людина, яка звикла використовувати певні стимулятори – кофеїн, наприклад. На це вказують певні фізіологічні ознаки: розширені зіниці, спітніння, серце починає битись частіше. Найбільша схожість у тому, що і після кохання, і після вживання чогось є так званий період відміни, ломка і тому подібні речі. Романтично це називають тугою за коханим чи якимись такими речами, але фізіологічно те ж це саме.

За кохання відповідає в тому числі й малесенька молекула фенілетиламіну, яка є складовою багатьох інших речовин, в тому числі й амфетаміну. А ще – шоколаду. Саме з нею пов’язане відчуття ейфорії.

Ольга Маслова, кандидатка біологічних наук, співзасновниця проектів Nobilitet и Needorium

Була одна наукова робота, яка пов’язувала усі процеси, що відбуваються під дією наркотичних речовин, із тими процесами, які ми переживаємо у стані закоханості. Ця робота на повному серйозі порівнювала такі речі: трошки збочений стан контролю, коли ми не здатні себе контролювати, якщо залежні від якоїсь речовини й так само залежні від кохання, а також вплив на соціальний стан. Погодьтесь, коли ми закохані, ми хочемо більше часу проводити із коханою людиною, аніж із іншими – батьками, друзями.

Також звернули увагу на ризиковане вживання. У випадку із наркотичними речовинами люди зазвичай розуміють, що потрібно бути обережним. Про любов – ні, інформації, що це некорисно, немає. Навпаки, вважається, що це класно. За цією ознакою дві теми у порівнянні нібито не збігаються. У відповідь на цю роботу навіть з’явилась інша, в якій йшлося про те, що ідея порівнювати стани закоханості та залежності від наркотичних засобів – негативна, адже це може спотворити саму ідею кохання, відчуття близькості з коханою людиною, деромантизувати думки про кохання.