«Ми або знищимо себе, або станемо богами»: що Юваль Харарі розказав у Києві

АвторКатя Тейлор
16 Вересня 2019
Теги:
База знань майбутнє нова реальність особистість

15 вересня у Києві відбувся міжнародний форум Facing the Future. Одним із головних його гостей став ізраїльський історик та автор світових книжкових бестселерів Юваль Ной Харарі. Platfor.ma записала його виступ про те, чому в історії планети немає нічого сталого і чому на світ треба дивитися дуже обережно.

Ми – гомо сапієнс, найбільша «нація» на землі. Так само, як уран – нестабільний елемент, гомо сапієнс – нестабільна тварина. Як купа елементів урану можуть спричинити атомний вибух, точно так само, якщо з’єднати разом безліч людей, можна отримати вибух людський.

Сьогодні нас майже 8 млрд, і своєрідні хімічні реакції між людьми відбуваються дуже швидко. Але хай навіть ми можемо передбачити сам вибух, це не означає, що ми можемо прогнозувати його наслідки. Я бачу два потенційних наслідки – в наступні два століття ми або знищимо себе, або покращимо до рівня богів. 

Я говорю це в буквальному сенсі. Штучний інтелект і біотехнології зараз дають нам можливості, які раніше вважалися дивом. Зокрема – можливість моделювати і створювати життя. Як в Біблії бог створював тварин, рослини і людей відповідно до його побажань, так і ми сьогодні вивчаємо, як створювати тварин, рослини і навіть людей, згідно з нашими бажаннями.

Найважливішим продуктом економіки XXI століття будуть не двигуни, не текстиль і навіть не зброя. Найімовірніше, це буде тіло, мізки і розум.

Це стане не тільки найбільшою революцією в історії. Взагалі-то це стане найбільшою революцією в біології з того моменту, як 4 млрд років тому на Землі з’явилося життя.

За цей час в базових правилах гри під назвою життя нічого фундаментально не змінилося. Ти був або амебою, або динозавром, або помідором, або людиною. Люди зроблені з органічної тканини, тому, як і все живе, ми підпорядковувалися правилам органічної біохімії. І всім нам можна було еволюціонувати лише за допомогою природного відбору.

Але в XXI столітті є висока ймовірність того, що природний відбір буде замінений дизайном розуму, який стане головною рушійною силою еволюції життя.

Життя може вийти за рамки органічної реальності. Ми вже готові до того, щоб навчитися створювати неорганічні форми життя. Через чотири мільярди років органічного життя, заснованого на природному відборі, ми заходимо в еру неорганічного. І по дорозі наш вид – гомо сапієнс – цілком ймовірно, просто зникне. Тому що ми змінимо самі себе. Через 200 років на цій планеті будуть домінувати істоти, які відрізняються від нас так само сильно, як ми відрізняємося від шимпанзе.

Сьогодні ми все ще маємо спільні з мавпами структуру тіла, фізичні можливості та навіть деякі ментальні патерни. Але через кілька сотень років біотехнології можуть змінити наші тіла і розум.

Який вид нових істот буде жити на цій планеті? В якому напрямку стане розвиватися еволюція? Ніхто точно не знає, але від вибору, який кожен з нас зробить в найближчі роки, залежить те, де саме ми опинимося.

Ми будемо обирати, що краще для кооперації різних людей або для країни, в якій ми живемо, або для всього нашого виду, або навіть для всього живого на землі.

Ми навіть не уявляємо весь спектр того нелюдського потенціалу, який ми здатні створити. При цьому, якщо подивитися на довгострокову перспективу, результати можуть бути жахливими. Наприклад, корпорації та держави, грунтуючись на нових технологіях, зможуть створювати і використовувати людські навички, які їм потрібні, –  скажімо, такі як інтелект і дисципліна, – і при цьому мінімізувати, до прикладу, співчуття і духовність. В результаті ми отримаємо дуже розумну і слухняну людину, у якої відсутні співчуття і чуттєвість.

Перспективи, які у нас з усім цим відкриваються, звичайно, пов’язані з тим, як ми розуміємо історію. З тим, як ми розуміємо минуле. На жаль, занадто багато людей мають дуже спрощений погляд. Коли вони думають про історію, вони розуміють її як таку, де є усталені ідентичності та бінарні опозиції.

Вони бачать історію як конфлікт або як велику битву між вічними суперниками. Білі проти чорних, Схід проти Заходу, Азія проти Європи, християнство проти ісламу та інші схожі опозиції.

Але правда в тому, що в історії не існує вічних суперників, як і не існує вічних конфліктів. Єдина постійна величина в історії – це зміни.

Більшості сучасних націй у світі менше 10 тис. років. Навіть найдавнішим народам  менше 5 тис. років. 5 тис. років тому не було росіян, українців, поляків, китайців, італійців, турків – нікого. А 5 тис. років не здаються таким вже великим періодом, правда?

Сільське господарство зародилося 10 тис. років тому. 30 тис. років тому наші предки створили дивовижні твори мистецтва. Людині розумній як мінімум 200 тис. років. А люди як вид з’явилися на планеті понад 2 млн років тому.

Якщо сфокусуватися тільки на останніх 5 тис. роках, ми побачимо, що нації постійно виникають, змінюються та іноді зникають. Всі нації, які сьогодні існують на землі, були створені за останні кілька тисяч років.

Наприклад, сучасні німці з’явилися не так давно з суміші саксонців, прусів, баварців й інших етносів. І всі вони були були іноземцями і навіть ворогами один одному. Під час Тридцятирічної війни протестантські пруси і католицькі баварці вбивали один одного з надзвичайною жорстокістю.

Отто фон Бісмарк під час об’єднання Німеччини прочитав дарвінівську теорію еволюції й говорив, що баварці – це загублена ланка між австрійцями і людиною. Під людиною він, звичайно, мав на увазі прусів. Тільки вони, на його думку, були справжніми людьми.

Але нації – це продукт не тільки злиття, але й постійних зовнішніх впливів. Незалежно від того, в якій країні люди жили, вони б жили дуже бідно в усіх сенсах, якби обмежувалися продуктами виробництва тільки свого народу.

Ось давайте на прикладі їжі й кухні. Якби італійці все своє життя їли тільки італійську їжу, ніколи не спробувавши суші або карі, чим би тоді взагалі стала кухня Італії? Візьмемо навіть помідори, щоб приготувати спагетті з томатним соусом. Це абсолютно точно не італійський продукт. Данте, Петрарка і Леонардо да Вінчі ніколи не їли спагетті з томатним соусом. З дуже простої причини – помідори тисячі років росли тільки в Мексиці, їх привезли з Південної Америки лише в XVI столітті.

Чи повинні патріотичні італійці перестати їсти помідори? Або, наприклад, грати в футбол – тільки тому, що його придумали англійці. Чи повинні патріотичні італійці перестати читати всю іноземну літературу від Біблії до Толстого і звертатися тільки до італійських текстів? Це було б божевіллям.

Нації створюються і розпадаються. У них відбуваються внутрішні революції і на них впливають зовнішні впливи. В процесі вони змінюють свій характер. З давніх часів люди були одержимі ідеєю національної ідентичності. Якщо подивитися в короткій перспективі, то, звичайно, можна побачити певні патерни поведінки, які формують приналежність людини до якоїсь нації, і пояснити якісь особливості за допомогою генів чи географії. Але нації – це не біологічні об’єкти, як види тварин. Вони постійно змінюються.

Якщо ти шимпанзе або бонобо, то це залежить від твоїх генів, а не вірувань. Різні гени диктують різну соціальну поведінку і формують різні соціальні системи. Шимпанзе зазвичай живуть у відносно насильницьких спільнотах, де домінуючими є самці. На контрасті з ними бонобо існують в більш мирних товариствах, якими керують жінки. У суспільстві шимпанзе неможлива феміністична революція, а бонобо не почнуть створювати патріархальні устрої. Але нічого з цього не може бути застосовано до людей. Було б безумством стверджувати, що росіяни за своєю суттю агресивні та патріархальні, а ось шведи – мирні феміністи. У XVII столітті шведи були найбільш мілітаристською країною в Європі.

Люди можуть жити в різних соціальних системах, але це не можна визначити генетично. Поведінка людей і націй змінюється з часом.

Подумайте, наприклад, про сучасних німців. Менше ніж за 100 років вони пройшли крізь шість різних соціальних систем. Спочатку німці жили в імперії, потім у Веймарській республіці, потім в нацистському Третьому рейху, далі був комунізм в східній Німеччині і демократія в західній. І фінал – ліберальна демократія сьогодні. Це були ті ж самі німці, з тієї ж самої географією, тим же кліматом і тим же ДНК, але поводилися радикально по-різному.

У 1945 багато хто вірив, що в генах німців є щось глибоко приховане, що зробило їх агресивними і налаштованими на війну. І багато говорили про те, що Німеччина ніколи не зможе побудувати ліберальну демократію. Сьогодні, всього через 70 років, Німеччина – одна з найдемократичніших, вільних і мирних країн у світі. І деякі люди навіть зазначають, що Німеччина – лідер вільного світу.

Ця трансформація не вимагала від німців знищити їхню культурну спадщину або ігнорувати свою історію. Але вона вимагала від них бути чесними щодо їхньої історії і визнати помилки минулого. Видатні люди – це ті, які знають про себе правду, в тому числі про свої темні сторони, а не перебувають в ілюзіях про власну нібито досконалість. Тільки діти і деякі інфантильні дорослі вірять, що вони ідеальні.

Німці сьогодні визначають себе як нація, яка пройшла крізь складну історію і навчилася на своїх помилках. «Одного разу ми були нацистами, ми вивчили наш урок і тепер ми мирні демократи». Німецьку ідентичність формують радикальні зміни, крізь які вони пройшли, і висновки, які вони зробили.

Те ж саме стосується релігій. Релігії не послані з неба і не є якоюсь стабільною формою. Вони придумані людьми на землі. І вони також постійно змінюються. Жодна з відомих нам сьогодні релігій – індуїзм, буддизм, іудаїзм – жодна з них не існувала 5 тис. років тому. І навіть після того, як вони з’явилися, вони продовжували змінюватися. Християнство та іслам сьогодні дуже відрізняються від того, чим вони були. 

Сьогодні чимало людей наводять аргумент, що іслам за своєю природою агресивна і нетолерантна релігія. Але багато століть мусульманське суспільство було більш відкритим і толерантним, ніж християнство. Значний проміжок часу Західна Європа була, взагалі-то, найбільш нетолерантним місцем на планеті.

Вона була котлом з релігійними війнами і масовими вбивствами. Якби ви приїхали в Париж або Лондон у часи Шекспіра, ви б знайшли місто, повне релігійних ненависників, і безліч насильства навколо. У Лондоні вбивали католиків, в Парижі протестантів, а євреїв придушували усюди, і ніхто навіть не думав про те, щоб пустити кудись якихось мусульман. 

У порівнянні з цим світ ісламу був набагато вільнішим. Якби ви поїхали в Каїр або в Стамбул за тих же часів, то знайшли б там мультикультурний і відносно толерантний мегаполіс, де разом мирно жили люди різних націй і конфесій. У ті часи Польща і Україна теж були набагато більш толерантними, ніж Франція та Англія.

Як розібратися в тому, що лежить в основі релігій і, наприклад, ісламу – це мирна або агресивна релігія? Потрібно бачити релігію як щось постійно мінливе, бо іслам – це те, що мусульмани з нього роблять. Точно так само і з християнством. За багато століть люди зробили з релігій щось абсолютно невпізнаване.

Так що, коли ми приходимо до того, щоб приймати рішення про наше майбутнє, нам потрібно звільнитися від вузького погляду на історію як на конфлікт між ворогуючими стабільними системами. Ми маємо подивитися на неї як на щось більш глобальне і гнучке.

В остаточному підсумку все зводиться до вашої точки зору на речі. Що таке нації? Це швидкоплинні хвилі у швидкій річці часу. Найстарішим націям навіть немає 5 тис. років. Але ж люди на цій планеті вже більше двох млн років, а органічному життю майже чотири мільярди років. І ось ми в XXI столітті готові створити нові форми життя, які, можливо, не будуть людськими або навіть органічними.

Щоб підійти до цього відповідально, ми повинні подивитися на все, що ми робимо, з космічної перспективи. І я дуже сподіваюся, що ми, люди, впораємося з цим завданням.

Найцiкавiше на сайтi

«Найбільш незрозуміла молодь за всю історію»: як 21 сторіччя розтрощило наше життя

АвторЮрій Марченко
10 Вересня 2018

Дитячий фонд ООН (UNICEF) запускає в Україні свою програму UPSHIFT, яку вже впроваджують у 22 країнах світу. Ця ініціатива об’єднує тренінги з соціальних інновацій, менторство і гранти до 60 тис. грн на корисні проекти. Представляти UPSHIFT і навчати нашу молодь в числі інших буде Нікола Вулич, координатор чорногорського Youth Innovation Lab і представник UNICEF у цій країні. Platfor.ma поговорила з ним про те, чому нове покоління так відрізняється від усіх попередніх і про те, як їм вижити в нинішньому мінливому світі.

– Зараз вперше в історії людства чверть всього населення планети – молодь. Що це взагалі означає для Землі?

– Купу всього! Почнемо з того, що на планеті страшенно виріс темп. За останні 20 років наше життя змінилося сильніше, ніж за півтора століття до цього. Але при цьому у нас зараз найбільш незрозуміле молоде покоління за всю історію. Через ці божевільні швидкості змін існує просто небувалий розрив між молоддю і тими, хто перебуває при владі. Так бути не може, нам потрібно якось адаптуватися і зменшувати цю прірву.

Ось просто один маленький приклад: з одного боку, до 2025 приблизно 75% всього ринку праці будуть мілленіали. З іншого, безробіття серед молоді ще ніколи не було настільки серйозним. Візьмемо навіть Україну: наскільки я знаю, таке безробіття у вас постійно зростає і зараз становить близько 22-23%. У нас в Чорногорії молодих людей, які не навчаються і не працюють – 28,5%. Виходить, що майже третина нашої молоді просто нічого не робить.

– А це взагалі проблема молоді, яка нічого не хоче робити, або проблема системи?

– Ну, знаєте, це питання на мільярд. Гадаю, це колосальна комбінація з безлічі різних чинників. Темпи змін в нашому світі абсолютно не підтримуються системами освіти. Те, чого навчають у школах, має вкрай мале відношення до того, що потім знадобиться в реальному світі. Я бачив результати одного масштабного опитування української молоді – 33% вважають, що їхня освіта абсолютно марна. На їхню думку, вони не навчаються нічому, що потім стане в нагоді в житті. І, в принципі, така ж ситуація по всьому світу. Я згадував, що 12 років сам був частиною цієї освітньої проблеми, так що повірте мені – справи кепські.

Ще одна частина проблеми в тому, що пенсійний вік весь час підвищується, але робочі місця при цьому створюються недостатньо швидко.

І третє – те, що змінюється взагалі вся економічна система. Дивіться, типовий мілленіал до 32 років поміняє чотири роботи. Чотири! При цьому покоління, скажімо, моїх батьків до кінця кар’єри змінювало робоче місце всього двічі.

Все це веде до своєрідної gig-економіки (часткова зайнятість та економіка коротких контрактів. – Platfor.ma), коли ви більшу частину часу займаєтесь фрілансом і повинні бути готові блискавично міняти сферу діяльності, навички та вміння.

При цьому багато молодих людей досить правильно вважають, що влада про них не піклується і не допомагає. Вони почуваються покинутими. Це породжує апатію і призводить до того, що, як я вже згадував, третина молоді просто нічого не робить.

– А якщо брати сучасну молодь, то вона якось кардинально відрізняється від попередніх поколінь?

– Ви задаєте питання, у відповіді на яке у мене є шанс образити взагалі всіх. Середній бебібумер, народжений в середині 20 століття, міг дозволити собі освіту, купівлю будинку, дві машини, велику родину з собачкою – і все це з однієї хорошої зарплати. Будь-який мілленіал зараз має перед собою чудову перспективу закінчити університет з боргами на шестизначну суму, які, в принципі, не дуже зрозуміло як гасити. Купити будинок? Навряд чи коли-небудь в житті. Постійна хороша робота? Хиткі надії. Порівнювати різні покоління, коли умови життя настільки різняться – так собі ідея.

При цьому буде не зовсім вірно говорити, що нинішня молодь лінива. Вона працює не менше тяжко, ніж попередні покоління, біда в тому, що вимоги до їх умінь і необхідність постійно адаптуватися до чогось нового – ну, такого в людській історії ще не було.

Але я, звичайно, не хочу нікого виправдовувати. У мілленіалів купа не найкращих особливостей. Їм часто плювати на корпоративну культуру, вони вимагають від роботи величезної кількості вільного часу і наполегливо сподіваються займатися виключно тим, що їм подобається. Та й адаптуватися до нинішнього темпу змін їм буває лінь.

А попереду у нас ще і покоління Z, для яких цифрові технології – це річ, абсолютно звична з пелюшок. Їхні перспективи на ринку праці взагалі уявити складно. Цілком можливо, що працювати будь-ким їм доведеться всього на рік-два, а потім переучуватися і шукати щось нове.

© facebook.com/UPSHIFTUkraine
© facebook.com/UPSHIFTUkraine
© facebook.com/UPSHIFTUkraine

– А молодь з різних країн відрізняється? У них більше спільного або різного?

– Думаю, у них більше спільного, ніж у будь-якого покоління в історії людства. Інтернет і масова поп-культура заполонили весь світ. В якій би країні ви не опинилися, швидше за все, зіткнетеся з приблизно однаковими захопленнями в музиці і кіно. У них приблизно одні й ті ж глобальні лідери думок, вони або дуже мало, або зовсім не дивляться телевізор.

Французький футболіст Антуан Грізманн святкував голи жестикуляцією з гри Fortnite. Так ось, більшість уболівальників старше 35 взагалі не зрозуміли, що це він таке робив, тоді як молодь просто божеволіла від захвату. І по всьому світу вона робила це однаково.

– Добре, проходить півтора десятка років – і ця молодь приходить до влади. Є ймовірність, що їм буде взагалі плювати на таке поняття як «держава»? Що їм будуть ближче і рідніше глобальні бренди на зразок Nike, Каньє Уеста, «Ювентуса»?

– Судячи з усього, ви цим інтерв’ю хочете позбавити мене роботи. Але дійсно, різноманітні побоювання з приводу цього покоління – дуже серйозні. І дійсно є ризик, що класичні поділи та кордони їм зовсім не близькі. Але тут потрібно враховувати одну штуку: завжди і всюди в 20 років люди були революціонерами, а в 40 – консерваторами. Тому хто знає, що трапиться, коли мілленіалам виповниться побільше років. На даний момент виглядає, що їх перехід до більш консервативних ідеалів відбувається повільніше, ніж у всіх попередніх поколінь.

Особисто мені здається, що відхід від націоналістичних поглядів, можливо, пішов би нашому світу на користь. Ми як ніколи близькі до відмирання поняття «кордон» або «країна», але це все ще величезний шлях, тож поки говорити про таке рано.

Навіть ті, хто дійсно приділяє увагу освіті, зазвичай у 30-32 роки виходять на якесь плато. Попередні покоління теж подібним страждали, але різниця в тому, що вони могли собі це дозволити. Нинішні темпи такого шансу не залишають. Ти не розвиваєшся? Тебе просто замінять.

Геній генів: як наука навчилась творити суперлюдей і чому це лякає саму науку

CRISPR Cas9 — це складна назва простої та дешевої технології редагування геному, яка кардинально змінила можливості молекулярної біології. Ця система дозволила вченим серйозно говорити про перемогу над раком, ВІЛ та вірусом Зіка, спадковими генетичними захворюваннями та малярією. Завдяки CRISPR Cas9 можна здійснити аграрну революцію або «запрограмувати» собі ідеальну дитину. Фактично ця технологія кинула людству виклик на наукових, етичних, соціальних та політичних фронтах. Platfor.ma спробувала розібратися, чого в ній більше: корисного чи небезпечного.

Ланцюг ДНК — як намисто, де структурні елементи, нуклеотиди, зібрані в унікальній послідовності. Це намисто пасує саме вам і визначає ваше життя. Коли в послідовності всі намистини складені правильно, організм працює добре. Але коли туди втручаються віруси або мутації, гармонійна послідовність руйнується і людина хворіє. Вчені з’ясували, що організмові боротися з вірусами допомагає dream-team: CRISPR та білки Cas9. Ці круті хлопці в парі можуть «вирізати» з геному частинки вірусу, зупинивши зовнішнє вторгнення в клітину.

CRISPR — це імунна система багатьох одноклітинних, яка рятує мікроорганізми від вірусів. Розшифровується як Clustered Regularly Interspaced Short Palindromic Repeats (короткі паліндромні повтори, регулярно розташовані групами). Це необхідно знати, тому що між повторами містяться важливі частини — спейсери (проміжки). Вони несуть інформацію про чужорідні елементи, які колись проникали в клітину або в її пращурів.

Тобто CRISPR — це такий собі колекціонер, в якого є знімки усіх вторгнень в клітину. Він також турбується про оновлення своєї колекції. А Cas9 — це вже справжній ювелір, який за допомогою знімків вишукує на 100% ідентичні послідовності та вирізає їх із ланцюга ДНК. Потім ланцюг відновлюється і заповнюється правильними комбінаціями нуклеотидів.

Емануель Шарпентьє

У 2012-му науковці Емануель Шарпентьє та Дженіфер Дудна запропонували самостійно програмувати РНК для колекції, щоб Cas9 впізнавав і видаляв саме ті ділянки гену, які потрібно науковцям. Приблизно тоді ж інші дослідники встановили, що така технологія може спрацювати не лише в бактеріях, а й у людському організмі. Коли ж стало відомо, що цей відносно недорогий та ефективний спосіб редагування геному дійсно працює, учені по всьому світові розпочали найрізноманітніші дослідження.

«In M we trust»: як світ підсів на смартфони і що це змінило в медіа, продажах і політиці

АвторЕліна Багмет
6 Червня 2018

Засновник та керівник цифрової агенції Postmen Ярослав Ведмідь розповів на Lviv Media Forum про «три M» – три історії мобільності сучасного світу: mCommerce, mElections і mMedia. Platfor.ma записала основні думки експерта у сфері комунікацій.

Як тільки смартфон опиняється у мене в руках, починаються дива. В найгірших випадках це може дійти до покупки квитків невідомо в які країни, а як мінімум – закінчиться підпискою на якийсь новий додаток. Таким чином я бачу, що із контентом і його споживанням щось сталося.

Якщо ми подивимось, як змінювались за останні десятиліття  тривалість і кількість контенту, ми побачимо, що ще років 50 тому він був «довгим», а його кількість була невеликою. Люди ходили в кіно, дивилися довгі передачі і дебати. Але з часом кількість контенту почала збільшуватися, а його тривалість почала зменшуватися. Зараз замість довгих фільмів ми всі дивимося серіали, які виходять пачками, а сам темп життя ніби оновлюється щогодини. Наприклад, якщо школярі не побачать на перерві нічого нового у Snapchat, Instagram або Vine, то вирішать, що у світі щось пішло не так. Вони очікують, що контент генерується ледь не в реальному часі.

Раніше компаніям, щоб отримати зворотній зв’язок, потрібно було зібрати фокус-групу, сісти за скло і подивитися, як цільова аудиторія взаємодіє з тим, що їй показують. З появою онлайн-платформ дослідження змінилися. Прямо в теперішньому часі Google і соцмережі розказують нам набагато більшу історію. Через інтернет ми буквально можемо бачити, як люди використовують наші продукти, спостерігати, як вони з ними взаємодіють, зберігати їхні дії і випробовувати в онлайн-режимі багато різних гіпотез та ідей. Але навіть Facebook не розкаже нам стільки, скільки розповість смартфон.

Чим же відрізняється інформація зі смартфонів від усього, що нам дають інші пристрої? Тим, що він – це і є ми. Він знає, де ми знаходимося, він знає наші паролі й наші контакти через додатки, якими ми користуємося, він може показати наш настрій, нашу щоденну активність, і ще масу всього іншого, для чого можна розробляти спеціальні додатки.  

Я торкнуся трьох основних М, тобто мобільних історій, які змінилися завдяки появі смартфонів і розвитку технологій. Це – сучасні медіа, комерція і голосування.

 

«Київ? У Кремнієвій спокійніше»: розмова з менеджером Amazon, який переїхав до України

АвторАртур Марс
7 Вересня 2018

Оуэн О’Доннелл більше 20 років працює у сфері ІТ. Серед іншого він управляв глобальними групами розробників в Amazon, Symantec Corporation та McAfee. Нещодавно експерт переїхав до Києва, щоб працювати в ІТ-компанії Innovecs на посаді Chief Engineering Officer. Також він став одним із перших спікерів нового мультимедійного простору InnoHub – проекту, створеного для обміну знаннями у сфері високих технологій та креативу. Platfor.ma скористалася можливістю, щоб поговорити з ним про інновації та особливості роботи в ІТ.

– Ви переїхали з США в Україну. Які перші враження?

– Київ – величезний мегаполіс. Куди би ти не дивився – усюди багатоповерхівки. Ритм цього міста я відчуваю на собі одразу, адже і у Кремнієвій долині, і у Сан-Хосе чи Сан-Дієго усе якось спокійніше.

Ще одне з найяскравіших перших вражень – транспорт. У Долині є громадський транспорт, але там він не дуже ефективний, у вашому місті – навпаки. З іншого боку, там стрімко набирає обертів тренд використання електромобілів, що знижує забруднення навколишнього середовище. І от цього не можна сказати про Київ.

– Що вас найбільше здивувало в Україні? Як плюси, так і мінуси.

– Як на мене, сьогоднішня Україна – це щось на зразок Ірландії 90-х років, коли країна перебувала на порозі становлення у якості «Кельтського тигра» (так називають феномен бурхливого зростання економіки Ірландії наприкінці 90-х і на початку 2000-х. – Platfor.ma). Втім, я ще мало де був в Україні, і тому можу сказати лише про Київ та людей, яких мені пощастило зустріти саме у цьому місті. Так от, у вас точно чимало потенціалу – і це є одним з головних плюсів держави. А саме місто – класне для прогулянок, історія тут чи не у кожній будівлі. Київ дихає нею. Що ж мені зовсім не подобається – аж занадто багато вибоїн на дорогах.

© INNOHUB

– Якщо говорити про 20 років вашої роботи, то що вважаєте своїм головним успіхом?

– Якщо підсумувати усі вміння, знання та навички, то головним здобутком свого життя я би назвав уміння вчитися створювати інновації. Під час мого перебування в Amazon, під час керування бізнесом з усіма його викликами навколо менеджменту, росту працівників та всього іншого, я виніс для себе наступне. Інновація – це розуміння того, як має змінюватися софт, щоб відповідати вимогам навіть не сьогоднішнього, а завтрашнього дня.

Amazon – це ціла імперія, одна з найбільших корпорацій світу. Як вона виглядала для вас?

– Я неодноразово на цьому наголошую, не відлякую, а просто констатую факт – атмосфера в компанії досить напружена. Якщо ти отримуєш завдання, ти маєш його виконати вчасно. Якщо не можеш це зробити, то до тебе підключається група експертів, які допомагають, але завдання в будь-якому випадку мусить бути зроблене вчасно. Amazon – це про дисципліну, прямолінійність і твоє власне бажання стати найкращим 24/7. Там вчать на помилках, але попри все бажають їх не робити.

– Як хорошому українському програмісту потрапити на роботу до таких монстрів як Amazon, Symantec чи McAfee?

– Я думаю, що в першу чергу розробникам потрібні принципи, які будуть вами керувати. Ти маєш бути достатньо хоробрим, аби відстоювати те, у що ти віриш. А з тим використовувати свої технічні знання для вирішення щоденних проблем. Цього достатньо, аби постукати у двері цим компаніям.

Думаю, що у моєму випадку спрацювала експертиза, яка в мене була у керуванні командами у продуктах 1.0. Саме вона допомогла Amazon усвідомити цінність, яку я можу принести для вирішення проблем, які на сьогодні не мають вирішення взагалі.

© INNOHUB
© INNOHUB