Останнім часом мені доводиться робити досить незвичну для психолога річ – дозволяти пацієнтам тривожитись. Коли я кажу їм «тривожтесь на здоров’я», вони дякують та йдуть від мене з усмішкою і полегшенням. Чому? Здавалося б, психолог навпаки повинен казати, щоб пацієнти були завжди на позитиві, але, якщо поспілкуватися з самими людьми, виявляється, що це не працює.

У пацієнтському середовищі, як і в суспільстві загалом, дійсно дуже поширені думки про те, що рак сильно пов’язаний з емоціями та що на лікування можна впливати за допомогою настрою чи думок.

Коли онкопацієнти дізнаються про свій діагноз, вони буквально потрапляють у шквал повідомлень: «Тримайся», «Будь на позитиві», «Гарно налаштуйся», «Якщо ти не будеш думати про хороше, то тебе спіткає лихо». Нібито це виглядає як підтримка, але насправді на самих отримувачів впливає зовсім протилежним чином.

Чому люди так говорять – можна пояснити. Зазвичай ніхто не вчить родичів, як підтримувати онкопацієнта, тому люди користуються інтуїтивними словами та фразами, які їм зазвичай здаються правильними. А ще в цих словах містяться елементи так званого «магічного мислення» та «позитивної психології» (більше про такі фрази, та про те, чим їх замінити, ми писали тут – Platfor.ma).

Магічне мислення – це схильність знаходити причинно-наслідкові зв’язки там, де насправді їх не існує. Класичний приклад магічного мислення – це забобони (а ось тут – експеримент з місяцем порушення усіх можливих прикмет. – Platfor.ma). Наприклад, хтось вважає, що горе трапилось тому, що жінка з пустим відром перейшла дорогу. Чи дійсно пов’язані ці дві події? Навряд чи.

Інший приклад магічного мислення, цього разу вже в медичній сфері, – вживання гомеопатії, наприклад, під час застуди. Застуда минає і людина пояснює своє одужання саме використанням гомеопатії, хоча й без неї застуда так само минулася би.

Ще один приклад магічного мислення, з яким часто зустрічаються онкопацієнти, – це віра в матеріальність думок. Начебто якщо дуже багато про щось думати, то воно обов’язково здійсниться. Я, наприклад, інколи думаю, що було би добре зараз з’їсти піцу, але чомусь лише від одних думок ніхто мені її не приносить.

Ці ідеї зовсім не нові. Вперше вони з’явились ще в античні часи, особливої популярності набули в Сполучених Штатах наприкінці XIX ст., а нова хвиля цих ідей виникла в 2006 році, коли вийшов досить відомий фільм під назвою «Секрет». Цей фільм популяризує так званий «закон тяжіння», який говорить про те, що всесвіт «чує» нас і відкликається нам тим самим, що ми до нього випромінюємо. Тобто якщо про щось дуже сильно думати, воно обов’язково здійсниться. Щобільше, адепти цього «закону» вважають, що планування та підготовка до чогось серйозного навіть заважають – нібито таким чином ти сумніваєшся у силі Всесвіту і демонструєш «негативне мислення».

Але якщо ми спробуємо подивитись критично на цю теорію, то побачимо, що, по-перше, вона досить метафізична, а, по-друге, не підкріплена жодними науковими дослідженнями, що в епоху доказової медицини вважається ну зовсім несерйозним.

Ще одним доказом того, що ця теорія не працює, є доля самих героїв цього фільму. Бо в ньому вони розповідають, як за допомогою магічного позитивного мислення здобувають багато успіху, грошей чи здоров’я. Але якщо спробуємо дізнатися їхню долю, то побачимо, що одного учасника згодом звинуватили в махінаціях з цінними паперами, іншого – у навмисному вбивстві. А жінка, яка стверджувала, що за допомогою магічного мислення вилікувалась від раку, на жаль, від цього раку померла через три роки після виходу фільму. Навряд чи хтось з них мріяв про все це.

Ще один елемент позитивного мислення має свої корені в розвитку американської психології в середині XX ст. В той час американська психологічна думка почала дуже гуманізуватися. Вона стала казати про те, що варто знати свої сильні сторони та шукати більше приємного в цьому житті. Ідея в принципі дуже гарна і на ній був побудований цілий напрям – гуманістична психологія, який має багато гарних здобутків.

Але, як це часто буває, гарні ідеї можуть спотворюватись і навіть ставати деструктивними. Адже зрештою ідея про позитивне мислення перетворилась на думку, що таке мислення є чи не єдиним правильним. Тобто якщо ти хочеш здобути хоч якогось успіху, то єдине, що ти маєш робити, – це позитивно мислити. Звідси й беруть початок слова «Завжди будь на позитиві», «Вір у свою перемогу» тощо. Найгірше формулювання, яке може бути – це «Якщо ти не повіриш у свій успіх, то не зможеш вилікуватись».

Інколи навіть лікарі підкидають дров у вогонь, коли кажуть пацієнтам «Якщо ви не будете вірити у своє одужання, то не отримаєте гарних результатів». Мені здається, лікарі так само кажуть це, тому що хочуть підтримати пацієнтів, але навряд чи вони мають якусь реальну статистику, яких пацієнтів виліковується більше – оптимістичних чи ні.

Родичів теж можна зрозуміти, адже їм дуже важко впоратись зі своїми негативними емоціями, а ще й потрібно підтримувати самого пацієнта, який має важкі емоції. Так вони намагаються знайти хоч якісь слова.

Як це впливає на самих пацієнтів? На мій погляд, є два основних негативних наслідки. По-перше, коли до пацієнтів ставляться так, то нібито роблять їх відповідальними за результат лікування. Пацієнти вважають, що, в першу чергу, від них залежить – вилікуються вони чи ні. І якщо хоч щось іде не так, відчувають провину: «Це я щось зробив неправильно», «Це я відчував негативні емоції», «Це я винен у своєму невдалому лікуванні».

Другий неприємний наслідок – те, що пацієнти намагаються позбутись негативних емоцій, а їм це не вдається. Насправді, такі емоції як страх, злість, гнів або сум є такими ж важливими, як і приємні. Будь-які емоції – це результат нашої еволюції. Вони сформувались в нашій психіці, тому що мають корисні функції: дозволяють нам підготуватись до якоїсь небезпеки, відстояти свої права, відреагувати на ситуацію.

Головне, що ми маємо знати, – ми не можемо керувати емоціями безпосередньо. В нас немає кнопки, яка б їх вимикала або вмикала за нашим бажанням. Таким чином, вимальовується замкнене коло: почуття провини генерує неприємні емоції, пацієнт намагається їх позбутись і йому це не вдається, що формує у нього ще більше почуття провини, яке викликає ще більше негативних емоцій.

Тож, в цілому, ідеї про те, що потрібно завжди бути на позитиві, викликають у пацієнтів, як це не дивно, більше негативних емоцій і деструктивного почуття провини. Але все це філософсько-психологічні роздуми. Чи маємо ми якісь наукові докази? Насправді, так.

Одним із найбільш досліджених елементів позитивного мислення є оптимізм. Існує ціла купа досліджень, які вивчають, як оптимізм впливає на здоров’я людини загалом і чи впливає оптимізм на результати лікування раку зокрема. Досліджень дуже багато і, як це часто буває у психології, їхні результати доволі контроверсійні. Але більшість із них говорять про те, що оптимізм якщо і може впливати на якість життя, то на результат лікування – жодним чином. Деякі з досліджень навіть кажуть про те, що якщо пацієнтів постійно налаштовують на позитивне мислення, то вони навпаки відчувають тягар і почуваються ще гірше.

З іншого боку, багато з цих робіт показують, що оптимізм має вплив на якість життя пацієнтів. Такі люди краще адаптуються до лікування, в них рідше виникає депресія, а вона, своєю чергою, може бути важливим фактором, який впливає на результат лікування.

Отже, ми маємо справді наукові аргументи, які говорять про те, що оптимізм значним чином не впливає на результат лікування раку. Чи це означає, що ми не повинні опікуватись емоційним станом онкопацієнтів? Звісно, ні. Бо якість життя – це дуже важливий показник. 

Та мій висновок полягає в одному маленькому заклику – припиніть вимагати від себе та від оточення виключно позитивних думок. Визнайте нарешті, що це частина нашого життя. Коли в твоєму житті відбуваються кризові події, абсолютно нормально тривожитись або сумувати.

Навчіться підтримувати одне одного не лише за допомогою шаблонних фраз, на кшталт «Тримайся» або «Будь на позитиві». Навчіться бути поруч одне з одним і ефективним способам подолання неприємних емоцій, а також звертайтесь за допомогою до спеціалістів. 

Форум Онкопацієнтів – це щорічний головний захід для онкоспільноти, що є платформою взаємодії між пацієнтами, лікарями, громадськими організаціями та владою. Захід організовує Фонд допомоги дорослим онкопацієнтам Inspiration Family.

Подивитись трансляцію форуму у записі можна за посиланням.