У спецтемі «Ідеї» Platfor.ma продовжує розповідати про інновації, які надихають та змінюють світ. Цього разу – про вертикальні сади, які можуть врятувати від смогу забруднені міста.
Передісторія. У студентські роки італійський архітектор Стефано Боері був учасником лівих молодіжних рухів і мало цікавився екологією, хоча його з дитинства надихало поєднання архітектури та спонтанної рослинності. Переїхавши з Мілана до Флоренції, Стефано увійшов до об’єднання Gruppo 9999. Його учасниками були молоді митці, які у своїх роботах осмислювали взаємодію людини й природи. Їхні настрої були радикальними, тому шляхи розійшлися, але Стефано згадав про ці ідеї за кілька років – під час подорожі до ОАЕ, а потім і до Китаю.
Проблема. У XXI столітті Китай претендує на статус індустріальної наддержави – й однієї з найзабрудненіших країн світу. Для опису стану повітря у Піднебесній створили нове слово – «аероапокаліпсис». І цей смог впливає не тільки на саму країну, а й на сусідні Японію, КНР і КНДР, ба більше – навіть на перебіг глобального потепління.
В останні десятиліття заводи-гіганти й інші промислові об’єкти забезпечили Китаю не тільки швидке економічне зростання, а й низку екологічних проблем: смог у містах знижує видимість до 50 метрів, а його хмари, що прямують на Японію, помітні з космосу. За даними ВООЗ, рівень шкідливих речовин у повітрі подекуди в десятки разів перевищує норму.
Хоча ця проблема найбільш кричуща в Китаї, інших країн вона також стосується. У Європі забруднення повітря спричинює 500 000 передчасних смертей на рік. 8 років тому у Мілані кілька тижнів у повітрі тримався смог, а саме місто стабільно входить до найбільш забруднених в Італії.
Ще один фактор, який погіршує ситуацію, – висока температура повітря. Через сезонну спеку шкідливі домішки накопичуються та утримуються в приземному шарі повітря, яким дихають люди. Те, чи буде на вулицях пекельний жар або приємна прохолода, залежить від площі озеленення. Так, відповідно до досліджень в Києві у 2013-2015 роках найбільше нагріваються найменш зелені райони.
На фоні цих даних особливо насторожує тенденція до скорочення площі лісів на планеті: за даними ОНН, починаючи з 1990 року, їх стало менше на 3%.
Звісно, ліси й парки не можуть в одну мить зупинити появу нових міст і замінити собою промислові об’єкти, але нові підходи до озеленення міст можуть покращити ситуацію.
Ідея. Варто вбудовувати ліси в міста, переосмисливши взаємодію мегаполіса й природи – так вважає Стефано Боері. Його подорож до Китаю у 1979 році показала дійсний стан справ: країна неминуче рухалася до надзвичайно високого рівня забруднення, і ситуацію треба було змінювати.
Він знову звернувся до думки про єднання людини й природи заради чистої планети у 2007 році під час поїздки в Дубай, збудований всуціль зі скла та бетону. Боері загорівся ідеєю оживити міста, додати їм зелені. В 2008 році, проаналізувавши ситуацію в рідному Мілані, він презентував дослідження, де запропонував одне рішення кількох проблем – вертикальні ліси: не окремі будинки з садками на даху, а цілі міста нового покоління, де зелень органічно співіснує з бетоном. (До речі, ми вже писали, що в Україні кожен може почати з маленького міського городу).
Рішення. Першим проектом Стефано Боері, в якому архітектор наважився втілити свій задум, стали вежі Bosco Verticale в Мілані (110 м і 76 м). Їх будували з 2009 по 2014 рік, на вежах 800 дерев, 4500 кущів і 15000 трав’янистих рослин – загалом це 20000 кв. м лісу. На проектування пішло 2 роки: архітектори разом з ботаніками шукали оптимальні парамерти, що забезпечать безпечне розташування рослин на висоті 100 метрів.
Вертикальний ліс вирішує низку проблем: поглинає СО2, виробляє кисень, пом’якшує мікроклімат, збалансовує екосистему і є середовищем життя для тварин.
Технологія. Вертикальні сади від Стефано – це не просто прикріплені вазони на стінах. Схема значно складніша, і щоб викристалізувати ідею, архітектору знадобився досвід попередників.
Перша ідея вертикальних садів належить ботаніку Патріку Бланку – він почав застосовувати її в Парижі в 1988 році. Система на той момент була революційною: до стін кріпився каркас і підкладка, що мала гарні поглинальні якості й запобігала руйнуванню стіни, на неї кріпився ґрунт, у який висаджували рослини. Найпростіші конструкції мали мішечки з ґрунтом, складніші – кокосові волокна і повстяні мати як підкладку, а найскладніші – водонепроникну мембрану і поліуретан. Остання система може застосовуватися як для зелених стін в приміщенні, так і для створення вертикальних садів ззовні.
Наступний етап розвитку – вертикальні екосистеми біолога Ігнасіо Солано. У 2017 році він вдосконалив vertical garden system: підібрав рослини, гриби і бактерії так, щоб вони утворювали зв’язки, аналогічні зв’язкам в природній екосистемі. Це дозволило екосистемі бути автоматично регульованою й цілісною. Після цього поява великих екосистем – вертикальних лісів – була питанням часу.
Проекти Боері – це поєднання вертикальних садів та екосистем: рослини є і на стінах, і на горизонтальних поверхнях. Схема та ж сама, що використовувалася у перших подібних моделях, але ускладнена: тут є і спеціальна поверхня, і каркас, і підкладка, і спеціально підібраний ґрунт, але в значно більших масштабах. Крім того, потрібна система поливу й дренажу, особлива конструкція фундаменту, що дозволить будівлі витримати вагу рослин, врахувати важливість сонячного світла і можливі сильні вітри.
Ще однією проблемою можуть стати неправильно підібрані рослини. У природі вони існують саме так, щоб створювати системи, а не тільки конкурувати, тож коли людина помиляється з вибором, весь вертикальний ліс може загинути. Тому до проектів Боері залучені не лише будівельники й архітектори, а й ботаніки.
Що далі? До кінця 2018 року Стефано Боері планує побудувати в Китаї перші вежі з вертикальними лісами – пощастить Нанкіну, який отримуватиме від будівель 60 кг кисню щодня. Місто Лючжоу до 2021 року буду розбудоване в більших масштабах, там планується створення цілої серії «лісових» житлових комплексів. А вінцем творчості архітектора в Китаї стане ціле місто: зараз Шицзячжуан – промисловий центр, але з роками він перетвориться на ForestCityShijiazhuang, де рослини будуть поглинати 1750 кг CO2 щорічно.
Та найсміливіший проект Боері – вертикальний ліс на Марсі. Китайський філіал його архітектурної компанії спільно з лабораторією Future City University університету Тонджі презентували проект у 2017 році: космічні кораблі переноситимуть капсули з насінням на Червону планету, щоб створити там «Новий Шанхай» у 2117 році.
А поки що – «Нова Земля».