Platfor.ma запускає спецтему «Ідеї». У ній ми будемо розповідати про інноваційні кейси з усього світу, які надихають і змінюють життя – такі, як чат-бот Dadbot, що дозволив синові спілкуватися з померлим батьком. Як це було зроблено і чи може кожен з нас створити свою діджитал-копію, що житиме вічно?
Передісторія. «Комп’ютер і людина – істоти різних видів», – сказав інженер комп’ютерного проекту Джозес Вейценбаум і у 1966 році створив першого у світі чат-бота «Елізу». Сам автор назвав її «пародією на психотерапевта». Метою була демонстрація проблем при створенні бази даних про реальний світ. Через кілька десятків років подібні боти стануть буденністю.
У 1982 році одинадцятирічний Джеймс Влахос просиджував з «Елізою» години. Бот настільки вразив хлопця, що через кілька років він освоїв мову програмування Basic, а будучи журналістом, продовжив слідкувати за індустрією і в 2015 році написав для The New York Times про Hello Barbie – нову версію відомої ляльки, що вміє говорити.
Hello Barbie була одним з проектів PullString – компанії, що створює голосові додатки, які максимально точно імітують людську мову. Після виходу іграшки компанія заявила, що не хоче обмежуватися розважальною індустрією й бізнесом і хотіла б надавати послуги з «увіковічнення» людей. Дуже скоро ця новина відіграє головну роль в сімейній історії Джеймса.

Перший у світі чат-бот «Еліза»
Проблема. У 2016 році Джеймс Влахос дізнався, що його батько помирає. Рак четвертої стадії без шансів на видужання, більше того – у Джона Джеймса Влахоса-старшого лишалося всього кілька місяців. Він був сином грецьких іммігрантів, виріс у містечку в Каліфорнії, закінчив економічний факультет і керував великою юридичною фірмою. Працював спортивним редактором, коментатором, очолював театральну трупу, володів чотирма мовами, був гідом-волонтером.
Джеймс вирішив, що батько дійсно гідний того, щоб лишитися у пам’яті, тому починає серію інтерв’ю з помираючим. Виходить 203 сторінки формату А4, 12 кегль – це і є життя Джона Джеймса Влахоса.
Ідея. Через кілька днів після постановки діагнозу Джеймс дізнається про те, що компанія PullString викладає свої цифрові інструменти у вільний доступ. У Джеймса відразу ж виникла, здавалося б, шалена ідея – перетворити спогади батька на чат-бота, з яким можна буде розмовляти після його смерті. Переживши моральні баталії, він розповів про задум родині. Після недовгих сумнівів вони погодилися.
Рішення. Тисячі слів, сказані Джоном Джеймсом Влахосом, були розбиті на окремі теми: «Греція», «Трейсі», «Окленд», «Навчання», «Кар’єра», «Пісні і жарти» і так далі. Після написання розгалуженого коду в PullString, підбору синонімічних фраз і тестування Dadbot запустили в месенджері Facebook. Влахос-старший власноруч протестував бота – помираючи, він розмовляв із цифровою копіює себе, що буде жити, поки існуватиме сервер у Сан-Франциско, на який його записали.
Технологія. Що ж собою являє PullString? Фактично це набір інструментів, які дозволяють створювати складні за архітектурою коди. Створені боти за допомогою автоматизованого штучного інтелекту здатні до машинного навчання і розширення можливостей діалогів (звісно, у межах заданих фраз і тем).
Найкраще, що вдається ботам PullString – підлаштовуватися під тон бесіди, розпізнавати настрій співрозмовника, вловлювати контекст. Правила, прописані при створенні програми, об’єднуються у метаправила – наміри, що дозволяють інтерпретувати складні висловлювання. Також компанія дає інструменти, що дозволяють аналізувати точність відповідей.
Одна з головних рис платформи – використання лінгвістичних досліджень, що робить розмови природними, стирає відчуття комунікації зі шматком металу. Саме завдяки цьому Dadbot розпізнає, коли з ним розмовляє син, дружина чи невістка, «знає», коли пожартувати, а коли нагадати синові, що час обідати.
Сьогодні технологія PullString доступна для будь-кого – усі ми можемо стати «безсмертними». Для початку треба зареєструватися на сайті та завантажити програму для роботи, а далі просто діяти за покроковою інструкцією.
Що далі? Це не перша спроба дати вічне цифрове життя померлим. Російський стартап Luka у 2016 році створив чат-бота, який копіював манеру спілкування Романа Мазерунка (колишній арт-директор «Стрелки» і засновник стартапу Stampsy, який загинув в ДТП). «Романа» критикували, проте в Luka продовжили роботу в цьому напрямку й у вересні того ж року анонсували запуск проекту Replika – за допомогою штучного інтелекту кожен учасник проекту ще за життя зможе створити свою цифрову копію.

Штучний інтелект Replika навчається на власних користувачах
Доктор Хоссейн Рахнама з Медіалабораторіі Массачусетського технологічного інституту пішов далі – він хоче не тільки продовжувати активність користувачів соцмереж і месенджерів після смерті, а й оживляти тих, хто про штучний інтелект не мав ані найменшого уявлення: наприклад, Льва Толстого і Фройда. Рахмана називає свою концепцію «доповненою вічністю», якість якої буде залежати від кількості написаного самими ж користувачами.
Загалом головна технічна проблема – здатність до навчання та засвоєння нової інформації. Проте судячи з темпів розвитку технологій, скоро ми й це питання вирішимо – «доповнена вічність» стане звичною справою і після смерті щасливчики оживуть на серверах. А поки ми звикаємося з цією думкою, семирічний син Джеймса за вечерею розмовляє зі своїм дідусем, який пішов із життя рік тому.