Внизу були коти. Штуки чотири чи п’ять. Це було дещо дивно, бо до того за кілька днів вештання цим європейським містом я не бачив жодного. Виявилося, що я потрапив у місто собак, а коти там тусуються тільки навколо головної туристичної пам’ятки – старовинного замку. Я просто стояв і роздивлявся, як вони валяються прямо біля древніх стін.

Раптом я почув поруч голоси:
– Там кіт!
– Так, це кіт.
– Два коти!
– Дивись, три коти!
– Чотири!

Цю філософську бесіду вела якась маленька дівчинка та її, напевно, мати. Але головне для мене було не це. Вони розмовляли іспанською! А я все розумів.

Ес ун гато. Сі. Дос гатос. Трес гатос. Вео куатро гатос. Ну, все ясно.

Це було дивовижне відчуття. Я ж ніколи не вчив цю мову спеціально, просто раз на день клацав якісь кнопки в розважальному мовному додатку. І раптом розумію чужу розмову на вулиці, хай це і не обговорення квантової механіки, а лише переоблік наявних котів.

Приблизно рік тому я помітив, що чимало часу приділяю онлайн-грі, де треба атакувати чужий замок. Атакувати замки – це, звісно, дуже важливе вміння в сучасному світі, але потім я задумався, що і я, і чимало інших людей приділяють час, аби прокачати якогось віртуального персонажа, забуваючи про те, що прокачати можна і себе реального.

Тому я захопив чужий замок, прогуглив «додатки для вивчення мови» і завмер перед 20 відкритими вкладками браузера з текстами про плюси і мінуси різноманітних сервісів. Тоді плюнув і просто навмання обрав Duolingo – тим паче, що його називали найбільш популярним у світі. Щоправда, на базі української поки що можна займатися тільки англійською. Я хотів іспанську, тож вчив її на базі російської.

Хоча, звісно, Duolingo – це не єдиний варіант. Вже після того, як я повчився кілька місяців, друзі радили мені Lingvist. Переконували, що фрази там більш актуальні для життя, та й вимова краща.

А для вивчення чи поглиблення англійської є, скажімо, Lingualeo – теж досить успішний проєкт з більш ніж 20 млн користувачів. Ще один гігант – Babbel з сотнями співробітників і 14 різними мовами.А Busuu дозволяє вчити мову в партнерстві з іншими людьми й, мабуть, знаходити таким чином мотивацію. Втім, жоден з цих додатків я не пробував, тому і радити не можу.

В Duolingo система така. Тобі дають певний вислів іноземною чи твоєю мовою, а ти його перекладаєш. Є різні способи – скажімо, обрати правильні слова та їхній порядок з «баблів» чи вводити самотужки. Є і можливість тренувати вимову, коли ти повторюєш за додатком якісь фрази. Внаслідок постійного повторення вчиш і слова, і побудову речень. Алгоритм налаштований так, що завдання весь час змінюються, і, в принципі, це не нудно.

Єдиний нюанс – що фрази ці бувають дещо дивними. Ну, так, іноді я їм пізно вночі, це корисно. Але, скажімо, мені дійсно цікаво дочекатися життєвої ситуації, коли я нарешті зможу аргументовано сказати іспанською: «Вибачте, я пінгвін».

Ну або чи вийде в мене колись скласти такий діалог?
– Чоловік платить хлопчику.
– Так, але свиня не читає листа.
– Ведмідь любить дівчинку.
– А чому ти не чіпаєш черепаху?

Це все абсолютно реальні фрази, за якими в Duolingo вчиш іспанську. В інших мовах культурні особливості теж є, скажімо, в італійській начебто зубриш «Вона не бачила тіла, коли зайшла в кімнату» або «Чому в вашій сумці пістолет», у французькій: «Чоловіки багаті й спокійні», а в турецькій: «Діти пішли в школу, не поголившись».

Ну а англійську відточуєш на «згідно з цією книгою, коні та птахи – це родичі», або чомусь такому:

Цілком можливо, що це просто методика. Ідіотські слова та вислови западають в пам’ять міцніше, ніж стандартні «на столі стоїть тарілка». Завдяки усім цим ведмедям та пінгвінам ти дійсно зубриш, наприклад, структуру речення.

Загалом, зараз, через рік, озираючись назад, можу виділити декілька етапів такого навчання. На початку було дуже цікаво. Я дійсно закинув атаки замків і замість гри спішив поклацати якісь нові слова. При цьому додаток гейміфікований, що теж спрацьовує. Є система ліг, де чим активніше ти вчишся, тим вище в умовному рейтингу. Є можливість додавати друзів і дивитися, наскільки активні вони.

А головне – піктограма «Днів підряд». Як тільки ти набираєш певну кількість занять підряд, тобі просто шкода втратити цей відрізок. За статистикою Duolingo, ті, хто провчився хоча би тиждень підряд, мають у 8,1 разів більше шансів завершити курс.

У 2019 світом прокотилася хвиля мемів про маскот Duolingo – зелену сову. Це справді реальна домінатрікс, яка щодня кричить на тебе, що ти маєш пройти заняття, а інакше світова філологія згорить у пекельному вогні й ніщо її не врятує.

На мене цей прийом точно спрацював. За кілька місяців після старту навалилася купа роботи, та й додаток дещо набрид. Але оце магічне число: 70 днів підряд, 80, 90, … – не давало все покинути. Тож я просто перейшов на умовний режим енергозбереження і лише раз на день проклацував тренувальне заняття, аби не втратити відрізок.

Іноді я стикався в житті з іспанською, що давало новий поштовх для навчання. Скажімо, одного разу на якійсь тусовці я познайомився з іспанцем. Весь вечір я періодично підбігав до нього і кричав на вухо: «Мавпа їсть жовті макарони!» або «Пальто не плаває в Австрії». Здається, нам обом було весело.

І ось пройшов рік. Треба якось оцінити таке навчання – через додаток, без менторів, читання підручників чи будь-якої іншої практики. Але ніяких глибоких висновків не буде, бо все виявилося так само, як і з будь-якою іншою освітою. Якщо ти хочеш вчитися, то ти дійсно навчишся. Принаймні, базовим речам, як-от побудові речень чи граматиці. Плюс дійсно запам’ятаєш близько 1500-2000 слів за один курс. А якщо не хочеш, то жодні прийомчики і гейміфікація не допоможуть.

Взимку я буквально один день був в Іспанії і дуже чекав того, щоб хоч якось перевірити ефективність додатку. В ресторані я облажався, хоча тему «кухня» в Duolingo вже пройшов. Однак офіціант розмовляв надто швидко і жбурляв у мене забагато гастрономічного контенту, так що я обрав заплакати і перейти на англійську.

Але в той же день я стояв біля якоїсь забігайлівки і чекав своєї черги. Чоловік переді мною раптом почав говорити російською: «Две минералки дайте. Минералки. Ну, воды! Ми-не-рал-ки!», – ми всі знаємо цей метод, якщо іноземці не розуміють, то треба говорити те ж саме, тільки гучніше. Втім, цього разу спрацювало так собі.

Я дочекався своєї черги, подивився прямо в душу бармену і чистою кастильською сказав: «Два вина, будь ласка».

Я тримав в руках холодний бокал, дивився на море і думав: все було недарма.

Gracias.