Запитання тут ставимо ми: перевіряємо на міцність дружбу ЗМІ та бізнесу

5 Лютого 2018
креатівіті підприємництво технології точка зору

У новій рубриці «Запитання тут ставимо ми» ми випробовуємо на міцність різні ініціативи, речі та проекти. Правила прості: три короткі запитання – три короткі відповіді. Вперше з нами цей формат скуштували організатори Elevate Conference, яка 22 лютого об’єднає представників медіа та бізнесу, щоб допомогти зрозуміти, як і чому треба працювати разом. Даша Зарівна, Ніна Левчук та Вірослава Новосильна – про майбутнє ЗМІ- та ІТ-сфер.

– Чи є якийсь яскравий і свіжий приклад, коли стартап зміг злетіти за допомогою взаємодії з медіа?

– Якщо говорити про українські стартапи, то найбільш гучним став запуск додатку Nimses. Все було за правилами: масована промо-кампанія в ЗМІ і соціальних мережах, залучення лідерів думок і відомих людей, чіткий таргетинг аудиторії. Ідея, нагадаю, в своєрідній монетизації лайків. Однак проблема виявилась в тому, що вони запустилися надто рано. Багато дедлайнів було зірвано, багато з обіцяних фіч так і не реалізували. Що доводить: крім піару і роботи зі ЗМІ, все ж необхідно мати ще і крутий продукт. Одне без іншого не працює.

– Яких помилок найчастіше припускаються стартапи, коли хочуть, щоб зарубіжні медіа про них написали?

– Робота з глобальними медіа схожа на уявну гру «Що? Як? Куди?». Щоб отримати публікацію у відомих ЗМІ, слід уникати трьох головних помилок: писати «не про те», «не так» і «не туди».

«Не про те» — це коли новина значуща тільки для самих фаундерів. Відрізняйте дійсно вагомі інфоприводи від тих, які редактор без сумніву відправить в спам. Приклади цікавих інфоприводів: запуск проекту, залучення інвестицій, успішна краудфандингова кампанія, вихід на полиці великого дистриб’ютора, партнерство з великим гравцем.

«Не так» — це погано підготовані медіаматеріали, неінформативна тема листа, неперсоналізований пітч. У стартапа є лише один шанс зацікавити видання, і багато що залежить від того, наскільки просто буде працювати з вашим матеріалом. Журналістові допоможе лаконічне повідомлення, прес-реліз без помилок, зручний час відправлення листа, якісні світлини тощо.

Писати «не туди» — значить відправляти прес-реліз в нерелевантні видання або непрофільним журналістам. Сконцентруйтеся на тих медіа, яким буде цікавий ваш продукт, і які читає ваша цільова аудиторія. Не кожному стартапу потрібно прагнути до TechCrunch. Вузькопрофільний блог може більше допомогти в досягненні бізнес-цілей. Знайдіть журналіста, який пише на вашу тематику, і приділіть час для складання персонального листа. Не розсилайте реліз за всіма контактами редакції, включаючи головного редактора. Масспітчинг допоможе опинитися в чорному списку, а не на обкладинці журналу.

Головна порада для стартапів — робіть «домашню роботу». Готуйтеся на всіх етапах: від складання карти ЗМІ до написання контенту і швидкої відповіді на запити.

– Якого спікера ви найбільше хотіли привезти до України і чому?

70% спікерів конференції — гості з Кремнієвої долини. Можу з упевненістю сказати, що конференція не вийшла б, якщо б хоч один з них відмовився, тому що ми запрошуємо профі, які доповнюють досвід один одного. Медіапотік Elevate Conference складається тільки з доповідей спікерів глобальних ЗМІ першого ешелону. Це Forbes, Fortune, The Next Web, Business Insider, Inc. Лише в такому складі конференція дасть настільки унікальний і практичний контент з перших вуст.

Бізнес-потік конференції включає в себе виступи виключно локальних, українських представників бізнесу, оскільки мета цього потоку — розповісти про реальні кейси просування українських компаній на міжнародні ринки.

На конференцію також приїдуть представники міжнародних акселераторів. Спікери з 500 Startups і Seedstars розкажуть, як українським проектам потрапити в глобальні акселераційні програми.

Кожен зі спікерів Elevate Conference — носій унікальної експертизи, і завдяки ефекту їх синергії слухачі отримають дійсно безцінний досвід, який зможуть застосувати для розвитку свого бізнесу.

Найцiкавiше на сайтi

Розкрийте очі: хто та як рятує великі екрани України – від KISFF до аніме

За останні кілька років в Україні показали безліч крутих, соціально важливих, документальних та мистецьких стрічок – в тому числі відбулися Фестиваль короткометражних фільмів, KyivMusicFilm, 100 фільмів за 100 хвилин, а на великих екранах неочікувано транслювалися опера, балет і музичні концерти. А що, якщо ми скажемо, що можливим все вищеперелічене рік у рік робить одна команда? Вам варто у це повірити, тому що Platfor.ma поспілкувалася з її засновниками Кирилом Марікуцею та Алікою Харченко про непростий шлях від фільмів про науку до величезних кінофестивалів, про неймовірних режисерів, короткий метр, розвиток індустрії, мудаків і стрічки, які змушують не відводити погляд від екрану. 

Кирило Марікуца та Аліка Харченко

– Фестиваль короткометражних фільмів (KISFF), KyivMusicFilm, 100 фільмів за 100 хвилин – розкажіть, хто ж стоїть за організацією всіх цих подій?

– Це робить одна й та ж команда, яка починала працювати над фестивалем короткометражних фільмів та продовжила роботу вже над іншими – в тому числі над KyivMusicFilm та INTRO. Ми не хотіли створювати одну організацію, яка займається кіно в цілому – у кожного з наших проєктів є певний фокус, який у такому випадку загубився б. Це різні за своїм наповненням напрями – короткий метр, повнометражні фільми про музику, а тепер ще й кіно про культуру. 

 

– Але як ви самі себе називаєте, коли розповідаєте про свою діяльність?

– Це залежить від контексту. Якщо у нас хтось запитує «хто ви?» в березні, перед фестивалем короткометражних фільмів, то ми скоріш за все будемо так занурені в роботу над ним, що асоціюватимемо себе саме з цим проєктом. А протягом решти року ми представляємося як KyivMusicFilm.

 

– Презентуйте, будь ласка, повний перелік проєктів, якими займається ваша команда. 

●     Фестиваль короткометражних фільмів (KISFF) – велика подія, яка триває 5 днів у квітні; 
●     Від KISFF є «100 фільмів за 100 хвилин», який ми проводимо щороку – з назви можна здогадатися, що це фестиваль однохвилинних стрічок;
●     Також від KISFF ми іноді організовуємо тематичні перегляди короткого метра, наприклад, фестиваль австралійського кіно, «анімаційне божевілля»;
●     KyivMusicFilm – ми показуємо те, що називається івент-сінема. Це різні події в кіно, на кшталт концертів, опери та балету, фільмів про мистецтво, документальних стрічок і дуже рідко художніх, якщо вони нам дуже запали в душу та знаходяться на  перетині з музикою й культурою. 
●     Разом з Планетою Кіно ми організовуємо регулярні покази культових фільмів, а самостійно —  представляємо довгу ретроспективу аніме. А також від KyivMusicFilm робимо документальний кінофестиваль «INTRO» про музику та культуру. 

Висока планка: актор із «Мої думки тихі» про наше кіно та те, як дивно жити з ростом 205 см

16 січня на великі екрани країни виходить стрічка режисера Антоніо Лукіча «Мої думки тихі», яка вже отримала високі відзнаки престижних кінофестивалів і полонила серця глядачів. Platfor.ma поспілкувалася з головним актором фільму, Андрієм Лідаговським, про вибір між режисурою та акторством, улюблені сцени, етап розквіту українського кіно та складне, але цікаве життя з ростом 205 см.

Виконавець головної ролі – актор і режисер Андрій Лідаговський

 – Андрію, розкажи трохи про себе. 

– Я вчився на режисурі в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого разом з Антоніо Лукічем, режисером фільму – щоправда, він пішов вже з першого курсу, а мене вигнали пізніше, десь на 4-му. Довгий час, 7-8 років, я працював за спеціальністю – режисером-рекламником, але останнім часом намагаюся змінити фокус на арт-дірекшн. Днями мене покликали працювати художником-постановником і я думаю погодитися, але крім всього цього, звичайно, хочу зніматися в кіно. Коли Антоніо покликав мене на головну комедійну роль в короткометражку «У Манчестері йшов дощ», я зрозумів, що це, напевно, той напрямок, яким я найбільше захоплююся. Серед іншого, це менше відповідальності – ти прийшов вже на все готове і можеш креативити. А от коли ти режисер, то тримаєш стільки технічних речей у голові, що на творчість залишається менше енергії.

– Ти характеризуєш себе як творчу особистість?

– У мене сім’я така: старший брат – режисер, батько – скульптор, мати – живописець. Тому з дитинства мене налаштовували на цю хвилю, я не уявляв, що буду займатися чимось іншим. В школі я був круглим двієчником, а якби мені запропонували спробувати програмування – я б не зміг.

– Чому ти пішов з інституту?

– Понад усе мене цікавили перші три курси, які були акторськими. А після нам давали купу теорії, показували якісь стрічки та говорили знімати студентські фільми, але не викладали предмет кіновиробництва: як зробити аніматіки та розкадровування, як намалювати флор-плен із напрямами, з кого складається знімальна група, як працює виробництво, що робити ось цими руками. А я дуже сильно хотів знімати, тому був ображений, що нам цього не читають. В той самий час у мене було багато роботи та зйомок – я розумів, що на майданчику з практикою можу отримати набагато більше, і не міг суміщати. Це були нерівноцінні речі, попри крутого майстра, який і на Антоніо дуже сильно вплинув – Романа Ширмана. 

– Як ти отримав головну роль у фільмі «Мої думки тихі»?

– Антоніо до цього зняв кілька студентських фільмів зі мною, але переймався, що його будуть звинувачувати в тому, що він повторюється. Тому цей проєкт задумувався спочатку зовсім з іншим актором. У мене була лише маленька роль – я повинен був грати стоматолога у вступній сцені і як би передаватися пас із попереднього фільму в цей. Але так вийшло, що Антоніо посварився з головним актором і запропонував мені знятися в тизері, який потрібен для пітчингу. Взагалі це було так: я як раз йшов по Рейтарській, коли він мені подзвонив і став вмовляти. Коли Антоніо запропонував мені знятися в «У Манчестері йшов дощ», я дуже сильно пручався і говорив: «Та якого біса, я ж не актор, у мене не вийде». Але цього разу я швидко погодивя та навіть готовий був сам заплатити, щоб знятися у стрічці. Після досвіду в короткому метрі, я вже розумів, що це найцікавіше, чим я можу займатися.

– Як довго тривали зйомки?

– Ми зняли тизер і ще пів року переписували сценарій, він сильно відрізнявся від того, що глядачі побачать на екранах. Спочатку це була історія про дідуся та онука – перший був молодий душею та енергійний, а мій герой, звукорежисер, скептичний і занудний. Все будувалося на цьому конфлікті, а за два місяці до старту препродакшну ми вирішили, що історій про діда та онука вистачає в кінематографі, а ми покоління, яке виховали жінки – хочеться зняти про це. Тому в сюжет інтегрували маму. В результаті в нас було десь два з половиною місяці препродакшну й десь 30 знімальних днів. Це досить багато, насправді, тому що більшість подібних фільмів знімаються днів за 18-19.

– У тебе є щось спільне з твоїм персонажем?

– Я нічого не робив для того, щоб перевтілитися у свого героя. Я в принципі не вірю в акторські перевтілення як явища – мені здається, що цікавіше знайти точку схожості зі своїм персонажем і жити в тих обставинах, які є в сценарії. Цей чувак набагато серйозніший, ніж я, але це єдине, де я відходив від своєї органіки. Ну і крики-істерики мені теж не властиві, адже я спокійний як опосум, тому емоційні сцени мені даються важко.

«З новим щастям»: матеріали, які допоможуть вам змінити життя в 2020 році

Безумовно, для нашого видання 2019 рік був дуже продуктивним та багатим на круті матеріали. Ми вивчали нову інформацію, спілкувалися з неймовірними людьми, проводили справжні журналістські розслідування та створювали матеріали, які можуть спровокувати неконтрольовані позитивні зміни в житті. Останніми ділимося у цій підбірці та пропонуємо не зволікати, а використовувати отримані знання на практиці.

З початком нового року всі гучно кричать «Я зміню своє життя на краще!», але далеко не завжди ці зміни починаються. Тож на шляху до щасливого та якісного існування рекомендуємо не забувати про власні тіло, здоров’я, душу та про оточення. Якщо не знаєте, з чого почати, маємо для вас аж 30 порад, які виведуть токсини з життя та піднімуть його на новий рівень. Поговоримо про гардероб, догляд за собою, інформаційне поле, харчування, дім та інше.

 

Соцпакет: 11 наших текстів про настільки суспільно важливе, що вам точно треба їх прочитати

АвторЮрій Марченко
9 Січня 2020

Platfor.ma – це видання, яке підтримує позитивні зміни в країні та світі. Тож весь рік ми писали про важливі соціальні проекти й різноманітні актуальні проблеми та способи їх вирішити. У цій підбірці–соціальному пакеті ми зібрали дванадцять таких матеріалів, які нам здалися найбільш важливими: про благодійність, зоозахист, критичне мислення та екологію. Ми вважаємо, що їх варто прочитати усім, щоб дізнатися:

Донорство все активніше стає не якимось соціальним героїзмом, а нормою. Жертвувати кров – це нормально і не страшно. Особливо якщо жертвувати її за допомогою соціальної ініціативи «Середи в Охматдиті». Всередині – історія про те, як небайдужі люди об’єдналися навколо ідеї допомоги тим, хто цього потребує. А ще підказки, як стати донором, чого боятися і чим потім пишатися. Ну і єдине прохання від волонтерів: спробуйте хоча би раз. Навіть якщо не станете систематичним донором, ваша кров може врятувати чиєсь життя. А зараз задумайтеся: як часто ви рятуєте життя, просто витративши трохи часу на дорогу і віддавши частинку себе, яка повністю відновиться вже за місяць?