fbpx

Їсти слона по шматочках: уривок з книги «Серійний переможець» про свої примхи та успіх

АвторPlatfor.ma
13 Червня 2018

У видавництві «Книголав» виходить книжка американського фінансового консультанта Леррі Вайдела «Серійний переможець», в якій автор стверджує, що до успіху в житті та роботі ведуть п’ять кроків: ухвалення рішення, перевиконання, коригування, доведення справи до кінця та постійне вдосконалення. Що саме це означає, він пояснює на конкретних порадах і прикладах з власного досвіду та життя інших бізнесменів, спортсменів і мільйонерів. Platfor.ma публікує уривок про те, чому потурати своїм примхам не так уже й погано.

Ідіть за своєю природною цікавістю

Коли я їхав до університету, Ед дав мені пораду: «Іди за своєю природною цікавістю. Інакше навчання, бізнес і робота виб’ють її з тебе, і ти станеш просто нудним». Ми прагнемо самі визначати своє життя, а не дати обставинам визначити його чи звести нас на манівці, убиваючи наш ентузіазм. Цікавість – це спалах полум’я. Розпалюючи його своєю увагою, ми отримуємо найкращий шанс відкривати речі, місця, людей, завдяки яким можемо досягти найбільшої самореалізації. Чому?

Цікавість безпосередньо пов’язана з вашою внутрішньою мотивацією – найпотужнішим стимулом у вашому житті.

Усі переможці мають внутрішню мотивацію, вогнище, що живиться любов’ю до того, що вони роблять чи чого досягають. Вона дає їм потужне бажання та рішучість, необхідні для перемоги. Є тільки один спосіб з’ясувати, яким може бути ваше найкраще можливе майбутнє: іти за своєю природною цікавістю. Усі ми маємо унікальні інтереси. Ніхто з нас не може пояснити, чому певні речі нас приваблюють, а інші не становлять жодної цінності.

Чому одна людина любить суші, а інша (я) ненавидить їх? Хтозна. Деяким людям подобається право, деяких тягне в медицину, дехто навіть каже, що любить бухгалтерію. Хтось може це все пояснити? Єдине ми знаємо напевно: щоб жити насиченим життям і отримувати від нього задоволення, треба йти за своїми інстинктами. Унікальний набір наших зацікавлень – ключ до нашого унікального потенціалу. Поки горить внутрішнє вогнище, ми лишаємося залученими та енергійними. Це основи психології.

Якщо ви любите суші, а щодо грецької кухні не певні, то зі значно більшим захватом сприймете відвідини ресторану суші, ніж грецького ресторану. Людині, захопленій бухгалтерією, буде складно досягти успіху в геть іншій сфері. Мене ви ніколи не побачите на канаті, а от Філіпп Петі з підліткового віку хотів стати лише канатохідцем. Потім, у вісімнадцять років, чекаючи на прийом у дантиста, він побачив у французькій газеті ескізи ще не збудованих веж Всесвітнього торгового центру. Він схопив олівця, намалював лінію між вежами, а потім шість років навчався, вдосконалювався й морочився над дедалі складнішими трюками. Він місяцями таємно досліджував майже завершені вежі, а потім, 7 серпня 1974 року, здійснив свою мрію. Крок за кроком, опираючись вітрові, він пройшов від однієї вежі до другої по тонкому канату. Він зробив щось таке, чого не робив і не зробить ніхто, ні до, ні після нього.

Ухвалюючи рішення займатися тим, чим хочеться, ви презентуєте самого себе. Ви продаєте себе за допомогою ідеї, що можете мати й робити більше. І ви продаєте себе через зусилля, потрібні для того, аби досягти свого.

Продажі – це емоційна справа. Мусите робити це від усього серця, інакше ви не зважитесь віддати своїй справі все, що маєте. Мусите штовхати себе до успіху. Не роблячи чогось справді бажаного, ви не матимете завзяття. Ви шукатимете найлегших шляхів, спотикатиметеся – і зрештою покинете це заняття. І навпаки, коли ввімкнете свою внутрішню мотивацію, ви активно братиметеся до всіх справ, які хочете робити, і шукатимете шляхів для реалізації мети. А це робить життя захопливішим! Ви позбуваєтеся звички, рутини. Ви дієте відповідно до своїх здібностей. Чому так? Бо робите бажану роботу й користаєте зі своєї внутрішньої мотивації – найпотужнішої мотивації у світі.

Поки не потуратимете своїм примхам, не дізнаєтеся, чого насправді хочете

Кожна велика ідея починається як примха: «Гм, хіба це не було б чудово?». Поки не підемо за цією ідеєю, не можемо бути певні, чи справді хочемо цього. Скажімо, я ходжу засмучений, бо, здається, хотів би відкрити бізнес, але переконаний, що шансів на його реалізацію немає. Тож я цим не займаюся. Не проводжу жодних досліджень. Не говорю з власниками бізнесів. Не шукаю ментора. Який сенс, якщо немає шансів, правда? Однак якби я таки поморочився з цим, як гадаєте, що я міг би зрозуміти? Що я насправді не хочу відкривати бізнес. Дізнавшись, що воно таке, я дійшов би висновку: це не для мене. Але обираючи нічогонероблення, я далі ходжу засмучений, бо переконаний, що моя мрія недосяжна.

Якщо ж натомість я дозволю собі повірити, що це можливо, то проведу дослідження й швидше з’ясую, що започаткування бізнесу – не така захоплива справа, як мені здавалося. Це відкриття дасть мені свободу йти до інших, цікавіших завдань. Можливо, досліджуючи питання власного бізнесу, я виявлю, що мене захоплює розробка нових продуктів, чи управління командою, чи надання послуг. Можливо, я дізнаюся про нову перспективну компанію, де є посада, що ідеально мені пасує. Хай там як – я налагоджую зв’язок із тим, що мене захоплює. І маю завзяття рухатися вперед, робити велику справу. «Я завжди хотіла бути кимось, але тепер бачу, що треба було хотіти чогось конкретнішого». Це жарт Лілі Томлін, але в ньому приховано гарну пораду:

Переможці знають: якщо не зрозумієш, чого хочеш, – ухопишся за будь-що, що б не підсунуло тобі життя.

Найкращий спосіб це зрозуміти – вірити, що можливо все, якщо докладати зусиль і потурати власним примхам, аж поки вони не виведуть тебе до чогось цікавішого. У середній школі я почав грати на гітарі й справді цим насолоджувався. Якийсь час замислювався, чи не спробувати стати професійним музикантом. Вірив, що маю самовідданість і завзяття, щоб цього досягти. Я проводив час серед музикантів, вивчав їхнє життя, їхній шлях до успіху. І виявив велику проблему: більшість музикантів 80 % свого життя проводять у дорозі. Дитиною я постійно переїжджав, тому це було найгірше, що тільки міг собі уявити. Тож кар’єра професійного музиканта мене не влаштовувала. Натомість гітара залишилася моїм хобі, і я досі з задоволенням граю. Якби я дозволив собі впасти в розпач через «нездійснену мрію про світ зірок», можливо, я геть покинув би грати на гітарі й не мав би цієї забавки, що приносить багато радості.

Переможці вгризаються у свої ідеї. Вони читають про це, говорять про це, зв’язуються з людьми, ставлять запитання. Які є можливості? Як ви починали? Вони поринають у відповідні реалії. Цей процес дає їм змогу зрозуміти, хочуть вони цього чи ні. Життя надто коротке, щоб хапатися за все, що трапиться під руку, і тут природна цікавість стає інструментом ефективності. Вона як внутрішній лічильник Ґейґера, який допроваджує до тих речей, що можуть дати відповіді на ваші важливі запитання. Якщо належно його використаєте – це допоможе зорганізуватися й швидше збудувати бажане життя. Щоб отримати роботу, на яку ви найбільше вмотивовані, можливо, доведеться витратити певний час, але по дорозі можна багато чого навчитися та здійснити, просто користуючись можливостями, що відкриваються, і займаючись тим, що цікавить просто зараз. Ви виявите велику справу, яку хочете робити далі, і подаруєте світові своє захоплення й енергію.

АвторPlatfor.ma
13 Червня 11:01
книги
Читайте більше цікавого