Як справи: сьогодні і завтра креативних індустрій в Україні

АвторЄвгенія Олійник
25 Січня 2018
креатівіті реформація спецпроект точка зору

В межах проекту Culture Matters Platfor.ma підбиває підсумки, як у нас змінилось бачення культури і що стоїть на заваді розвитку українських креативних індустрій.

Цього року в Україні добігає кінця трирічна Програма ЄС та Східного партнерства «Культура і креативність» – велика міжнародна ініціатива, яка серед іншого ставила за мету змінити звичне на пострадянському просторі розуміння культури: наприклад, показати, який влив вона має на економіку, та чому це не лише дозвілля, але й рівень толерантності в суспільстві.

Урочисті виходи в театр двічі на рік, нудні й безбожно довгі екскурсії в музеях або щось народне, де обов’язково фігурує бандура, – приблизно з таким поняттям культури українське суспільство жило до Євромайдану. Одразу після завершення революції митці, громадські активісти та культурні менеджери зібралися, щоб зрозуміти, якою має бути культура в країні, яка щойно виборола демократію.

Цей рух часом набував радикальних форм (згадати хоча б численні заклики ліквідувати Міністерство культури, які подекуди з’являються й досі) – надто коли урядова політика стала відверто популістською, а до слова «патріотизм» перестали ставитись серйозно. Однак відтоді культура поволі перестала асоціюватися лише з «надбудовою» та розвагами. Стало ясно, що це також і вагома частина економіки, і водночас те, як ми вибудовуємо суспільні зв’язки.

Останні три роки показали, що культура розвивається в новому напрямку – як в Україні, так і в усьому світі, вважає керівник програми «Культура і креативність» Тім Вільямс. Це пов’язано з розвитком технологій, економічним переходом від масштабних виробництв до малого бізнесу та затребуваністю креативних професіоналів в інформаційному суспільстві.

Тім Вільямс

«Україна пережила геополітичні події, які дозволили винайти її заново: як для самих українців, так і для світу. Наприклад, з’явився Український інститут, який промотуватиме країну за кордоном. Інструменти для цього лише з’являються, але я сподіваюся, що він транслюватиме спільні для всієї нації ідеї, які зможуть змінити ситуацію в Україні».

Адвокація культури, зокрема, серед політиків, стала одним із напрямків «Культури і креативності». Так, Кабінет міністрів України використав структуру функціонального аналізу, зробленого експертами програми, як шаблон для оцінки роботи дев’яти інших міністерств. Аналітичний огляд, підготовлений асоціатами програми, вплинув на рішення Міністерства закордонних справ створити Український інститут. Деякі українські партії включили розвиток креативних індустрії до своїх програм, а позаминулого року Міністерство культури створило департамент для їх розвитку.

Сигнали прогресу

Володимир Воробей

Утім, експерти ставляться до таких зрушень критично. Це поширена проблема українських політиків: опанувати форму, але забути про сенси, каже тренер «Культури і креативності» та директор агенції економічного розвитку PPV Knowledge Networks Володимир Воробей. За останні кілька років чиновники вивчили слово «креативність», однак не виявили бажання долучатися до ширшого суспільного діалогу. А сприйняття культури у владі й далі залишається «урочисто-розподільчим», вважає фахівець.

Ольга Бірзул

Після Революції Гідності в Україні на державному рівні справді з’явились цікаві культурні ініціативи, каже Ольга Бірзул, асоціатка «Культури і креативності» в Україні та програмна координаторка Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини DocudaysUA. Серед них, наприклад, Український культурний фонд, який фінансуватиме проекти, обрані на конкурсній основі.

Однак де-факто ця структура функціонує за звичними для української політики законами.  «Складається враження, що цю історію доручили поганому режисеру. У перших серіях цього серіалу ми спостерігали, як недолуго й непрозоро формується експертна комісія фонду. У наступних – як політики під час формування державного бюджету на 2018 рік у “ручному режимі” вписують у витрати фонду фестивалі своїх друзів чи однодумців», – ділиться Ольга.

Окрім того, заявляючи про промоцію культури, політики часто мають на увазі лише просування пропагандистського продукту. Наприклад, у держбюджеті з ініціативи Мінкульту на наступний рік виділено 500 мільйонів гривень на виробництво «фільмів патріотичного спрямування». А в справді ефективній пітчинговій системі Держкіно вже кілька років існує секція «патріотичного» кіно. В умовах інформаційної війни це – крок назад, вважає Бірзул. Особливо зважаючи на те, що кількість профільних видань, які б писали про культуру, щороку зменшується, а з ними – й можливості критично осмислювати культурний продукт.

Рагнар Сііл

Утім, навіть якщо політичні заяви про важливість культури – суто декларативні кроки, вони є сигналами підвищення обізнаності в суспільстві та на політичній арені, вважає експерт з культурних та креативних секторів «Культури і креативності» Рагнар Сііл.

«В Естонії, на початку 2000-х, практично не було ані обізнаності щодо потенціалу культурних індустрій, ані якоїсь політики для сприяння йому. Лише після багатьох років пояснень, що культура та креативність можуть зробити для конкурентоспроможності економіки та привабливості регіонів, естонські політики нарешті захотіли асоціюватися з цим рухом, – зазначає Сііл. – Наприкінці 2000-х кожна партія включила креативні індустрії до своєї передвиборчої програми. Це створило середовище, де вже не потрібно було переконувати всіх, що ми маємо інвестувати в креативні індустрії. Замість цього ми могли продовжувати імплементувати реальні стратегії та механізми підтримки. Втім, культурні та креативні експерти мають бути уважними та слідкувати, щоб слова й справді перетворювалися на дії».

Закрити профспілки, найняти піарника

За результатами дослідження індикаторів впливу культури на розвиток країни за методологією ЮНЕСКО, яке провели в рамках «Культури і креативності», внесок креативних індустрій у ВВП України становить 4% – майже втричі менше, ніж сільське господарство, трохи менше, ніж гірничобудівна промисловість, і вдвічі більше, ніж будівництво.

Порівнювати цей показник із показниками інших країн важко через різницю методологій підрахунку, пояснює Рагнар Сііл. Утім, зауважує експерт, він усе одно є набагато вищим, ніж очікувалося. Окрім того, культурні індустрії забезпечують 3% робочих місць в Україні. Найприбутковішими сферами є телебачення, дизайн та архітектура.

Українська ІТ-індустрія дуже успішна на Заході, і креативні індустрії могли б наслідувати її моделі розвитку, якби була відповідна підтримка нетворкінгу, виходу на міжнародний ринок та видимості цього сектору, каже Тім Вільямс. Успішні приклади розвитку окремих індустрій можна пояснити саме тим, що їм вдалося стати частиною економіки, а значить – отримати підтримку з боку юристів, інвесторів, агентів, дистриб’юторів, маркетологів, піарників та лобістів, які мають справу з їхнім продуктом.

«Культурні професіонали у більш традиційних культурних індустріях, як перформативні чи візуальні мистецтва, переважно, не мають такої підтримки, – каже Вільямс. – Я думаю, що це наслідок радянської системи, в якій вони функціонували раніше. Якби Україна могла вибудувати для них цю систему посередників, ми би побачили роботи українських художників на аукціонах Нью-Йорка чи Парижа. Найперше, на мою думку, варто закрити ці пострадянські творчі профспілки та заснувати професійні асоціації для представників креативних індустрій. Однак я розумію, що, на жаль, до цього немає ані політичної волі, ані політичної сміливості».

І хоча експерти відзначають, що в останні роки помітно зросла цікавість до українського культурного продукту, попит на культуру в Україні загалом лишається низьким, додає керівник «Культури і креативності». Згідно з дослідженням, лише 0,88% витрат у сім’ях становлять витрати на культуру. Той самий показник у країнах з подібним до українського ВВП становить 2% або вище.

Для цього є три причини, пояснює Тім Вільямс. По-перше, ігнорування авторського права – тобто нелегальне скачування контенту, несплата роялті авторам тощо. По-друге, низький доступ до інтернету – в Україні ним користується лише половина населення. І, по-третє, брак якісної культурної журналістики. «Культура – це те, хто ми є. Саме тому медіа відповідальні за те, щоб використовувати культуру як інструмент для аналізу та дискусії щодо того, куди Україна прямує і як усе суспільство визначає себе, а не лише еліти», – наголошує Вільямс.

Творити чи менеджити?

«Під час роботи програми «Культура і креативність» стало зрозуміло, наскільки рудиментарними є знання найкращих культурних менеджерів та журналістів країни щодо культурної політики, а саме вміння визначати та аналізувати істотні суспільні питання, формулювати стратегічні підходи (політики) та пропонувати їх варіанти, – зауважує Володимир Воробей. – Без цього у нас виснажена лава запасних для поповнення органів влади нового типу – цілий сектор має випродукувати сотні культурних менеджерів, здатних заступити посади в органах влади». Ми маємо навчитися думати не кварталами, а десятиліттями, бо саме за цей час культура здатна сформувати нові цінності, каже експерт.

Утім, культурні менеджери в Україні поступово змінюють погляд на сферу своєї діяльності, каже Ольга Бірзул: «Мені й самій на початку курсу «Культура і креативність» різало вухо слово “індустрія”. Я наївно думала, що культуру треба не менеджити, а творити.  Але вже десять років я спостерігаю, як вигорають мої колеги, як гинуть цікаві ініціативи, проекти та видання, як дорослі люди жаліються у своїх інтерв’ю на все, крім власних помилок».

Зокрема, небезпека цієї професії полягає в тому, що як суспільство, так і самі професіонали часто сприймають її як активізм. «Подібна “волонтерська” діяльність розбещує владу, яка замість вироблення культурних політик чи продумування виважених меседжів нерідко продукує дискримінаційні законопроекти і мову ворожнечі. І саме тут менеджерам культури бракує не стільки знань, скільки сил “лупати ту скалу”, – вважає Бірзул.

Анастасія Нуржинська

Часто нарікають також на брак освіти для культурних менеджерів, однак зараз існує чимало альтернативних джерел з онлайн-курсами та профільної літератури. Так, в рамках «Культури і креативності» розробили 14 онлайн-курсів вісьмома мовами. «Часто це чи не єдина можливість отримати знання від знаного спеціаліста, – каже експертка з комунікацій програми «Культура і креативність» Анастасія Нуржинська. – Всі курси безкоштовні, присвячені вузькій та практичній темі, наприклад, написанню проектної заявки або фандрайзингу, й тривають від 15 до 40 хвилин». Вона також радить організаціям, які працюють у громадському секторі, створювати свої навчальні платформи – як для поширення знань, так і для промоції.

Серед інших корисних ресурсів, які з’явилися під час роботи програми  «Культура і креативність» – аналітичні брифи про культурну дипломатію, крос-культурну колаборацію, розвиток фотографії та дизайн-код, які підготували асоціати програми, посібник з 30 найкращими прикладами реновації промзон, а також звіт про проект «Креативні міста та регіони», реалізований у місті Косів.

Дослідження, яке провели експерти програми «Культура і креативність» підтверджує: Україні ще багато належить зробити для розвитку креативних індустрій та їхньої аудиторії. Досі деякі підходи до сфери культури радше були б на часі в ХХ столітті, каже Тім Вільямс. Проте ситуація поступово змінюється. Лише нові товари можуть з’явитися на полицях магазинів за ніч, зауважує він. Для появи нових концептів потрібно набагато більше часу.

Найцiкавiше на сайтi

Промышленная революция: инструкция по применению креативных мест на старых заводах

В словарь европейцев уже давно вошло понятие вроде «креативное пространство». Места, в которых заброшенные заводы и фабрики превращаются в площадки для творчества, все чаще появляются и в Украине. Platfor.ma разбирается, откуда это взялось, почему это так важно – и какие риски стоит учитывать.

В последние пару десятилетий во многих странах промышленные объекты превращают в креативные пространства, музеи и другие важные для общества и культуры площадки. Выигрывают от этого практически все: заброшенные индустриальные объекты получают вторую жизнь, бизнесу достаются офисные и торговые места, а гражданам – место для творческих инициатив. Забытые фабрики и заводы становятся местами работы, отдыха, общения, творчества и развития – обычной городской жизни для тысяч людей.

На такие проекты, как правило, решаются инвесторы, задача которых – не просто получить прибыль, а изменить среду. Причем зачастую это не романтические побуждения, а четкий расчет: в развитых странах креативные индустрии – серьезная отрасль. Тем временем в Украине подобные пространства, в первую очередь, — способ найти единомышленников, а еще – улучшить имидж города и его инвестиционный климат.

 

Примеров множество. Так, в словенской Любляне бывшая табачная фабрика превратилась в площадку с местами для работы, конференц-залами, баром и разнообразными программами для стажировок. В чешском городе Плзень креативное пространство появилось в старом автобусном депо – теперь там проходят фестивали, театральные представления и городские пикники. А в Лиссабоне на 23 тыс. квадратных метров заброшенной прядильно-ткацкой фабрики располагается LX Factory — место для реализации творческих идей в практически любой области.

В Германии преобразование индустриальных площадей и зданий вообще стало трендом — креативная и культурная экономика занимает здесь третье место по ВВП (65,9%) после автомобильной промышленности и машиностроения.

Бывшая табачная фабрика / Любляна, Словения
Старое автобусное депо / Плзень, Чехия (mirsoglasnomne.livejournal.com)
Старое автобусное депо / Плзень, Чехия (mirsoglasnomne.livejournal.com)
LX Factory / Лиссабон, Португалия

Как ты будешь, когда вырастешь: Стэнфордский метод, который помогает найти себя

АвторМарина Овчинникова
1 Листопада 2016

Молодым людям часто трудно определиться, чем именно хочется заниматься в жизни. В итоге многие поступают, например, на филологию, потому что там нет нелюбимой математики – и затем оказываются с дипломом и знаниями по сфере, которая их вообще-то совершенно не интересует. Организаторы лектория по профориентации «Честно о профессиях» написали для Platfor.ma о том, как любому может помочь выбрать свой путь знаменитый метод Стэнфордского университета: дизайн жизни.

Кем ты станешь, когда вырастешь? Невинный вопрос, который слышат все дети, формирует четкую ассоциацию: взрослый – сделавший выбор, определившийся в жизни. Если ты вырос, получил аттестат о среднем образовании, но так и не определился – с тобой что-то не так. Этот стереотип не дает спокойно спать миллионам людей. Все как один ищут любимое дело, которое позволит «не работать ни одного дня своей жизни». Проблема в том, что такое занятие найти нелегко.

Преподаватели Стэнфордского университета Билл Барнетт и Дэйв Эванс решили помочь студентам, столкнувшимся с проблемой поиска работы и счастья. Они запустили курс «Designing Your Life», на котором обучали слушателей применять методы дизайн-мышления к собственной жизни. Судя по бешеной популярности среди студентов, подход себя оправдал. Непрофильный и необязательный курс стал одним из самых популярных и востребованных во всем университете.

АвторЄвгенія Олійник
1 Листопада 2016

Домашнє завдання: 7 навчальних онлайн-платформ для креативних людей

Де спеціалістам креативного сектору знайти прикладні курси, на які ресурси звернути увагу представникам творчих спеціальностей та яку альтернативну освіту пропонує мережа? Platfor.ma відшукала для творчих особистостей рекомендації з дистанційного навчання онлайн.

Більше 15 мільйонів користувачів та сотні курсів – Coursera впевнено тримає лідерство в сфері масових відкритих онлайн-курсів (Massive open online courses, MOOC). Для проходження більшості занять знадобиться знання англійської, але деякі курси супроводжуються українськими субтитрами. Середня тривалість курсу – від місяця до півтора, а протягом кожного тижня потрібно буде переглядати близько двох годин відео. Доступ до матеріалів безкоштовний, але вам можуть запропонувати придбати сертифікат про закінчення навчання або навчальні матеріали. Звісно, це не обов’язково. Радимо підписуватися не на окремі заняття, а на так звані спеціалізації – повноцінні семестри з кількох курсів, що включають відеолекції, текстові конспекти та домашні завдання.

Щоб знайти курси з творчих дисциплін, обирайте в списку розділ «Гуманітарні науки та мистецтво». Одна з найпопулярніших програм за всі 6 років існування платформи – «Креативність, інновації та зміни». Вона підійде усім представникам креативного сектору, які хочуть підвищити свій потенціал. Художникам та дизайнерам рекомендуємо «Графічний дизайн», музикантам – «Як писати та продюсувати власну музику», письменникам, журналістам та копірайтерам – від 4 до 6 місяців занять з літературної творчості або журналістики. Для фотографів-початківців розроблено масштабний базовий курс.

Штучний інтелект чи штучний хайп: як головна інновація світу виглядає з України

Останніми роками штучний інтелект став чи не головним н’юсмейкером світу: технології стрімко розвиваються, а нейромережі роблять вже що завгодно у майже всіх сферах. Platfor.ma вирішила перевірити, що про ключову інновацію планети думають українські спеціалісти з IT, етики, та юриспруденції.

Майже 100 років тому, 25 січня 1921 року, у Празі відбулася прем’єра п’єси «R.U.R.» чеського письменника і драматурга Карела Чапека. За сюжетом твору, люди живуть у цілковитому достатку й безтурботності, а всю роботу виконують людиноподібні роботи, яких сьогодні ми б назвали андроїдами. Врешті вони піднімають повстання і виявляються здатними на емоції, створюючи своїх Адама і Єву.

Саме Карел Чапек був першим, хто вжив слово «робот», після чого воно увійшло в активний вжиток. При цьому термін «штучний інтелект» приписують Джону Маккарті, якого й вважають піонером цієї сфери. Якраз він у 1956 році організував першу тематичну подію – Дартмундський семінар, де й зібралися науковці, які почали розвивати цей напрям.

А от перший робот з’явився лише через 13 років – у 1969 науковці Стендфордського дослідницького інституту представили Шекі. Шекі міг рухатися і пересувати предмети, щоправда, на людину він був не дуже схожим. Пізніше почали з’являтися й роботи-андроїди, а японська компанія Honda розробила робота ASIMO, який зміг ходити на своїх двох. Ну а далі роботи почали грати у пінг-понг, футбол і навіть опанували скрипку.

25 жовтня 2017 року гіноїд (тобто робот з жіночою зовнішністю) Софія отримала громадянство Саудівської Аравії. Ця подіє підсилила побоювання противників розвитку штучного інтелекту. Мовляв, такими темпами роботи швидко не лише зрівняються у правах з людьми, але й займуть їхнє місце. То чи є розвиток подій, описаний у «R.U.R.», реальним, а передбачення Стівена Хокінга – правдою?

Зе­новій Ве­рес, кан­ди­дат технічних на­ук, ди­рек­тор освітнь­ого нап­рямку в Львівсь­ко­му ІТ клас­тері

На мою думку, поняття штучний інтелект є маркетинговим. Адже взагалі-то це лише набір математичних формул – достатньо складних, але все-таки формул. Мабуть найгучнішим прикладом застосування штучного інтелекту є автомобіль Тесла. Також згадайте – коли ви заходили переглянути той чи інший товар в онлайн-магазинах, то потім бачили рекламу цього товару на різноманітних сайтах. Це все результати роботи штучного інтелекту. Юриспруденція, медицина, сфера продажів також активно застосовують ці розробки, а аналіз поведінки злочинців допомагає поліції в розкритті злочинів.