Все почалося з того, що три дні поспіль в мене була підвищена температура та ні в яку не хотіла йти на спад. На четвертий день терпіти вже не було сили, додався ще й сухий кашель – я розуміла, що це не нормально, тому поїхала до Черкаської інфекційної лікарні. Мене так радо зустріли, але, як не дивно, зі мною лікарка розмовляла взагалі без маски, рукавичок і окулярів. Вона запевняла, що в Черкасах вірус не зафіксовано, тому й у мене його бути не може. Але все ж таки мене обслідували, виявили запалення легень та зробили лабораторний тест. Через п’ять годин мені повідомили про позитивний результат – я була однією із перших, хто захворів на ковід у Черкасах.

Що цікаво, лікарку, яка ще й виявилася завідуючою відділенням інфекційної лікарні, це не вразило. Вона навіть зазначила, що зовсім не боїться: «Я дивлюсь на вас і розумію, що у січні та лютому у нас був навал з тих запалень легень. Тоді ми робили тести на грип, але то був не він, а тепер я розумію – це був вірус. Ми перехворіли у лютому, тож ніхто вас тут не боїться, ми вже це бачили». Але смішно навіть не це, а те, що мене лікували Таміфлю – це такий давній засіб проти грипу. Я його пила вранці та ввечері, все.

В мене є підозри щодо того, як я могла заразитися. Якось у під’їзді мене зупинила консьєржка і стала розповідати, що одна із сімей, яка теж тут жила, повернулася з Іспанії, з самого епіцентру епідемії. Немов, от вони приїхали й спокійно собі пересуваються, з дітьми гуляють у дворі, в магазини ходять і взагалі вільно себе почувають – це не діло, треба дотримуватися карантину. Ми з нею побалакали, а через два дні в мене підвищилася температура.

Мені здається, що багато людей живе в такій інформаційній бульбашці. Коли опублікували одне інтерв’ю зі мною, то в коменти прийшло багато читачів з Черкас. Вони писали, що це все неправда та коронавірусу не існує, що мені заплатили, щоб я так сказала. І це був не один коментар, навіть не декілька. Я була шокована, адже не думала, що так багато людей живе в рожевих окулярах.

На той момент вже всі сусіди знали про мій статус. Компанія, яка знезаражує будинки після підтвердження COVID, по вайберу розповсюдила по всіх міських групах дані про інфікованих – їх було десятеро, я в тому числі. Вказали адресу, прізвище – все. Оскільки я була депутатом у нашому місті, то про наявність у мене вірусу дізналися відразу всі. Тепер, коли я гуляю з собакою, мене стороняться, а коли виходжу з ліфта – всі розступаються аж під стінку. Хоча пройшло півтора місяця. В результаті я просто вивісила в під’їзді довідку, що я здорова й можу гуляти з собакою. Цікаво, чи допоможе.

Я був у Сполучених Штатах з гуртом в турі на початку березня – на той час там не було жодних обмежень і ніхто не вважав коронавірус локальною проблемою, тож ми збирали арени на 6-8 тис. відвідувачів. Лише десь 6 березня почали вводити обмеження на масові заходи, а до того ми проводили концерти за планом. Тоді у мене і підвищилася температура в перший раз, проте тривала вона лише півтора дня. Пізніше мені стало краще, я почувався абсолютно здоровим. Тоді в США взагалі все було спокійно, тому лікар сказав, що все добре, а я просто перегрівся на сонці. 12 березня я летів через Відень у Київ – прямо на рейсі став відчувати слабкість, а коли зійшов з літака, сильно заболіло з правого боку.

Коли я повернувся в Україну, мені не хотіли робити тест, а передумали тільки тоді, коли я пішов до головного лікаря і почав писати скаргу. Щоправда, взяли в мене тест 13 березня, а результат прийшов лише 25-го. Це ПЛР-тест (точний на 100% тест на наявність вірусу, який робиться шляхом забору зразків із верхніх дихальних шляхів пацієнта. – Platfor.ma), а тим часом ще зробили експрес-тест, який показав, що вірусу немає. Тож мені видали довідку, що я здоровий і зі мною все добре. А потім 25-го прийшов результат, який був позитивним. Я був першим, хто захворів, в Одеській області. Мені прописали два антибіотики від пневмонії й все. Я пив якісь вітаміни, що мені порадили лікарі в Штатах, але це були лише добавки.

До речі, коли я вперше прийшов в інфекційне відділення, то спитав: «Дівчата, а як же захисний костюм?». А мені у відповідь: «Уявіть, якщо я буду для кожної людини, яка вважає, що в неї вірус, вдягати костюм. Я ж весь день тільки це й буду робити». Тобто спочатку підхід взагалі був халатний, з часом, звісно, все змінилося на краще. До мене приїжджали бригади: там всі в костюмах і в масках.

В мене дуже багато знайомих, особливо в Одесі, які в коронавірус взагалі не вірять і вважають, що це ледве не змова, щоб вживити чіпи в людей. Це свідомі, розумні, освічені та сучасні люди, багато з яких із шоу-бізнесу. Невесело.

Відео проєкту «Геометрія Л» від Bihus.Info.

У мене симптоми з’явилися після того, як я повернулася з короткого закордонного відрядження, але більше ні у кого з моєї групи вони не спостерігалися. Я точно не знаю, де та від кого могла заразитися, але є одна теорія. У мене батько дуже страшно хворів на бронхіт – можливо, це був невірно поставлений діагноз.

Я прийшла у приватний медичний заклад, щоб зробити КТ. Там всі робітники були в прекрасному захисті та мали все оснащення, яке ми можемо бачити на картинках-прикладах. Було мало людей, тому вони себе спокійно почували, особливо не переймаючись. До мене ставилися трохи зі скептицизмом і спочатку були впевнені, що це просто бронхіт. А от коли КТ показало симптом, оце матове скло у легенях, тоді вже трактували як дуже велику підозру. Згодом вона підтвердилась.

Моя сімейна лікарка взагалі не дуже вірила, що у нас в Україні є такий феномен як COVID-19. Тому довелося постаратися, щоб мені зробили спочатку експрес-тест – він показав, що все добре, – а потім і ПЛР-тест. 10 квітня прийшли результати та виявилося, що я хворію на коронавірус. Але лікарка вже стала фактично експертом, не працюючи в стаціонарі, тому зараз я можу сказати про неї лише позитивні слова.

Взагалі я маю з лікарями дуже різний досвід і погоджуюсь, що це питання того, як вони діють у тих умовах, в які їх закинула доля. Наприклад, у моїй поліклініці в Печерському районі у всіх, починаючи від реєстратури та закінчуючи рентгенологом, були страшні, поношені, місцями вже пожовтілі маски. Ми з чоловіком навіть почали приносити та роздавати працівникам одноразові медичні маски. Вони натомість стверджували, що це все, що їм дали – при чому у маленькій кількості.

Напевно, я радію за тих людей, які не вірять у ковід – це означає, що ні вони, ні їхні близькі не постраждали та не мали якихось важких симптомів. Так само і не вірять, що у нас війна, наприклад. Тут людина користується власним досвідом або досвідом своїх близьких. Але вірять або ні – це вже така справа. Важливі наслідки. Якщо людина потім не користується засобами безпеки, не піклується про оточення, в тому числі не звертається до лікаря при перших симптомах – це заважає суспільству себе зберегти.

Обкладинка: Pexels