«Я счастлив быть в вашей стране»: абстрактная знаменитость о хобби, планах и мире

18 Вересня 2015
особистість пороблено

Зачастую заезжим знаменитостям задают одни и те же вопросы, на которые они отвечают одними и теми же фразами. Platfor.ma подготовила специальное интервью, которое наконец даст окончательные ответы на все важнейшие вопросы. Для этого мы расспросили собирательный образ знаменитости о хобби, нашем городе (любом нашем городе), творческих планах и многом другом. А знаменитость дала стандартные ответы, не отвечающие ни на один вопрос.

– Как вам наш город?

– К сожалению, я прибыл сюда не так давно и еще не успел ознакомиться со всеми достопримечательностями вашего замечательного города. Но тем не менее я уже успел увидеть, что он очень красивый, в нем множество прекрасных зданий и исторических мест. Надеюсь, я смогу узнать его получше, потому что он действительно стоит того.

– Пробовали ли вы нашу национальную кухню?

– Еще нет, поскольку я обычно вожу с собой своего собственного повара, но обязательно попробую, ведь знакомиться с особенностями местной культуры – это одно из самых приятных обстоятельств любого путешествия. А я, в конце концов, совершенно обычный человек и, как и все, люблю вкусно поесть!

– Что вы знаете о нашей стране?

– Я много слышал о вашей замечательной стране и том, какие прекрасные люди в ней живут. Теперь я здесь и очень рад, что увиденное полностью совпадает с моими ожиданиями. Приехать в вашу страну было моей давней мечтой, и вот она наконец-то исполнилась. Я восхищен тем, что нахожусь здесь и надеюсь, что это будет не последний мой визит к вам. Я просто влюбился в вашу страну и верю, что отныне буду узнавать ее все лучше и лучше!

– Нравятся ли вам наши девушки?

– Я наслышан о красоте ваших девушек. И те, которых я уже встречал в вашей стране, действительно удивительно красивы. Я считаю, что ваши прекрасные дамы – это одно из главных достояний вашей страны. Мне даже немного жаль, что я женат (смеется).

– Не секрет, что недавно на весь мир прогремел скандал с вашим участием. Вы не могли бы прокомментировать этот случай?

– Да, в общем-то, и нет никакого случая. Этот инцидент раздули газетчики, хотя на самом-то деле ничего особенного не произошло. Тем более что все уже наладилось и мне бы не хотелось возвращаться к этой теме.

– Есть ли у вас хобби?

– На серьезные увлечения мне недостает времени. Когда-то я кое-что коллекционировал, но постепенно отошел от этого. Теперь я расслабляюсь так же, как и все обычные люди – смотрю кино, читаю книги и гуляю на природе. Обожаю собирать у себя дома друзей и самому ходить в гости. Не люблю шумные вечеринки, но иногда действительно хочется оторваться – и тогда уж держитесь!

– Какую музыку вы слушаете?

– Честно говоря, я достаточно всеяден. Все зависит от настроения: иногда хочется послушать какой-нибудь старый добрый хит, знакомый с детства. А иногда приятно потанцевать и под новомодный шлягер. В этом плане я абсолютно демократичен. Хороша та музыка, которая нравится тебе самому.

– А какую книгу вы можете назвать любимой?

– Я люблю читать, но, к сожалению, в последнее время из-за занятости получается все реже. У меня множество любимых книг, но мне бы не хотелось выделять какую-то одну, ведь они все повлияли на меня и сделали тем, кем я сейчас являюсь. К тому же если я выберу одну книгу, то остальные могут обидеться (смеется).

– Любите ли вы спорт?

– В детстве я и сам немного занимался спортом. Но в последнее время просто смотрю соревнования по телевизору и болею за любимую команду. Теперь буду болеть и за ваших (смеется).

– Что вы можете сказать о пластической хирургии?

– Следующий вопрос, пожалуйста.

– Ваши творческие планы?

– Я надеюсь продолжать двигаться в выбранном направлении и не прекращать радовать людей, в том числе в вашей стране, своим творчеством. Для меня важно видеть, что мои труды не проходят даром – и многим нравится то, что я делаю. Значит я на верном пути, а это самое главное.

– Вы наверняка знаете о трагических событиях, происходящих в горячих точках по всему миру. Как вы к ним относитесь?

– Я считаю, что мир – это самое главное. Я испытываю глубокую печаль от того, что люди по всей планете вынуждены страдать из-за чьих-то амбиций. Политика – это грязное дело, и мне бы не хотелось погружаться в эту тему. По-моему, любой конфликт можно решить мирно, и я приложу все усилия для того, чтобы люди с обеих сторон противостояния в итоге пожали друг другу руки и вернулись к мирному сосуществованию. Войны – это ужасно, и мое сердце исполнено скорби. Надеюсь, мир уже близок.

– Есть ли у вас мечта?

– Мне бы очень хотелось, чтобы все мои родные и близкие были здоровы, ведь здоровье – это то, что действительно важно. А еще, как я уже сказал, я мечтаю, что когда-нибудь на всей Земле закончатся все войны и люди начнут жить в мире.

– Можете ли вы что-то пожелать нашим читателям?

– Желаю счастья!

18 Вересня 15:39
особистість пороблено
Найцiкавiше на сайтi

З видом на зникнення:
ці тварини вимирають. І вони дивовижні

Багато видів лемурів, які мешкають лише на острові Мадагаскар, можуть зникнути. Серед них і сіфаки – незвичайні приматоподібні зі здивованим поглядом і жвавою ходою, які живуть у листяних лісах і харчуються рослинами. Ці тварини настільки ж нешкідливі, наскільки й беззахисні, і цим користуються браконьєри. Але це не єдина загроза для сіфак: викорчовування дерев і пожежі буквально знищують їхні домівки. Міжнародний союз охорони природи класифікує цих активних тварин як вимираючий вид.

Епідемія уваги: як вивести мозок із режиму «завжди онлайн» і почати жити

АвторPlatfor.ma
16 Березня 2019

«Ми тонемо в інформації і водночас відчуваємо нестачу мудрості». Ці слова американський біолог Едвард Осборн Вілсон промовив ще на початку століття. А якщо швидко перенестися в еру смартфонів, можна помітити, що наше психічне життя стало фрагментованим і розділеним більше, ніж будь-коли. «Економіка уваги» – словосполучення, яке часто використовується, щоб надати подіям навколо певного змісту: ця концепція розглядає нашу увагу як обмежений ресурс у центрі інформаційної екосистеми, в якій замкнено різноманітні сповіщення та повідомлення, що постійно намагаються цю увагу захопити.

Це корисний наратив у світі інформаційного перевантаження, у світі, де наші ж пристрої та програми розроблені таким чином, щоб навмисно тримати нас на гачку (докладніше почитати про це можна у нашому тексті «Time Well Spent: чому сповіщення крадуть наш час і як їх перемогти». – Platfor.ma). Ба більше, окрім психічного благополуччя для нас самих, економіка уваги пропонує особливий спосіб сприйняття деяких важливих соціальних проблем: від тривожного зниження емпатії до «озброювання» соціальних медіа.

Проблема в тому, що цей наратив передбачає застосування певного типу уваги. Зрештою, економіка має справу з тим, як ефективно розподіляти ресурси з огляду на конкретні цілі (наприклад, максимізацію прибутку). Розмова про економіку уваги спирається на поняття «увага-ресурс», іншими словами, наша увага має застосовуватися для досягненя певної мети, від якої нас відвертають соціальні медіа та інші хвороби сучасного суспільства. Якщо нам не вдається використати увагу для досягнення мети, вона стає інструментом, який використовують та експлуатують інші.

Однак сприйняття уваги як ресурсу не враховує той факт, що увага не просто корисна. Її роль більш фундаментальна – увага привертає нас до зовнішнього світу. «Інструментальна» присутність безперечно важлива. Але ми також можемо сприймати більш «дослідницьким» способом, бути по-справжньому відкритими до того, що постає перед нами, без особливої послідовності дій.

Приміром, під час нещодавньої поїздки до Японії, мені випала нагода провести кілька годин у Токіо. Опинившись в діловому районі Сібуя, я безцільно сновигав серед неонових знаків і натовпів людей. Коли я проходив повз павільйон пачинко (популярні ігрові автомати з простою механікою. – Platfor.ma), мої відчуття натикалися на стіни диму і какофонію звуків. Увесь ранок моя увага працювала в «дослідницькому» режимі. А коли пізніше того ж дня мені потрібно було зосередитися на навігації в метрополітені, моя увага перемкнулася в протилежний режим.

Сідай, пиши, страждай: що не так із копірайтерами та що з цим робити

АвторКатерина Іголкіна
12 Березня 2019

Нещодавно в Києві пройшла конференція Copyrafting для всіх, хто пише. Найгарячіші відгуки отримав виступ головного редактора WAS Івана Сіяка про те, чому погано бути копірайтером, а також як стати райтером і трохи заспокоїтися. Platfor.ma записала найцікавіше.

Іван Сіяк, головний редактор WAS

1997 року я вперше влаштувався на роботу, пов’язану з текстами, і десять років працював на телебаченні, тому багато знаю про погані тексти. Потім була реклама, й ось що мене схвилювало: в українських креативних агентствах працюють дуже молоді люди. Якщо ви дорослий, зрілий копірайтер, з часом вам доведеться шукати іншу роботу.

Звісно, є в рекламі круті люди 35-40+: креативний директор BBDO Ден Келеберденко, Андрій Федорів, Євген Камінський із Think McCann. Але вони піднялися з дизайнерів і акаунт-менеджерів. Копірайтерів, які б виросли, посивіли і лишилися в українському рекламному бізнесі, дуже мало.

Я пропоную кожному копірайтеру замислитися про майбутнє. Головною компетенцією в агентствах вважають креативність. Але вам треба прокачувати вміння писати довгі тексти на різні теми. Ви маєте забезпечити собі життя після реклами.

Не те, що здається: 5 візуальних ілюзій, які створює для нас мозок

9 Березня 2019

Чому іноді ми сприймаємо кольори «неправильно» та скрізь бачимо обличчя? Проект INSCIENCE та журнал «Куншт» розібралися з цим разом із науковцями. 10-го березня подія Science After Dark поєднає виступи фізіолога Віктора Досенка та астрофізикині Дар’ї Добричевої про світло з виставою театру тіней. А спеціально для Platfor.ma вони разом з фізикинею Ярославою Лопатіною та нейробілогинею Наною Войтенко розкривають секрети оптичних ілюзій.

Біле світло від нашого Сонця складається з усієї гами кольорів, що ми інколи бачимо як райдуга в небі. Вчені називають цю райдугу спектром.  Всі кольори мають трошки різні довжини хвиль. У червоного кольору – найдовша хвиля, у синього значно коротша.

Тож чому ми бачимо вдень синій колір неба, а на заході Сонця він може бути червоним? Весь секрет в тому, як світло від Сонця реагує на газ нашої атмосфери. Молекули цих газів взаємодіють з сонячним світлом і відбивають синій колір у всіх напрямках, оскільки він має коротку довжину хвилі. В той час, як червоний з більшою довжиною хвилі може проходити далі. Коли ви дивитесь вдень на небо ви бачите блакитний колір, оскільки атмосфера розсіює блакитний колір. Чому ж заходи сонця ми бачимо червоного кольору? При заході сонце знаходиться нижче над горизонтом, тому хвиля повинна пройти більшу відстань, ніж коли сонце в зеніті. В цей час сонячні промені проходять через водяний пар і пил, що поглинають синій колір, даючи можливість червоному кольору пройти до наших очей.