«Я счастлив быть в вашей стране»: абстрактная знаменитость о хобби, планах и мире

18 Вересня 2015
особистість пороблено

Зачастую заезжим знаменитостям задают одни и те же вопросы, на которые они отвечают одними и теми же фразами. Platfor.ma подготовила специальное интервью, которое наконец даст окончательные ответы на все важнейшие вопросы. Для этого мы расспросили собирательный образ знаменитости о хобби, нашем городе (любом нашем городе), творческих планах и многом другом. А знаменитость дала стандартные ответы, не отвечающие ни на один вопрос.

– Как вам наш город?

– К сожалению, я прибыл сюда не так давно и еще не успел ознакомиться со всеми достопримечательностями вашего замечательного города. Но тем не менее я уже успел увидеть, что он очень красивый, в нем множество прекрасных зданий и исторических мест. Надеюсь, я смогу узнать его получше, потому что он действительно стоит того.

– Пробовали ли вы нашу национальную кухню?

– Еще нет, поскольку я обычно вожу с собой своего собственного повара, но обязательно попробую, ведь знакомиться с особенностями местной культуры – это одно из самых приятных обстоятельств любого путешествия. А я, в конце концов, совершенно обычный человек и, как и все, люблю вкусно поесть!

– Что вы знаете о нашей стране?

– Я много слышал о вашей замечательной стране и том, какие прекрасные люди в ней живут. Теперь я здесь и очень рад, что увиденное полностью совпадает с моими ожиданиями. Приехать в вашу страну было моей давней мечтой, и вот она наконец-то исполнилась. Я восхищен тем, что нахожусь здесь и надеюсь, что это будет не последний мой визит к вам. Я просто влюбился в вашу страну и верю, что отныне буду узнавать ее все лучше и лучше!

– Нравятся ли вам наши девушки?

– Я наслышан о красоте ваших девушек. И те, которых я уже встречал в вашей стране, действительно удивительно красивы. Я считаю, что ваши прекрасные дамы – это одно из главных достояний вашей страны. Мне даже немного жаль, что я женат (смеется).

– Не секрет, что недавно на весь мир прогремел скандал с вашим участием. Вы не могли бы прокомментировать этот случай?

– Да, в общем-то, и нет никакого случая. Этот инцидент раздули газетчики, хотя на самом-то деле ничего особенного не произошло. Тем более что все уже наладилось и мне бы не хотелось возвращаться к этой теме.

– Есть ли у вас хобби?

– На серьезные увлечения мне недостает времени. Когда-то я кое-что коллекционировал, но постепенно отошел от этого. Теперь я расслабляюсь так же, как и все обычные люди – смотрю кино, читаю книги и гуляю на природе. Обожаю собирать у себя дома друзей и самому ходить в гости. Не люблю шумные вечеринки, но иногда действительно хочется оторваться – и тогда уж держитесь!

– Какую музыку вы слушаете?

– Честно говоря, я достаточно всеяден. Все зависит от настроения: иногда хочется послушать какой-нибудь старый добрый хит, знакомый с детства. А иногда приятно потанцевать и под новомодный шлягер. В этом плане я абсолютно демократичен. Хороша та музыка, которая нравится тебе самому.

– А какую книгу вы можете назвать любимой?

– Я люблю читать, но, к сожалению, в последнее время из-за занятости получается все реже. У меня множество любимых книг, но мне бы не хотелось выделять какую-то одну, ведь они все повлияли на меня и сделали тем, кем я сейчас являюсь. К тому же если я выберу одну книгу, то остальные могут обидеться (смеется).

– Любите ли вы спорт?

– В детстве я и сам немного занимался спортом. Но в последнее время просто смотрю соревнования по телевизору и болею за любимую команду. Теперь буду болеть и за ваших (смеется).

– Что вы можете сказать о пластической хирургии?

– Следующий вопрос, пожалуйста.

– Ваши творческие планы?

– Я надеюсь продолжать двигаться в выбранном направлении и не прекращать радовать людей, в том числе в вашей стране, своим творчеством. Для меня важно видеть, что мои труды не проходят даром – и многим нравится то, что я делаю. Значит я на верном пути, а это самое главное.

– Вы наверняка знаете о трагических событиях, происходящих в горячих точках по всему миру. Как вы к ним относитесь?

– Я считаю, что мир – это самое главное. Я испытываю глубокую печаль от того, что люди по всей планете вынуждены страдать из-за чьих-то амбиций. Политика – это грязное дело, и мне бы не хотелось погружаться в эту тему. По-моему, любой конфликт можно решить мирно, и я приложу все усилия для того, чтобы люди с обеих сторон противостояния в итоге пожали друг другу руки и вернулись к мирному сосуществованию. Войны – это ужасно, и мое сердце исполнено скорби. Надеюсь, мир уже близок.

– Есть ли у вас мечта?

– Мне бы очень хотелось, чтобы все мои родные и близкие были здоровы, ведь здоровье – это то, что действительно важно. А еще, как я уже сказал, я мечтаю, что когда-нибудь на всей Земле закончатся все войны и люди начнут жить в мире.

– Можете ли вы что-то пожелать нашим читателям?

– Желаю счастья!

18 Вересня 15:39
особистість пороблено
Найцiкавiше на сайтi

Робота – вогонь:
як пережити емоційне вигорання

Щопонеділка на Urban Space Radio психологиня Анна Шийчук відповідає на запитання про емоційний інтелект та soft skills у житті та роботі в програмі «Хтознаяк», а Platfor.ma записує найцікавіше. У третьому випуску – про чотири етапи вигорання, схильні до цього синдрому професії (так, креативники в списку) та шляхи спасіння.

Емоційне вигорання – це період тотального знесилення, коли зовсім нічого не хочеться робити. Це стиль життя, коли ранок починається з кави, бо інакше я не можу прокинутись, день теж продовжується з нею, а вечір повинен завершитись або коктейлем, або вином – тому що я не можу розслабитися. Це стан, коли я розумію: все що я роблю, – класно, але бігти так, як раніше, вже не можу. Труднощі, пов’язані з цим, – розбудити себе, наповнитись енергією тоді, коли потрібно бути включеним у роботу, дати можливість тілу відпочити, розслабитися в потрібний момент.

Синдром професійного вигорання помітили в минулому столітті, коли люди дуже багато працювали.  Власне, те, що на законодавчому рівні встановлено два вихідних дні на тиждень – це заслуга того, що люди звернули увагу на проблему.

Високий темп життя вимагає від нас рухатися швидше. Рідко коли ми маємо час, щоб добре поїсти чи посидіти в тиші. Це базова комплектація людини, яка хоче чогось досягти для себе, рідних, яка хоче розвиватися, мати якісні результати своєї роботи чи роботи своїх команд.

Коли пора зупинится? Коли стає байдуже, відновлюватися стає дуже важко, губиться розуміння, для чого я це роблю. Коли раптово все дратує і ти безсило плачеш. Розумієш, що щось пішло не так. Коли день лежиш в ліжку і не можеш встати, коли хочеш спати посеред дня. Коли те, що зазвичай допомагає, не діє.

Людина, яка вміє дбати про своє здоров’я, може зробити більше. Коли ми на межі виснаження, то дати собі раду стає важче.  Наші ресурси вичерпуються і робота стає менш продуктивною. На цьому етапі ви, звісно, можете зробити щось яскраве і грандіозне, але не в довготривалій перспективі.

Ресурси людини мають певні обмеження, і прямо впливати на це ми не можемо. Кожні 5-10 років наше життя змінюється. Кризи цих періодів необхідні й закономірні, вони дозволяють нам розвиватися, і щоразу ми мусимо пристосовуватися до обставин, які змінюються.

«Починає качати. Хочеться рухатися!»: чому наші традиційні музика й танці – крутіше за сучасні рейви

25 травня на подвір’ї музею Гончара за підтримки Українського культурного фонду відбудеться Ніч традиційних танців, де гості зіллються у запальних рухах під справжню автентичну українську музику прямо під зорями. Platfor.ma розпитала співорганізаторів події та засновників культурно-мистецького проекту «Рись», що таке взагалі традиційні музика й танці, як вони змінювалися з часом, що триста років тому співали у піснях про секс і чому це крутіше за сучасні рейви.

Катерина Капра

культурна менеджерка, займається проектами, пов’язаними з музикою, працює в організаціях «Рись» (культурно-мистецький проект, дослідження музики та події) і «Інша освіта» (неформальна освіта)

Андрій Левченко

співзасновник організації «Рись», музикант гурту US Orchestra, дослідник (традиційна музика, пошук її в архівах, у селах, в експедиціях)

– Традиційна українська музика – це частина глобальної музичної субкультури, яка довгий час була в андеґраунді. Часто люди на асоціативному рівні згадують бандуру, виступи хорів у віночках і в атласних шароварах, але насправді це картина, яка сформувалася за радянських часів і зі справжньою має не дуже багато спільного.

Ця музика виникла в селах, а поділити її можна на дві частини: інструментальну, яка більше для танців і розваг, і традиційний спів – обрядовий і ліричний, про почуття.

Взагалі, музика з’явилась тоді, коли люди почали більш-менш розуміти, хто вони, й відтворювати якісь звуки. Обрядові пісні – наприклад, купальські й веснянки, – створені для комунікації людини з природою, як мінімум ще до часів християнства на Русі, але точний час не скаже ніхто. Зараз жінки співають обрядові пісні про Івана Купала, – і вже можуть не знати, про що саме йдеться, але ця пісня передавалася із покоління у покоління.

Потяг до прекрасного:
як тусовка друзів здобула собі 10 вагонів на ГогольFest і перетворила їх на мистецтво

ГогольTrain – це перший арт-потяг Європи. Наприкінці квітня він доставив на маріупольський StartUp GogolFest музикантів, акторів, журналістів, туристів, активістів та документалістів з Києва, Дніпра та Вінниці, а 1 травня повернувся з ними назад. Розмальований художниками та арт-формаціями з різних міст, з вагоном-баром і сценою з живими виступами, цей потяг став першим настільки масштабним прецедентом співпраці культурних проектів з Міністерством інфраструктури і зокрема Укрзалізницею.

Але це – офіційно. А неофіційно люди, що пережили ГогольTrain, досі не можуть вийти з чату потягу в Telegram, зняти браслети фесту, перестати постити фото та писати про це. Уявіть: величезний плацкарт довжиною в десять вагонів, де майже кожна секція прикрашена, з кожної лунає своя музика, часто жива, провідники грають на гітарах, пасажири зайняті створенням плакатів, а проходами ганяють знімальні команди. Дивацько вдягнені зграйки курсують від 1-го до 10-го вагону і назад з екскурсіями, і в кожному вагоні зустрічають нових і старих друзів.

Час від часу простір розрізають організатори з раціями і дуже складними обличчями. Координаційний чат розривається від повідомлень: з одного боку потягу інформують, що почався черговий виступ, в 2-му вагоні питають про папірці для самокруток, в 9-му шукають друзів, яких поглинув потяг, і всі разом просто постять фото та відео безумства довкола. Цей потяг – рух всередині руху, тут все живе і дивним чином неймовірно красиве.

На фото: Денис Угорчук

Listen to me: всеохопна підбірка музики для роботи в офісі та вдома

Коли на фоні грає підходяща музика, працюєш вдвічі ефективніше. Але навіть улюблений плейлист колись набридає – і тоді в пошуках чогось свіжого, якісного та відповідного робочому настрою вирушаєш до друзів. Так зробили й ми. Platfor.ma опитала читачів і склала список гуртів, виконавців, радіо та сервісів, які можуть вдало розбавити будь-який «for work»-плейлист. Просто вмикайте і слухайте в офісі, вдома, в кафе чи на вулиці – там, де застане вас робота.