Впадати в еко: чому з електрокарами, заміною пластику та енергозберіганням все не так просто

АвторНаталя Грінченко
27 Липня 2018
здоров'я планета

Наша планета – величезна система, де одна ланка залежить від іншої, а будь-які зміни у природному балансі ми врешті відчуваємо на собі. Все частіше ми вигадуємо нові способи збереження довкілля, використовуємо альтернативні види енергії, аби не спричинити руйнівні процеси у навколишньому середовищі. Platfor.ma вирішила розібратись, чи справді переробка сміття та енергозберігаючі лампи зможуть врятувати природу, а електрокари назавжди позбавлять людство від продуктів нафтової промисловості.

Вчені вже давно б’ють на сполох, застерігаючи нас, що з кожним роком людство споживає більше, ніж природа може давати. Це призводить до зникнення лісів, забруднення повітря й води і вимирання багатьох видів тварин. З такими темпами вже у цьому сторіччі сотні мільйонів людей будуть змушені шукати іншу планету для життя. Саме тут на допомогу приходять екологи зі своїми ідеями порятунку планети.

 

Море хвилюється раз…

Останніми роками виробництво й використання матеріалів з пластику починають обмежувати, оскільки все більше відомо про його згубний вплив на довкілля. Проте його кількість в світовому океані продовжує зростати. За даними дослідників, в океанах вже зараз знаходиться понад 150 млн тонн пластику і з кожним роком ця кількість невблаганно збільшується. Аби зрозуміти усю масштабність проблеми, уявіть, що кожну хвилину в океан скидають цілу вантажівку таких відходів. Згідно з останніми прогнозами, за десять років пластику в океані стане майже вдвічі більше.

Все це врешті відбивається й на людях. Так, дослідження питної води по всьому світу показало, що частки пластику містяться в 83% з проб. Крім того, пластик накопичується в тканинах їстівних риб, з якими також потрапляє в раціон людей.

Більшість захисників довкілля вважають, що найдієвіший спосіб порятунку планети – це переробка пластикових відходів. Один з ключових елементів – сортування сміття. Всі знають, як відбувається цей процес – наприклад, ви купили пляшку газованого напою, а після використання викинули її в потрібний контейнер. Далі замість того, аби розкладатись на звалищі майже 500 років, її подрібнюють і повторно використовують для створення меблів, канцелярський товарів і навіть одягу.

Проте для того, щоб процес переробки відбувся правильно, слід пройти довгий шлях від сортування до використання отриманої сировини в іншій галузі виробництва. Зазвичай це не дуже вигідно. Наприклад, для того, щоб переробити одну тонну відходів у такому мегаполісі як Нью-Йорк, вам доведеться заплатити на $300 більше, ніж просто вивести сміття на звалище або спалити його. З роками ця сума перетвориться на мільйони доларів.

Якщо більшість екологів впевнені, що переробка сміття подолає забруднення планети, то чому ж ми не бачимо позитивних змін? Адже по всьому світу вже не перший рік працюють потужні станції, де відходи піддаються безпечній переробці. Відповідь дуже проста – цього замало. Наприклад, щоб компенсувати величезну кількість шкідливих вихлопів, яка виділяється під час авіаподорожі з Нью-Йорку до Лондона, слід переробити близько 40 тис. пластикових пляшок. Ознайомившись з розкладом рейсів будь-якого аеропорту, одразу можна зрозуміти – наше покоління навряд чи стане свідком екологічного дива.

Що можемо зробити ми?

Для початку, варто обмежити щоденне використання виробів з пластику у господарстві. Позбудьтесь, нарешті, вашого «пакета для пакетів» і візьміть за звичку брати з собою на шопінг торбинку з тканини. По-перше, це досить зручно, а по-друге, це справді мінімізує кількість пластикових відходів у вашій оселі. Звичайно, це лише крапля в морі, проте великі зміни завжди починаються з маленьких кроків.

 

Паперовий пакет замість кисню

Ще одним шляхом зменшення використання пластику є паперова продукція. Зручні паперові пакети для продуктів, паперові стаканчики в улюбленій кав’ярні і навіть паперові соломинки у McDonald’s! Ну хіба не мрія еколога? Звичайно, у таких спосіб можна уникнути надлишкового виробництва пластикових матеріалів, але чи врятує це планету від забруднення? Як з’ясувалось, не обов’язково.

Справа в тому, що, за даними експертів, відходи з виробництва паперових пакетів забруднюють повітря на 70% більше, ніж пластикові. А сам процес виготовлення паперу потребує втричі більше такого цінного ресурсу як вода, аніж виробництво пластику. Більш того, процес переробки паперу теж надзвичайно складний і часто витрачає таку кількість енергії, якої б вистачило на виготовлення абсолютно нового продукту.

І не слід також забувати про тисячі дерев, які зникають в результаті виробництва цього матеріалу. Як наслідок, порушується природній баланс – абсорбується менша кількість вуглецю, що лише посилює вплив парникового ефекту.

Що можемо зробити ми?

Тут теж можуть допомогти невеликі сумки з тканини, які досить зручно покласти в кишеню перед походом в магазин, або просто завжди носити з собою. Таким чином ви зможете позбавитись залежності від все нових і нових пакетів – як паперових, так і пластикових. Ще один рівень усвідомленості – власні чашки, але це вже для справжніх адептів природи.

 

Аварія з електромашинами

Не все так просто й з електрокарами, які нібито є екологічним порятунком для транспортної сфери. Експерти Норвезького науково-технічного університету довели, що електричні машини за весь період виробництва, роботи та утилізації можуть забруднювати повітря навіть більше, ніж звичайні авто. Нюанс в тому, що класичні автівки найбільше б’ють по природі саме на дорогах, а от електрокари на трасах є відносно безпечними, однак наносять шкоду під час інших етапів свого життя.

Так, наприклад, відходи з фабрик, де виготовляються електромобілі, містять більшу кількість токсичних речовин, які потім потрапляють у нашу атмосферу, а батарея машини може спричиняти викид вуглецю, що є основним підсилювачем парникового ефекту. Також в конструкції електрокарів використовуються рідкісні елементи, які видобуваються з порушенням прав людини в країнах типу Конго чи Китаю.

Крім того, варто пам’ятати, що енергія, якою заряджається навіть найекологічніший електрокар, звідкілясь береться. І дуже часто цей струм виробляється на абсолютно класичних електростанціях, де спалюють вугілля та газ – при цьому наносячи шкоду середовищу.

Поки що відмова від традиційного пального і перехід до альтернативних видів автомобільного палива неможлива через надзвичайну роль нафти у світовій економіці. Цей факт підкреслює також і те, що за останні п’ять років світовий видобуток нафти досяг свого піку. Її широко застосовують для виготовлення рідкого палива, мастил та багатьох синтетичних матеріалів.

Саме нафта слугує основним джерелом палива в США та багатьох інших країн і економіка світу багато в чому пов’язана з вартістю цих вуглеводнів. Навіть якщо у майбутньому людство буде пересуватись лише за допомогою електромашин, це ще не гарантує захист навколишнього середовища від шкідливих нафтопродуктів.

Що можемо зробити ми?

Якщо обидва різновиди автомобілів певною мірою шкодять навколишньому середовищу, а пересуватись пішки все одно не хочеться, можна обрати більш екологічний транспортний засіб. Наприклад, велосипед чи самокат. Вони ідеально підходять для подолання коротких дистанцій і вбережуть вас від ранкових заторів. Крім того, щоденна подорож на велосипеді буде підтримувати вас у формі.

Якщо ж це з якихось причин неможливо, то одним із виходів може бути економіка спільного споживання, яка стає все більш актуальною для сучасного світу. Це коли сім’я не купує собі машину або навіть дві, а об’єднується з сусідами, щоб мати одну автівку на два господарства й користуватися нею за потреби. Або взагалі не купувати машину, а домовитись з тими, хто теж кожен день їздить на роботу в тому ж напрямі, щоб користуватися їх автомобілем.

 

Радіоактивна економія

Енергозберігаючі лампи поступово замінюють звичайні по всьому світу. Людей приваблює їхній великий термін дії – до 12 тис. годин, коли у звичайних ламп він складає максимум 1000 годин. Загалом найголовніша перевага – це, звичайно, економія електроенергії. Такі лампи споживають у п’ять разів менше електрики і, на відміну від звичайних, не нагріваються. Крім того, енергозберігаючі лампи забезпечують стабільний світловий потік, що дуже добре для нашого зору, особливо при роботі за комп’ютером.

Проте є один невеликий нюанс – енергозберігаючі лампи можуть бути смертельно небезпечними для людини і довкілля. У трубках цих ламп містяться пари ртуті, якими людина може отруїтись під час прямого контакту. Тому якщо енергозберігаюча лампа розбилась, слід негайно провітрити та прибрати приміщення.

Крім того, такі лампи не можна просто викинути у смітник, адже на звалищі вони почнуть виділяти отруйну речовину у ґрунт та прилеглі водойми. Саме через ртуть ці лампи не піддаються переробці. Їх слід утилізувати в спеціальні контейнери, яких, на жаль, не так багато.

Що можемо зробити ми?

Головне – не викидайте лампи в звичайні сміттєві контейнери. Прогугліть, де у вашому місті є спеціальні пункти прийому, та відносьте туди старі лампи, коли їх набереться достатньо, щоб перемогти вашу лінь. Природа подякує.

 

Органічне – не завжди екологічне

Споживання органічних продуктів стало одним з головних трендів останніх років. На кожному кроці ми бачимо привабливі вивіски – «органічні помідори», «екологічний продукт». І справді, споживання органічної їжі зменшує ризик потрапляння пестицидів і гербіцидів у наш організм. Вирощування органічних овочів та фруктів зберігає навколишнє середовище від отруєння хімічними добривами, які, як правило, потрапляють на нові території за допомогою вітру й дощу, всмоктуються у землю і в результаті потрапляють у ґрунтові води. За даними вчених, навіть невеликі дози хімічних речовин можуть заподіяти непоправної шкоди сільськогосподарським культурам.

Оскільки органічні продукти вирощують без хімічних домішок та пестицидів, вони схильні до захворювань та впливу шкідників. Ці фактори значною мірою провокують вироблення природних токсинів у рослин, які потім можуть зіпсувати увесь врожай, а отже й ґрунт. Крім того, органічне виробництво може бути дуже збитковим, адже ніколи не знаєш напевно, яка частина врожаю без хімічної підтримки зовні зможе перенести перепади температур та інші природні зміни. Саме тому для вирощування таких продуктів виділяється більша кількість земельних ділянок, які виснажують ґрунт і призводять до знищення середовищ існування багатьох тварин. Згідно з останніми дослідженнями, проведеними у Німеччині, органічні культури потребують на 40% більше земельних територій, ніж звичайний врожай. 

За останніми даними, кількість врожаю з органічних ферм на 34% менша, ніж у звичайному сільському господарстві. Органічне виробництво продукує менше овочів та зернових культур, які необхідні для щоденного вжитку. До того ж, вирощування таких продуктів потребує більш часу та зусиль, адже за відсутності пестицидів, врожай слід постійно перевіряти і ретельно за ним доглядати. Звідси й маємо захмарну ціну на екологічно чисті продукти.

Що можемо зробити ми?

Тут важко – їсти треба кожен день. Але можна спробувати аналізувати етикетки та обирати ті продукти, які вирощуються з найменшою шкодою для природи. А ще можна вирощувати їжу власноруч!

 

Найцiкавiше на сайтi

Отбросы и общество: как Украина загибается от мусора

В Украине работает только один мусоросжигательный завод, да и тот не может добиться необходимой температуры, а действительно крупного мусороперерабатывающего предприятия нет ни одного. При этом за рубежом с отходами уже давно научились разбираться таким образом, что они еще и помогают зарабатывать. Александр Михедов выяснял, что сегодня происходит с украинским мусором, зачем нужна сортировка и почему общественные проекты не могут изменить в корне всю систему.

«Одна из причин, по которой в прошлые годы мне начала нравиться свалка, была та, что она никогда не остается прежней, она движется как нечто огромное и живое, расползаясь как громадная амеба, поглощая землю и мусор», — написал шотландский писатель Иэн Бенкс в своем романе «Осиная фабрика». Кажется, что украинская свалка давно превратилась в самостоятельный организм, норовящий вытеснить людей и заполнить новые площади мусором. Сотворили себе такого врага сами люди. В Украине остаются верны захоронению — самому простому и дешевому способу борьбы с отходами.

После Львовской трагедии, случившейся в мае прошлого года, материалов на «мусорную» тему написано немало. Подробности инцидента на Грибовицкой свалке известны всей стране: пожар породил оползень, унесший жизни 4 спасателей. Цифры, которые постоянно приводят в статьях, не менее печальны:

Проблема давно приобрела национальные масштабы, но способы ее решения по традиции ищут не власти, а активисты, которых не устраивает перспектива жить на свалке. Один из таких энтузиастов — Евгения Аратовская, глава и идейный вдохновитель проекта «Украина без мусора».

Благодаря ее усилиям в 2015 году в Киеве появилась первая станция глубокой сортировки мусора No Waste Recycling Station. Каждый желающий может приносить на станцию вторсырье для переработки. Это металл и стекло, бумага и пластик, батарейки и электроника и прочий «полезный» мусор. О полезном и опасном мусоре рассказывает Евгения.

Черная пора: Стивен Хокинг о приходе самого опасного времени для всех нас

АвторЮрій Марченко
5 Грудня 2016

Выдающийся физик Стивен Хокинг написал колонку в британское издание The Guardian, в которой предупредил, что сейчас для планеты настал самый опасный момент. Platfor.ma приводит ее краткое и невеселое содержание.

74-летний английский ученый признался, что нынешняя картина мира его ужасает. Экономическое неравенство, безработица, вынужденная миграция, популизм, экологические проблемы – все это, по мнению, Стивена Хокинга, должно заставить задуматься всех людей о том, куда мы идем и почему можем прийти куда-то не туда.

Хокинг утверждает, что в основе нынешней ситуации лежат экономические последствия глобализации и технологического роста. Из-за автоматизации производства количество рабочих мест сокращается, оставляя возможности только для креативного класса и управленцев. А это еще больше увеличивает экономическое неравенство. При этом, по его словам, разрыв между властями и обычными людьми растет все быстрее. Ученый полагает, что решение Великобритании о выходе из ЕС и победа Дональда Трампа на президентских выборах в США – это именно выражение гнева людей, которые чувствуют себя брошенными их собственными лидерами.

«Как физик-теоретик из Кембриджа, я всю жизнь прожил в чрезвычайно привилегированном месте. Небольшая группа исследователей, с которыми я работал все эти годы, иногда подвергается соблазну и называет себя настоящей элитой научного мира. С учетом славы, которая пришла ко мне вместе с написанными мною книгами, и вынужденной в силу моей болезни изолированностью, я вижу, как растет моя собственная башня из слоновой кости. Поэтому я чувствую, что растущее неприятие элиты в Британии и в Америке направлено и на меня лично», – поясняет Стивен Хокинг, заслуживший всемирную славу как выдающийся исследователь возникновения мира и популяризатор науки.

Стивен Хокинг поясняет, что распространение интернета и соцсетей провоцирует увеличение неравенства. В Африке к югу от Сахары телефон у людей встречается чаще, чем доступ к чистой воде. Насмотревшись на картины роскоши в Instagram, люди из деревень в погоне за ней переезжают в города. А потом и за рубеж. В итоге экономические мигранты оказываются все более серьезным вызовом для экономики и инфраструктуры стран, куда они приезжают, подрывают толерантность и способствуют росту политического популизма. «Интернет позволяет получать очень большие деньги очень маленькому числу людей, – пишет ученый. – Мы живем в мире растущего финансового неравенства, где теряется не только уровень жизни – теряется сама способность людей зарабатывать себе на жизнь. Неудивительно, что люди ищут способ заключить какую-то новую сделку — и такой им представляется избрание Трампа и выход из ЕС».

Все это приводит физика к мысли о том, что настал самый опасный момент в истории нашего вида. «Именно сейчас человечеству нужно работать всем вместе, больше, чем когда либо, – продолжает Стивен Хокинг. – Мы столкнулись с экологическими вызовами, изменением климата, проблемой с производством продуктов питания, эпидемиями, окислением океанов. Мы придумали технологии, которые позволят нам уничтожить нашу планету. Но мы еще не изобрели способ ее покинуть. Возможно, через пару сотен лет мы отправимся к звездам и создадим свои колонии. Но пока у нас только одна планета, и мы должны работать вместе, чтобы защитить ее».

Для этого, по мнению ученого, следует разрушать барьеры между странами, а не строить их. Большая часть ресурсов находится в руках небольшого числа человек, и нам придется научиться делиться ими. Исчезают не только рабочие места, но и целые индустрии, и нужно помочь людям переквалифицироваться. А поскольку страны не справляются с ростом миграции, нам нужно поддерживать глобальное развитие, чтобы хорошо стало везде – это единственный способ сделать так, чтобы миллионы людей искали благополучие у себя на родине.

«Мы можем сделать это – я, в общем-то, огромный оптимист, – заключает Стивен Хокинг. – Это потребует от элит – от Лондона до Гарварда, от Кембриджа до Голливуда – извлечь уроки из событий прошедшего года. И прежде всего, узнать нашу меру смирения».

Эко самое: как манипулируют тягой к здоровой еде и где ее все-таки найти

«Ты – это то, что ты ешь», – сказал как-то Гиппократ. Тогда люди еще ничего не знали о чудо-смузи и пользе водоросли спирулина. По инициативе Magic Garden мы решили разобраться, как же жителям большого города можно обеспечить себя здоровой и полезной едой. Чем экологическая еда отличается от органической, почему лучше покупать в супермаркетах, а не на рынках, а также где и как выбирать фрукты и овощи, так, чтобы протянуть еще хотя бы лет десять? На вопросы Platfor.ma отвечала эксперт по развитию органического рынка в Украине Татьяна Ситник.

Органическая еда – это сертифицированная сельскохозяйственная продукция, выращенная или изготовленная по определенным правилам. В каждой стране эти правила отличаются, но фундамент везде примерно одинаковый –   нельзя использовать минеральные удобрения, синтетические пестициды, ГМО, антибиотики в целях профилактики, а также гормоны, консерванты, красители, усилители вкуса и ароматизаторы. Проще говоря, органическая еда – это пища, по чистоте и экологичности производства максимально похожая на ту, что ели наши предки, а органическое фермерство – просто уважительное отношение к природе при производстве продуктов питания.

По данным Федерации органического движения Украины, сегодня в нашей стране под органическое производство отведено около 1% сельскохозяйственных земель. При этом 95% органического сырья, полученного на них, уходит на экспорт. Нам остаются только крохи из той здоровой еды, которую мы же и производим. Нельзя винить фермеров за это – сегодня в Украине этой деятельностью выгодно заниматься именно для продажи за границу.

Однако здоровый образ жизни и забота о себе становятся, наконец, важной частью жизни украинцев. Они готовы заниматься спортом и ответственно относиться к своему питанию. Эта потребность становится наконец базовой и растет невероятными темпами. И даже намного быстрее, чем адаптируется рынок продуктов питания, поэтому спрос на здоровую еду сегодня стал больше, чем предложение. В связи с этим некоторые производители начинают спекулировать на тяге к здоровой жизни, лепят где ни попадя наклейки «Эко» и «Органик», а люди, в силу своей неосведомленности, это покупают. Доверчивость – наш порок.

Читайте этикетки и, пожалуйста, запомните вот этот знак. Это – евролисток. Маркировка, которая свидетельствует, что продукт прошел проверку, является органическим и отвечает стандартам Европейского союза об органическом производстве. Этому знаку можно и нужно доверять, ищите его на упаковках.

 

Село в шоколаді: арт-хутір і еко-село як мрія створити дещо неймовірне

Неосело – це не про відновлення пам’яті чи реконструкцію будинків, а про переосмислення. Так говорять ті, що покидають своє звичне життя у місті і переїжджають у село, де прагнуть побудувати щось цілковито нове. Platfor.ma дослідила цей феномен і те, в чому різниця між різними видами таких незвичайних сіл.

В Україні є два типи неосіл: еко-села та мистецькі хутори. Їх часто плутають, але насправді це зовсім різні речі. Так, люди, які створюють еко-поселення, повністю відмовляються від благ цивілізації: живуть у хатах-мазанках, не користуються електрикою та інтернетом.

Натомість «Обирок» на Чернігівщині, «Гойч» на Житомирщині, «Дідова хатчина» та «Хата-майстерня» на Косівщині, «Хрулі-на-Сулі» та «Баранівка» на Полтавщині – це арт-хутори, засновники яких намагаються створити нове культурне середовище: запрошують митців, проводять фестивалі, соціальні, екологічні проекти. Вони не відмовляються від комфортного життя, а творять альтернативне село як творчий осередок.

Мистецький хутір зазвичай починається з однієї хати, яку викуповують у власника. Згодом, якщо проект розвивається, біля хати добудовують гостели, місця для худоби, сарай для зберігання господарських речей, читальні, майстерні. Зазвичай там постійно живе щонайменше одна людина, яка доглядає за хутором. Інші учасники та учасниці ініціативи можуть їздити до міста на роботу, а на вихідні повертатись у село.

Зазвичай спочатку кошти для облаштування арт-хуторів засновники беруть із власної кишені або отримують грант. Часто проекти таких хуторів згортаються саме через фінансові проблеми. Однак головною причиною невдач є непорозуміння між людьми.

Громадський активіст Валентин Бондаренко заснував арт-хутір «Баранівку» у 2010 році, коли шукав місце для проведення різних культурних та освітніх проектів. Назвав хутір «Будинком гарних людей»: активних, творчих, без поганих звичок. Допомагала облаштовувати місце в Баранівці організація Foundations for Freedom. Однак через два роки порозуміння між людьми, що творили проект, було втрачене, і він почав занепадати. Валентин покинув хутір.