У мене все: чому погана презентація – це як поганий секс

АвторГліб Капоріков
9 Жовтня 2019
креатівіті пороблено точка зору

Майже кожного дня ми щось презентуємо: клієнту, колезі, босу, інвестору. І посібників написано вже стільки, що не перечитати, а погані презентації все ще трапляються. А ще ми займаємось сексом, і про це написано ще більше. Креативний директор брендингової агенції LLIWELL Гліб Капоріков вирішив, що настав час об’єднати ці знання та нарешті покінчити з диктатурою всього поганого.

Хороша презентація – це як хороший секс. Звучить дивно, але якщо розібратися, то вони настільки подібні, що наступного разу на зустрічі з клієнтом ви відчуватимете майже фізичне задоволення від процесу. Отже, давайте розбиратися!

Я керую брендинговою агенцією і дуже часто спілкуюся з клієнтами. Презентації для них — це звична річ. Як правило, це брендингові концепції, стратегії та дизайн, але я намагаюсь постійно вдосконалювати цей процес.

Спілкуючись з колегами, які презентують подібні проекти, можна почути схожі скарги і обурення на кшталт:

– ці бовдури ніколи не приймають з першого разу;
– клієнт вносить багато правок;
– він неуважно слухає і просисть скоріше завершити.

Коли зі мною трапляється подібна ситуація, я намагаюсь знайти момент в комунікації з клієнтом, в якому я щось пропустив. І, як правило, знаходжу, адже всі проблеми виникають через погану комунікацію: те, що мені як виконавцю здається зрозумілим, для клієнта таким не є. Тут важливо розумітии, що якісно зроблена робота – це ще тільки половина шляху. Друга половина – це її представлення. Так, щоб усі закохалися в неї та стали амбасадорами ідеї, яку ви презентуєте, важливо правильно побудувати розповідь про неї.

Одного разу я слухав презентацію студента, який розповідав про великий навчальний проект. Проект був класний і, дійшовши до найцікавішого, він завершив свою розповідь і сів на місце. В цей момент я подумав, що не хотів би, щоб одразу після сексу мій партнер мовчки встав і вийшов за двері. Це було би вкрай дивно. Тоді я розглянув секс і процес презентації детальніше і виявив, що вони дуже схожі. Тому я зібрав докупи всі матеріали та власний досвід і ще трохи заглибився в тему.

Всім відомі дослідники сексу Вільям Мастерс і Вірждинія Джонсон ще у середині минулого століття сформували 4-фазний цикл сексуальних реакцій: збудження, плато, оргазм та розслаблення. Їх критикували за те, що вони не взяли до уваги, психологічні, когнітивні та емоційні аспекти. Інша дослідниця, секс-терапевтка Гелен Сінгер Каплан виділила 3 фази: бажання, збудження та оргазм. Для проведення аналогії з процесом презентації я спиратимусь на обидві об’єднані моделі та розглядатиму весь процес дещо ширше за суто фізіологічні реакції.

Тому виділю 5 етапів, загальних для сексу та презентації.

Бажання

Хороший секс починається задовго до самого сексу і до потрапляння в ліжко (підстав своє місце) в цілому. Він починається з правильного настрою партнерів, який вони створюють. Особлива атмосфера, яка нагрівається протягом певного часу. Подумайте, що ви робите на побаченні в цей час, про що спілкуєтесь, як виглядаєте, куди ходите? Це етап створення бажання. Ви маєте хотіти презентувати, а ваш клієнт має захотіти вас слухати та розуміти те, що ви йому розповідатимете.

Бажання не виникає на пустому місці, навіть якщо ми не усвідомлюємо його причину, вона все одно є. І в підготовці до презентації ми маємо її створювати свідомо. Домовляючись про неї, подбайте про місце, в якому вона буде проходити, налаштуйте себе та клієнта на необхідний лад відповідно до настрою та теми презентації. Якщо ви презентуєте концепцію в класичному стилі, нехай і атмосфера буде відповідною, якщо говоритимете про інновації – не варто зустрічатися у позолоченому інтер’єрі. Починайте презентацію на етапі, коли ви домовляєтесь і плануєте її.

Прелюдія

Ви зустрілися з клієнтом і вже обидва в певному передчутті. Найгірше, що ви можете зробити, – це одразу перейти до суті. Це немов пропустити весь етап попередніх пестощів. Ні, чорт забирай, так не можна – це вбиває все задоволення від процесу і результат не такий кайфовий!

Перед презентацією ніхто не відміняв small talks. Поцікавтеся справами один одного, це не забере багато часу, але налаштує на потрібну хвилю, дасть можливість звикнути один до одного. Переходячи до самої презентації, новачки знов роблять ту саму помилку – одразу демонструють фінальний результат.

Починаючи розповідати про результат роботи, презентатор має налаштувати глядача, підготувати його до того, що він збирається показати. Клієнт маєте бути максимально збудженим, заінтригованим – це і є прелюдія і ледь не найважливіше частина.

Починаючи розповідь, побудуйте її як історію, створіть цікавий та зрозумілий контекст. Не варто поспішати одразу «роздягатись» – чим довше ви це робите, тим більше наростає збудження. Це важливо, адже ми з вами побудовані таким чином, що всю нову інформацію сприймаємо найстарішою частиною нашого мозку (він гордо носить назву крокодилячого). А це базовий та досить примітивний фільтр: якщо йому не страшно – він ігнорує, якщо страшно – б’є або біжить.

Але існує простий спосіб зламати цей паттерн – інтрига. Коли крокодилячий мозок класифікує ситуацію як нову та цікаву, він готовий приділити їй увагу і навіть передати на вищий рівень обробки даних – до неокортексу.

Таким чином презентація має починатися з підготовки до результату. Розповідаючи про складові проекту та причину, чому вони виконані саме таким чином, ми, наче пазл, збираємо розуміння клієнта, і зрештою в нього не залишається сумнівів у результаті, ажде той не звалився на голову, а логічно виплив з усіх ввідних даних та положень.

Розбийте результат на маленькі зрозумілі складові та поясніть спочатку їх. Так ви зможете безпечно підібратися на глобальної та складнішої концепції.

Плато

На цьому етапі ми впевнено рухаємось до кінцевої фази і від цього ж залежить оргазм. Тут важливо знати, що подобається партнеру, бути максимально включеним в процес та увійти в ритм один з одним. Це основна частина презентації. Тут викладаються всі тези, які ви запланували.

Намагайтесь заходити з різних сторін, та позицій, щоб охопити весь спектр нюансів та повністтю розкрити тему. Робіть акценти на тих моментах, які подобаються клієнту. Уважно слідкуйте за його реакцією, так ви зможете зрозуміти, чи можна переходити далі, чи потрібно додатково проговорити певні речі та розкрити тему в іншому ракурсі.

Якщо ви спостерігаєте байдужість, незацікавленість, відстороненість, це досить тревожний сигнал. Або ви недопрацювали у попередній фазі, або погано тримаєте увагу. Ваш партнер або клієнт міг вже бачити й переживати щось подібне сотню разів, тому новизна в підході дуже важлива, ажде ми фокусуємось на процесі, саме коли він для нас новий. Максимально включені в процес ми саме тоді, коли є певний ризик, а новизна – це завжди ризиковано.

Під час презентації важливо зберігати увагу клієнта за допомогою чергування двох нейротрансміттерів – норадреналіну та дофаміну. Перший викидається, коли нам страшно, другий – від задоволення. Часто ці відчуття сильно переплітаються.

 

Для того, щоб викликати ці два відчуття, можна діяти декількома способами:

  • Розповідати про звичайні речі незвичними способами. Цікаві метафори та нестандартні порівняння завжди зацікавлюють та висвітлюють питання з нової сторони.
  • Продемонструвати, що ставки високі. Таким чином треба дати знати: якщо не йти в правильному напрямку, то ситуація тільки погіршуватиметься. Це контрольоване відчуття небезпеки, яке дасть можливість зосередити увагу на проблемі, яку ви розкриваєте.
  • Продемонструвати бажане, але на даний момент недоступне. Це провокує викид дофаміну та запалює азарт і бажання отримати винагороду.

Чергуючи меседжі, які викликають страх і задоволення, ви маєте змогу утримати увагу глядача.

Оргазм

От вона, кульмінація всього процесу. На цьому етапі мають бути продемонстровані найбільш вражаючі слайди, ємко та ефектно сформульована фінальна концепція. Ця стадія презентації має бути найкоротшою, але найефектнішою. Вся драматургія процесу, зрештою, зводиться до цієї хвилини. Важливо, щоб якість презентаційного матеріалу була вищою, яскравішою за попередні етапи.

Розслаблення

Ще одна помилка – завершувати презентацію одразу після кульмінації. Ну от уявіть, що хлопець чи дівчина одразу після отриманого оргазму встає з ліжка і йде, мовляв, на цьому все, па-па. Яке у вас сідчуття? Все нанівець.

І так само не треба на презентації вставати зі словами «у мене все». Після того як основна концепція викладена, найефектніші слайди продемонстровано, а клієнт аж горить, розкажіть про розвиток проекту, що ще можна зробити, як це виглядатиме. Це стане неспішним виходом з насиченої презентації та можливістю обмінятися думками органічно, а не за регламентом. Обговорення проекту після презентації зближуватиме вас із клієнтом та налаштовуватиме на подальшу співпрацю і наступні зустрічі.

Узагальнюючи все вищесказане, виділю 5 основних моменів, які слід взяти до уваги:

1. Продумайте всі нюанси презентації і співставте атмосферу з настроєм, який ви презентуватимете.

2. Не кидайтесь на клієнта одразу – дайте йому можливість увійти в контекст та підготуватись до того, що ви збираєтесь йому показати. Ця попередня підготовка – один із найголовніших етапів презентації, саме від нього залежить результат.

3. Презентуйте по-новому: нудні слайди і банальні завчені фрази нікого не зачеплять. Розповідайте історію, придумайте метафори та порівняння. Експерементуйте і виходьте за рамки.

4. Справді неймовірного має бути небагато, інакше ми його таким не сприймаємо. Ми ж не відчуваємо оргазм годинами! От і кульмінація презентації має бути не затягнутою, але надзвичайно ефектною.

5. Дійшовши до найцікавішого, не зупиняйтесь різко. Вихід із презентації так само має бути плавним, але швидшим за вхід.

Готуючись до презентації наступного разу, згадайте свій найкращий секс та проаналізуйте його етапи, відчуття свої та партнера, хвилювання, миті насолоди… І у ваших руках буде кращий емоційний сценарій презентації.

Найцiкавiше на сайтi

«In M we trust»: як світ підсів на смартфони і що це змінило в медіа, продажах і політиці

АвторЕліна Багмет
6 Червня 2018

Засновник та керівник цифрової агенції Postmen Ярослав Ведмідь розповів на Lviv Media Forum про «три M» – три історії мобільності сучасного світу: mCommerce, mElections і mMedia. Platfor.ma записала основні думки експерта у сфері комунікацій.

Як тільки смартфон опиняється у мене в руках, починаються дива. В найгірших випадках це може дійти до покупки квитків невідомо в які країни, а як мінімум – закінчиться підпискою на якийсь новий додаток. Таким чином я бачу, що із контентом і його споживанням щось сталося.

Якщо ми подивимось, як змінювались за останні десятиліття  тривалість і кількість контенту, ми побачимо, що ще років 50 тому він був «довгим», а його кількість була невеликою. Люди ходили в кіно, дивилися довгі передачі і дебати. Але з часом кількість контенту почала збільшуватися, а його тривалість почала зменшуватися. Зараз замість довгих фільмів ми всі дивимося серіали, які виходять пачками, а сам темп життя ніби оновлюється щогодини. Наприклад, якщо школярі не побачать на перерві нічого нового у Snapchat, Instagram або Vine, то вирішать, що у світі щось пішло не так. Вони очікують, що контент генерується ледь не в реальному часі.

Раніше компаніям, щоб отримати зворотній зв’язок, потрібно було зібрати фокус-групу, сісти за скло і подивитися, як цільова аудиторія взаємодіє з тим, що їй показують. З появою онлайн-платформ дослідження змінилися. Прямо в теперішньому часі Google і соцмережі розказують нам набагато більшу історію. Через інтернет ми буквально можемо бачити, як люди використовують наші продукти, спостерігати, як вони з ними взаємодіють, зберігати їхні дії і випробовувати в онлайн-режимі багато різних гіпотез та ідей. Але навіть Facebook не розкаже нам стільки, скільки розповість смартфон.

Чим же відрізняється інформація зі смартфонів від усього, що нам дають інші пристрої? Тим, що він – це і є ми. Він знає, де ми знаходимося, він знає наші паролі й наші контакти через додатки, якими ми користуємося, він може показати наш настрій, нашу щоденну активність, і ще масу всього іншого, для чого можна розробляти спеціальні додатки.  

Я торкнуся трьох основних М, тобто мобільних історій, які змінилися завдяки появі смартфонів і розвитку технологій. Це – сучасні медіа, комерція і голосування.

 

Мутний цінник, заруби з клієнтами, велике его: Дмитро Яринич про проблеми українського дизайну

АвторІван Павлюченко
16 Жовтня 2018

В Києві започаткували 2 Hours Design Battle – публічні змагання між дизайнерами. За дві години учасникам потрібно проявити себе – наприклад, з нуля створити лендинг за заданим брифом. Судять це все авторитетні креативники. На одному з таких заходів креативний директор агентства Hooga Дмитро Яринич поділився своїм баченням культури дизайну. Platfor.ma наводить найцікавіші думки.

Часом ми всі стикаємося з якимись проблемами і труднощами. Чомусь усі сваряться, заздрять, і все це виглядає досить дивно. Я хочу, щоб наше креативне українське ком’юніті дорослішало. І щоб всі підняли руки за все хороше проти всього поганого.

Ми дуже повільно дорослішаємо. З точки зору бізнесу і творчих речей ми знаходимося в пубертаті. Є речі, які вважаються загальноприйнятими у західних клієнтів: етика, дипломатія, стандарти, такт, розуміння того, що краще залишити при собі, а що можна показати. У нашому ж випадку це все часто змішано в купу, що проявляється аж до обговорення робіт колег: «так, що це таке», «так я б зробив краще». Згадайте, під будь-якою подією дизайнерської спільноти вічно якась війна.

Історія, яка мене турбує – це конкуренція на ринку. Конкуренція – це страх бізнесмена, що завтра не буде роботи. Але якщо подивитися навіть на найменші студії, такого відчуття немає. Роботи більш ніж вистачає. Ми просто не боремося за клієнта і шматочок хліба з маслом. Природно, з таким розкладом і мови бути не може про конкуренцію на локальному ринку. А це погано! Тому що немає природної ринкової мотивації ставати краще. Потрібно розвивати внутрішню конкуренцію і підвищувати внутрішні стандарти незалежно від того, є на це попит на ринку чи ні.

 

«В мене динозавр на городі»: як Kyiv Animal Rescue Group рятує в першу чергу людей

Якщо б тварин попросили назвати справжніх супергероїв, то вони точно згадали би про Kyiv Animal Rescue Group. Вже п’ять років рятувальний загін допомагає котам, собакам, кажанам, крукам, лелекам, зміям, хом’якам і навіть ігуанам міста вижити – знімає їх з дерев, витягує з колодязів, шукає у вентиляціях і ловить по городах. Platfor.ma поспілкувалася з співзасновником проекту Михайлом Сторожуком та диспетчеркою й рятувальницею Тетяною Ляшенко про цілі команди, небезпечні рятувальні місії, спорядження досвідченого бійця, неосвіченість людей і життя заради братів наших менших. 

Михайло Сторожук, співзасновник Kyiv Animal Rescue Group

У 2014 році я зрозумів, що в місті немає організації, яка б займалася порятунком тварин. Тоді я натрапив на статтю, в якій було написано, що нікому знімати з дерев котів. У коментарях до неї я зазначив, що міг би цим займатися, та залишив свій номер телефону. Так все і почалося.

Спочатку працював самостійно. До тварин я був мало причетний і більшу частину життя займався ентомологією – вивчав комах. Але при цьому в мене були навички дигера (дослідника підземель), спелеолога (дослідника печер), промислового альпініста тощо. Тобто я вмів залазити в важкодоступні місця, якийсь бекграунд у мене був.  

Потім я познайомився з Любов’ю, яка теж займалася порятунком тварин. Вона більшу частину свого життя працювала в цьому напрямі, знала, як правильно тримати кота, як його лікувати та як поводитися, наприклад, з агресивною собакою. Об’єднавшись, ми обмінялися досвідом і навичками. Саме вона стала ідеологинею та запропонувала створити команду порятунку, але тимчасово не працює в нашій команді.

Спочатку зверталися з приводу котів на деревах, а потім, через півроку роботи, нам подзвонили з МНС і запитали, чи можуть вони переадресовувати на нас виклики з порятунку тварин. Ми сказали доленосне «так» – відтоді пішла більш активна діяльність.

Тетяна Ляшенко, диспетчерка й рятувальниця

Я диспетчерка та рятувальниця-висотниця. Крім того, займаюся документацією, рахую зарплати в команді. Взагалі я фізик за освітою, а до цієї роботи викладала та писала дисертацію. Після того, як я приєдналася до команди, вся інша діяльність залишилася в стороні, а порятунку тварин стала приділятися більша частина часу. 

Мені здається, що все відбувається органічно й люди випадково не починають займатися подібною діяльністю. Якісь навички та схильності, закладені ще в дитинстві. Наприклад, ми з батьком зняли з дерева першого кота, коли мені було чотири роки. 

Команда порятунку тварин Києва

Всі в курсах: Олександр Трегуб про університет Projector і креативну освіту, яка дійсно навчає

АвторЮрій Марченко
25 Вересня 2019

Олександр Трегуб довго працював дизайнером, а потім зацікавився освітою й заснував Projector. Тепер це масштабна школа, в якій можна навчитися ледве не всім креативним навичкам: від маркетингу і брендингу до Data Science і створенню ботів. Для свого циклу інтерв’ю «Надлюдський фактор» Platfor.ma поговорила з Олександром про те, чому в українській освіті все погано, а дизайнерські діаманти при цьому є, а також про те, коли у дизайнерів беруть автографи.

– Розкажи для початку кілька вражаючих цифр про те, що таке Projector і чим він крутий.

– Взагалі-то це не таке просте запитання. Ми дійсно міряємо цифри, але вони для нас далеко не головне. Сьогодні Projector – це понад 60 курсів, з яких наша особлива гордість – сім річних.

Я дійшов висновку, що школа повинна пишатися не кількістю студентів. Все навпаки. Якщо хочеш поліпшити якість освіти, ти зменшуєш їхню кількість. Для мене 20 дуже крутих випускників краще, ніж тисяча звичайних. Зараз ми до цього і крокуємо.

Так що у нас якісь цифри збільшуються, а якісь зменшуються. Збільшується термін освіти і глибина знань, а ось число учнів зменшується. Але якщо ти все ж наполягаєш, то близько 30 тис. людей взагалі якось проходили через Projector, а випускників у нас десь 3 тис.

Це, до речі, не дуже багато. Якщо подивитися на якісь мережеві школи, то людей там побільше. Але зате я кожного з цих 3 тис. ціную.

«Це фото, на якому ніхто не помітив 6-й палець».
Фото: facebook.com/prjctrcomua

– Ви активно переходите з кількамісячних на річні курси. Чому?

– Тому що нам не дуже цікаво займатися освітнім бізнесом, нам цікаво займатися освітою. І вже вона в підсумку, я сподіваюся, стане бізнесом. Те, якого рівня будуть випускники, для нас не менш важливо, ніж те, скільки ми заробимо.

Я всім вже про це розповідаю при першій-ліпшій можливості: наша мета – через три роки створити сучасний університет. Для цього нам потрібно багато чого зробити, і запуск річних програм – один із кроків. Це працює, ми ж бачимо, що завдяки цьому в учнів народжуються набагато більш масштабні проекти і самі вони проходять більш глибоку трансформацію.

Мені взагалі не дуже цікаво довго щось готувати, а потім гучно все фіналізувати й відкрити університет. Хочеться поступово все втілювати, а потім: о, ми ж вже і так університет, давайте просто акредитацію отримаємо і вивіску поміняємо.

Наші короткі програми – це такий дуже прикладний спринт. Ось тобі молоток, ось як ним забивати цвяхи. Довгі курси – це, скоріше, марафон, мета якого – зрозуміти, чи потрібні тобі взагалі молотки і цвяхи, може, і без них можна домогтися великого результату. А якщо все ж потрібні, то як ними лупанути найкраще.

– А ти вважаєш, що на даному етапі ваші річні курси вже можуть замінити класичний університет?

– Я думаю, що вони можуть замінити поганий класичний університет. Хороший – поки ні, все ж не вистачить часу, щоб дати весь набір дисциплін: філософію, соціологію та інші.