Ця стаття – чергова у циклі моїх колонок про те, як світова культура по черзі проходить фази контенту і форми. Знаючи це, ми можемо в загальних рисах прогнозувати, що на нас чекає найближчими роками. Якщо ви не читали попередні частини, то пропоную їх проглянути перед тим, як читати далі, щоб ми з вами говорили однією мовою. 

Перша із них, найбільш ґрунтовна, була опублікована саме на Platfor.ma наприкінці минулої епохи контенту, 2007-2015 років. У ній пояснено, що природа культурних коливань – цілком раціональна, жодної містики: коли люди втомлюються від форми, з’являється попит на зміст, і навпаки, при чому аналогічні процеси відбуваються в усіх сферах життя: мистецтві, політиці, комунікації, бізнесі, війні… Прогнози у ній збулися на диво точно: наприклад, вдалося передбачити появу формату stories та мікровідеоблогів на зразок TikTok, а також появу віртуального туризму. 

Наступна стаття влітку 2016 року констатувала, що світ переходить до епохи форми. І це також справдилося: згадайте хоча б вибори Трампа восени 2016 року у США, або вибори Зеленського в Україні-2019. Це так типово для «формального» часу: голосувати «за», а не «проти»: за кандидата-символа, незалежно від його змісту, і поширювати фейки, які формально виглядають як новини. 

Нарешті, у січні нинішнього року я написав цілком помилковий суто політичний прогноз про те, що наступного президента України все ще обиратимуть, голосуючи «за», а не «проти». І радив Петрові Порошенкові поступитися місцем більш харизматичному патріотичному політику. Адже, мовляв, епохи у нас тривають зараз по 7-8 років, і якщо нинішня епоха форми почалася 2016 року на Заході, а в Україні – на рік-два пізніше (до 2017 у нас іще був шалений суспільний попит на реформи), то завершиться в наших краях орієнтовно 2024 року.

Однак сценарій змінився прямо на очах. Західний світ болісно прокинувся від формалістського наркотичного сну: йому зламали кайф коронавірус, важливість чорних життів та нова економічна криза. Відтак, остання епоха форми протривала менш ніж п’ять років.

Скорочення тривалості епох – явище очікуване. В XIX столітті вони тривали по 40-30 років, а зараз скоротилися до якихось п’яти, тобто, вже менше, ніж встигають змінитися «покоління» у звичному розумінні цього слова. Та й катастрофа як символ межі між епохами – теж типове явище: згадати б економічну кризу 2008, яка запустила попередню епоху контенту на зміну «яскравих нульових». Не кажучи вже про світові війни.

Щоправда, Україна, як завжди, відстає. Якщо хтось сумнівається – нехай вийде ввечері на вулицю Сагайдачного у Києві: музика, прохолодні напої і юрби народу без масок, так, ніби в країні немає усіх цих сплесків захворюваності. Про це і була «фантазія» на початку статті.

Однак і нашу країну дуже скоро підхоплять світові тренди.

І от нарешті про майбутнє

При переході з епохи форми до епохи контенту прогнози будувати набагато легше, ніж у протилежному випадку. Як правило, достатньо взяти ключові, шалено креативні, тренди минулих років, які застосовувалися для розваг або й взагалі «не вистрілили», і спробувати подивитися, як вони можуть бути використані прагматично. Таких тенденцій декілька:

–    Шалена поляризація людей, яка розросталася останніми роками у багатьох суспільствах в тому числі й завдяки соціальним мережам, залишиться такою самою шаленою. Права жінок, меншин, релігійні переконання, геополітичні вектори й соціальна політика – багато країн і далі будуть роздирати внутрішні суперечки під проводом непримиренних політичних сил та рухів. Але тепер люди будуть більше діяти, а не лише сперечатися. Це можуть бути й «акції прямої дії» – від мітингів до погромів, і нові форми активізму, і квазідержавні онлайн-об’єднання, які видаватимуть паспорти своїм членам без прив’язки до територій.

–    Диджиталізація також буде спрямована в більш практичне русло, особливо якщо її й далі підганятимуть карантинні обмеження.

–    Екологічність, міський активізм, уже згадані вище права людей та інші тренди, пов’язані зі сталим зростанням: тут мрійники також передадуть естафету прагматикам.

Цю матрицю цілком можна застосовувати до різних сфер людського життя, головне не вдаватися у деталі, адже насправді реальність перевершить усі наші сподівання. Ось декілька речей, які видаються очевидними для мене. А ви цілком можете розширити ці прогнози.

Політика

Тут усе просто: на виборах восени 2020 року у США, а також на імовірних позачергових виборах в Україні – якщо вони пройдуть наступного року, люди голосуватимуть уже не «за» (як це було з Зеленським і Трампом), а «проти». Інше питання, хто краще зможе позиціювати себе «меншим злом». Поки що у США це найкраще вдається Байдену.

В Україні складніше: після Зеленського люди хотітимуть бачити на чолі держави фахівця, але в ідеалі – такого ж антисистемного. Умовну людину, що має управлінський досвід, ідеальну освіту і конкретні стратегічні плани, однак не заплямована причетністю до владної верхівки. Цілком можливо, що ця людина буде відчутно правіша або лівіша, аніж ми звикли в Україні.

Економіка

Найбільше галасу останніми роками наробив біткойн. За нашою логікою, в близькому майбутньому або він, або, скоріше, якась інша криптовалюта, стане розрахунковою, а не спекулятивною грошовою одиницею. Тобто, нею легко буде заплатити за звичайні товари та послуги, а відтак, її вартість буде визначатися попитом на неї з боку продавців цих товарів і послуг, а не з боку спекулянтів.

Ділове життя також зміниться – але про це вже написано багато й без мене: мовляв, менше відряджень – бо завдяки карантину люди нарешті зрозуміли, що наради онлайн так само ефективні; більше цінностей – адже люди від свого місця роботи хочуть уже не просто грошей, а ще й відчуття, що вони роблять добро світові.

Ну і системи розрахунків підуть уперед. Імовірно, невдовзі навіть вуличні музики зможуть отримувати кошти безготівково. Можливо, платіж буде в чомусь схожим на «лайки» у вже підзабутому Nimses – соціальній мережі, яка на початку минулої епохи форми явно випередила свій час. Адже її ідея була не просто новою – вона ще й відповідала найсвіжішим теоріям «економіки уваги», і дійсно перетворювала вашу увагу на яку не яку, але грошову одиницю.

Контент

До речі, про соцмережі. По них прогноз звучить набагато більш фантастично, але все ж ризикну його озвучити. Цікавим кроком було б виникнення соціальної мережі, яка не контролюється якоюсь однією корпорацією, а створена колективно, така собі програма з відкритим кодом або консорціум на зразок W3C, який би опікувався середовищем, дещо навіть більшим, ніж власне соціальна мережа: своєрідним гібридом Facebook, Вікіпедії та максимально персоніфікованого новинного порталу. Можливо, повноправними авторами акаунтів у такій мережі будуть не лише люди або установи, а й речі – під’єднані до «інтернету речей».

Звісно, з настанням епохи контенту повернуться «довгі» і документальні форми, роль яких попереднього разу виконували лонгріди та стріми. Але, безумовно, повторення пізніх нульових і ранніх десятих не буде: неодмінно виникнуть які-небудь VR-стріми, голосові помічники навчаться кастомізованому сторітелінгу, або навіть виникне якийсь специфічний сторітелінг для покоління Z – скажімо, ігровий. Та й ігри теж зможуть рухатися назустріч змісту.

Фейкові новини. За логікою, їх має стати менше: адже зміст цінуватиметься більше. Світ задовго боровся з фейками, так що тепер визначатимуть тренди не ті читачі, які сліпо вірять надрукованому. Але в те, що поменшає маніпуляцій, повірити важко. Напевно, більшу роль відіграватиме правда, яка дозволяє контролювати людей. Для цього є багато способів: маніпуляції з «порядком денним», стратегічні наративи, які складаються лише з перевірених фактів, але складають їх у дуже далеку від реальності історію… Про ці методи в мене є окрема робота.

Активісти

Ґрета Тунберґ більше не буде символом екологічного руху. Рух Black lives matter – яскравий приклад того, як активісти починають переходити від символів до реальних дій. Наразі у вжитку маємо лише поняття «екотерористи». Однак цілком можливо, що найближчими роками познайомимося з терором урбан-активістів, ЛГБТ-терором або експропріаціями на користь онкохворих дітей.

Але справа не лише у «акціях прямої дії»: в типово «активістських» темах з’явиться набагато більше бізнесу, з усіма його позитивними і негативними рисами. Тут Україна, до речі, є прикрим лідером: наша виняткова корупція у сфері зеленої енергетики може бути «прикладом» для світу.

Мистецтво

В літературі уже і так в останні роки ми бачили засилля нон-фікшну, але нова епоха вимагає, щоб книжки стали іще змістовнішими. Наразі важко уявити, що це будуть за видання, хіба що часто порожня мотиваційна література зміниться цілком конкретними книгами про те, як змайструвати бомбу для згаданих вище активістів або забезпечити собі здорову дієту.

У музиці також легше передбачити те, чого не станеться. Ви помітили, що уже кілька десятиліть фактично вся жанрова музика (не попса), яка отримує реальну популярність і не зникає за сезон, так чи інакше стосується одного з напрямів, вигаданих не пізніше 1980-х: року, хіп-хопу або «електроніки»? Так от, у найближчі п’ять років також марно сподіватися на появу нового масового стилю. Зате після того – цілком можливо.

Космос

Нарешті ця царина мрійників, які вже були навчилися опановувати державні бюджети, почне ставати насправді комерційною. Адже відомо, що собівартість видобутку корисних копалин на Місяці в багато разів нижча, якщо їх споживач – прямо там, на Місяці, а не на Землі. Звісно, за п’ять років до такого ще не дійде, але ознаки ми маємо вже побачити.

Війна

Я про це уже писав в одній із попередніх колонок. Боюся, що формальній війні з порівняно невеликими щоденними жертвами, яка точилася останніми роками в Україні, скоро теж прийде кінець. Зухвалі й, головне, ефективні спецоперації з багатьма жертвами більше відповідатимуть духу часу. Інша справа, що війна залишиться так само гібридною: з іхтамнєтами, пропагандою та залученням мирного населення.

Пропоную продовжити та розширити цей перелік. Можна прямо в коментарях. А тим часом – насолоджуйтесь нинішнім відносно спокійним літом. Можливо, воно останнє в такому стилі. Принаймні на кілька найближчих років.

Картинки: Unsplash

Обкладинка: Unsplash