У 2014-му експерт дав нам прогнози на майбутнє. Чимало справдилося! Тепер ми спитали в нього нові

АвторАртем Захарченко
28 Липня 2020
майбутнє прогнози соціум

Шість років тому медіааналітик, автор підручника з інтернет-медіа та книги «Революція ґаджетів» Артем Захарченко написав для Platfor.ma текст з прогнозами про медіа та контент. Він ґрунтувався на тому, що людство постійно проходить через певні культурні цикли. Нещодавно ми наштовхнулися на цей старий матеріал і раптом зрозуміли, що більшість передбачень Артема збулися: наприклад, він анонсував появу формату stories та мікровідеоблогів на зразок TikTok, а також віртуальний туризм. Тому ми знову прийшли до Артема і попросили його напрогнозувати нам ще. За шість років перевіримо, як вийшло цього разу.

Ця стаття – чергова у циклі моїх колонок про те, як світова культура по черзі проходить фази контенту і форми. Знаючи це, ми можемо в загальних рисах прогнозувати, що на нас чекає найближчими роками. Якщо ви не читали попередні частини, то пропоную їх проглянути перед тим, як читати далі, щоб ми з вами говорили однією мовою. 

Перша із них, найбільш ґрунтовна, була опублікована саме на Platfor.ma наприкінці минулої епохи контенту, 2007-2015 років. У ній пояснено, що природа культурних коливань – цілком раціональна, жодної містики: коли люди втомлюються від форми, з’являється попит на зміст, і навпаки, при чому аналогічні процеси відбуваються в усіх сферах життя: мистецтві, політиці, комунікації, бізнесі, війні… Прогнози у ній збулися на диво точно: наприклад, вдалося передбачити появу формату stories та мікровідеоблогів на зразок TikTok, а також появу віртуального туризму. 

Наступна стаття влітку 2016 року констатувала, що світ переходить до епохи форми. І це також справдилося: згадайте хоча б вибори Трампа восени 2016 року у США, або вибори Зеленського в Україні-2019. Це так типово для «формального» часу: голосувати «за», а не «проти»: за кандидата-символа, незалежно від його змісту, і поширювати фейки, які формально виглядають як новини. 

Нарешті, у січні нинішнього року я написав цілком помилковий суто політичний прогноз про те, що наступного президента України все ще обиратимуть, голосуючи «за», а не «проти». І радив Петрові Порошенкові поступитися місцем більш харизматичному патріотичному політику. Адже, мовляв, епохи у нас тривають зараз по 7-8 років, і якщо нинішня епоха форми почалася 2016 року на Заході, а в Україні – на рік-два пізніше (до 2017 у нас іще був шалений суспільний попит на реформи), то завершиться в наших краях орієнтовно 2024 року.

Однак сценарій змінився прямо на очах. Західний світ болісно прокинувся від формалістського наркотичного сну: йому зламали кайф коронавірус, важливість чорних життів та нова економічна криза. Відтак, остання епоха форми протривала менш ніж п’ять років.

Скорочення тривалості епох – явище очікуване. В XIX столітті вони тривали по 40-30 років, а зараз скоротилися до якихось п’яти, тобто, вже менше, ніж встигають змінитися «покоління» у звичному розумінні цього слова. Та й катастрофа як символ межі між епохами – теж типове явище: згадати б економічну кризу 2008, яка запустила попередню епоху контенту на зміну «яскравих нульових». Не кажучи вже про світові війни.

Щоправда, Україна, як завжди, відстає. Якщо хтось сумнівається – нехай вийде ввечері на вулицю Сагайдачного у Києві: музика, прохолодні напої і юрби народу без масок, так, ніби в країні немає усіх цих сплесків захворюваності. Про це і була «фантазія» на початку статті.

Однак і нашу країну дуже скоро підхоплять світові тренди.

І от нарешті про майбутнє

При переході з епохи форми до епохи контенту прогнози будувати набагато легше, ніж у протилежному випадку. Як правило, достатньо взяти ключові, шалено креативні, тренди минулих років, які застосовувалися для розваг або й взагалі «не вистрілили», і спробувати подивитися, як вони можуть бути використані прагматично. Таких тенденцій декілька:

–    Шалена поляризація людей, яка розросталася останніми роками у багатьох суспільствах в тому числі й завдяки соціальним мережам, залишиться такою самою шаленою. Права жінок, меншин, релігійні переконання, геополітичні вектори й соціальна політика – багато країн і далі будуть роздирати внутрішні суперечки під проводом непримиренних політичних сил та рухів. Але тепер люди будуть більше діяти, а не лише сперечатися. Це можуть бути й «акції прямої дії» – від мітингів до погромів, і нові форми активізму, і квазідержавні онлайн-об’єднання, які видаватимуть паспорти своїм членам без прив’язки до територій.

–    Диджиталізація також буде спрямована в більш практичне русло, особливо якщо її й далі підганятимуть карантинні обмеження.

–    Екологічність, міський активізм, уже згадані вище права людей та інші тренди, пов’язані зі сталим зростанням: тут мрійники також передадуть естафету прагматикам.

Цю матрицю цілком можна застосовувати до різних сфер людського життя, головне не вдаватися у деталі, адже насправді реальність перевершить усі наші сподівання. Ось декілька речей, які видаються очевидними для мене. А ви цілком можете розширити ці прогнози.

Політика

Тут усе просто: на виборах восени 2020 року у США, а також на імовірних позачергових виборах в Україні – якщо вони пройдуть наступного року, люди голосуватимуть уже не «за» (як це було з Зеленським і Трампом), а «проти». Інше питання, хто краще зможе позиціювати себе «меншим злом». Поки що у США це найкраще вдається Байдену.

В Україні складніше: після Зеленського люди хотітимуть бачити на чолі держави фахівця, але в ідеалі – такого ж антисистемного. Умовну людину, що має управлінський досвід, ідеальну освіту і конкретні стратегічні плани, однак не заплямована причетністю до владної верхівки. Цілком можливо, що ця людина буде відчутно правіша або лівіша, аніж ми звикли в Україні.

Економіка

Найбільше галасу останніми роками наробив біткойн. За нашою логікою, в близькому майбутньому або він, або, скоріше, якась інша криптовалюта, стане розрахунковою, а не спекулятивною грошовою одиницею. Тобто, нею легко буде заплатити за звичайні товари та послуги, а відтак, її вартість буде визначатися попитом на неї з боку продавців цих товарів і послуг, а не з боку спекулянтів.

Ділове життя також зміниться – але про це вже написано багато й без мене: мовляв, менше відряджень – бо завдяки карантину люди нарешті зрозуміли, що наради онлайн так само ефективні; більше цінностей – адже люди від свого місця роботи хочуть уже не просто грошей, а ще й відчуття, що вони роблять добро світові.

Ну і системи розрахунків підуть уперед. Імовірно, невдовзі навіть вуличні музики зможуть отримувати кошти безготівково. Можливо, платіж буде в чомусь схожим на «лайки» у вже підзабутому Nimses – соціальній мережі, яка на початку минулої епохи форми явно випередила свій час. Адже її ідея була не просто новою – вона ще й відповідала найсвіжішим теоріям «економіки уваги», і дійсно перетворювала вашу увагу на яку не яку, але грошову одиницю.

Контент

До речі, про соцмережі. По них прогноз звучить набагато більш фантастично, але все ж ризикну його озвучити. Цікавим кроком було б виникнення соціальної мережі, яка не контролюється якоюсь однією корпорацією, а створена колективно, така собі програма з відкритим кодом або консорціум на зразок W3C, який би опікувався середовищем, дещо навіть більшим, ніж власне соціальна мережа: своєрідним гібридом Facebook, Вікіпедії та максимально персоніфікованого новинного порталу. Можливо, повноправними авторами акаунтів у такій мережі будуть не лише люди або установи, а й речі – під’єднані до «інтернету речей».

Звісно, з настанням епохи контенту повернуться «довгі» і документальні форми, роль яких попереднього разу виконували лонгріди та стріми. Але, безумовно, повторення пізніх нульових і ранніх десятих не буде: неодмінно виникнуть які-небудь VR-стріми, голосові помічники навчаться кастомізованому сторітелінгу, або навіть виникне якийсь специфічний сторітелінг для покоління Z – скажімо, ігровий. Та й ігри теж зможуть рухатися назустріч змісту.

Фейкові новини. За логікою, їх має стати менше: адже зміст цінуватиметься більше. Світ задовго боровся з фейками, так що тепер визначатимуть тренди не ті читачі, які сліпо вірять надрукованому. Але в те, що поменшає маніпуляцій, повірити важко. Напевно, більшу роль відіграватиме правда, яка дозволяє контролювати людей. Для цього є багато способів: маніпуляції з «порядком денним», стратегічні наративи, які складаються лише з перевірених фактів, але складають їх у дуже далеку від реальності історію… Про ці методи в мене є окрема робота.

Активісти

Ґрета Тунберґ більше не буде символом екологічного руху. Рух Black lives matter – яскравий приклад того, як активісти починають переходити від символів до реальних дій. Наразі у вжитку маємо лише поняття «екотерористи». Однак цілком можливо, що найближчими роками познайомимося з терором урбан-активістів, ЛГБТ-терором або експропріаціями на користь онкохворих дітей.

Але справа не лише у «акціях прямої дії»: в типово «активістських» темах з’явиться набагато більше бізнесу, з усіма його позитивними і негативними рисами. Тут Україна, до речі, є прикрим лідером: наша виняткова корупція у сфері зеленої енергетики може бути «прикладом» для світу.

Мистецтво

В літературі уже і так в останні роки ми бачили засилля нон-фікшну, але нова епоха вимагає, щоб книжки стали іще змістовнішими. Наразі важко уявити, що це будуть за видання, хіба що часто порожня мотиваційна література зміниться цілком конкретними книгами про те, як змайструвати бомбу для згаданих вище активістів або забезпечити собі здорову дієту.

У музиці також легше передбачити те, чого не станеться. Ви помітили, що уже кілька десятиліть фактично вся жанрова музика (не попса), яка отримує реальну популярність і не зникає за сезон, так чи інакше стосується одного з напрямів, вигаданих не пізніше 1980-х: року, хіп-хопу або «електроніки»? Так от, у найближчі п’ять років також марно сподіватися на появу нового масового стилю. Зате після того – цілком можливо.

Космос

Нарешті ця царина мрійників, які вже були навчилися опановувати державні бюджети, почне ставати насправді комерційною. Адже відомо, що собівартість видобутку корисних копалин на Місяці в багато разів нижча, якщо їх споживач – прямо там, на Місяці, а не на Землі. Звісно, за п’ять років до такого ще не дійде, але ознаки ми маємо вже побачити.

Війна

Я про це уже писав в одній із попередніх колонок. Боюся, що формальній війні з порівняно невеликими щоденними жертвами, яка точилася останніми роками в Україні, скоро теж прийде кінець. Зухвалі й, головне, ефективні спецоперації з багатьма жертвами більше відповідатимуть духу часу. Інша справа, що війна залишиться так само гібридною: з іхтамнєтами, пропагандою та залученням мирного населення.

Пропоную продовжити та розширити цей перелік. Можна прямо в коментарях. А тим часом – насолоджуйтесь нинішнім відносно спокійним літом. Можливо, воно останнє в такому стилі. Принаймні на кілька найближчих років.

Картинки: Unsplash

Обкладинка: Unsplash

Найцiкавiше на сайтi

«Ми всі можемо залишитися без роботи»: економіст з Оксфорду про глобальне майбутнє праці

АвторPlatfor.ma
12 Травня 2020

24 квітня відбулася онлайн-конференція «PM GO 5.0 BRIEFING: In Touch with the Future» про те, яким буде світ після кризи. На заході серед інших виступив економіст, викладач Коледжу Баліол Оксфордського університету, автор бестселера «The Future of the Professions» Даніель Сасскінд. Platforma публікує найцікавіше з його доповіді.

Економіст і викладач Коледжу Баліол Оксфордського університету, Даніель Сасскінд.

Мені здається, ми не серйозно сприймаємо загрозу зникнення роботи. Технологічний прогрес може кардинально змінити стан ринку праці, але це не станеться миттєво. Думаю, цей процес буде проходити поступово протягом XXI століття – і є ризик, що зараз ми недостатньо підготовлені до цього виклику. 

На мій погляд, є два шляхи, як люди можуть залишитися без роботи. Перший я називаю тертям. Це ситуація, коли роботи буде достатньо, але не буде фахівців, які зможуть її виконувати. Наприклад, через банальну нестачу навичок, або через розташування. 

Крім того, є ризик розбіжності ідентичності. Люди, які втратили свою роботу, можуть просто не захотіти йти на нову, бо вона не відображає їхню особистість. Це не очевидна, але водночас дуже важлива ідея. 

Другий варіант — структурний. Водночас залишається ризик, що в майбутньому роботи, яка б заслуговувала грошової винагороди, ставатиме все менше. Коли пішла перша хвиля автоматизації у минулому столітті, всі турбувалися, що роботи заберуть робочі місця. Цього не сталося, і на час про це перестали думати. У своїй книзі «A World Without Work» я пишу, що теперішня ситуація буде відрізнятися. 

Перша виходить з економічної нерівності. Як ми будемо ділити економічне процвітання у суспільстві, коли наш традиційний спосіб — платити людям за роботу, яку вони виконують, — стане менш ефективним, ніж у минулому?

Друга проблема — політична влада великих технологічних компаній. Ми бачимо як Facebook впливає на життя держави — втручання Росії у вибори США 2016 року тому приклад. І це теж буде ставати все більшою загрозою. Третя проблема криється у самій людині. Для багатьох праця означає сенс життя. Це означає, що технології не лише загрожують забрати у людства працю, але водночас позбавити багатьох сенсу життя. 

По-третє, пандемія стала попередженням для людства. Через коронавірус проблеми, які, на мій погляд, мала б створити автоматизація — нерівність, влада, втрата сенсу, — з’явилися вже зараз. 

Попри все сказане, я залишаюсь оптимістом. Протягом людської історії панувала глобальна проблема — як зробити економічний пиріг достатньо великим, щоб усі могли заробляти? Більшість людей ще зовсім нещодавно жили на межі бідності чи біля неї, але за останні кілька сотень років світ змінився. Технологічний прогрес зробив нас більш заможними, ніж будь-коли раніше.

Отже, технологічне безробіття, як не дивно, буде симптомом цього успіху. Ми вирішимо цю традиційну економічну проблему, але замінимо її трьома іншими — проблемами нерівності, сили та мети. Це важкі виклики. Існує багато розбіжностей щодо того, що нам робити, але, на мій погляд, у всього є рішення. Ці проблеми простіші за ту, з якою стикалися наші пращури протягом багатьох століть — як переконатися, що усім вистачає ресурсів, щоб жити.

Конопляна шуба, чорнобильська горілка, меблі з чорнозему:
5 українських речей майбутнього

АвторНадія Шейкіна
22 Жовтня 2019

Уявіть, що 12 років, які нам відводять вчені до початку екологічної катастрофи, минули. Який світ на нас чекає? Що ми носитимемо, чим прикрашатимемо житло, на чому друкуватимемо міжгалактичну гривню та чим святкуватимемо демонтаж саркофагу над ЧАЕС як уже непотрібного? З 19 до 27 жовтня в Ейндговені проходить Dutch Design Week, на якому українці представили п’ять інноваційних проектів для життя. Їхні автори розповіли Platfor.ma, навіщо все це було створене.

Дизайнерка Даша Цапенко

Живе хутро – це проект-маніфест. Уявіть плащ чи сукню, яку ви самі вирощуєте, мов дитину. Обережно вдягаєте, щоб не пошкодити ніжні паростки, контролюєте свої рухи, гуляєте під дощем, щоб полити одяг. Це зовсім інший рівень стосунків із речами, інакша культура споживання, – розповідає авторка. – Ідея виникла декілька років тому під час мого навчання в Ейндговенській академії дизайну. У нас відкрили кафедру біоматеріалів, яку очолив Ерік Кларенбік. Це дизайнер, який виростив стілець з грибного міцелію та налагодив 3D-друк посуду із ряски.

Очікування VS реальність: чого футуристи та гадалки чекали від нашого 2020-го

2020-й вже став для людства та кожної окремої людини дійсно вражаючим. При цьому кругле число цього року завжди вабило людей, тож роками вони видавали свої пророцтва щодо нього. При чому прогнози складали не тільки диванні критики, а й гіганти бізнесу, впливові люди, письменники та відомі ресурси. Platfor.ma зібрала найбільш яскраві прогнози на 2020-й і дивиться на них з захопленням. Подивіться й ви.

Очікування. Футурист Рей Курцвейл мав свої припущення щодо того, як зміниться життя до 2020 року. Він ще у 1999 році випустив книгу «Епоха духовних машин», де переконував, що технічний прогрес призведе до збільшення тривалості людського життя. Курцвейл прогнозував, що до цього часу середній показник складатиме 100 років. «Комп’ютеризовані монітори здоров’я, вбудовані в годинники, ювелірні вироби та одяг, які діагностують як гострі, так і хронічні захворювання, використовуються скрізь. Крім діагностики, ці монітори надають цілий ряд корективних рекомендацій і втручань», – також писав американець у своїй книжці.

Реальність. У чомусь Курцвейл дійсно мав рацію, якщо згадати розумні годинники, фітнес-браслети та інші гаджети, які слідкують за показниками здоров’я користувача. А от з тривалістю життя трохи промахнувся – за даними ООН на 2019 рік, середній показник для всього світу становить 72,3 роки.

Очікування. Також американський футурист був впевнений, що технічний прогрес зробить шалений стрибок вперед, і людство буде використовувати лінзи та окуляри із вбудованими в них тривимірними дисплеями, де зображення транслюється прямо у сітківку користувача. Щось на кшталт консолі в костюмі Залізної людини.

Реальність. Реальним інженерам і винахідникам, судячи з усього, до Тоні Старка ще далеко. А от ще одне припущення Курцвейла щодо того, що кожен наш крок буде відстежуватися, а соціальна та політична безпеки громадянина ігноруватися – цілком справдилося. Пам’ятайте, Великий Брат стежить за вами.

Рей Курцвейл

Очікування. Інші футуристи, наприклад, автор міжнародного бестселера «The Art of the Long View» Пітер Шварц і колишній головний редактор «Wired» Пітер Лейден, в своїй сумісній роботі «Довгий бум» писали, що Китай у 2020 році здійметься на вершину економіки. Станом на 2019 рік майже так і сталося, попереду стояли лише США. 

Реальність. Але наразі світова економічна ситуація, м’яко кажучи, в дупі, а Китай відновлюється після спалаху коронавірусу і цілком можливо, що зробить це першим і найбільш ефективно. 

Очікування. Також обидва Пітери були впевнені у тому, що людська нога нарешті ступить на Марс: «У 2020 році люди прибувають на Марс … Чотири астронавти приземляються та передають свої знімки… Експедиція – це спільні зусилля, підтримувані практично всіма країнами». 

Реальність. Ну, ви в курсі – не вдалося.

 

Design the world:
Дон Норман про відповідальність дизайнерів і краще майбутнє

АвторPlatfor.ma
12 Квітня 2019

Минулого тижня школа Projector влаштувала в Києві велику конференцію Krupa для UI- та UX-дизайнерів. Хедлайнером події став Дон Норман – один із піонерів human-centered design, автор культової книги «Дизайн звичних речей» і дослідник у сфері когнітивних наук. Platfor.ma записала найцікавіше з його виступу.

Приблизно 50 років тому Віктор Папанек написав книгу «Дизайн для реального світу». І перше речення книги було – «Немає професії шкідливішої за дизайн». Чому? Тому що дизайнери роблять речі, якими користуються у всьому світі. Наприклад, ми руйнуємо навколишнє середовище, щоб видобути рідкісні матеріали для виробництва смартфону. А потім викидаємо його через два роки і купуємо новий.

Я вирішив, що не збираюся більше займатися або писати про дизайн споживчих товарів із двох причин: по-перше, я сказав усе, що я маю сказати, по-друге, я не хочу продовжувати руйнувати навколишнє середовище. Тому я збираюся поглянути на такі важливі питання, як голод, освіта, здоров’я.

Людиноорієнтований дизайн має чотири основоположні принципи. І те, що мені в них подобається, – вони підходять майже до всього.

1. Зосереджуйтесь на людях. Це може бути очевидним для дизайнерів, але не для інженерів та інших професіоналів.

2Запитуйте «чому?» і шукайте головну причину проблеми. Коли вам кажуть вирішити проблему, питайте: чому це проблема? Коли вам відповідають, питайте: чому те, що ви сказали, є відповіддю? Дуже легко вирішити неправильну проблему, дуже легко лікувати симптоми, а не причину.

3. Все взаємопов’язане – думайте про всю систему. Ви можете оптимізувати маленький компонент, який є проблемним, але зробити гірше для цілої системи.

4. Змиріться з тим, що ви будете помилятися. Життя занадто складне і умови будуть змінюватись, тож завжди припускайте, що ви будете й далі спостерігати і змінювати. І перш ніж випустити продукт або послугу ви повинні протестувати їх, щоб вони працювали якнайкраще. Але навіть після випуску ви будете їх змінювати. Завжди є речі, які будуть неправильними.