Турботовірус:
як українці роблять добро під час карантину

АвторТетяна Капустинська
АвторМарія Фронощук
20 Березня 2020
добро допомога карантин коронавірус соціум

Останніми днями кожен із вас міг чути або навіть бачити, як люди ледь не б’ються за останній рулон туалетного паперу в супермаркеті. Такі випадки, авжеж, швидко впадають в око, але найцікавіше в них зовсім не це. Особливість у тому, що насправді такі випадки трапляються набагато рідше ніж може здаватися.

Події минулого свідчать, що коли довкола відбувається щось страшне – люди об’єднуються більше ніж будь-коли. Джаміл Закі, професор психології у Стенфордському університеті пояснює це простою істиною про те, що люди – тварини соціальні. Наша суперсила полягає у співпраці. Цю ідею підтримує і думка професора Юваля Ноя Харарі про те, що саме завдяки здатності до колаборації людство змогло розвинутися так успішно.

Тому не дивно, що коли стається щось погане, взаємодопомога – перше, до чого вдається людина. Під час війни або якихось природних катаклізмів люди як ніколи схильні жертвувати власним комфортом, здавати кров, ділитися їжею, жертвувати гроші, аби врятувати інших. Ми згуртовуємося заради взаємопорятунку, встановлюємо контакт.

На відміну від війни, революції чи потопу, в часи пандемії контакт – це перше, чого людям доводиться уникати. Щоб сповільнити поширення вірусу, доводиться самоізолюватися. Але бажання бути разом у складні часи нікуди не йде навіть з карантином. Воно виливається в чудові акти доброти та взаємодопомоги на відстані – справжній вірус турботи. Ба більше, сам факт карантину спрацьовує як обмеження, що тільки примножує людську креативність.

У цьому матеріалі ми зібрали безліч хороших справ, які всі ми можемо робити, щоб разом пережити епідемію та лишитись людьми. Нехай вони надихають вас на допомогу іншим і турботу про себе.

Допомагайте тим, хто не може вийти з дому або знаходиться в зоні ризику

Під час карантину бабусі та дідусі, які знаходяться у зоні ризику через коронавірус, люди з інвалідністю, а також хворі не мають навіть можливості сходити до аптеки або продуктового магазину. Ви можете допомогти їм у часи, коли без підтримки одне одного дуже складно. Наприклад, розмістіть у під’їзді оголошення зі своїми контактними даними про те, що ви готові сходити до магазину, пошти чи аптеки замість них – аби всі були здорові та ситі. Так у фб-групі Подоляночка з’явилася інформація про доставку «Добросусідська». Також можна прокачати свої творчі скіли та розробити власний креативний дизайн. Свій плакат допомоги створив і фонд «Життєлюб» – його може скачати та роздрукувати будь-хто за посиланням. Або ж напишіть з пропозицією в спільний сусідський чат, якщо він у вас є. Крім того, ви можете навчити їх магії онлайну – розповісти, як оплачувати комунальні послуги з дому або замовляти доставку продуктів.

Подзвоніть старшим родичам і поспілкуйтеся з ними

Подзвонити своїм родичам і поцікавитися їхніми справами – ніколи не буде зайвим, а коли родичі знаходяться у зоні ризику під час карантину, так це взагалі задача намба ван. Поспілкуйтеся в першу чергу зі своїми батьками, бабусями, дідусями, тітками та дядьками. Впевніться, що вони читають або дивляться тільки перевірені джерела інформації та дотримуються правил поведінки.

Можете навіть створити собі чек-лист:

– Дома сидять? Є.
– Руки 30 секунд миють? Є.
– Приміщення провітрюють? Є.
– Приймають якість підозрілі ліки? Є. Чекайте, що? Треба це виправити.

Запропонуйте свої послуги в соцмережах pro bono

Пам’ятаєте моторошні фільми про епідемії та страшні загрози планеті? Так-от там люди виживають, рятують світ, ще й бонуси якісь отримують тільки тоді, коли об’єднуються. Ми, звісно, не в кіно, але система дієва – допомагати одне одному хто чим може заради суспільного блага. Викладаєте англійську? На ваш урок вишикується віртуальна черга. Можете відремонтувати кран? Допоможіть тим, у кого він зламався. Професійно займаєтеся масажем? У нас всіх вже плечі болять від перенапруження. Майстерно вкручуєте лампочки? Хтось жити не може без ваших вмінь. Ось гарний приклад того, як це може працювати. А у фейсбуці вже створили сторінку «Україна на карантині», де люди з різних міст країни пропонують допомогу в різному вигляді.

Повісьте в будинку правила поведінки при коронавірусі

Здається, що всі й так вже в курсі, що робити, як довго мити та куди бігти. Але тільки «здається», насправді ж дезінформація поширюється зі скаженою швидкістю. Навіть один маленький плакатик у вашому під’їзді може подолати недостовірні дані в головах його мешканців. А це вже ого-го яка профілактика! Ось, наприклад, плакат від Центру громадського здоров’я, а цей – від МОЗ, а ці милі видри, які шепочуть правила віршами, – від нашої редакції.

Візьміть безпритульного кота або собаку на перетримку

Карантин має і свої плюси, адже у вас нарешті з’явився час на допомогу притулкам для тварин та можливість завести домашнього улюбленця, хоч і тимчасово. Поки ви весь час сидите вдома, візьміть на перетримку якогось пухнастика, оточіть його любов’ю та турботою, а також перевірте, наскільки ви готові до такої відповідальності. Такі послуги надає, наприклад, проєкт «Кото-Ярмарок», який зараз перейшов у онлайн-режим. Вони прямо до ваших дверей доставлять котика, який зовсім скоро буде сидіти у вас на колінцях та відволікати від віддаленої роботи.

Підтримайте українські проєкти, якщо давно це відкладали

 

Безліч крутих, корисних, навчальних і благодійних локальних проєктів зараз як ніколи потребують не тільки моральної, а й фінансової допомоги. Тому, якщо ви давно хотіли долучитися до створення чогось грандіозного в Україні або до великої доброї справи – саме час. Наприклад, ви можете:

– Оформити підписку на Adopt don`t stop – щомісяця з вашої картки будуть списуватися кошти для порятунку безпритульних тварин; 

– Допомогти пожертвами притулку для тварин Сіріус;

– Разово допомогти фонду Таблеточки або підписатися на щомісячну допомогу;

– Якщо ви не визначилися, кому хочете допомогти, інвестуйте в Українську біржу благодійності, ваші кошти обов’язково підуть тим, кому потрібніше;

– Здати кров як донор в Охматдиті (але тільки якщо почуваєтеся добре, не маєте жодних симптомів коронавірусу та дотримуєтеся правил поведінки);

– Стати патроном українських творців контенту – LiRoom, Radio Podil, Vertigo, Телебачення Торонто, Geek Journal чи художника Олександра Грехова;

– Підтримати проєкти, які сподобалися, на Спільнокошті.

Підвозьте сусідів на роботу чи куди їм треба, якщо у вас є машина

 

На жаль, за деяких обставин не всі можуть дотримуватися карантинного режиму та сидіти вдома. Когось досі не відпустили з роботи, хтось хоче навідати родичів, а комусь треба у лікарню або в магазин. Якщо ви щасливий володар автомобіля та великого доброго серця – не мовчіть ані про перше, ані про друге. Запропонуйте своїм сусідам допомогу – можете розмістити роздруковане оголошення щодо цього в під’їзді або написати у спільний чат, якщо він у вас є. Якщо ви, звісно, не живете у 30-поверховому будинку.

Постіть не тільки погані, а й хороші новини

Важливо залишати здоровий глузд і не панікувати при кожній новині про новий випадок захворювання на коронавірус. Світ, на щастя, не спіткав Апокаліпсис, а хороше ніколи не закінчується там, де починається погане. Тож пропонуємо поширювати та пропагувати новини, що надихають, позитивний настрій, критичне мислення та, звісно, добрі справи.

Підтримайте бізнеси, які любите

Допомога бізнесам, багато з яких наразі призупинили свою роботу, може здатися занадто незначною, але якщо всі докладуть зусиль – після карантину ми знову зможемо ходити в рідні серцю (та шлунку) заклади і танцювати на найзапальніших вечірках. Завдання для рівня «новачок» – написати теплі слова підтримки улюбленим бізнесам. «Впевнений користувач» крім цього може ще й залишити позитивний відгук на їхніх сторінках у фейсбуці або у Google. А от «палкий прихильник» зобов’язаний ще й доставочку їжі чи книжок замовити.

Мустафа Найєм, наприклад, підтримує Veterano Pizza та їхній сервіс. А ви можете розглянути ще такі варіанти:

Зробіть домашній антисептик і роздавайте його близьким/друзям/сусідам

«Паніка! Паніка! Паніка! Нумо лити антисептик на все своє тіло кожні 10 хвилин!», – можливо, сталося саме це, ми не знаємо. Але факт того, що антисептик наразі не знайти ані в аптеці, ані в будь-якому магазині – незаперечний. Однак люди – істоти вкрай розумні та придумали, як зробити необхідний у ці часи засіб у домашніх умовах. ВООЗ, наприклад, рекомендує змішати етиловий спирт (833 мл), перекис водню (42 мл), гліцерин (15 мл) та воду (стільки, скільки потрібно для бажаної вами консистенції). Звісно, всі накинулися на таку можливість, і тепер навіть перші три компоненти знайти дуже важко.

Наша редакція випробувала альтернативні рецепти: 

Рецепт №1. Якщо вам пощасливилося знайти спирт 

Спирт – 50 мл
Гель алое вера – 30 мл
Ефірна олія чайного дерева – 5 крапель

Всі компоненти ретельно розмішати. Такий антисептик буде не занадто рідкий і матиме виражений аромат ефірної олії. Чайне дерево, до речі, від природи має потужні антисептичні та знезаражувальні властивості.

Рецепт №2. Якщо спирт у дефіциті

Горілка – 50 мл
Хлоргексидин від 0,05% – 5 мл
Вода – 10 мл
Гель алое вера – 10 мл
Ефірна олія лаванди – 5 крапель

Всі компоненти ретельно розмішати та дати їм настоятися. Цей антисептик буде рідким, тому для нього підійде флакон з розприскувачем. Лаванда в цьому рецепті виконує роль натурального антибактеріального та противірусного засобу.

Але нагадаємо, що жоден антисептик не замінить якісного, щонайменше 30-ти секундного, миття рук із милом.

Діліться своїми знаннями

Ви, напевне, вже чули, що деякі креативні школи, бізнес та освітні проєкти роблять свої до того платні курси безкоштовними на час карантину. Ви можете зробити те саме на особистісному рівні, якщо володієте якимись особливими знаннями, навичками, порадами тощо. Зніміть відеоблог, напишіть крутий пост, проведіть онлайн-лекцію, створіть презентацію – розкажіть своїм підписникам те, що допоможе їм відволіктися та отримати корисний профіт.

Юлія Бевзенко, наприклад, безкоштовно розповідає у прямому ефірі про Київ дітям. 

Андрій Федорів відкрив для безкоштовного вивчення свій курс «Папа Бренду».

Тут 300 безкоштовних онлайн-курсів від провідних університетів світу англійською мовою. 

Баварська опера надає безкоштовний доступ до своїх спектаклів.

Видавництво «Наш формат» відкрило доступ до 10 електронних книжок — від «Чорного лебедя» Насіма Талеба до «Витонченого мистецтва забивати на все» Марка Менсона.

Музиканти в усьому світі дають безкоштовні онлайн-концерти у своїх соцмережах — тут і Сергій Бабкін, і Coldplay, і Джон Ледженд. Також заплановані читання Сергія Жадана, Ірени Карпи, Любка Дереша (розклад шукайте тут) та концерт-трансляція Джамали (24 березня о 19.00 в Instagram).

Підтримайте флешмоб #язалишаюсьвдома

Парадоксально, але під час карантину одна з найважливіших та найбільш дієвих добрих справ, які ви можете зробити для інших – це залишитися вдома. Не даючи вірусу поширюватися швидко, ви рятуєте не лише себе, а й тих, хто може постраждати від нього набагато більше.

ФОТОГРАФІЇ: 1, 2, 3, 4
 
Найцiкавiше на сайтi

Вірусний контент: Українка з Шанхаю відповідає на ваші запитання про карантин

АвторPlatfor.ma
18 Березня 2020

Коронавірус й далі шириться планетою. Але ми вирішили подивитися, як ситуація зараз виглядає там, де все почалося. Та задача це непроста, тож ми звернулися до вас за допомогою. Ось тут ми опублікували пост, де просили вас написати запитання, які ми потім передали українці з Шанхаю. А вона люб’язно на них відповіла, сидячи на карантині. Тож ось інтерв’ю, яке ми зробили разом із вами. Дякуємо за допомогу, зберігаємо спокій і читаємо, як зараз виглядає країна–джерело інфекції.

Валерія Бондар – українка, яка наразі живе в Шанхаї

– Як у самому Китаї ставляться до того, що саме їхня країна дала старт хворобі й пандемії?

– Чесно кажучи, не бачу, щоб на цьому якось загострювали увагу. Навмисне або ні, китайці наразі замислюються не над тим, хто винен, а над тим, що з цим робити. У своїй більшості, вони досить патріотично налаштоване суспільство. Волонтерський рух та благодійні пожертви набули справді масового характеру під час епідемії: у соцмережах поширювали хештег #武汉加油 (#Ухань, ми з тобою!), а більшість моїх знайомих та друзів змінили аватарки на свої фото у захисній масці. І хоча, можливо, все це здається дрібницями на фоні масштабу проблеми, але ці дрібниці формують соціальну свідомість і згуртовують населення.

На мою особисту думку, зараз не час для расизму та тикання пальцями. Вже у XXI столітті людство пройшло через свинячий грип, який розпочався у США, та африканську Еболу. Це могло трапитися в будь-якій країні світу, і передбачити, звідки надійде наступна загроза – неможливо. А от прийняти належні міри підготовки до подібних надзвичайних ситуацій – обов’язок будь-якої держави перед своїми громадянами.

– Чи пам’ятаєш ти, коли вперше почула повідомлення про коронавірус? Як змінювалося ставлення до нього в суспільстві?

– Так, я була у відрядженні до Гонконгу на початку січня, і мої місцеві колеги вже носили маски. Тобто там інформація про загрозу була з кінця грудня (саме коли перший випадок і зафіксували), хоча на материковому Китаї це все ще замовчували (власне, на початку січня заарештували перших лікарів з Ухані за «поширення неправдивих чуток про новий вірус», а в середині лютого один з цих самих лікарів помер від ускладнень, спричинених коронавірусом). Це і був, напевне, найбільший «прокол» уряду президента Сі, який згодом викликав неабияке обурення у соцмережах. Китайці називали рішення про замовчування «Чорнобилем XXI століття».

Одним із ключових факторів швидкого поширення вірусу було те, що його не зупинили до початку передноворічної міграції (китайский Новий рік – 25 січня 2020, масова міграція зазвичай починається за два тижні). Впевнена, якщо про це заговорили би ще в січні, епідемія не набула би такого масштабу. Офіційно про вірус почали повідомляти за кілька днів до нового року, і 24 січня, коли я саме вирушала у новорічну відпустку, в аеропорту Шанхая 90% відлітаючих вже були у масках.

Соцпакет: 11 наших текстів про настільки суспільно важливе, що вам точно треба їх прочитати

АвторЮрій Марченко
9 Січня 2020

Platfor.ma – це видання, яке підтримує позитивні зміни в країні та світі. Тож весь рік ми писали про важливі соціальні проекти й різноманітні актуальні проблеми та способи їх вирішити. У цій підбірці–соціальному пакеті ми зібрали дванадцять таких матеріалів, які нам здалися найбільш важливими: про благодійність, зоозахист, критичне мислення та екологію. Ми вважаємо, що їх варто прочитати усім, щоб дізнатися:

Донорство все активніше стає не якимось соціальним героїзмом, а нормою. Жертвувати кров – це нормально і не страшно. Особливо якщо жертвувати її за допомогою соціальної ініціативи «Середи в Охматдиті». Всередині – історія про те, як небайдужі люди об’єдналися навколо ідеї допомоги тим, хто цього потребує. А ще підказки, як стати донором, чого боятися і чим потім пишатися. Ну і єдине прохання від волонтерів: спробуйте хоча би раз. Навіть якщо не станете систематичним донором, ваша кров може врятувати чиєсь життя. А зараз задумайтеся: як часто ви рятуєте життя, просто витративши трохи часу на дорогу і віддавши частинку себе, яка повністю відновиться вже за місяць?

 

І все буде добре: головні тренди благодійності, які варто знати всім

АвторМарія Артеменко
18 Грудня 2018

Грудень – місяць підсумків та спроб пророкувати майбутнє. Для некомерційного сектору в Україні 2018 рік був дуже плідним: українці вперше долучилися та успішно провели Всеукраїнський день добрих справ, вперше організували Форум фандрейзингу та вперше отримали можливість відправляти благодійні SMS. Робити добрі справи стало модно, а вчені ще й довели, що це корисно для здоров’я – додає років п’ять життя. Що далі? Український ідеолог світового благодійного руху Giving Tuesday Марія Артеменко сформулювала для Platfor.ma добірку благодійних трендів.

Персоналізація та автоматизація

Бізнес давно використовує автоматизований та персоналізований маркетинг – кожен з нас бачить релевантну рекламу, що спирається на наш попередній досвід, звички та уподобання. Некомерційний сектор більше не пасе задніх і також починає використовувати персоналізацію. Всім очевидно, що люди мають різні можливості, але це не привід позбавляти когось шансу зробити добру справу. Зовсім навпаки – це привід налагодити індивідуальну роботу з кожним добродієм, сформувати підходящий шлях користувача (user path) та ефективніше вирішувати соціальні проблеми. До речі, цей тренд також актуальний для підприємців – в світі вже існують успішні приклади програмного забезпечення для персоналізованого фандрейзингу, тож мусимо підхоплювати та локалізувати гарні ідеї.

Сторітелінг, жодної жалості та фідбек

Часи, коли можна було жалібно попросити про допомогу і отримати її, давно минули. По-перше, цей метод в усіх асоціюється з шахраями, а по-друге – жалість принижує. Кожна людина в певний момент життя потребує допомоги і це нормально . Так само ми всі допомагаємо просто через те, що можемо тим, кому можемо. Тут немає нічого незвичайного – це просто людські стосунки. Коли необхідно зібрати кошти на добру справу, потрібна гарна історія та фідбек – свідчення того, що інвестиція була не даремною. Людині важливо пояснити, що її внесок був вагомим, що без цього нічого б не вийшло. Бо так воно і є.

Чому аби поселити всіх бездомних Києва, потрібен Емпайр Стейт Білдінг, і чому він все одно стоятиме порожній?

Прихід холодів щосезонно супроводжується переїздом бездомних Києва з околиць міста до теплих центральних станцій метро. Традиційно, це і тільки це змушує більшість киян взагалі згадати про проблему бездомності та задуматись, чому справи такі, а не інакші. Пропоную розбиратися з усім по порядку. Почнемо з питання у заголовці №1. Тим паче, відповісти на нього значно легше.

Офіційної статистики щодо кількості бездомних у Києві немає. Точніше, вона є, але покладатися на неї не можна з таких причин: вона базується на кількості бездомних, що звернулися по допомогу чи стали на облік для отримання соціальної допомоги або послуг. А це, за різними оцінками, навряд сильно більше однієї десятої від реальної кількості.

Добре, нічого, йдемо до експертів. На думку Ольги Макар, керівниці ГО «Молодь за мир», станом на листопад 2019 року вулиці Києва налічують приблизно 10 тисяч бездомних людей. Ось і перша цифра! Далі озброюємось житловим кодексом України. Конкретніше – його 47 статтею, за якою житлова площа має видаватись із розрахунком 13,56 квадратних метрів на одну особу. Множимо перше на друге (можна навіть перевірити, порахувавши у стовпчик) і отримуємо 135 тисяч квадратних метрів житлової площі, необхідної для того, аби кожен бездомний столиці мав свою особисту коморку. 

Гуглимо житлові площі найбільших хмарочосів світу, підбираємо кандидата за площею приміщень всередині й вуаля – у нас є переможець (так, загальна площа приміщень Емпайру вказана як більша за 200 тисяч, але це з урахуванням паркінгів і коридорів, та коли ми вже так заморочились, не будуть же наші бездомні ночувати у гаражі). А ще, погодьтесь, на панорамі Києва це виглядатиме досить ефектно. Особливо, якщо брати до уваги, що вежа населена бездомними, бодай тепер колишніми. Чи все ж таки не населена?

Свій маленький хмарочосик соціальної допомоги у Києві вже є. Він знаходиться на вулиці Суздальскій і вміщує до 150 людей одночасно. Вартість однієї ночі – 10 грн, а покинути приміщення треба до 8 ранку. Звичайно, це катастрофічно мало, порівняно із загальною кількістю бездомних, але парадокс у тому, що будівля майже ніколи не заповнена більш як на 80%. Тут і прийшов час шукати відповідь на питання заголовку №2.

Бездомні – група населення, до якої склалося чи не найбільш упереджене ставлення з узагалі можливих. Зовнішній вигляд та недотримання особистої гігієни (хоча це пояснюється якраз відсутністю доступу до благ, що дозволяють за собою слідкувати); схильність до вживання алкоголю (хоча більшість починає пити після того, як стає бездомним, аби затьмарити беззмістовні будні або елементарно зігрітись); думка, що бездомність – особистий вибір (тут, можливо, ноги ростуть з американських фільмів або з радянського лозунгу «Бомж – высшая форма эгоизма», хоча здебільшого на вулицях опиняються жертви махінацій із нерухомістю); наявність до 1998 року закону, що позбавляв реєстрації ув’язнених після 6 місяців у колоніях і автоматично залишав більшість людей, які повернулися з місць позбавлення волі, без житла (а отже жива і думка, що більшість бездомних – колишні «зеки»). І це невелика частина чудово відомих вам стереотипів, які призвели до вищої форми несприйняття даної групи більшістю – тотального ігнорування з рідкими проявами агресії, коли треба прибрати бездомного зі сходів свого готелю-ресторану. І за десятки років вони до такого ставлення звикли. 

Фото: facebook.com/pomogi.bezdomnomu/
Фото: facebook.com/pomogi.bezdomnomu/
Фото: facebook.com/pomogi.bezdomnomu/
Фото: facebook.com/pomogi.bezdomnomu/
Фото: facebook.com/pomogi.bezdomnomu/
Фото: facebook.com/pomogi.bezdomnomu/
Фото: facebook.com/pomogi.bezdomnomu/