Спать мейнстримом: как сон стал таким крутым и почему его стоит разделить на два

АвторМарія Стрельцова
16 Березня 2018
здоров'я знання

16 марта весь мир просыпается в Международный день сна. В честь этого Platfor.ma разобралась, из-за чего наши предки спали дважды, как мы можем контролировать наши кошмары, а также кто любит спать голышом.

 

Надвое сказала

В древности со сном обращались совсем иначе, чем сейчас. Если иногда вы не можете заснуть глубокой ночью, не спешите переживать — это вовсе не обязательно из-за расстройства сна.

Оказывается, наши предки спали ночью дважды, прерываясь на временное бодрствование. В начале 2000-х историк Роджер Экирч опубликовал книгу «В конце дня: ночь в прошлом» («At Day’s Close: Night in Times Past»), где на основе более 500 источников – от медицинских книг до «Одиссеи» Гомера – исследовал такую удивительную для нынешних времен штуку, как сегментированный сон.

Считается, что в древние времена первый период отдыха составлял до четырех часов, а после пары часов бодрствования человек досыпал оставшиеся 4-5 часов. При этом наиболее продуктивными оказывалось именно это время в перерыве, когда человек был отдохнувшим и бодрым. Такой промежуток люди использовали для чтения, молитвы, секса и других не менее судьбоносных вещей.

В своей книге Роджер Экирч пришел к выводу, что привычка сегментированного сна стала исчезать в начале 17 столетия из-за появления уличного и внутреннего освещения. К 20 веку сегментированный сон окончательно перестал быть общественной нормой.

В конце 90-х ученый Томас Уэр провел эксперимент, чтобы проследить, как наш организм зависит от окружающих факторов. В течение месяца группа людей проводила в темноте по 14 часов вместо привычных восьми. Привыкнув к таким условиям, люди стали просыпаться после первых двух часов сна, а далее засыпали снова на оставшиеся четыре часа. Это исследование показало, что сегментированный сон — процесс, видимо, биологический.

Кроме того, те, кто практикуют сегментированный сон, бодрствуют на 40 дней в году больше – и получают множество дополнительного времени для работы и отдыха.

К слову, о работе. В своей книге «24/7: Поздний капитализм и конец света» Джонатан Крери рассматривает, как становление капитализма изменило восприятие времени, а вместе с ним и отношение к сну. По его словам, с развитием торговой промышленности человек начал воспринимать время механически, забывая отделять рабочее от нерабочего времени: «Время для отдыха и регенерации в современную эпоху капитализма превратилось попросту в слишком дорогое удовольствие». Во многом именно из-за этого все больше людей жалуются на расстройство сна, ночные кошмары и утреннюю усталость.

Если, сокращая привычный ритм сна, вы все равно чувствуете усталость, значит, такой режим попросту не для вас. В этом случае поможет эффективное использование часов бодрствования. Есть, например, гипотезы, что лучше спать помогает спорт. Кроме того, для здорового сна регулярно проветривайте комнату вечером, исключите все источники шума, скажем, тиканье часов и – по возможности – сопение партнера.

 

Спи на здоровье

Теория восстановления утверждает, что в фазе медленного сна человек может восстановить физиологические функции, а в фазе быстрого — умственные. То есть за время бодрствования человек теряет энергию, которую впоследствии возобновляет сон.

Впрочем, есть и другие версии. Брюс Мандер, нейролог из лаборатории сна и нейровизуализации Калифорнийского университета в Беркли, считает, что эта теория все слишком упрощает. По его мнению, влияние сна на метаболизм настолько минимально, что это не может быть его единственной функцией. Гораздо большее значение для ученого играет способность мозга «выносить мусор» во время сна. По его мнению, в течение всего дня мозг записывает большое количество информации, которую он и перерабатывает в ночное время. Хранение всех накопленных данных требует больших энергетических затрат, поэтому, очищаясь, мозг сохраняет необходимую энергию.

Исследование «Сон активизирует метаболизм в мозге взрослого человека», опубликованное в 2013 году, доказало, что сон действительно очищает мозг от накопленных нейротоксических отходов. Эта функция позволяет интеллекту работать продуктивнее, в то время как нарушение сна влияет на возможность запоминать и воспроизводить информацию и, среди прочего, способствует развитию болезни Альцгеймера.

В целом у этой версии действительно мощные сторонники. Один из первооткрывателей ДНК и Нобелевский лауреат Фрэнсис Крик также связывал сновидения с помощью мозгу отсеять ненужную информацию.

 

Иностранные сны

Одной из самых популярных традиций сна считается сиеста — послеобеденный сон в странах с жарким климатом. Историки полагают, что в давние времена дневной перерыв являлся физической необходимостью для земледельцев, которые восстанавливали силы в наиболее жаркий период дня. Сегодня же люди в Италии, Греции и Испании продолжают традицию, просто отдыхая посреди буднего дня.

Японцы тоже славятся своей практикой короткого дневного сна — инэмури. Только, в отличие от тех же испанцев, засыпают они прямо на работе, в общественном транспорте или кафе. Многие японцы говорят, что им лучше спится в компании, чем в одиночку. Эта традиция уходит корнями в недалекое прошлое: в 60-х в Японии случился экономический подъем, что позволило людям больше зарабатывать, но при этом пришлось жертвовать сном. С тех пор инэмури означает, что ты много работаешь, а значит — можешь позволить себе вздремнуть в течение рабочего дня.

Американский журнал Time рассказывает, что аргентинцы, в отличие от других культур, часто укладывают детей в кровать поздней ночью. Так, ужинают в стране не ранее 9 вечера, младшие же бодрствуют еще минимум час – а во время праздников еще дольше.

Еще одно интересное исследование провел Национальный фонд сна США в 2013 году. Согласно опросу, британцы чаще остальных спят без какой-либо одежды. Более 30% жителей Соединенного Королевства предпочитают спать голышом. За ними следуют канадцы с 14% и американцы с 12%.

В то же время американцы чаще остальных спят со своими питомцами – так поступают около 71% американцев с домашними животными. Несмотря на то, что такая привычка часто нарушает сон хозяина, некоторые утверждают, что питомец в кровати дает им ощущение тепла и счастья.

 

Глубоко и быстро

Существуют две фазы сна — глубокий и быстрый. Во время последней фазы активность мозга повышается, движение глазных яблок ускоряется, и мы видим сновидения. Они, к слову, выполняют очень важную роль. Сны помогают обучению, перенося информацию из краткосрочной в долговременную память. Также именно эти образы являются своеобразной эмоциональной разрядкой, формой психотерапии, восстанавливая организм после стрессового рабочего дня. Сон пробуждает подсознательные желания, объединяя накопленный опыт прошлого и настоящего. При этом во время сна наш мозг продолжает активно работать, реагируя на биохимические изменения и электрические импульсы в течение отдыха.

Интересно, что кто-то, просыпаясь, помнит, что видел во сне, а кто-то наоборот — с трудом припоминает хотя бы отрывок. Ирландский психолог Джо Грифин считает, что забывать сновидения — эволюционно необходимо. По его мнению, пещерный человек просто не смог бы выжить, помня, как он упал с обрыва, спасаясь от льва – для того разума подобное было слишком мощным испытанием.

Мы привыкли хранить свои воспоминания хронологически, линейно. Сны же — хаотически появляющиеся события, которые устанавливают неожиданные связи между памятью и эмоциональными связями.

На наши сны влияют мысли, с которыми мы засыпаем. Если мы ложимся в кровать с чувством беспокойства, то, скорее всего, нам приснятся кошмары. В некоторых страшных снах, кстати, проявляется та самая функция подсознательной информации. Хранясь в мозге человека, она может предупреждать об опасностях и неприятностях, на которые мы не обращаем внимания в повседневной жизни, считает психолог из Гарвардского университета Дейрдре Баррет. Если кошмары постоянны, то человек, считает психолог, может во время бодрствования придумать свой финал сну. Есть шанс, что после этого кошмар поменяет свой исход.

Подытоживая: сон – это важно. Ко всему прочему плохой сон еще и способствует набору веса. Нездоровый влияет не только на нашу мотивацию к активному образу жизни, но и на грелин — гормон голода, поскольку лишение сна повышает уровень гормона, стимулируя аппетит.

Поэтому спокойной ночи.

Найцiкавiше на сайтi

Геній генів: як наука навчилась творити суперлюдей і чому це лякає саму науку

CRISPR Cas9 — це складна назва простої та дешевої технології редагування геному, яка кардинально змінила можливості молекулярної біології. Ця система дозволила вченим серйозно говорити про перемогу над раком, ВІЛ та вірусом Зіка, спадковими генетичними захворюваннями та малярією. Завдяки CRISPR Cas9 можна здійснити аграрну революцію або «запрограмувати» собі ідеальну дитину. Фактично ця технологія кинула людству виклик на наукових, етичних, соціальних та політичних фронтах. Platfor.ma спробувала розібратися, чого в ній більше: корисного чи небезпечного.

Ланцюг ДНК — як намисто, де структурні елементи, нуклеотиди, зібрані в унікальній послідовності. Це намисто пасує саме вам і визначає ваше життя. Коли в послідовності всі намистини складені правильно, організм працює добре. Але коли туди втручаються віруси або мутації, гармонійна послідовність руйнується і людина хворіє. Вчені з’ясували, що організмові боротися з вірусами допомагає dream-team: CRISPR та білки Cas9. Ці круті хлопці в парі можуть «вирізати» з геному частинки вірусу, зупинивши зовнішнє вторгнення в клітину.

CRISPR — це імунна система багатьох одноклітинних, яка рятує мікроорганізми від вірусів. Розшифровується як Clustered Regularly Interspaced Short Palindromic Repeats (короткі паліндромні повтори, регулярно розташовані групами). Це необхідно знати, тому що між повторами містяться важливі частини — спейсери (проміжки). Вони несуть інформацію про чужорідні елементи, які колись проникали в клітину або в її пращурів.

Тобто CRISPR — це такий собі колекціонер, в якого є знімки усіх вторгнень в клітину. Він також турбується про оновлення своєї колекції. А Cas9 — це вже справжній ювелір, який за допомогою знімків вишукує на 100% ідентичні послідовності та вирізає їх із ланцюга ДНК. Потім ланцюг відновлюється і заповнюється правильними комбінаціями нуклеотидів.

Емануель Шарпентьє

У 2012-му науковці Емануель Шарпентьє та Дженіфер Дудна запропонували самостійно програмувати РНК для колекції, щоб Cas9 впізнавав і видаляв саме ті ділянки гену, які потрібно науковцям. Приблизно тоді ж інші дослідники встановили, що така технологія може спрацювати не лише в бактеріях, а й у людському організмі. Коли ж стало відомо, що цей відносно недорогий та ефективний спосіб редагування геному дійсно працює, учені по всьому світові розпочали найрізноманітніші дослідження.

У своєму роді: як знайти власних пращурів і що зараз з генеалогією в Україні

АвторЯна Зелена
29 Березня 2017

Українці все частіше займаються дослідженням свого родинного дерева. За даними Держархівслужби України, минулого року більше 6 тис. користувачів зверталися до генеалогічної інформації, а самі працівники архівів підготували понад 3 тис. досліджень роду. Що це – дань моді, відкриття доступу до архівів чи зацікавлення власним походженням? Platfor.ma розбиралась, де шукати власних пращурів, як у цьому допомагають технології, та скільки заробляють спеціальні генеалогічні компанії.

Пращур сучасної генеалогії жив ще у Стародавній Греції. У V ст. до н.е. Геродот в «Історії» описав генеалогічні легенди скіфів, і, в принципі, звідти ДНК цієї науки і прослідковується. Справді ретельно родинні зв’язки почали фіксувати у Європі при зародженні феодалізму – тоді підтвердження генеалогічних контактів вимагали при успадкуванні батьківських земель. А вже на початку XX ст. в Російській імперії з’явилися спеціальні установи, в яких проблеми генеалогії вивчали професійно.

В Україні «родинна наука» росте досить стрімко, але у країнах Заходу вона все ж більш розвинута. В першу чергу про це свідчить кількість доступних онлайн архівних даних. «У західному світі багато документів оцифровано та викладено онлайн, тому дослідити свій родовід легше і швидше, – пояснює директор Центру вивчення генеалогії ”Пращур” Віктор Долецький. – Якщо ви увімкнете телевізор у Канаді та США і поклацаєте канали, то обов’язково натрапите на якусь генеалогічну програму».

В Україні охочих оцифровувати архівні документи не так вже й багато. Але у травні 2017 року планується важлива подія: відкриють доступ до онлайн-бази даних www.pra.in.ua. Тут розмістять інформацію про українців, народжених у період 1650-1920 років. Наразі база вже нараховує 2,3 млн осіб і до кінця року її планують поповнити до 3 млн. «Мета проекту – створити велику безкоштовну базу даних, що включає прізвища, імена та місце проживання людей, народжених на території України у цей період, – розказав Platfor.ma керівник проекту Ігор Гошовський. – Ініціатива фінансується моїми власними коштами, а також через систему збору пожертв на сайті».

До запуску онлайн-бази даних Ігор Гошовський створював власне генеалогічне дерево. Зараз його родовід включно з усіма бічними гілками налічує близько 2 тис. осіб. Однією із найцінніших знахідок Ігор вважає фотокопію грамоти Короля Ягайла від 1393 року. У ній монарх подарував пращуру Ігора – Михайлові – земельну ділянку. Також при ретельному дослідженні родинного дерева Ігор Гошовський знайшов спільне із відомими письменниками. «Є дуже далекі зв’язки з Булгаковим та Руданським. А поет Олекса Стефанович був троюрідним братом мого прадіда, – каже Ігор Гошовський. – Якщо брати ще глибше, то рід Гошовських на Галичині у XVI-XVII ст. мав яскравих представників. Зокрема, це останній православний єпископ Перемиської єпархії Юрій».

Перш ніж самому шукати пращурів, треба зробити одну важливу річ: подумати. У Київському генеалогічному товаристві «Родослов» зазначають, що дослідження обов’язково треба починати з роздумів над його метою. Справа в тому, що ця робота забирає не один місяць, а, буває, що й роки. Що повніше ви хочете дізнатись про своє походження, то довше над цим працюватимете. Це хобі потребує чіткої мотивації. «Дослідження дійсно варто почати з невеликої медитації на тему: “Навіщо я це роблю і який результат хочу отримати?” – розповідає керівник “Родослову” Микита Ковальчук. –  Історичний пошук стає важче, йдучи вглиб віків, даних все менше, і доводиться опрацьовувати все більше джерел, щоб знайти хоч якісь крихти інформації».

Эко самое: как манипулируют тягой к здоровой еде и где ее все-таки найти

«Ты – это то, что ты ешь», – сказал как-то Гиппократ. Тогда люди еще ничего не знали о чудо-смузи и пользе водоросли спирулина. По инициативе Magic Garden мы решили разобраться, как же жителям большого города можно обеспечить себя здоровой и полезной едой. Чем экологическая еда отличается от органической, почему лучше покупать в супермаркетах, а не на рынках, а также где и как выбирать фрукты и овощи, так, чтобы протянуть еще хотя бы лет десять? На вопросы Platfor.ma отвечала эксперт по развитию органического рынка в Украине Татьяна Ситник.

Органическая еда – это сертифицированная сельскохозяйственная продукция, выращенная или изготовленная по определенным правилам. В каждой стране эти правила отличаются, но фундамент везде примерно одинаковый –   нельзя использовать минеральные удобрения, синтетические пестициды, ГМО, антибиотики в целях профилактики, а также гормоны, консерванты, красители, усилители вкуса и ароматизаторы. Проще говоря, органическая еда – это пища, по чистоте и экологичности производства максимально похожая на ту, что ели наши предки, а органическое фермерство – просто уважительное отношение к природе при производстве продуктов питания.

По данным Федерации органического движения Украины, сегодня в нашей стране под органическое производство отведено около 1% сельскохозяйственных земель. При этом 95% органического сырья, полученного на них, уходит на экспорт. Нам остаются только крохи из той здоровой еды, которую мы же и производим. Нельзя винить фермеров за это – сегодня в Украине этой деятельностью выгодно заниматься именно для продажи за границу.

Однако здоровый образ жизни и забота о себе становятся, наконец, важной частью жизни украинцев. Они готовы заниматься спортом и ответственно относиться к своему питанию. Эта потребность становится наконец базовой и растет невероятными темпами. И даже намного быстрее, чем адаптируется рынок продуктов питания, поэтому спрос на здоровую еду сегодня стал больше, чем предложение. В связи с этим некоторые производители начинают спекулировать на тяге к здоровой жизни, лепят где ни попадя наклейки «Эко» и «Органик», а люди, в силу своей неосведомленности, это покупают. Доверчивость – наш порок.

Читайте этикетки и, пожалуйста, запомните вот этот знак. Это – евролисток. Маркировка, которая свидетельствует, что продукт прошел проверку, является органическим и отвечает стандартам Европейского союза об органическом производстве. Этому знаку можно и нужно доверять, ищите его на упаковках.

 

Звіра надія і любов: як тварини вчаться говорити з людьми і доводять свій розум

На початку серпня в зоопарку Атланти у віці 39 років помер орангутан Чантек. Він прославився тим, що вивчив мову жестів і мав цілий ряд інших інтелектуальних здібностей. Чантек ходив до коледжу і любив бургери, а його ім’ям назвали проект, що ставить за мету узаконити існування особистості у всіх людиноподібних мавп. Platfor.ma розповідає історію мавпи, яка вміла спілкуватися, і з’ясовує, чи готове людство поділитися частиною прав зі співмешканцями.

Чантек народився у 1977 році в дослідницькому центрі в США. Перші дев’ять років життя він провів у Теннессі з антропологом Лін Майлз. Лін досліджувала  навчання мавп мові – дуже поширений експеримент в Америці впродовж ХХ століття. За цей час орангутан усвідомив необхідність прибирати за собою в кімнаті, навчився використовувати і комбінувати підручні засоби у повсякденні, а також запам’ятав дорогу з кампусу до найближчої закусочної, яку міг навіть показати водієві. Однак найголовнішим його досягненням стало оволодіння американською мовою жестів – Чантек мав словник у 150 символів, – а також розуміння розмовної англійської. Відтепер у світі лишилось тільки дві мавпи, що користуються людськими жестами: горила Коко і шимпанзе Уошо.

Чантек навіть відвідував заняття у місцевому університеті (про це зняли документальний фільм від Animal Planet та PBS: «Мавпа, що ходила до коледжу») та був улюбленцем академічної спільноти. Однак врешті адміністрація, яка побоювалася інцидентів і можливих судових позовів, наполягла, щоб вже дорослого Чантека відправили назад до зоопарку. Наступні 11 років він провів у тісній клітині, де страждав від депресії і зайвої ваги.

Одного разу колишні друзі-науковці завітали до нього. Чантек дуже розхвилювався, жестами показав ключі від автівки і попросив забрати його додому. Врешті в 1997 році зоопарк Атланти запропонував для розумного орангутана зону природного проживання, де він і залишився до кінця життя.

Чантек – гібрид двох єдиних існуючих на планеті видів орангутанів: борнейського і суматранського, а з місцевих мов його ім’я перекладається як «прекрасний». Це дуже розумні тварини, яким зараз загрожує зникнення. Разом з шимпанзе і горилами вони належать до родини гомінідів – де також є люди і наші викопні предки. Орангутанів, шимпанзе і горил відносять до людиноподібних мавп – тварин настільки фізіологічно і розумово близьких до людей, що деякі вчені домагаються визнання в них особисті і надання розширених прав.

Так, наприклад, у 1983 році була написана книга «Розум мавпи», автори якої, Девід та Анна Премаки, стверджували, що людиноподібних мавп можливо навчити мові. Вони писали: «Ми знаємо, що той, хто розуміє мовлення, повинен знати мову, навіть якщо він або вона не здатні відтворити її самостійно».

В 50-х роках ХХ століття проводився експеримент з шимпанзе Вікі, де її розумові здібності порівнювалися з дитячими. За рівнем логіки вона цілком могла конкурувати з дітьми – людиноподібні мавпи користуються метафорами та вміють узагальнювати, використовуючи знайомі слова для описання нових: «запальничка – це пляшка і сірник». Але мовлення при цьому стало нездоланною перешкодою: вважається, що на заваді стоїть будова голосового апарату та можлива відсутність у мозку певних структур, пов’язаних з вимовою.

Натомість шимпанзе довели свою здатність до повноцінного спілкування, успішно освоївши мови жестів, символів та лексиграм – несхожих на позначувані предмети умовних знаків, які вигадали спеціально для навчання людиноподібних мавп. В більшості випадках вони могли переносити властивості символів на схожі предмети: наприклад, якщо синій трикутник позначав червоне яблуко, то шимпанзе могли використати цей символ для позначення вишні, яка здавалася їм схожою.