Українська комедія Антоніо Лукіча «Мої думки тихі» протягом свого прокатного періоду збирала повні зали та найпалкіші компліменти від публіки – у кінотеатрах її подивилося понад 103 тисячі глядачів, а касові збори склали 9 млн 455 тис. грн. Platfor.ma теж не залишилася осторонь, а у січні навіть поспілкувалася з головним актором Андрієм Лідаговським про його творчість, кар’єру та ріст 205 см. З 5 по 12 березня «Мої думки тихі» повертається в прокат, а ми публікуємо сцени, які не увійшли в фільм, з коментарями режисера, головного актора та оператора-постановника.
Ми відзняли велику передісторію Вадима, крім цих чотирьох сцен там було багато крутих моментів, які не увійшли в фільм. Наприклад, була сцена звільнення головного героя з майданчика серіалу, епізод сватання Вадима з аніме-дівчиною, власницею єнота. Він мене під час зйомок покусав – дарма, чи що? Але всі ці сцени віддаляли глядачів від основної лінії – відносин Вадима з мамою, тому довелося ними пожертвувати. Три години спостерігати свій великий план – непогане поповнення акторського портфоліо, але історія важливіша.
Головною та найважливішою сценою у фільмі є епізод на дорозі, коли мама хоче щоб її переїхала іномарка, тому ми викидали всі інші фрагменти, які сильно відтягували цей момент і відволікали нас від того, щоб бути в моменті та співпереживати конфліктові між мамою та сином. Тому 40% матеріалу було безжалісно вирізано нашим режисером монтажу Олександром Чорним. Монтаж фільму тривав 7 місяців.
Сцена 1. Музика після сексу
Антоніо: Вона загалом була створена для того, щоб показати, що головний герой – не гей. Але довелося її вирізати – вона не рухає сюжет і вибивається із загальної стилістики фільму.
Андрій: Під час зйомок епізоду «після сексу» я був у напівнепритомному стані. Ми знімали його на наступний день після складної роботи над сценою в болоті, під час якої я дуже змерз і потім почувався погано. А тут у нас були семихвилинні діалоги без зупинки.
Сцена 2. Бабуся в музеї
Антоніо: Це одна з моїх найулюбленіших сцен, яка, на жаль, занадто сильно затягувала експозицію. Якби можна було весь фільм зняти як цю сцену – я б так і знімав. На одне тільки падіння шапки ми зробили близько 30 дублів, а це майже каскадерський трюк.
Андрій: Епізод у музеї ми знімали двічі, перший раз ще перед пітчингом, але тоді мій персонаж був іншим і виглядав інакше: інша зачіска, окуляри, одяг. Коли знімали вдруге, повторити вже відзняте виявилося набагато складнішим, ніж знімати з нуля.
Сцена 3. Профіль Вадима на сайті для фрілансерів
Антоніо: Сцена і не планувалася як частина фільму – ми знімали її своїми силами та не втомлюємося дякувати звукорежисерам на чолі з Олександром Ренковим за те, що погодилися нам допомогти. Ми створювали її, щоб якось врятувати початок фільму та пояснити, хто наш головний герой. Але вона зовсім не в стилістиці, а нам було важливо дотримуватися її та зробити фільм цільним. Було багато всього, але потрібно було визначитися, що для нас більш важливо, а що – ні.
Ілля: Для мене дозйомка «школи буму» була найлегшою зміною. Я взяв свою камеру, один світловий прилад, Антоніо скликав усіх звукорежисерів міста та ми малої групою зняли повноцінний епізод для фільму, – у повному кайфі від імпровізації та свободи. В результаті цей епізод став промо-матеріалом у прокатника.
Сцена 4. У стоматологічному кабінеті
Антоніо: Цей фрагмент не ввійшов до фільму з дуже простої причини – навіть таке жахливе виконання пісні «Creep» гурту Radiohead, яке видав Андрій, коштує дуже дорого. У цієї композиції дуже багато правовласників і ми не могли собі дозволити купити ці авторські права, адже це вийшло б нам близько у 25 тисяч доларів. Тож у нас просто не було часу з цим розбиратися й ми вирішили її підрізати. До того ж, ця сцена дуже довга – вона сильно відтягувала момент зустрічі з мамою в фільмі.
Команда проєкту «Мої думки тихі» запрошує глядачів підтримати флешмоб #зводимамувкіно на честь 8 березня.