– Ми, в принципі, в курсі, але цікавою є саме ваша трактування: що таке ВШО?

– Відповідаючи на ваше запитання, я б хотів повернутися до історії того, як вона була презентована. Це було в Міністерстві освіти та науки – на презентації був міністр Сергій Шкарлет, Зоя Литвин від Освіторії, заступниця Мінцифри Валерія Іонан і Директор інституту розвитку освіти Вадим Карандій. На цій події представили Всеукраїнську школу онлайн, визначені засади, як вона буде працювати і як буде розповідатися про те, що це таке.

Для мене перш за все це непогана можливість показати, що фізика – це дуже цікавий наочний предмет про наше з вами життя та про все, що нас оточує. Та в максимально доступний спосіб донести цю інформацію до наших учнів – у моєму випадку, до 7 класу. Тут я намагаюся довести, що цей предмет знадобиться у життєвих ситуаціях, дасть поштовх і розвиток розумових здібностей тощо. По-друге, для мене ВШО – також можливість якісно поспілкуватися, тому що громадська спілка Освіторія створила дуже гарну атмосферу.

Урок проходить вісім етапів відбору – серед іншого він переглядається методистами, щоб все було правильно з точки зору науки, фізики, навчання, методології, тому що всі ми люди та можемо помилятися. Але у ВШО ці помилки зведені до мінімуму. Зі мною працює чудова методистка Надія Торбін – ми з нею постійно зідзвонюємося та спілкуємося про фізику.

Перед тим, як взагалі почати записувати уроки, з нами, вчителями, які будуть стояти перед камерою, провели навчання. Зрозуміло, що на уроці вчитель поводиться по-одному, а перед камерою починає хвилюватись. Для мене це було дуже важливим, тому що, попри стаж у 22 роки, багато речей я не знав – це цінний досвід для мене.

Також всі уроки є інклюзивними, тобто для дітей, які мають інвалідність, вони максимально зручні. Під час створення цих відео з нами працюють методисти по інклюзії від ЮНІСЕФ, які допомагають вигадати рішення. Наприклад, для дітей, які мають проблеми зі слухом, у нас є біжуча стрічка, яка дублює всі мої слова. Взагалі ми разом намагаємося будувати уроки таким чином, щоб вони були максимально зручні для опрацювання всіма учнями.

Я згоден з думкою Сергія Шкарлета, який на презентації проєкту сказав, що одна з основних ідей цієї мегашколи – щоб якісний українськомовний шкільний контент використовували не тільки учні, які знаходяться в країні, а й україномовні діти за кордоном або на окупованих територіях. Це дуже важливо і для мене честь бути частиною цієї ініціативи.

– Ви пам’ятаєте свій перший відеоурок, який ви побачили? Як відчуття?

– Коли нас навчали, як поводитися перед камерою, автор курсу розповідав, що є такі актори, які не дивляться фільми з собою. Я тоді подумав, що теж не буду дивитися – нащо засмучуватися. Я до себе критично ставлюся. Але річ у тім, що по плану я зобов’язаний ці уроки переглядати, тому що важливо подивитися на все зі сторони. Бувало таке, що з’являлися якісь правки й режисер потім щось вдосконалював. Тобто тут у мене немає вибору, але я не жалкую. Коли я вперше подивився, то більше звертав увагу на подачу та доступність матеріалу, чіткість формулювання, правильність формул. Зараз я до цього нормально ставлюся – очевидно, що це робота, яку ти виконав і начебто навіть непогано.

– Подивімося на ВШО з трьох боків. Ось я учениця. Який в мене патерн, коли я маю полізти на сайт і щось вивчати? У мене ж нібито звичайна школа для цього є.

– Це дуже гарне запитання, адже ВШО не є обов’язковою. Але якість навчального контенту, зручність, доступність та стислість інформації дають своє. Також, наскільки мені відомо, фонд Відродження допоможе з розробкою мобільного додатку, а три найбільших мобільних оператора дають безплатний трафік для роботи з платформою. Тут круто працює синергія багатьох організацій: освітніх, громадських, державних тощо.

Я думаю, що будь-яка дитина, яка бачила хоча б один урок ВШО, захоче ще туди зайти та почати опрацьовувати матеріал. Коли нас вчили триматися перед камерою, то сказали: «Якщо ти не хочеш бути цікавим у кадрі, то ти ним і не будеш». Я намагаюся слідувати цьому правилу та контролювати все – міміку, свою поведінку, подачу матеріалу. Це абсолютно по-іншому, ніж коли читаєш предмет у класі. Одна із вагомих переваг таких уроків – вони невеликі, по 7-9 хвилин. Вони підпадають під нові медичні норми для навчальних закладів, тому будь-який вчитель може без проблем використовувати їх онлайн, під час дистанційного навчання, в класі.

До того ж я як вчитель фізики намагаюся показувати більше дослідів, тому що ця наука має вчити, як поводити себе з явищами навколо. От зараз зима і страшенна ожеледиця – у мене був урок про силу тертя, де я їм наводив приклади, що можна з цим зробити.

– Окей, а якщо я – педагог. Коли я лізу і навіщо? У мене ж своя програма.

– В нас дуже багато творчих вчителів в Україні – я багато разів брав участь у всіляких конкурсах, освітянських марафонах, тому знаю це як ніхто. Звичайно, вибір лишається за кожним, тим паче, що зараз є багато платформ і можливостей. Але варто розповісти про таке поняття – мікронавчання, тобто освіту невеликими порціями. Воно зараз набирає у нас популярності, тому що педагоги розуміють – не можна великий проміжок часу тримати аудиторію в увазі. Цей принцип саме реалізований на уроках ВШО. 

Взагалі урок складається з трьох компонентів: відео, конспект з основними термінами та тест. Від останнього нікуди не дітися, адже коли ти викладаєш матеріал, то маєш перевірити зворотний зв’язок. Створена ціла система навчального контенту – бери та роби. 

Ще до пандемії я був у Нідерландах у подорожі з вчителями – ми ходили по місцевих школах і цікавилися їхньою системою освіти. Я був вражений одним фактом. Коли ми підходили до вчительки, яка працює у звичайній, державній, нідерландській школі, і питали: «Як ви готуєтеся до уроків? Шукаєте щось в інтернеті, робите плани/конспекти?», вона не могла зрозуміти, про що ми її запитуємо. Коли їй дослівно все переклали, то вона завела нас в одне приміщення, відкрила шафу з купою паперів та сказала: «Цим забезпечила мене держава, а моє завдання – працювати з дітьми». На мій погляд, це дуже правильно, коли вчитель не займається папірцями, а має можливість працювати безпосередньо з учнями. 

Так от ВШО – це можливість для вчителя відірватися від своїх напрацювань та створювати якісний навчальний контент на основі того, що вже є. Плюс будь-який вчитель може додати до уроку свій матеріал і таким чином його покращити. 

– Ок, тепер я – мати дитини, що вчиться у школі. Що мені робити з ВШО і як вмовити дитину полізти на сайт?

– Коли у нас пандемія і багато дітей знаходяться на навчанні вдома, відповідальність батьків збільшується. І ви знаєте, як це буває, коли вони намагаються наче на гарному підручнику пояснити матеріал, але вчитель все одно робить це краще. ВШО – це 100% для батьків, тому що знімає з них тягар відповідальності за вірно пояснений та правильно донесений матеріал. Плюс вони можуть завдяки тестам подивитися, як діти засвоїли інформацію. Трикутник вчитель-батьки-дитина стає не таким суворим і все переводиться в інше річище.

Сьогодні на платформі можна зареєструватися як батькам, дітям і вчителям, так і просто слухачам. Наприклад, ви хочете підтягнути свої знання з англійської мови – там є дуже класні уроки з цікавими вчителями. Навіщо витрачати кошти на курси? Багато навіть дорослих людей вже користуються цією можливістю.

– Взагалі, що ви думаєте про проблему мотивації? Як можна перемогти ТікТок хай і хорошим, але освітнім контентом?

– Проблема мотивації стосується не тільки використання освітніх платформ. Вона є і в офлайн-навчанні – наприклад, це велика кількість дітей, які не бачать перспектив.

Знову наведу приклад з Нідерландів – коли ми спілкувалися там з нашими українськими громадянами, які водять своїх дітей в українську школу, я запитував про мотивацію. Чи хоче взагалі дитина вчитися? Мені відповідали, що це сильно пов’язано з рівнем життя. В Нідерландах високий рівень життя – там в школах ніхто нікого не заставляє вчитися, там немає домашніх завдань. Чому? Тому що який би шлях дитина не обрала та щоб не вирішила вчити, вона все одно стане фахівцем у певній сфері. Рівень життя та добробуту у цій країні дасть можливість заробляти гідні гроші, створити гарну сім’ю та приємно жити. Чи це буде вища освіта, середня або спеціальна – неважливо. Там немає такого як у нас «Вчися в школі добре, тому що тобі потрібно буде в інститут вступати». Але, на щастя, у нас теж почалися реформи, тому що не вистачає робітничих спеціальностей.

Тому питання мотивації складне. Школа не може бути відокремлена від суспільства. Мотивувати мають соціум, держава, вчитель, батьки. Якщо ці компоненти спрацюють, то дитина зрозуміє, що корисно навчатися в тому річищі, де є хист.

– Як сильно локдауни вдарили по рівню української освіти? Умовно, діти, що не застали коронакризу, краще знатимуть матеріал, ніж це покоління?

– Зараз важко робити якісь висновки – потрібен час для аналізу тієї освітньої траєкторії, яка у нас вийшла під час локдауну. Зокрема побачимо результат на ЗНО. Але тут варто повернутися до попереднього запитання про мотивацію та зазначити, що якщо вона є, то, я вам даю гарантію, дитина знайде можливість якісно дистанційно вчитися вдома.

Я, наприклад, працюю у навчальному закладі, де ми вчимо програмістів – людей, які зможуть нормально заробляти навіть в Україні. Тому проблем з мотивацією тут немає. Якщо ціль була поставлена, то проблем не має бути.

– Всі уроки ВШО проходили декілька перевірок: методист, ЮНІСЕФ, мовний редактор, потім фахівці МОН. У вас були суперечки з ними щодо чогось?

– Це робочі питання. Навіть зараз у коледжі, коли ми подаємо проєкти, я намагаюся брати в команду ще декількох вчителів, щоб працювати разом. Команда робота дає більше результату, а будь-яка доросла людина розуміє – якщо ти працюєш з іншими людьми, то може бути й інша думка. Всі ми професіонали та дослухаємося одне до одного – я відчуваю, як це роблять стосовно мене.

Наприклад, я завжди толерантно та обережно доводжу факт, а не кажу «повірте мені на слово». І зазвичай людина нормально це сприймає. Або якщо до мене підходить методист і каже «мені здається, що дитина з інклюзією може ось цей шматок не так сприйняти», я дійсно ввечері саджуся, переосмислюю і йду на зустріч. І знаєте, саме завдяки такій роботі та людським відносинам уроки стають кращими.

– Гадаю, кожен вчитель хоч раз промовляв “вам це ще в житті знадобиться, ви мені дякую скажете”. Навіщо зараз, в цифрову епоху знати, що таке магнетизм?

– Якщо я говорю про фізику, то наводжу приклади з життя. Мої уроки – це практичні кейси. Звичайно, я розумію, що не всі будуть фізиками, але те, що це наука про життя та все, о нас оточує – це факт. Блискавка або хмари, як і чому воно все утворюється – це ж цікаві речі (до речі, більше про ці явища можна почитати у нашому матеріалі. – Platfor.ma).

Я ще викладаю програмування та використовую проєктну методику навчання. У мене студенти під кінець курсу мають виготовити якийсь прилад: створити його та запрограмувати. Причому ідеї я намагаюся їм не давати. Наприклад, студенти однієї із груп нещодавно зробили безконтактний термометр і дезінфектор і запрограмували їх. Вони відштовхувалися від проблеми та знайшли рішення. Студенти собі паяли, програмували, моделювали, а тепер у нас в кабінеті є два такі пристрої. Дуже тішуся, тому що мені здається, що круто вчити реальним речам.

Знання з фізики потрібні нам, щоб вижити в реальних умовах. Більше дослідів і практичних завдань – тоді дітям буде цікаво бачити такі уроки, вони захочуть дома з батьками досліди повторити та запуститься цей захопливий процес.

– Я пригадую уроки фізики в школі, у нас був чудовий викладач, але найбільше запам’ятовувалися саме досліди, коли ми дивилися на експерименти або й самі їх проводили. І як бути з цим в онлайні?

– Звісно, ми продумуємо досліди з моєю методисткою, пані Надією Торбін – дещо для них привозить вона, щось купую чи беру з лабораторії я. Таким чином ми все структурно пояснюємо. Щобільше, ми використовуємо фрагменти з фільмів і мультфільмів. Я також розробив для 7 класу ВШО телеграм-бот, щоб діткам був зворотний зв’язок. А що ж – подивилися і все? Мене це не влаштовує як вчителя. Побачили дослід – прокоментуйте його. Тому я так сів, подумав, провів опитування серед своїх студентів та учнів, і вони всі сказали, що користуються Телеграмом. Також в конспекті до уроків я наводжу життєві ролики з YouTube, з ТікТок – насправді, там багато фізики. Як, зрештою, і в нашому житті.