У межах серії матеріалів «Платформа добра» редакція інтернет-журналу Platfor.ma ходить в гості до хороших проєктів, допомагає їм особисто і пише про це — аби більше людей дізнавалися про важливі ініціативи й бачили, що допомагати — легко. Цього разу ми завітали до «Агентів крові» — ініціативи, яка вже багато років розвиває системне донорство в Україні — і робить це креативно та з іронією.
🇬🇧 Текст англійською тут 🇬🇧
«Наважилася вперше здати кров саме в Амосова з Агентами крові. Все було прекрасно, чистенько-охайно, аналіз крові хвилин за 5, і сама здача — десь 10-15. Обрала крісло біля вікна, там красивий вид… Привітні працівниці, багато разів поцікавилися, як я себе почуваю і під час, і після кровоздачі. Пригостили чаєм та смачним печивком до та після 🙂 Ще дізналася, що в цьому центрі дають посвідчення донора з 3 кровоздачі, а не з 5, як в Охматдиті. Дуже дякую, буду ходити ще».
Це — останній за хронологією відгук на ЦЕНТР крові при Інституті Амосова на головному українському сайті про донорство donor.ua. В цьому інституті щороку проводять близько 3000 операцій, для яких потрібні компоненти крові. Лише силами родичів пацієнтів закрити такі потреби неможливо — і тут з’являються донори.
Від випадковості до системності
Згадані у відгуці «Агенти крові» — організація, що з 2015 року розвиває донорство в Україні. У 2013 році проєктна менеджерка Олена Балбек була змушена шукати кров для родички — дівчинка терміново потребувала тромбоконцентрату аж від 30 людей. Непростий процес запам’ятався Олені настільки, що у 2015 вона вирішила спробувати почергувати у Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» — зустрічати донорів і допомагати їм з інформацією як онлайн, так і на місці. З тимчасової ініціативи це перетворилося на своєрідний рух посередників між донорами та лікарями — «Середи в Охматдиті».
За кілька років ідея розширилася, робота стала системною, а чергування почалися і в Інституті серця (щовівторка) та Інституті Амосова (щочетверга). З 2020-го ініціатива називається «Агенти крові». За всі ці роки не було жодного тижня без чергувань, а в базі донорів — тисячі людей. І все спрацювало: якщо раніше Інститут Амосова приймав близько 600 людей на рік, то з «Агентами» — вже понад 2000.
— Хоча трапляються випадки, коли ми переживаємо, що точно нічого не вдасться. Якось нам написали вдень 31 грудня, що терміново потрібна кров для операції одній старенькій. Пів дня до Нового року — ну які шанси? Але ми кинули клич, і люди моментально відгукнулися. Кров передали, операцію провели — і у бабусі все склалося добре. Таке справжнє новорічне диво. І подібні дива трапляються в донорстві регулярно.
Волонтерка «Агентів крові» Соня заводить нас до Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова. Довгим світлим коридором туди-сюди ходять люди в медичних халатах. У деяких з них халати просто накинуті на цивільній одяг. Це — донори. Щотижня в різні центри збору крові їх приходить по кілька десятків.
Наш фотограф Богдан теж вирішує здати кров — вперше в житті.
— Зараз лаборантка візьме у вас трошки мілілітрів, аби перевірити всі важливі показники. Наприклад, якщо гемоглобіну буде недостатньо, менше ніж 120, то здавати не можна, бо людина може знепритомніти. Далі вас огляне терапевт, виміряє тиск, подивиться результати аналізу і вирішить, чи можна допускати вас до донорства. І якщо все ок, то вже можна переходити до справи, — пояснює Соня.
Все пояснювати — одна з головних задач волонтерів «Агентів крові». Зазвичай на кожній локації чергують кілька людей, які готові провести донорів через всі етапи, заспокоїти й розтлумачити будь-що. Загалом в ініціативі зараз майже 50 волонтерів. Коли у «Агентах» провели внутрішнє опитування, виявилося, що близько половини з них колись самі зіткнулися з пошуком крові для близьких чи родичів.
— У мене в ДТП від масивної кровотечі загинув хлопець, — розповідає одна з волонтерок. — Мабуть, спрацював компенсаторний механізм: якщо я не врятувала його, то допоможу врятувати інших. І все, пішла в «Агенти». Тут мені подобається моментальний результат — ти наочно бачиш, що ось люди здали кров, ось вони щасливі, що зробили добру справу, а ось кров, яка точно комусь допоможе.
Донори дійсно потрібні Україні перманентно. Для складних операцій іноді необхідно кілька літрів крові — а це означає участь 7-8 донорів, адже здавати більше ніж 475 мілілітрів за один раз не можна. Це — менше ніж 10% від загальної кількості крові, в середньому в організмі її 5,6 літра.
До того ж запасти компоненти надовго неможливо. В основному від донорів беруть еритроцити, тромбоцити й плазму. Найдовше зберігається остання — 180 днів, однак для неї кров треба здавати двічі, а процес це значно триваліший, ніж для інших компонентів. Найшвидше псуються тромбоцити — через п’ять днів, їх зазвичай збирають для конкретної людини безпосередньо перед операцією з пересадки кісткового мозку.
Найчастіше здають еритроцити, їх зберігати можна 42 дні. Після завершення цього своєрідного строку придатності кров або спалюють, або згодовують бактеріям в рамках медичних досліджень. Однак такого майже ніколи не трапляється — на жаль, після повномасштабного вторгнення необхідність в крові значно зросла. Одразу після нього зросла і кількість донорів — на початку в кожний пункт прийому приходили в середньому по 80 людей. Зараз — близько 30. Зате центри крові, які раніше були досить бюрократичними структурами, тепер навчилися співпрацювати й ділитися запасами один з одним.
Втім, навіть з новими, більш ефективними моделями роботи, крові все одно не вистачає. Всесвітня організація охорони здоров’я підрахувала, що ще до вторгнення Україна потребувала 33 донорів на 1000 населення. За останніми відомими даними, це число — 13, більш ніж вдвічі менше.
Як підсадити на голку
Перед безпосередньою здачею крові ми заходимо до своєрідного передбанника, де царює медсестра з чайником.
— Усім донорам до і після процедури треба попити чай з цукром і з’їсти печива. Щоб була глюкоза і здавали не на голодний шлунок, бо так можна і знепритомніти. — пояснює вона. З печивом і солодким «Агентам крові» вже багато років допомагає пекарня Bakehouse і кондитерська Namelaka.
Наш фотограф слухняно випиває і з’їдає все, що треба, і ми проходимо в зону донорства. Тут розміщені кілька апаратів для забору крові з ліжками поряд. На одному з них лежить молода донорка.
— А чому ви здаєте кров? — питаємо її.
— Є якесь внутрішнє почуття, що це правильно. Я взагалі вважаю, що кожен має допомагати в суспільстві, а особливо зараз. І це не так складно, то чому б і ні. Це мій чи то третій, чи то четвертий раз.
Поки Богдан влаштовується і до нього підключають апарат, волонтерка Соня розповідає, що мета «Агентів крові» — зробити донорство системним. Близько 70% людей здають кров лише раз у житті — зазвичай вони відгукуються на якийсь терміновий запит. Для них навіть є спеціальна назва — замісні донори. Однак крові потрібна системність, тому волонтери всіляко намагаються заохочувати своїх гостей до регулярності. Для цього є кілька спеціальних каналів в Телеграмі, а на кожен тиждень ще й створюються окремі чати, де організовують усіх охочих в різні центри крові, а недосвідченим дадуть відповіді на всі питання. Стати донором дійсно може не кожен, а список абсолютних та тимчасових протипоказань займає півтори сторінки.
На те, щоб люди хотіли повертатися, працюють різноманітні активності. Наприклад, фотозона — знімати гостей «Агентів крові» приходили відомі українські фотографи: Сергій Сараханов, Ганна Грабарська, Рома Пашковський.
— Коли люди здають кров регулярно, ми видаємо посвідчення донора і даруємо красиві обкладинки. А ще у нас є спеціальні значки. Колись ілюстраторка Даша Урвачова намалювала різні мікроорганізми й компоненти крові, а ми почали роздавати ці піни за кожну здачу крові. Зараз значків вже 17 штук, і є люди, які зібрали повну колекцію.
Нещодавно «Агентам» написала одна із донорок і поскаржилася, що всі її піни згоріли в машині після ракетного обстрілу. Аби підтримати, волонтери вислали дівчині нові значки.
Добра справа для себе й інших
Втім, «Агенти крові» давно вийшли за межі простої допомоги при здачі крові. Наприклад, купили Інституту Амосова шість холодильників для крові. А нещодавно в цьому відділенні зламалися запаювачі, які герметично закривають пакети з кров’ю. За кілька днів волонтерам вдалося зібрати 300 тис. грн на два нових апарати.
Також з 2018 року «Агенти» їздять в гості до бізнесу, стаючи посередниками між підприємцями й центром крові. Вони агітують співробітників різних компаній стати донорами, приїжджають з медиками прямо в офіси, і збирають кров на місці. До речі, за донорство дають довідку, за якою на місці роботи можна взяти оплачуваний вихідний або додати день до відпустки.
Головний контингент «Агентів» — люди 20-30 років, трохи менше тих, кому до 40, однак є донори й пенсійного віку. Їхній медогляд перед процедурою особливо ретельний, адже головне правило здачі крові: не нашкодити самому донору.
— Гендерного дисбалансу взагалі немає, чоловіків і жінок приблизно порівну, — розповідає Соня. — Найбільше людей, мабуть, з ІТ, ще багато з креативних індустрій, самих медиків і працівників правоохоронних органів.
Ми підтверджуємо це правило, адже наш фотограф Богдан — саме представник креативних індустрій. Після здачі крові його знов напоюють солодким чаєм та годують печивом, весь час перепитуючи про самопочуття. Волонтери пояснюють: слабкість — це нормально, але треба бути обережними. Хоча глобально здача крові — це корисно і для самого донора.
— Організм запускає відновлювальні процеси, йде свого роду омолодження клітин. Якщо ви наступні дні будете добре харчуватися і вести здоровий спосіб життя, то й оновлення пройде чудово і буде на користь, — говорить Соня.
Підтверджує її слова і завідувачка Центру крові в Інституті Амосова Альона Мига:
— Коли мені кажуть, що людина донор, то довіра виростає в рази. По-перше, це значить, що вона перемогла свій страх голки, проявила мужність. По-друге, ця людина є здоровою, адже раз на два місяці проходить перевірку, слідкує за своїм станом — донорство цього вимагає. Людина загартована, бо регулярна здача крові очищає організм — ви позбавляєтеся старих клітин, а тіло виробляє нові.
Є й ще один незвичний ефект здачі, каже Альона Мига, — це ейфорія.
— Донори жартують, що ми підсадили їх на голку. Бо від нас вони йдуть з приємним настроєм і з відчуттям, що зробили добру справу. Ну хіба це не аргумент стати донором?
Ви можете прочитати цей текст і англійською мовою. You can also read this text in English.