fbpx

Ой, всьо: як почати конфлікт з сусідами, коханими чи батьками так, щоб розв’язати проблему

АвторІрина Гадецька
9 Березня 2021

Сусіди гучно вмикають музику, батьки не йдуть на компроміс, а хлопець не розуміє, «чого ти істєріш» – це не тільки проблеми в комунікації, а й конфлікти, які ви не вирішили або навіть не почали. Чому важливо зробити останнє, як донести до опонента свою думку та зробити так, щоб всі жили в любові та гармонії, – розповідає юристка та медіаторка Ірина Гадецька.

З перших речень цієї статті битиму одразу в ваші болі. Та не хвилюйтеся – потім пропонуватиму, як бути.

Отже, як у вас із конфліктами? Є? Немає? А сусіди, які не дають спати (чи сусіди, які жаліються, що ви їм не даєте спати)? А батьки, які контролюють (хоча вам вже стільки років, що «давайте не будемо про вік»)? А партнер йде на компроміс? А бос взяв вашу ідею в роботу?

Усе це схоже на конфлікти… які ви так і не почали. А тому – не вирішили. Здавалося б, дивно якось починати конфлікт тільки заради того, щоб його вирішити, – та залежить від того, чи можемо ми поставитися до конфлікту як до можливості. Наприклад, як до можливості закрити проблему раз і назавжди або як до можливості випробувати наведені в цій статті лайфхаки з медіації (якщо що, медіація – це мирне вирішення конфліктів).

Отже, щоб вирішити конфлікт, треба його спершу почати.

Як почати конфлікт?

Озвучивши проблему.

Як озвучити проблему так, щоб не погіршити ситуацію?

Формулюючи факт, говорячи про свої емоції, називаючи потребу і пропонуючи разом шукати рішення проблеми. Наведена схема сформульована паном Маршаллом Розенбергом, а випробувана психологами, психотерапевтами, медіаторами, посередниками, юристами, комунікаційниками та усіма охочими. Якщо ви десь чули про «ненасильницьке спілкування» – то це воно. Розберемо формулу безконфліктного спілкування на прикладі.

Перше, формулюємо факт: «Останні шість ночей підряд після десятої години вечора в нашій квартирі чутно шум з вашої квартири».

Друге, виражаємо свої емоції: «На жаль, я через це недобре себе почуваю і засмучуюся».

Третє, називаємо потребу: «Для мене дуже важливо висипатися ночами».

Четверте, пропонуємо разом шукати рішення проблеми: «А тому я пропоную знайти оптимальне для нас обох рішення у співпраці, як ви на це дивитеся?».

Що робити, якщо відповідь «ні»?

Спитати, чому ні – що це означає, чи правильно ви зрозуміли, що вам відмовили у співпраці, які ж на те причини. Не здавайтеся, адже правильні питання і дружній тон все ще можуть врятувати хід розмови (а обуритися і налаштувати все ліве крило будинку проти цього «нахаби» ви завжди встигнете).

Що робити, якщо відповідь «так»?

Разом, у співпраці, шукати рішення проблеми. Це можна зробити швидко і стандартно, – наприклад, домовившись із сусідом, що він не галасуватиме вночі, і що ви одне одного повідомлятимете про заплановані вечірки (наче ви їх влаштовуєте – ох, чого не скажеш заради здорового сну).

Та вирішення деяких проблем потребує креативу, часу і мотивації, наприклад, у стосунках з партнером чи близькими людьми. Тож у найважливіших для вас випадках в пригоді стануть конкретні інструменти з процесу медіації.

Як вирішити конфлікт, щоб «виграли» обоє?

Відділяючи людину від проблеми. Ця тема, приміром, описана в класиці для переговорників “Getting to Yes” Роджера Фішера і Уільяма Юрі. До прикладу – проблемою є те, що у мене з моїм хлопцем різні режими роботи і відпочинку, а не «мій хлопець, який не хоче дивитися зі мною кіно перед сном, тому що тільки-но взявся за роботу».

Використовуючи факти замість оціночних суджень. Факт такий, що «тричі за останній тиждень мій хлопець ліг спати після 5 ранку», а не «мій хлопець постійно працює тоді, коли нормальні люди сплять».

Будуючи більше «я-речень». Заховайте важливу тезу (можна і критику) в речення, яке починається з «я» – і отримайте менше опору і контратак. Наприклад, «я дуже хвилююся, коли не чую відповіді на свої питання» – замість «ти ніколи не відповідаєш на мої питання».

Активно слухаючи. Слухати – це слухати. Активно – це показуючи, що таки слухаєте. Попросіть, приміром, свого партнера розказати його погляд на ситуацію. Час від часу резюмуйте, що почули, і отримуйте підтвердження, що почули правильно. Ставте відкриті та уточнювальні питання.

Виявляючи справжні інтереси і потреби. Скоріш за все, в конфлікті ви по черзі висловлюєте свої позиції або вимоги (що нормально). Приміром, моя позиція в конфлікті з хлопцем така: «Я хочу, щоб ти лягав спати до першої години ночі максимум, інакше ми знову посваримося». Та замість цього я можу сказати про свою потребу: «Мені важливо проводити з тобою більше часу».

Те саме стосується й іншого учасника конфлікту – допоможіть йому сформулювати його інтереси та потреби через питання: «Що для тебе важливо?», «Чому?», «Що це означає?». Я спитала свого хлопця, що в цій ситуації важливо для нього – він відповів, що йому важливо знайти баланс між роботою і часом для спільного відпочинку. Я ще уточнила чому – і мій хлопець сказав, що баланс потрібен йому, адже він не хоче частих сварок, при цьому навпаки як і я хоче проводити більше часу разом. Окрім цього, йому також важливо працювати продуктивно. Коли я уточнила, що це означає, – мій хлопець відповів, що він поки що не знає як бути, адже найвища продуктивність у нього якраз вночі.

Враз істинні потреби виявлені (можна відчути, як напруга спадає) – переходьте до пошуку варіантів, як ці потреби задовольнити.

Як організувати пошук варіантів рішень проблеми?

Пропонуючи мозковий штурм. Тільки «мозковий штурм» не в усталеному розумінні. Тут важливо домовитися про деякі правила. Наприклад, що варіанти рішень, які виринають під час мозкового штурму, – не дорівнюють вашим остаточним пропозиціям. Доречно також домовитися щодо списку можливих рішень проблеми, приймається все підряд – без оцінок, без закочування очей, без критики. Відсіювання слабших варіантів має йти другим етапом, після складання списку. Далі обговорюйте оптимальні для вас обох опції, спробуйте їх об’єднати чи вдосконалити – і домовтеся.

Зізнаюся, що та розмова з хлопцем завершилася тим, що я заспокоїлася. Я переконалася, що хлопець хоче дивитися зі мною кіно вечорами (може, це і було моєю справжньою потребою?), а хлопець зрозумів, чому я злюся. Врешті-решт, усе частіше ми разом дивимося фільми під час обіду.

А якщо емоції?

А емоції будуть. Просто приймайте їх. Озвучуйте свої, уточнюйте емоції іншого і приймайте всі.

Звісно, інший учасник конфлікту (десь і ви теж, тому що це природно) однаково вживатиме «ти-речення», критику замість фактів, та й інші тригерні речі траплятимуться. Втім, це не означає, що після «ти-речення» вже немає сенсу формулювати «я-речення». Є сенс. Крута порада від авторів книги “Getting to Yes”: «Якщо ж вас явно атакують – переводьте атаку з себе на атаку на проблему».

Давайте ще раз чітко?

Якщо відчуваєте, що щось не так, спробуйте сформулювати для себе, що саме не так. Далі вам просто треба виділити трохи часу на мирні переговори:

1) озвучити проблему, оперуючи фактами;

2) виразити свої емоції;

3) назвати свою справжню потребу (не позицію, не спосіб задоволення потреби, не вимогу);

4) запропонувати співпрацю у вирішенні проблеми;

5) вислухати погляд іншого на ситуацію;

6) допомогти іншому виявити його справжню потребу;

7) спільно шукати оптимальне для обох рішення, щоб врешті-решт домовитися на майбутнє.

Де справжні потреби, а де несправжні?

Щоб легше було виявляти справжні потреби та інтереси, можна робити прив’язку до базових – потреба безпеки, потреба контролю, потреба прийняття. Напевно, якщо мама говорить, що хоче, аби ви знайшли стабільну роботу і не витрачали гроші на розваги, – йдеться про потребу безпеки (але треба маму спитати, чого вона хоча, чому і що це означає). «Стабільна робота» і «заощадження грошей» – це лише способи досягнення безпеки в розумінні мами (та треба обов’язково спитати маму, чи це так).

І раз вже згадали про гроші. Гроші взагалі не можуть бути потребою. Гроші – це інструмент або спосіб задоволення справжніх потреб (наприклад, безпеки, контролю чи прийняття). Пам’ятаючи про це, легше вигадувати інші способи, щоб відчути себе щасливішим.

Що ще сприятиме мирному врегулюванню конфліктів?

Серйозніші спори і конфлікти, в тому числі ті, які входять в правову площину, – можна вирішувати за участю незалежного посередника-медіатора в медіації. За необхідності, поцікавтеся у знайомих, чи можуть вони порадити медіатора або здійснюйте самостійний пошук в інтернеті. Зараз процес медіації цілком може замінити судовий, а більшість медіаторів мають спеціалізацію (вирішення сімейних конфліктів, вирішення бізнес спорів або врегулювання конфліктів в шкільному просторі тощо).

Загалом медіація – це професійно організовані медіатором переговори для того, щоб ви з іншим учасником конфлікту пропрацювали всі проблемні моменти, пов’язані з конфліктом, і домовилися за усіма важливими для вас питаннями. Незважаючи на те, що медіація починається з обговорень, хто що зробив, хто що обіцяв і хто як це бачить, – основна частина процесу буде присвячена напрацюванню чіткого плану на майбутнє. За бажанням, наприкінці учасники медіації укладають угоду, яку можуть додатково посвідчувати нотаріально, а в деяких випадках – і в суді.

Найцінніший лайфхак для вирішення конфліктів ?

У конфлікті ви потребуєте, щоб вас почули і зрозуміли, правильно? Інші теж.

Читайте більше цікавого