Нова електронна школа: як українські ІТ-шники готують революцію в системі освіти

АвторОлександр Пація
1 Серпня 2018
освіта реформація технології

Високі технології поширюються в усі сфери нашого життя. Українські IT-фахівці не сидять без діла і запускають щупальці прогресу в одну з найболючіших тем – освіту. Йдеться про Evolution. Як запевняють розробники, цей стартап може здійснити революцію. Крім уже застосованих практик – перенесення навчального процесу в онлайн, електронної системи оцінювання, автоматизації роботи шкіл – є і нові ідеї: психологічний профіль учня, стимуляція персонального підходу до кожного, впровадження медіа-контенту, інтерактивна система навчання. Platfor.ma поговорила з керівником стартапу Євгеном Боровиком про те, як група молодих IT-шників збирається змінити систему освіти, в чому принципова відмінність від аналогічних проектів і як заробити на цьому гроші.

© Анастасія Алєксєєнко

– Що взагалі таке Evolution?

– Проблема української освіти в тому, що нинішня система оцінювання позбавлена ​​будь-якої свободи через навантаження рутиною. Учитель бачить перед собою лише порожні клітинки журналу, які йому потрібно заповнити двадцятьма або тридцятьма оцінками. Це монотонна робота, в якій він фізично не має змоги аналізувати особистість оцінюваного.

Evolution – це особистісно-орієнтована система управління навчанням на основі візуалізації особистості й біографії учня. Вона поєднує різні рівні традиційної і додаткової освіти в єдину платформу. Evolution автоматизує і спрощує рутинну роботу для вчителя, додає інструменти на кшталт: фідбек від учнів з минулого уроку, виявлення зацікавленості в предметі, різноманітні опитування, електронні інтерактивні завдання з подальшим отриманням розширеної аналітики, тощо.

Тобто ми створюємо систему, в якій вчителі зможуть безперешкодно вести освітній процес, базуючись на рисах характеру, навичках, прагненнях та інших особливостях кожного окремого учня. А вже на їх основі можна буде коригувати систему оцінювання, формуючи індивідуальний підхід до дитини.

В Електронному класі вчитель бачить профілі учнів, де міститься вся необхідна інформація. Завдяки цьому з профілю учня він має можливість дізнатись його характеристику, особливості характеру, інтереси та багато іншого, на основі яких може приймати рішення по кожному конкретному випадку.

Ми не плануємо змушувати педагогів формувати індивідуальний підхід до кожного зі своїх учнів, ми просто пропонуємо їм інструмент, який сприяє формуванню такого підходу.

– А як формуватиметься цей психологічний профіль учня?

– У кілька етапів. Перший крок – елементарний, що складається з питань, на які учень може відповісти особисто. Це його коло інтересів, наприклад: футбол, теніс, читання, математика та інше. Учень зазначає, що йому подобається, і таким чином завершується перший етап – візуалізація його особистих інтересів.

Другий етап більш глибокий – це визначення темпераменту, рис характеру, емоційно-вольової складової особистості учня. Все це є так званою психолого-педагогічною характеристикою. Для цього ми залучимо шкільних психологів, які матимуть можливість працювати над доповненням до профілю кожної дитини всередині нашої системи – фактично, їхня нинішня робота буде переведена в електронний формат.

Зараз ми ведемо переговори з трьома університетами – Шевченка, Драгоманова і Грінченка, – щоб залучити викладачів-психологів до розробки правильної архітектури профілю особистості. Наша мета – зробити грамотну систему з корисними для освітнього процесу даними про кожного конкретного учня. Тоді діяльність шкільного психолога матиме практичну цінність і до нього прийде відчуття важливості того, що він робить.

Зараз цього відчуття зовсім немає. Я пам’ятаю, як це працювало у мене в школі: на класній годині приходив психолог, давав якісь тестові завдання, всі їх виконували і через тиждень отримували результати. Що відбувалось з цими результатами далі – ніхто не знав. Скоріш за все, вони і далі просто валяються в школі, так і не дійшовши до інших викладачів. Ми хочемо це виправити.

Загалом наш формат значно оптимізує навчальний процес. Наведемо приклад – є, скажімо, учень-інтроверт, якому страшно виходити до дошки і відповідати на запитання вчителя, внаслідок чого він отримує незадовільні оцінки. Психолог виявив цю особливість і ввів її в систему – йому необов’язково ходити до кожного вчителя і розповідати, що потрібно міняти підхід до цієї дитини. Він просто додав цю інформацію, а система сама надсилає викладачеві потрібні меседжі.

– Крім формування індивідуального підходу, які ще конкурентні переваги вашої програми над аналогами, наприклад, Щоденник.юа?

– Наша система набагато ширша і набагато глибша, ніж інструмент менеджменту освітнього процесу в навчальному закладі. Ми не хочемо просто перенести документообіг в електронний формат. Evolution – це візуалізація особистості людини, яка супроводжуватиме її все життя: школа, університет, професійна діяльність і так далі.

Я можу дуже довго перераховувати весь функціонал: виставлення оцінок, можливість створення інтерактивних уроків, змішана освіта, тестування, аналітика, але якщо охарактеризувати все одним словом – зручність. Це буде найзручніша платформа для таких цілей в країні.

Ми пишемо на AngularJS, у нас дуже круті фахівці, ми працюємо за стандартами, що є вищими, ніж європейські. Це не черговий прохідний проект, який зробили абияк і швидше «впихнули» – ми професійно ставимось до своєї роботи. Це більш, ніж Кремнієва долина.

Також хочу відзначити: українські фахівці нічим не гірші, ніж американські, а багато в чому навіть і кращі. Проте вони часто виїжджають, і це велика проблема.

– Проте Evolution – це бізнес-проект. Тобто ваші послуги будуть платними? Які шляхи монетизації ви передбачаєте?

– Звичайно, це бізнес-проект, і ми дійсно думаємо про монетизацію, але всі базові послуги будуть безкоштовними. Функції виставлення оцінок, особисті профілі учнів, вчителів, класних керівників, адміністрації, батьків, психологів – все це буде доступно абсолютно безкоштовно.

Разом з тим, додаватимуться платні функції. По-перше, сховище, що є суто економічною необхідністю. Вчителю доведеться завантажувати тонни інформації – все це повинно міститися в сховищі. Воно також є безкоштовним, але за певну плату можна отримати розширену версію, яка дозволяє зберігати більшу кількість даних.

Друге – профіль батьків із розширеною аналітичною інформацією про їхню дитину. Базові дані про інтереси та основні характеристики учня будуть доступні безкоштовно, але суто юридично на проведення більш детальних досліджень нам потрібен дозвіл родичів.  Тут дуже важливо зберігати баланс: з одного боку, нам потрібно окупити проект, з іншого – не хочеться, щоб батьки постійно моніторили дитину. Тож, кому це потрібно, ті заплатять. Я думаю, це буде коштувати в середньому 30 грн на місяць.

Але важливо додати: поки що це попередня інформація. Скоро ми будемо проходити бета-тестування в багатьох школах, спираючись на яке вирішимо остаточно, як оптимізувати всю систему, і, зокрема, монетизацію.

– Як реагує держава на вашу ініціативу? Як відбувається комунікація з Міністерством освіти?

– Саме зараз ми проходимо акселерацію в Kyiv Smart City, в рамках якої вже потрапили в топ-3 стартапів Києва. Коли ми пройдемо останній етап, місто допоможе нам в роботі з даними і посприяє поширенню системи серед шкіл.

В цілому, поки що держава дуже добре ставиться до нашої ініціативи, Міністерство освіти йде назустріч. Але зараз рано говорити про це: потрібно запустити проект, пройти бета-тестування, впровадити в навчальний процес. Побачимо за результатом.

– Чому ви вирішили займатися саме темою освіти?

– Це особиста історія. Я погано вчився в школі, мене двічі виганяли з університету, і я дуже добре розумію проблему. У мене купа мінусів, але і купа плюсів, однак нинішня система освіти – що шкільна, що університетська – ніяк не змогла їх розкрити. Вона не дає реальних знань, набагато більше я отримав внаслідок самоосвіти. Я не хочу закінчити університет і викинути диплом. Це – проблема, і наш проект допоможе її виправити.

Ми створимо систему, яка об’єднує традиційну освіту і додаткову, змінює сам підхід до освітнього процесу. Це унікальний продукт, аналогів якому в повній мірі немає ніде в світі. Завдяки нашому інструменту ми маємо можливість побудувати безпрецедентну систему освіти.

– А на якій стадії зараз проект?

– Через два місяці ви вже зможете побачити Evolution в робочому форматі. У нас вже є домовленості з багатьма школами про запуск програми.

– Які у Вас стратегічні плани розвитку? Як буде виглядати проект через 5, 10, 15 років?

– Моя мета – це система, що дозволяє візуалізувати  особистість, яка постійно змінюється протягом повного життєвого циклу – від садочка до професійної діяльності. Для мене важливо, щоб людина, отримавши певні досягнення в школі, в університеті, на роботі – могла через 5, 10, 15 років повернутися, оглянути пройдений шлях і відстежити прогрес. Зараз вся ця інформація зберігається в журналах і щоденниках, але вона нікому не потрібна. Ми конвертуємо це в онлайн-формат і залишимо з людиною на все життя. Фактично це електронна біографія людини.

– А що ви взагалі думаєте про реформу «Нова українська школа» («НУШ»)?

– Ідея цікава, але, я думаю, без нашої системи чи схожих інноваційних систем вона не запрацює. Лілія Гриневич започатковує дуже хороший тренд, але, на даний момент, її підлеглі не готові якісно це реалізувати.

У «НУШ» часто йдеться про індивідуальний підхід. З одного боку, виділяються гроші на комп’ютери. А з іншого – що з цими комп’ютерами потім робити? Вони видаються вчителям, які не вміють ними користуватися, а з нормальних електронних систем – програми рівня Щоденник.юа, які просто переносять паперову роботу в комп’ютер. По суті, учителям доведеться дублювати все те, що вони і так роблять, без будь-якої користі.

Якщо ви проводите комп’ютеризацію, важливо показати, як цією технікою користуватися, як можна правильно автоматизувати рутинну роботу. Потрібно все пояснювати: як використовувати медіа-контент, робити інтерактивні уроки, використовувати системи змішаної освіти, персоналізувати навчальний процес на основі психологічної аналітики. Все це є в «НУШ», але я поки не бачу, як воно буде реалізовано на практиці. Ідея класна, проте як її впровадити в нашому середовищі – незрозуміло.

З конкретних плюсів можу виділити дебюрократизацію. Видно чітку стратегію електронного форматування паперового документообігу без необхідності дублювання. Дуже важлива деталь, оскільки ніхто не буде користуватися жодною системою, якщо вона просто змушує робити в два рази більше роботи. Це потрібно було зробити ще років 10-15 тому.

Другий плюс – автономізація. Школам дається більше свободи, і ми нарешті відходимо від практики, коли Міністерство видало указ і контролює виконання. Ця реформа реально розв’язує руки і дозволяє креативним вчителям більш творчо підходити до викладання, використовувати нові методики, персоналізувати навчання (про таких вчителів ми писали тут. – Platfor.ma).

Найголовніше, що дає «НУШ» – це розв’язання рук. Зараз справа за суспільством, бізнесом, ініціативними групами, у яких є можливість створити правильну систему освіти на практиці.

– Як виглядає ідеальна українська школа?

– Ідеальна українська школа: вчителі беруть до уваги особистісні показники і прагнення учня, працюють над тим, щоб він був щасливим і реалізував свій потенціал. Найголовніше – навчити дитину вчитися, обробляти і аналізувати інформацію, допомогти їй правильно застосовувати свої здібності. Сухі факти, на кшталт «коли відбулося повстання Спартака» – це другорядне.

– На початку бесіди ви говорили, що багато наших IT-фахівців виїжджають з України в пошуках кращих умов. Чому ви ще тут?

– Я патріот. Багато подорожував, але, як то кажуть, в гостях добре, а вдома краще. Мені подобається Україна, мені подобається моя країна, і я не збираюся нікуди переїжджати. З’їздити куди-небудь пожити на півроку – це прикольно, але бути емігрантом я не хочу.

У наших силах створити умови, щоб ті самі IT-фахівці захотіли повернутися в Україну. І, повірте мені, у нас ще є шанс виграти цю гру.

Найцiкавiше на сайтi

Информатика к размышлению: как одна молодая учительница решила все изменить

АвторТетяна Ендшпіль
24 Вересня 2015

Успешный проектный менеджер Таня Эндшпиль с недавних пор еще и учитель информатики в одной из киевских школ. Для Platfor.ma она написала о том, как решила променять денежные проекты на уроки с детьми, почему информатика в украинских школах заведомо обречена на архаичность и том, как ее друзья и совершенно незнакомые люди помогают детям узнать о новейших тенденциях в компьютерной сфере.

Если бы мне несколько лет назад кто-то сказал, что я пойду работать в школу учителем информатики, что предпочту зарплату 2000 грн, отказавшись от реализации фестиваля с бюджетом в полмиллиона долларов, что напишу в специализированное научно-педагогическое издание текст о создании детьми компьютерных игр как методики преподавания информатики в школах, то я бы, конечно, смеялась. Но два года назад на Майдане произошли события, которые сильно изменили многих.

В последнее время я работала над реализацией проектов разной сложности. Все они касались развлекательно-музыкальной сферы. Я заходила на проект как кризисный менеджер или как арт-директор и помогала заказчику все его фантазии воплотить с минимальными издержками и максимальной прибылью. Я никогда не думала о деньгах в том смысле, что они могут заканчиваться. Я никогда не смотрела на цены в меню ресторана или в супермаркете. Если мне не хватало на что-то, например, поездку или дорогую вещь, я просто брала дополнительный проект.

В свободное время, а его было очень мало, я вела факультативы по Photoshop в технологическом лицее для детей 11-14 лет. И с первой же секунды поняла, что подростки – это абсолютно моя аудитория. Они честные и требовательные, а для меня эти качества очень важны. Дети проверяют тебя постоянно и не прощают фальши или некомпетентности.

Это глупости, когда говорят, что учителями идут люди, которые хотят реализоваться за счет морального превосходства над детьми. Это совсем не так. Дети сразу понимают, что ты из себя представляешь. Весь пафос, работающий на взрослых, с детьми ничего не стоит. Они как правдивое зеркало – сразу покажут твои недостатки. Но если ты профессионален, искренен и любишь свое дело, то отдача будет так сильна, что все остальное уже не будет иметь никакого значения. Поверьте, нет ничего круче горящих глаз ученика, у которого все получается.

Все знают, что дела с образованием у нас очень плохи. Но вот где на самом деле все очень плохо, так это в учебном заведении, в котором педагогов учат преподавать детям информатику. Технически и концептуально это просто ад.  Вопросы экзамена по информатике вызывали и смех, и ужас одновременно.

Вы знаете, кто сейчас преподает информатику в школе? В лучшем случае учитель математики, который может сносно объяснить алгоритмы и, если повезет, базовые принципы программирования. И это в лучшем случае. Я видела и учителей музыки, и учителей труда и даже секретаря сельской школы, которым не хватает часов для зарплаты или стажа. И вот они идут переквалифицироваться. Они вообще слабо представляют, что такое компьютер и информатика, но рассказывают о них детям.

При этом учат их люди, которым тоже добросили информатику для ставки. Которые ни разу в школе не были и не представляют, как это – работать с ребенком. Как за 45 минут успокоить после переменки 32 человека, проверить домашнее задание, дать новый материал, поставить оценки и задать новое домашнее задание. С другой стороны, именно в педагогическом университете я увидела «новых» учителей, любящих свое дело, желающих меняться и совершенствоваться ради себя и учеников.

Школу, как и армию, систематически разваливали все годы независимости Украины. Просто удивительно как эта, пускай и проблемная, государственная институция до сих пор существует. Я искренне восхищаюсь учителями, теми, что не пошли торговать на базар, не уехали за границу, а остались учить и воспитывать детей.

Учитесь, как надо: украинские педагоги-новаторы и их удивительные уроки

АвторСаша Косенко
29 Травня 2018

Превращать уроки в выборы древнегреческих богов, проводить гонки «Формулы-1» на скорость чтения и вместе с детьми ставить научные эксперименты, – это лишь небольшой перечень приемов, которые используют украинские учителя-новаторы, чтобы их ученики бежали в школу как на праздник. О том, как влюбить ребенка в свой предмет, вырастить его счастливым и успешным, для Platfor.ma рассказывают самые изобретательные педагоги из разных уголков Украины.

Пауль Пшеничка, учитель физики и астрономии в Черновицком городском лицее №1

В перерывах между посещениями Гарварда и Принстона 71-летний Пауль Пшеничка обучает физике и астрономии черновицких школьников. Откуда свет в лампе? Почему днем ​​небо голубое, а ночью черное? Кто его «красит» днем ​​и «завешивает» ночью? Над подобными вопросами работают участники организованного Пшеничкой молодежного научного общества «Квазар». За 25 лет квазаровцы реализовали сотни проектов по математике, физике, информатике, астрономии, экономике, конфликтологии и лингвистике. Проектно-ориентированное обучение растит мыслящих людей – верит Пауль Францович, разработавший этот метод.

«В обычной школе ребенок боится допускать ошибки. Из-за этого во взрослой жизни он не решается действовать и становится неуспешным. А ведь даже Томас Эдисон создал свою лампочку только с десятитысячной попытки! Когда на пятитысячной его спросили: “Может быть стоит остановиться, раз ничего не получается?”, – он ответил: “Ни за что. Ведь теперь я ближе к цели на пять тысяч шагов!” Только преодолевая препятствия, ты чего-то добьешься. Как раз этому и учат проекты, когда ребенок решает конкретную научную проблему: как происходит падение капель, работает гравитация или как создавать на поверхности трехмерные изображения.

Миссия учителя в этом процессе – не столько дать информацию, которую можно найти в интернете или учебниках, сколько вдохновить на создание нового. Для этого на уроках я провожу необычные опыты: создаю огненные облака в пластиковых бутылках, превращаю розы в “стеклянные” или делаю так, чтобы предметы сами двигались вверх по наклонной плоскости. Мы обсуждаем эти опыты в непринужденной обстановке – с шутками, историями из жизни ученых, наших выпускников или учеников, опоздавших на урок. А потом я предлагаю: “А теперь попробуйте сами провести такой опыт. Возможно, у вас получится даже лучше”. И дети загораются.

Я мечтаю открыть для украинских детей лабораторию мирового уровня. И обсерваторию в центре города, куда будут приходить все желающие. Еще мечтаю повезти своих учеников в тур по лучшим техническим музеям Европы. И чтобы цены на авиабилеты никогда не мешали нам с учениками ездить на конференции в Сингапур или на Бали».

 

Всі в курсі: як онлайн-освіта Prometheus робить дива для півмільйона українців

У жовтні 2014 онлайн з’явився сайт Prometheus, на якому почали викладати безкоштовні онлайн-курси, підготовлені провідними українськими та світовими спеціалістами. Зараз це масштабний портал з десятками програм на різноманітні теми: від менеджменту чи медіаграмотності до підготовки до ЗНО та філософії. Проект є одним із ідеологів перетворення української освіти на дещо сучасне та актуальне. Тому Platfor.ma поговорила з засновником Prometheus Іваном Примаченком про те, чим пишаються ці безкоштовні онлайн-курси, через що хвилюються, та яким буде майбутнє освіти.

– Перш за все, розкажіть якісь новини про Prometheus, щоб всі вас ще більше полюбили?

– Найближчим часом ми запустимо велику кількість нових курсів. Серед травневих анонсів – перший в Україні онлайн-курс з сексуальної освіти, що зробить основи сексуального виховання доступними кожному. Українським підліткам зараз реально не вистачає таких знань. З ними ніхто не розмовляє про секс, ані в школі, ані в родині. Ми сподіваємося змінити цю ситуацію і розраховуємо, що до поширення цього курсу приєднаються як дорослі, так і самі підлітки. Якщо батьки не знають, як обговорити тему сексу з підлітком, то вони можуть встановити своїй дитині на смартфон додаток Prometheus з цим курсом. А вчителі біології можуть поширювати курс серед своїх учнів (до речі, ось тут можна подивитись наш спецпроект про секс «Тойво». – Platfor.ma)

Інший великий проект – це курс «Як вступити в провідні західні школи та університети» на повну стипендію від випускників Гарварду, університету Пенсильванії та Стенфорду. Головна мета курсу – не тільки допомогти українцям вступати в найкращі західні навчальні заклади, а й мотивувати їх повернутися після навчання в Україну, щоб зробити країну кращою.

– Курси про економіку, математику, ЗНО, дизайн-мислення – це зрозуміло. А як взагалі можливо навчати, скажімо, медицині в онлайн-форматі? Такі курси ж існують.

– Медицина, як і багато інших областей, поділяються на теорію і практику. І теорія прекрасно вивчається в онлайн-форматі. Гарвардська медична школа запустила цілу серію масових онлайн-курсів для того, щоб використовувати в своєму власному навчальному процесі. Скажу більше, в онлайні теорія часто вчиться краще, ніж в офлайні, хоча б тому, що в онлайн-матеріалах може бути багато інтерактивних завдань, ілюстрацій, інфографіки та інших наочних матеріалів.

Зрозуміло, що практична сторона питання повинна вивчатися тільки на практиці. Поєднуючи онлайн і офлайн, ми отримуємо змішане навчання, яке, згідно з багатьма дослідженнями, більш ефективне ніж просто офлайн.

– А як ви перевіряєте ефективність курсів? Чи є якийсь умовний показник «скільки людей після нашого онлайн-курсу влаштувалися на роботу» або ще якісь дані, які дозволяють зрозуміти результати?

У нас є ціла серія індикаторів. І один з них – це відсоток тих, хто успішно закінчив курс. З іншого боку, ми дивимося на відгуки слухачів на форумі курсу. Ми також збираємо історії успіху наших слухачів і публікуємо деякі з них. Але зрозуміло, що ми не можемо перевірити, як справи у всіх наших «випускників», адже кількість зареєстрованих слухачів платформи вже перевалила за 550 тис. людей.

– Ми нещодавно писали текст про нестандартні професії, що можна отримати у різних країнах, а поштовхом стало те, що в Україні відкрили курс з «Гри престолів». За вашими відчуттями, наші ВНЗ все ще нафталінові та архаїчні, чи ситуація міняється на краще?

– З моєї точки зору, ситуація поступово змінюється на краще. Хоча, звичайно, більшість українських вищих навчальних закладів залишаються надзвичайно консервативними. У той же час ми співпрацюємо з тридцятьма українськими університетами, які впроваджують наші онлайн-курси у свій навчальний процес офлайн у форматі змішаного навчання.

Мені здається, це є прекрасною демонстрацією того, що передові ВНЗ готові до нових форм співпраці і до нових форм предметів. Цей процес рухається повільно, але коли бачиш, як в обласному центрі студенти першокурсники навчаються за перекладеним нами найкращим в світі онлайн-курсом програмування Гарвардського університету CS50, то розумієш, що майбутнє в українській освіті вже наступило – просто воно нерівномірно розподілено.

Професії стають все більш вузькопрофільними, а світ взагалі скоро лусне від кількості інформації. Що буде далі?

– Я згоден з тим, що кількість інформації збільшується, а вузькопрофільні спеціальності сьогодні є трендом. Але ще один тренд – це міжгалузеві дослідження і міжгалузева робота, яка об’єднує в собі кілька спеціальностей одночасно. І попит на таких широкопрофільних фахівців зростає вибуховими темпами. Нехай вони не дуже глибоко розбираються в кожній окремо взятій темі, але можуть об’єднати і синтезувати в собі знання з різних областей і стати своєрідним містком між галузями.

Інший тренд полягає в тому, що ми повинні знайти спосіб доступно поясняти складність світу навколо нас. Ми не можемо довіряти виключно вузько кваліфікованим фахівцям. Якщо громадяни не розуміють основ політики та економіки, загальних тенденцій розвитку країни та світу, то ними легко маніпулювати. Зараз ми спостерігаємо, що політтехнологи добре освоїли слабкі місця і вроджені «сліпі зони» людської свідомості і вміло використовують їх. Таким же чином поширюється неправдива інформація і пропаганда.

Це відбувається тому, що шкільна система навчання застаріла, вона не змогла ефективно пристосуватися і навчити громадян хоча б азам цих нових відкриттів у галузі роботи людської свідомості, а також пов’язаних з ними маніпуляцій. Тому зараз ми в режимі лихоманки повинні створювати курси медіаграмотності, критичного мислення і поширювати їх. Мені здається, цей тренд буде і далі зростати, це не просто якийсь одноразовий виклик.

Єдина фундаментальна відповідь на цю ситуацію – радикальна реформа освіти. Освіта повинна не просто навчати окремим фактам або набору навичок. Ми повинні вже в школі навчати учнів критично аналізувати інформацію і факти, відокремлювати правду від брехні. Ми повинні навчати їх навчатися самостійно. Потрібно дати людям ефективні стратегії прийняття складних рішень. Всі ці навички повинні бути інтегровані в навчальний процес і повинні стати основною метою навчального процесу. Тому що просто факти ми і так можемо знайти в книгах або інтернеті. Тільки нова система навчання дозволить людям і суспільству в цілому ефективно пристосовуватися до стрімких змін світу.

Креативна освіта: 17 шкіл для тих, хто хоче отримати творчу спеціальність

Якщо ви серйозно налаштовані на роботу в креативних індустріях, перший крок допоможуть зробити школи, в яких діляться не тільки теорією, а й практикою. Platfor.ma зібрала ключову інформацію про місця, де можна отримати творчу професію.

 

Школа дизайну та розробки Projector

Приклади курсів: Арт-дирекшн, Основи веб-дизайну, Urban design, UX architecture, Айдентика, Digital & product marketing, Front-end, Data science, Ігрова 2D-анімація

Вартість навчання: 3 500-12 000 грн на місяць

Тривалість: від 1 місяця до 1 року

Фото: prjctr.com.ua
Фото: prjctr.com.ua
Фото: prjctr.com.ua
Фото: prjctr.com.ua
Фото: prjctr.com.ua

Projector спеціалізується на дизайні, ІТ-розробці, проджект-менеджменті та маркетингу. Крім основної київської локації на Воздвиженці, існують філіали школи в Одесі та Львові, а ком’юніті об’єднують не тільки заняття, а й коворкінг та постійні відкриті події.

Тут вважають, що вчитися потрібно «руками» та на фідбеках досвідчених кураторів. Серед викладачів – дизайнер і засновник школи Олександр Трегуб, ілюстраторка Варвара Перекрест, експерт з UX-дизайну Олександр Іванов, дизайнер київської Студії Артемія Лебедєва Антон Жуков, спеціалістка з комунікацій Надія Перевізник і багато інших успішних професіоналів-практиків.