Українські школярі беруть на себе все більше відповідальності, щоб формувати власне оточення і майбутнє. Наприкінці 2017 року на освітньому спільнокошті GoFundEd з’явилися перші учнівські проекти – усі вони стосуються створення креативних просторів. В межах спецпроекту «Шкільна re:форма» ми разом з фондом WNISEF та Центром інноваційної освіти «Про.Світ» дізналися в ініціативних підлітків та їхніх наставників, заради кого вони працюють і чого хочуть досягти.
Проект молодіжної платформи Soft Skills – це ідея учнівського самоврядування Савранської школи, що на Одещині. Самоврядування давно вирішує, здавалося б, недитячі питання. Наприклад, учні домовилися з владою селища про встановлення «лежачих поліцейських» біля школи, з комунальними службами – про зріз небезпечних дерев, а потім і самі займалися озелененням шкільного подвір’я.
Організатори кажуть, що на створення нового простору їх надихнув молодіжний центр «Нове покоління» у селищі: «Там так усе влаштовано, що хочеться вчитися нового, хочеться дізнаватися цікаве, і взагалі там добре бути. Так з’явилася ідея мати схожу атмосферу десь у своїй школі, бо зараз та піонерська кімната, де ми збираємося, зовсім не дає відчуття комфорту: тільки сів і вже хочеться йти. Ті самі засідання самоврядування можуть бути інтерактивнішими – ми не лише поговоримо і в блокнотиках попишемо, а зможемо робити презентації, показувати на екрані, чаювання влаштовувати. Це також платформа, навколо якої буде крутитися навчання – батьківські збори, уроки, проектний менеджмент, зустрічі з відомими людьми».
Основна мотивація учнів – бажання отримувати неформальну освіту, вивчати шкільні предмети в інтерактивному форматі та обговорювати такі «незручні» теми, як булінг.
Із написанням проекту учням допомагав представник центру «Нове покоління» Сергій Низькохат. «Треба брати до уваги, що, на жаль, у сільській місцевості не в усіх дітей є вдома інтернет, та й у школі також, а це потужний інструмент навчання, – каже він. – Отож, ця ідея – спроба дітей отримати доступ до інформації. Для них важливо, щоб інформація була подана у цікавій формі, бо їм вже є з чим порівнювати: вони бачать, як проходять тренінги у молодіжному центрі, і хочуть так само інтерактивно навчатися в школі, у власному просторі Soft Skills».
Учні підійшли до залучення коштів креативно. На сторінці проекту доброчинці можуть обрати для себе подарунок в залежності від суми внеску: відеопривітання, фотоколаж і навіть екскурсію Савранщиною. Обіцяють показати польські маєтки та церкву, ставок, дно якого вимощене міцнішим за залізо деревом, столітній дуб у Савранському лісі, розриті кургани вздовж Південного Бугу та ще багато всього цікавого. Провести екскурсію допоможе вчителька історії.
Хмельницька школа №13 – єдина у мікрорайоні Лезнево. Тут немає інших культурних осередків крім церкви, тому школа стала центром громадського життя. В пошані екологічна поведінка: у школі є пункт прийому батарейок, єдиний на ціле місто, куди завжди можна потрапити без попередніх домовленостей.
Після одного з екологічних тренінгів від організації «Світ освіт» у кожному класі вирішили встановити так звані папероїди. Це власноруч зроблені кумедні монстрики, яким діти та дорослі «згодовують» паперове сміття. Тепер у школі влаштовують конкурси краси для папероїдів, а ще запустили всеукраїнський челендж зі створення цих монстриків: кожен заклад-учасник створював власних папероїдів та надсилав їх у п’ять нових шкіл. До ініціативи долучилося близько 80% шкіл Хмельницького, а потім акція поширилася Україною. Зараз у Лезнево з’явилися ще й пластикожери – вони стоять на кожному поверсі школи №13.
Завдяки сортуванню та продажу пластику й макулатури дітям вдалось зібрати кошти для обладнання власної невеличкої кімнати, де вони проводять кінопокази, куди запрошують тренерів та організації з неформальної освіти. Та згодом стало зрозуміло, що невеличкої кімнати площею 2,5х6 м не вистачає на все.
І тут Хмельницький молодіжний центр розвитку оголосив міський конкурс учнівських проектів зі стартовим фінансуванням за програмою «Бізнес інвестує в молодь» та подальшим розміщенням заявки на освітньому спільнокошті GoFundEd. Учнівське самоврядування відразу почало працювати над проектом «Арт-простір».
«У нас є велика кімната для креслення і уроків праці. Ці уроки не потребують аж стільки місця, тому їх можна перенести у трохи менше приміщення, а тут організувати наш “Арт-простір”, – розповідає учень 11-го класу Влад Газда. – З дизайном нам допомогли наші друзі з громадської ініціативи ProProstir. Вони часто долучаються до таких цікавих акцій. Наприклад, розробляли дизайн нашого молодіжного парку та привокзальної площі. Нам вони розробили п’ять планів, продумали різні варіанти використання центру: під тренінговий чи лекційний центр, під кінопокази та концерти. Це наша основна ідея – зробити простір мультифункціональним».
Влад – колишній президент шкільного самоврядування. Він залишив цю посаду, бо збирався активно готуватися до ЗНО. Каже, що це справді займає багато часу, але він не може не долучатися до розвитку школи. До нього звертаються, бо він має досвід і відвідує тренінги з написання проектів. Разом з ним над проектом працюють друзі з самоврядування. Теперішня президентка Анна Дацюк разом з подругою відповідають за медіа, Андрій Махмудов та Олексій Коваль залучають бізнес, а Влад співпрацює з батьками та координує весь процес.
Влад вже майже випускник – чому ж він переймається долею школи? «Арт-простір буде служити не тільки школярам, а усім лезнівчанам, – пояснює учень. – Він буде постійно відкритий. Ми плануємо часто проводити кінопокази та інші заходи для мешканців мікрорайону та інших містян. Я знаю, що часто буду сам відвідувати його, бо вкладаю туди багато зусиль».
Як результат – проект виграв конкурс і отримав підтримку від Хмельницького молодіжного клубу розвитку (ХМКР). Стартове фінансування від бізнесу для «Арт-простору» склало 10 тис. гривень.
«Простір для спілкування є одним із найзапитуваніших проектів у молоді. Наш останній конкурс учнівських ініціатив чітко продемонстрував цю тенденцію: 90% поданих заявок стосувалися ідеї облаштування місця для самореалізації молоді, – розповідає керівник ХМКР Степан Кушнір. – Ми обрали ініціативу школи №13 тому, що побачили в них найбільше мотивації. Головною вимогою конкурсу було те, що ідею мають формулювати та втілювати учні, а старші партнери (батьки, вчителі, спонсори) лише допомагатимуть. Дорослі звикли накладати стереотипне бачення на дітей і молодь, ніби вони не спроможні займатися складними завданнями, але якщо дати їм право на помилку і підтримати, то ми виховаємо самоорганізоване покоління, здатне не лише помічати проблеми, але й вирішувати їх».
Ще одна «просторова» ідея виникла у 14-річної Олени Діхтярук, яка мешкає у селі Шевченкове на Київщині. «Своє село я бачу доволі прогресивним, – ділиться вона. – Ось зараз мою засніжену вулицю чистять від снігу. Знаю, що далеко не в усіх селах вулиці чистять. А ще ми цього року об’єдналися у величезну громаду, наша школа стала виховним об’єднанням. Кажуть, що завдяки цьому більше грошей буде виділятися на розвиток села. Тому я вірю, що далі буде крутіше».
Навесні 2017 року Олена написала конкурсне есе на тему «Чому мрії одних людей змінюють світ, а мрії інших залишаються тільки мріями» і пройшла відбір з 400 кандидатів на проект «Агенти змін» – школу громадянської участі, яка допомагає молоді розвивати соціально важливі проекти.
Наставник Сергій Корнилюк розповідає про прогрес дівчини на проекті: «Ми закрили її та ще 49 тінейджерів на три дні в лісі на базі MANLABcamp, познайомили з основами проектного менеджменту і запропонували трохи помріяти і придумати цікавий проект для своєї громади. Оленка вирішила влаштувати у себе в селі фестиваль “Мистецький шабаш” і потім влітку успішно його провела. Вона більше місяця домовлялася з усіма колективами з сусідніх сіл про виступи, з місцевою владою – про дозволи, знайшла гончаря, який провів майстер-клас, організувала тематичний квест, запропонувала місцевій спортивній секції провести під відкритим небом показові боксерські бої. Словом, постаралась залучити до фестивалю всіх активних людей Шевченкового. На фестиваль прийшло 200 односельчан».
Акція пройшла вдало, але для системних змін селу потрібне було постійне приміщення, де можна проводити навчальні та розвивальні активності. І якщо його немає – його треба створити, вирішила дівчина і започаткувала GROMADA space. Задуманий простір знаходитиметься не у школі, а в приміщенні, яке надала у користування місцева громадська організація «Фортеця». Стільки зусиль – і все заради однолітків.
«Такі проекти, якими б вони не були масштабними, насправді вирішують проблеми окремих людей, кожного з нас, – розповідає Олена. – Я бачу, що мій проект вирішить проблему хлопця з сусіднього села, який їздить на навчання до нашої школи і не має, де і як поспілкуватися з однокласниками. Він вирішить проблему хлопця, який хоче погуляти з друзями, але на вулиці холодно, а батьки не налаштовані приймати в себе зграю підлітків. Він вирішить проблему дівчини, яка не має, з ким поспілкуватися, але читає багато книжок і хоче їх обговорювати. Кажуть, що ми можемо знайти підтримку онлайн, але живе спілкування нічим не заміниш.
Я просто хочу жити тут і зараз, ловити моменти, проживати їх. У цьому світі, який постійно рухається, постійно поспішає, мені часто не вистачає часу, щоб я відчувала гармонію з собою, могла зупинитися і подумати, гармонію з людьми, щоб я могла відчути ось цей зв’язок і могла поговорити по-справжньому. Мені здається, що простір може стати тією точкою, де би ми відчували гармонію розмов, думок, усвідомлення себе в цьому світі.
Ідея GROMADA space – залишити всі стіни зовні, а всередині мати відкритий простір, який дихає і живе. Слова, вони й руйнують стіни, й будують містки між людьми, тому нам і потрібний простір для спілкування, яке зближує».
