– Зараз вперше в історії людства чверть всього населення планети – молодь. Що це взагалі означає для Землі?

– Купу всього! Почнемо з того, що на планеті страшенно виріс темп. За останні 20 років наше життя змінилося сильніше, ніж за півтора століття до цього. Але при цьому у нас зараз найбільш незрозуміле молоде покоління за всю історію. Через ці божевільні швидкості змін існує просто небувалий розрив між молоддю і тими, хто перебуває при владі. Так бути не може, нам потрібно якось адаптуватися і зменшувати цю прірву.

Ось просто один маленький приклад: з одного боку, до 2025 приблизно 75% всього ринку праці будуть мілленіали. З іншого, безробіття серед молоді ще ніколи не було настільки серйозним. Візьмемо навіть Україну: наскільки я знаю, таке безробіття у вас постійно зростає і зараз становить близько 22-23%. У нас в Чорногорії молодих людей, які не навчаються і не працюють – 28,5%. Виходить, що майже третина нашої молоді просто нічого не робить.

– А це взагалі проблема молоді, яка нічого не хоче робити, або проблема системи?

– Ну, знаєте, це питання на мільярд. Гадаю, це колосальна комбінація з безлічі різних чинників. Темпи змін в нашому світі абсолютно не підтримуються системами освіти. Те, чого навчають у школах, має вкрай мале відношення до того, що потім знадобиться в реальному світі. Я бачив результати одного масштабного опитування української молоді – 33% вважають, що їхня освіта абсолютно марна. На їхню думку, вони не навчаються нічому, що потім стане в нагоді в житті. І, в принципі, така ж ситуація по всьому світу. Я згадував, що 12 років сам був частиною цієї освітньої проблеми, так що повірте мені – справи кепські.

Ще одна частина проблеми в тому, що пенсійний вік весь час підвищується, але робочі місця при цьому створюються недостатньо швидко.

І третє – те, що змінюється взагалі вся економічна система. Дивіться, типовий мілленіал до 32 років поміняє чотири роботи. Чотири! При цьому покоління, скажімо, моїх батьків до кінця кар’єри змінювало робоче місце всього двічі.

Все це веде до своєрідної gig-економіки (часткова зайнятість та економіка коротких контрактів. – Platfor.ma), коли ви більшу частину часу займаєтесь фрілансом і повинні бути готові блискавично міняти сферу діяльності, навички та вміння.

При цьому багато молодих людей досить правильно вважають, що влада про них не піклується і не допомагає. Вони почуваються покинутими. Це породжує апатію і призводить до того, що, як я вже згадував, третина молоді просто нічого не робить.

– А якщо брати сучасну молодь, то вона якось кардинально відрізняється від попередніх поколінь?

– Ви задаєте питання, у відповіді на яке у мене є шанс образити взагалі всіх. Середній бебібумер, народжений в середині 20 століття, міг дозволити собі освіту, купівлю будинку, дві машини, велику родину з собачкою – і все це з однієї хорошої зарплати. Будь-який мілленіал зараз має перед собою чудову перспективу закінчити університет з боргами на шестизначну суму, які, в принципі, не дуже зрозуміло як гасити. Купити будинок? Навряд чи коли-небудь в житті. Постійна хороша робота? Хиткі надії. Порівнювати різні покоління, коли умови життя настільки різняться – так собі ідея.

При цьому буде не зовсім вірно говорити, що нинішня молодь лінива. Вона працює не менше тяжко, ніж попередні покоління, біда в тому, що вимоги до їх умінь і необхідність постійно адаптуватися до чогось нового – ну, такого в людській історії ще не було.

Але я, звичайно, не хочу нікого виправдовувати. У мілленіалів купа не найкращих особливостей. Їм часто плювати на корпоративну культуру, вони вимагають від роботи величезної кількості вільного часу і наполегливо сподіваються займатися виключно тим, що їм подобається. Та й адаптуватися до нинішнього темпу змін їм буває лінь.

А попереду у нас ще і покоління Z, для яких цифрові технології – це річ, абсолютно звична з пелюшок. Їхні перспективи на ринку праці взагалі уявити складно. Цілком можливо, що працювати будь-ким їм доведеться всього на рік-два, а потім переучуватися і шукати щось нове.

– А молодь з різних країн відрізняється? У них більше спільного або різного?

– Думаю, у них більше спільного, ніж у будь-якого покоління в історії людства. Інтернет і масова поп-культура заполонили весь світ. В якій би країні ви не опинилися, швидше за все, зіткнетеся з приблизно однаковими захопленнями в музиці і кіно. У них приблизно одні й ті ж глобальні лідери думок, вони або дуже мало, або зовсім не дивляться телевізор.

Французький футболіст Антуан Грізманн святкував голи жестикуляцією з гри Fortnite. Так ось, більшість уболівальників старше 35 взагалі не зрозуміли, що це він таке робив, тоді як молодь просто божеволіла від захвату. І по всьому світу вона робила це однаково.

– Добре, проходить півтора десятка років – і ця молодь приходить до влади. Є ймовірність, що їм буде взагалі плювати на таке поняття як «держава»? Що їм будуть ближче і рідніше глобальні бренди на зразок Nike, Каньє Уеста, «Ювентуса»?

– Судячи з усього, ви цим інтерв’ю хочете позбавити мене роботи. Але дійсно, різноманітні побоювання з приводу цього покоління – дуже серйозні. І дійсно є ризик, що класичні поділи та кордони їм зовсім не близькі. Але тут потрібно враховувати одну штуку: завжди і всюди в 20 років люди були революціонерами, а в 40 – консерваторами. Тому хто знає, що трапиться, коли мілленіалам виповниться побільше років. На даний момент виглядає, що їх перехід до більш консервативних ідеалів відбувається повільніше, ніж у всіх попередніх поколінь.

Особисто мені здається, що відхід від націоналістичних поглядів, можливо, пішов би нашому світу на користь. Ми як ніколи близькі до відмирання поняття «кордон» або «країна», але це все ще величезний шлях, тож поки говорити про таке рано.

Навіть ті, хто дійсно приділяє увагу освіті, зазвичай у 30-32 роки виходять на якесь плато. Попередні покоління теж подібним страждали, але різниця в тому, що вони могли собі це дозволити. Нинішні темпи такого шансу не залишають. Ти не розвиваєшся? Тебе просто замінять.

– Які навички або знання зараз варто шукати молоді, щоб точно стати успішними?

– Ох, ще одне складне питання. Гаразд, є, мабуть, кілька пунктів, які точно варто враховувати молодим людям.

Перше – це вже своєрідне кліше, але все ж: потрібно навчитися вчитися. Ми вже говорили, що до 32 років більшість мілленіалів чотири рази змінять рід діяльності. Кожна нова робота в будь-якому випадку зажадає якогось навчання і тренування. Так що доведеться швидко пізнавати нове – інакше тебе просто моментально обгонять.

Друге – обов’язкова робота над комунікаційними навичками. Вся справа в тому, що у них буде набагато більше спілкування, ніж у попередніх поколінь. Додаткова складність в тому, що у молоді з цим часто біда – багато хто з них звикли не розмовляти, а друкувати. Тільки не треба нити, що, мовляв, молодь зовсім не вміє спілкуватися, вони весь час в телефонах. Це крутий навик, він дуже часто допомагатиме в роботі. І все ж живе спілкування буде залишатися дуже важливим, це треба вміти.

Третє – сприймати інше. Що завгодно: расу, національність, релігію. Світ ще ніколи не був таким тісним, ми будемо все більше і більше стикатися з зовсім іншими людьми і поглядами. Це потрібно враховувати. Тим більше, що в Східній Європі з цим є певні складнощі.

Четверте – безперервне самовдосконалення. Навіть ті, хто дійсно приділяє увагу освіті, зазвичай у 30-32 роки виходять на якесь плато. У цей період кількість прочитаних книг і часу, відведеного на саморозвиток, дуже часто зменшується. Зазвичай до цього віку вже є певні успіхи в кар’єрі – і тут люди зупиняються. Попередні покоління теж подібним страждали, але різниця в тому, що вони могли собі це дозволити. Нинішні темпи такого шансу не залишають. Ти не розвиваєшся? Тебе просто замінять.

П’яте – мова. Особливо серйозно ця проблема стоїть у Східній Європі. І в Україні теж – у вас величезний відсоток молоді не може нормально говорити англійською. У сучасному світі це базовий навик.

Шосте – soft skills, навички роботи з людьми. Знову ж таки, для нашого регіону це особливо важливо. Ви в Україні дуже круті в науках, інженерії, інформаційних технологій, але що у людей з навичками комунікації, роботи в колективі, вміння вирішувати конфлікти і тому подібним? Подібні речі стають все більш важливими в будь-якій сфері.

Диплом – не аргумент ні для кого. Якщо починаючи з старшої школи ви не підробляєте хоча б влітку – ви робите собі досить паршиву послугу. Будь-яка робота або стажування – це неймовірно важливо.

– Багато про що з цього в українських, так і багатьох світових університетах, не дуже замислюються. Як взагалі бути з вишами в сучасному світі?

– Ось, до речі, ще одна штука, про яку, мабуть, варто згадати – це нетворкінг, налагодження зв’язків у співтоваристві. І один дуже-дуже великий плюс від університетів – саме нетворкінг. Якби я вибирав головну користь від нинішніх вузів, то назвав би саме це. В іншому все складно. Чи університети ідеальні як спосіб отримати актуальні знання? Безумовно ні. Непотрібні вони в цьому плані на 100%? Я б сказав, що ні.

Візьмемо, наприклад, той аспект, що у 18-19 років небагато знайдеться людей, здатних на таку дисциплінованість: три-чотири години на день присвячувати отриманню нових знань. Вища освіта це все ж таки забезпечує. Так що я б підсумував так: так, в університети все ще варто йти. І додати до них онлайн-курси та інші способи саморозвитку.

– А що в цілому думаєте про онлайн-курси (ось тут, до речі, можна почитати нашу розмову з засновником Prometheus Іваном Примаченко. – Platfor.ma)?

– За останні десять років рівень такої освіти виріс просто грандіозно. Ви можете вибирати з практично необмеженої кількості курсів різної складності і тривалості. Я впевнений, що це відмінний спосіб доповнити вашу освіту хорошими актуальними знаннями. Але повністю замінити класичну університетську освіту – навряд чи.

– Добре, ось я закінчив університет, пройшов онлайн-курси. Як потім влаштуватися на нормальну роботу, якщо всі хочуть співробітника з досвідом?

– Так у вас на цей момент вже має бути досвід.

– Тобто ваша порада – працювати паралельно з навчанням?

– Це не порада, це необхідність. Просто прийміть це як даність: після університету вас ніхто на нормальну роботу не візьме. Диплом – не аргумент ні для кого. Якщо починаючи з старшої школи ви не підробляєте хоча б влітку – ви робите собі досить паршиву послугу. Будь-яка робота або стажування – це неймовірно важливо. Якщо через це ваше навчання в університеті затягнеться на кілька років, нічого страшного. До моменту отримання диплома у вас вже має бути хоча б пару років будь-якого подібного досвіду.

– В Україні ви приїхали запускати програму UPSHIFT. Розкажіть, що це і навіщо воно потрібне молоді?

– UPSHIFT – це наш спосіб розвивати soft skills і вирішувати проблеми взаємодії в сучасних суспільствах.

– Як це буде виглядати в Україні?

– Ми хочемо допомогти підліткам з не самих привілейованих груп. Все ж починається з самого дитинства. Доведено: якщо дитина росте в сім’ї, де у обох батьків гарна освіта, то дуже висока ймовірність того, що до трьох років вона почує і дізнається досить велику кількість слів. Якщо дитина з бідної сім’ї, то у неї може і не бути якихось серйозних проблем з вихованням або любов’ю батьків – але їм все одно потрібно працювати по 10-12 годин на день просто щоб виживати. І в результаті в трирічному віці така дитина вже може відставати від однолітків.

UPSHIFT проводив дослідження і з’ясував, що друга декада – з 10 до 19 років – це неймовірно важливо. Це унікальний шанс побороти недоліки виховання в молодшому віці.

Як все виглядає: ми приїжджаємо в різні країни, беремо якусь проблему і разом з молоддю намагаємося вирішити її, заодно розвиваючи потрібні навички: критичне мислення, проектний менеджмент, роботу в команді, бюджетування. Це буде дуже корисно в подальшому житті – і все це в розважальній формі, так що підлітки навіть не усвідомлюють, що вони при цьому вони взагалі-то вчаться.

– А можете навести приклад, як UPSHIFT кому-небудь реально допоміг?

– Наприклад, одного разу до нас на програму приїхав хлопець, якого всі його вчителі називали дуже проблемним і не радили брати. Він був дуже розумний, але ось з дисципліною – біда. Нам вдалося зацікавити його проектом поліпшення взаємодії з муніципальними службами, після чого він потрапив на хакатон, де один із суддів запропонував пройти стажування в його ІТ-компанії. Зараз це студент третього курсу в технологічному університеті, який паралельно займає гарну посаду в цій ІТ-компанії.

Але що мені найбільше подобається в цій історії – так це те, що його проект в UPSHIFT взагалі-то провалився. Його не вдалося втілити в життя – але для нас це не так уже й важливо, вся справа в розвитку особистості. Адже завдяки цій програмі життя хлопця все ж таки змінилося на краще.

А одна дівчина займалася у нас проектом врегулювання міжетнічних і міжрелігійних конфліктів в школах. Їй настільки сподобалося, що вона потім пішла до університету на міжнародні відносини, виграла почесну нагороду за громадську діяльність і зараз їде в США за грантовою програмою, щоб продовжувати навчання.

Це, звичайно, унікальні приклади, коли все спрацювало добре. Але плюси розвитку soft skills в тому, що ми вважаємо успіхом не тільки подібне. Ми ніколи не знаємо, де знадобляться отримані навички та вміння. Але ми знаємо, що вони залишаться з нами на все життя.

Прочитати інтерв’ю російською мовою можна тут.

Команди з Харкова можуть подавати заявки до 26 вересня.