Мій улюблений TED Talk – це виступ Дерека Сіверса про те, як лідеру перетворити ідею на рух. Це дуже дотепне, але просте, глибоке та зрозуміле трихвилинне відео, яке краще дивитися, а не читати його довгі описи.

Скажу одне: якщо ви думаєте, що лідери найбільш відважні люди на планеті, це відео змінить вашу думку. Найбільш сміливі люди – це перші послідовники, які не бояться приймати революційні ідеї лідерів та заряджають ними інших людей. Відкриваючи світу нове, цінуйте своїх перших послідовників! А ще важливіше – не бійтеся першими підтримувати ініціативи, які здаються вам крутими. Бо саме так ідеї перетворюються на рухи, які дозволяють людству здійснювати свої найкращі досягнення.

Ще один TED Talk з улюблених – відомий в усьому світі диригент Бенджамін Цандер за 20 хвилин розповідає, як полюбити класичну музику. Навіть якщо ви її ніколи не слухали, подивіться! Цей спіч нікого не залишить байдужим. Ще й тому, що він не лише про музику.

Свої концерти Бенджамін розпочинає короткою лекцією, яка допоможе слухачам, особливо тим, хто прийшов вперше, сприйняти класичну музику. В нього велика мета – допомогти кожній людині на планеті полюбити її. Він переконаний, що немає людей, які не можуть сприймати музику – є лише погані виконавці.

Бенджамін не хоче, щоб люди просто приходили на концерт та йшли з нього, не зрозумівши, що відбувається. Він хоче, щоби очі людей та музикантів після концерту «засяяли». Він пропонує кожному поставити собі питання: хто я? І відповідати на нього не через критерії кількості грошей, влади, слави, а залежно від того, скільки навколо вас людей, очі яких сяють.

Це справді питання, яке може відкрити новий світ. Це приклад, як думати не лише про завтрашній день, а про майбутнє, яке ми лишаємо після себе. Цей виступ надихає бути лідером та творити свою музику в житті.

Для фіксованого мислення характерна віра в те, що людям притаманні ті чи інші таланти. Щось вдається – отже, є талант, не вдається – потрібно припинити намагатися. Зрозуміло, що люди з фіксованим мисленням уникають складних завдань, бо провал свідчитиме про те, що у них немає таланту.

Для людей, яким властиве мислення зростання, успіх прямо пропорційний не таланту, а вкладеним зусиллям та правильно підібраній стратегії. Люди з таким мисленням навчаються набагато швидше, беруться за складніші завдання і врешті-решт стають успішнішими в роботі та житті. Коли ти не пасуєш перед труднощами, рано чи пізно тобі все вдасться.

Є наукові дослідження, які довели, що типи мислення можна – і треба – змінювати цілеспрямованим навчанням.

У докторки Джилл Болт Тейлор стався інсульт, і вона спостерігала, як її мозкові функції – рух, мова, самосвідомість – вимикаються одна за одною. Це не просто перевернуло її життя, але й стало предметом її головного дослідження.

Через 15 хвилин перегляду у вас буде відчуття, що ви подивилися хороший блокбастер. Це жива історія, яка не повчає вас і після якої ви не відчуваєте себе невдахою. Слухається на одному диханні.

Авторка викриває міфи про оргазм і розповідає про дивні й абсурдні дослідження, які проводилися в цій області в минулому. По-перше це дуже весело. У Мері Роуч прекрасне почуття оргазму і гумору, і це знімає напругу в залі, коли вона заходить занадто далеко для консервативної аудиторії. А по-друге, це пізнавально.

Кен Робінсон розповідає про те, що класична освіта застаріла і потрібні нові підходи. Він блискучий оратор, причому не в класичному розумінні. Просто через 5 секунд після початку виступу він стає твоїм другом. Він не переконує, а просто на прикладах і фактах розповідає про те, що креатвність зараз не менш важлива, ніж освіта.

Емілі Нагоскі, експертка з сексу, розповідає про ключі до більш щасливого та здорового сексуального життя. Мені подобається саме цей виступ, бо ця дівчина з синім волоссям – психологиня, лекторка, письменниця – вміє жартувати на непрості теми. Я також рекомендую прочитати її книгу «Come as you are».

Я передивилася в оригіналі усі цьогорічні промови TED, тому пропонуватиму саме з них. Зупинилася на трьох, які врізалися у пам’ять найбільше.

Це – про довіру. Тема довіри мені цікава у різних аспектах, бо я переконана, що лише на довірі можна побудувати справді демократичне суспільство. Тут професорка Гарвардської бізнес-школи Френсіс Фрей говорить про те, як відновити довіру на рівні компанії – на прикладі того, як вона це зробила в Uber.

Довіра має три складові: автентичність, логіка та емпатія (співчуття). Коли ці три речі працюють разом, ми маємо сильну довіру. Коли бодай одна кульгає, це загрожує довірі. Ці прості правила, як на мене, легко поширюються й на інші сфери – від особистого життя до країни й світу в цілому.

Для мене цей виступ – про те, що не треба боятися помилок. Симоне Герц створює непотрібних роботів. Її винаходи, призначені для подрібнення овочів, вирізання волосся, нанесення помади, рідко (якщо взагалі) досягають успіху, і в цьому суть її виступу.

«Справжня краса непотрібних речей – це підтвердження того, що ви не завжди знаєте, що є найкращою відповіддю», – говорить Герц. – Це вимикає голос у вашій голові, який говорить вам, що ви точно знаєте, як працює світ. Може, шлем для зубної щітки не є відповіддю, але принаймні ви ставите це питання». Виступ дуже яскравий і смішний, бо вона прямо на сцені випробовує усі винаходи на собі.

Ця промова досить нестандартна, але для мене вона стоїть окремо від інших. Геніальний архітектор-футурист Ренцо Піано розмірковує про красу і функціональність – і що стається, коли вони працюють разом. Він проектував хмарочос The Shard в Лондоні, Центр Помпіду в Парижі та новий Музей мистецтв Вітні в Нью-Йорку.

Він говорить про те, що будівлі – це не лише дах над головою. Вони можуть відображати мрії, прагнення і красу. Ми живемо у світі будівель, але ігноруємо цю їхню властивість. «Універсальна краса – одна з небагатьох речей, які можуть змінити світ», – каже він. Комусь ця думка може здатися банальною, але у вустах людини, яка все життя цим займається, це глибока мудрість.

Я отримала від виступу справжню насолоду. Та й тема будівель, яким бракує краси, для України актуальна.

Саймон Сінек, письменник, автор книги «Почни з “чому”» – про те, як лідери надихають діяти.

Письменниця Емілі Есфахані Сміт говорить про різницю між щастям та відчуттям сенсу в житті.

Чому? Бо життєво.