Монетизація освіти: як школам шукати можливості для реалізації власних проектів

АвторКатерина Котвіцька
4 Червня 2018
освіта спецпроект шкільна re:форма

Прогресивні учителі не лише намагаються змінити застарілу систему освіти, а й створюють свою власну – у школах, де вони працюють. Platfor.ma спіль­но з  Цен­тром інно­вацій­ної освіти «Про.Світ» і фон­дом  WNISEF підбиває підсумки проекту з підтримки сільських опорних шкіл «Пілот 24» і розповідає про проекти, які вдалося втілити учасникам.

Траєкторія змін

Проект «Пілот 24», реалізований Центром інноваційної освіти «Про.Світ» за підтримки фонду WNISEF, став етапним для 24 сільських шкіл, які отримали статус опорних у процесі реформи децентралізації. Почавши із поліпшення матеріально-технічної бази, організатори побачили найважливіше: часто школа є єдиним живим організмом у громаді. Тому стимулом для системних перетворень став ще й адміністративний виклик – уповноважити школу на створення цінності для громади.

Лілія Боровець, співзасновниця центру «Про.Світ»

Організатори почали з навчання учителів та директорів шкіл, в основу якого лягли нові формати взаємодії вчителя і школярів, директора і вчителів, школи і громади. «90% директорів кажуть, що втілюють зміни і змінили свою роль у школі, 64% вчителів продовжують впровадження змішаного навчання», – ділиться проміжними результатами проекту співзасновниця центру «Про.Світ» Лілія Боровець.

Нові виклики, а разом з тим і потреби сучасної школи – це навчання з менеджменту, командоутворення та впровадження сучасних методів навчання. «Якщо говорити про директорів, то ми фокусувались на управлінському розвитку: побудова бачення школи, творення команди, зміна підходу до організації роботи всередині школи, делегування, залучення спільноти – всі ці речі важливо переосмислювати в контексті автономізації управління школою, – наголошує Лілія Боровець. – Вчителі ж працювали над зміною підходів до навчання – впровадженням змішаного навчання у школах. Крім цього, під час програми йшлось про розвиток емоційного інтелекту, персонального розвитку».

Зараз у школах продовжують роботу над започаткованими проектами. Плани, які розробили в межах проекту разом із ментором, учителі та директори активно впроваджують у своїх школах. Орієнтовані на сталий розвиток у власних закладах, вони сподіваються на глибинні зміни в освітній сфері.

 

Сигнали розвитку

Для прогресивних змін, як-от вироблення нових підходів, оновлення навчальних програм і навчально-методичних матеріалів, використання нових форм і методів навчання, потрібні, з одного боку, нові принципи управління навчальним закладом, а з іншого – додаткове фінансування. Його школи також отримали в межах проекту, але паралельно освітяни почали працювати над пошуком коштів самостійно, щоб розвивати сталий розвиток освітніх закладів.

Як відповідь на цей запит виникла краудфандингова платформа GoFundEd для освітніх проектів, заснована командою центру «Про.Світ». Платформа допомагає зібрати фінансові ресурси на реалізацію проектів, що покращують якість навчання. Кожен проект проходить модерацію, після чого до кампанії долучаються коучі, що супроводжують учасників і безпосередньо допомагають учителям в роботі над розвитком проектів на платформі. В організації переконані, що це допоможе знайти необхідні ресурси для проактивних вчителів, створити спільноту новаторів і сформувати якісно нову освітню екосистему.

В межах «Пілот 24» на GoFundEd надійшло десять проектів і вони активно реалізовуються. В кількох школах працює проект «Компола», програма лідерського розвитку для молодих спеціалістів Teach For Ukraine, волонтери із Корпусу Миру.

 

Фото: facebook.com/compola.project
Фото: facebook.com/compola.project

Вчити і менеджити

На Заході навчальні заклади намагаються перш за все орієнтуватися на власну ідею, а не лише на матеріальні можливості. Адміністратори дошкільної та шкільної освіти постійно моніторять ринок, шукаючи конкурси в галузі, що максимально близька до їхнього проекту, і подають заявки. З державного бюджету вони отримують мінімальне фінансування (менше 10% загальної суми витрат). Наприклад, за даними дослідження американського Інституту Джона Хопкінса, 15% доходів недержавних шкіл надходить за рахунок приватних пожертв, а більшу частину коштів (66%) заклади «заробляють» на фандрейзингу.

Юлія Бараннікова, відповідає за напрямок фандрейзингу в GoFundEd

В українських школах освітні ініціативи лише починають втілювати за допомогою краудфандингу. Юлія Бараннікова, яка відповідає в GoFundEd за напрямок фандрейзингу, розповідає: «Якщо говорити про краудфандинг, тим більше в шкільній освіті, то є страх помилки чи невдачі. Адже краудфандинг передбачає суттєве залучення своєї мережі контактів, знайомих, учнів, друзів. Деякі вчителі бояться, що кампанія не вдасться і про помилку доведеться говорити, адже проект публічний. Проте якщо ми кажемо, що сьогодні важливо, аби учні ставилися до помилок як до можливості стати кращими і отримати досвід, то вчителі мають бути драйверами цього процесу. Краудфандингова платформа є хорошим інструментом для цього».

Наступна складність – залучення донорів для майбутніх проектів. Успіх кампанії на 80% залежить від активності вчителів, в тому числі у соцмережах, локальних медіа та в комунікації з батьками, а вони не завжди до цього готові – часом заважає просто нестача навичок говорити про себе чи вести комунікацію у незвичному форматі, зокрема онлайн. «Проте вчителі наважуються на такий неординарний досвід, тим більше у селах чи маленьких містечках, де всі усіх знають, але рідко чують слова “краудфандинг” або “спільнокошт”, – розповідає Юлія Бараннікова. – Доводиться налагоджувати діалог, взаєморозуміння, створювати спільний словник слів і домовлятися про поняття та сенси. Проте це важливий, хоч і нелегкий етап особистісної та освітньої трансформації, а можливо, і трансформації на рівні громад та країни».

 

Як залучити краудфандинг в освітній проект

У відповідь на питання, які саме проекти потрібні, співзасновниця платформи GoFundEd Лілія Боровець радить відштовхуватись від проблем і викликів, які школи бачать у своєму регіоні, та від потенційних можливостей. «Це можна робити у безліч способів: як вірити в учнів, мати високі очікування щодо кожного, підкреслювати їхні таланти, так і залучати рольові моделі до спілкування з учнями – наприклад, як це робить проект School Angels. Різні міжнародні обміни також розширюють світогляд і показують, що світ може бути різним. Проте, ще важливіше створити умови, у яких кожен учень буде усвідомлювати, що його дії можуть змінювати не лише його клас, але й село чи місто, а потім і країну», – переконана Лілія.

Якщо проект відбувається на рівні усієї школи, то він найчастіше передбачає команду роботу серед вчителів спільно із директором. «У сучасних реаліях українських шкіл це дуже важливий процес, бо вчителі мало співпрацюють одне з одним, радше перебувають у певній професійній ізоляції, – розповідає Юлія Бараннікова. – Натомість  саме через спільний досвід формується бачення школи, розуміння одне одного та учнів. Тому такі проекти безцінні. Мова може йти про певні творчі простори, лабораторії чи комп’ютерні класи. До прикладу, у Дніпропетровській області вчителі створили творчу кімнату для дітей. Варто розуміти, що це село, де школа є центром активності і великою можливістю для дитини, яка не має доступу до центрів розвитку в місті».

Для того, щоб проект потрапив на платформу GoFundEd, він повинен відповідати кільком критеріям: по-перше, створювати певну цінність для учнів, вчителів, батьків – усі отримані ресурси повинні бути скеровані на розвиток навчального середовища; по-друге, відповідати принципам сталого розвитку – не бути точковим, а мати механізм постійного впливу; по-третє, мати чіткий механізм впливу на навчальний досвід учнів та вчителів; по-четверте, бути реалістичним у виконанні – мати конкретну ціль, графік реалізації та метрики успішності.

 

Успішна монетизація проектів: досвід учасників «Пілот 24»

 

Від кінотеатру до онлайн-бібліотеки

У селищі Катеринопіль на Черкащині склали стратегічний план перетворення школи в центр громади, у школу-хаб. Першим успішним проектом став літній кінотеатр. Гроші збирали усім селищем: у школі провели «СмачноФест» (ярмарок солодощів, які готували і вчителі, і діти з батьками), майстер-класи, конкурси серед дітей і дорослих, створили фотозону. В результаті під час активностей вдалося зібрати близько 11 тис. гривень. Відгукнулися спонсори, які допомогли закупити проектор і акустичну систему, а батьки однієї випускниці проспонсорували придбання матеріалів для лавочок для кінотеатру – їх виготовили разом з учнями на уроках трудового навчання.

«СмачноФест»
«СмачноФест»
Виготовлення лавочок для кiнотеатру
Лiтнiй кiнотеатр
Олександр Бойченко, вчитель трудового навчання

«Проект “Пілот 24” сам по собі змінив бачення людей в нашій школі щодо того, хто що має робити для покращення ситуації в школі – і з навчанням, і з матеріальною базою. Ми зрозуміли: щоб мати результат, самим потрібно наполегливо працювати», – розповідає вчитель трудового навчання Олександр Бойченко.

Наприкінці травня 2017 року літній кінотеатр запрацював. Дітей і дорослих безкоштовно запрошували на сеанси щотижня протягом усього літа.

Наступним проектом, який запустили у школі, стала бібліотека Online Books. На платформі GoFundEd школі вдалося зібрали понад 60 тисяч гривень. На ці гроші закупили планшети, ноутбук, провели високошвидкісний інтернет і сформували онлайн-бібліотеку електронних книжок та навчальних курсів.

У школі також вирішили зробити актову залу, де б розташувався зимовий кінотеатр. З цим проханням звернулися до благодійного фонду «Урожай», який допоміг із ремонтом приміщення – і кінотеатр продовжував свою роботу, але вже під дахом.

Вiдремонтавана актова зала
Вiдремонтавана актова зала
Зимовий кiнотеатр

На жаль, команду активних учителів, яка сформувалася навколо нових ініціатив, не підтримала адміністрація, зокрема відділ освіти. «Нам не те що не допомагали, а дуже часто просто заважали, змушуючи робити різні звіти, пояснення та інше, – розповідає Олександр Бойченко. – Зараз намагаємося створити нову команду, та це все не так просто. Переконувати в доцільності додаткової роботи доволі тяжко, а результати приходять не так швидко, як того б хотілося, тому все ж багато хто із вчителів та батьків пасивно спостерігають, що вийде із усіх цих започаткувань. Хоча найбільш активними у впровадженні змін стають люди з числа батьків та вчителів, які розуміють, що школа неодмінно має змінитися».

 

Творчий пленер для учнів

Проект «Sacrum для обдарованої молоді» директорки школи Наталії Самочко в смт Більшівці Івано-Франківської області має на меті об’єднати людей через мистецтво. Освітяни вирішили запросити на пленер 12 талановитих художників з Прикарпаття. Впродовж десяти днів вони мали працювати з 12 творчими  учнями, які мріють розвивати свої вміння. Результатом проекту буде оформлення міні картинної галереї у приміщенні школи, адже всі кращі роботи пленеру залишаються його організаторам.

До роботи над проектом директорка залучила учнів, щоб ті відчували відповідальність за проект. «Переді мною як керівником постали завдання сприяти зростанню педагогічної майстерності педагогів в сучасних умовах та створити умови для розвитку активності та відповідальності учнів. Зокрема, педагоги розуміють, наскільки сьогодні важливі знання та навички з проектного менеджменту для нас та наших учнів. Ми вже маємо невеликий досвід із залучення позабюджетних коштів для розбудови нового освітнього середовища, – ділиться досвідом Наталія Самочко. – Ще над рядом проектів ведеться робота. Зокрема зараз працюємо над проектами з розвитку навичок учнів та вчителів, потрібних у ХХІ столітті. Наші учасники “Школи лідера” стали членами молодіжної ради при об’єднаній територіальній громаді».

На занятті гуртка образотворчого мистецтва

У школі планують встановити новий спортивний тренажерний майданчик. Також у цьому навчальному році в школі пілотували впровадження концепції «Нова українська школа», яка дає можливість перейти від теоретичної освіти до компетентнісної. Ініціаторами експерименту стали самі вчителі початкових класів.

«Ми мали змогу змінити стереотипи, закладені сучасною системою освіти в Україні. Особисто для мене цей момент став найважливішим, хоча, звичайно, є і середовище, в якому перебуває дитина», – каже директорка. Вона переконана – щоб відповідати критеріям сучасного освітнього менеджера, компетентного у  питаннях освіти і фінансів, в кадрових питаннях, потрібно ламати стереотипи, адже реформа, яка нав’язується зверху, не є глибинною: «Реформування буде дійсно таким, яке здатне змінювати підходи, коли буде відповідальний педагог, який розумітиме потребу в змінах, та підтримка від держави. На жаль, сьогодні не завжди наші реалії відповідають бажаним».

Наталія Самочко впевнена, що саме школа має громадотворчу основу, тому кожна спроможна територіальна громада (а таких зараз стає все більше) бажає, щоб діти з цієї громади отримали шанс на просування соціальними ліфтами, отримали конкурентну вищу освіту, поверталися жити й працювати додому.

 

Віртуальна лабораторія для вивчення хімії

Проект «ХімІКТ – мотиватор для вивчення хімії» учительки Оксани Окулової з Івано-Франківської школи, що на Львівщині, спрямований на створення віртуальної лабораторії. В ній учні мають змогу шукати необхідну інформацію, виконувати тести, створювати 3D-моделі молекул і атомів, моделювати процеси у різних додатках та програмах, спостерігати досліди, які не можна провести у класі.

За словами вчительки, з реалізацією проекту вивчення хімії стало ефективнішим, а впровадження методики «змішаного навчання» дозволяє раціонально використовувати час уроку. Робота в команді та обов’язкова онлайн-складова роблять заняття сучасними і цікавими для дітей.

Раніше не знайома з досвідом краудфандингу Оксана Окулова каже, що на перший погляд здавалося, ніби створити проект дуже просто, але насправді це займає досить багато часу, у тому числі він іде на модерацію. «Участь у краудфандингу показала, що працювати над своїм проектом потрібно постійно, доки він знаходиться на платформі. Пошук джерел фінансування не завжди успішний, помилки неминучі, є періоди спадів, але не варто розчаровуватися, – підбадьорює вчителька. – Найприємнішим для мене стало те, як сильно допомогли наші випускники. І я отримала дуже позитивний зворотній зв’язок, якого, чесно кажучи, не очікувала».

 

Простiр для молодших школярiв

Проект «Кіндерландія» у селі Олексіївка Запорізької області працює у режимі повного робочого дня для учнів початкових класів у групі продовженого дня. Дітей сюди привозять з навколишніх сіл. Тому у навчальному закладі вирішили створити простір, де учні відпочиватимуть після уроків, переглядатимуть улюблені мультфільми, зможуть розвивати свій творчий потенціал завдяки різним видам діяльності. Для учительки початкових класів Людмили Ставицької це маленька перемога, перший позитивний досвід на платформі GoFundEd, співпраця з ОТГ, відділом освіти і новими людьми.

«Ми зробили рекламу опорного закладу та успішного реформування. Деякі труднощі виникали і під час написання самого тексту до проекту (потрібно було максимально просто донести ідею проекту, щоб заручитися підтримкою доброчинців), і під час зйомок відео (перезнімали декілька разів), і під час пошуку інтернет-магазинів (не всі були готові надавати необхідні документи), – розповідає про досвід до і після краудфанингу Людмила Ставицька. – Змінилося ставлення батьків до закладу освіти, тепер вони бачать, що школа не тільки дбає про рівень знань, а турбується про комфорт та відпочинок дітей. Проект навчив працювати в команді, вірити у власні сили, довіряти людям. Усі колеги школи також  активно його підтримували: стали доброчинцями, брали участь у ремонті дитячої кімнати, розповсюджували інформацію в соціальних мережах, виступали перед батьками, агітували доброчинців і випускників попередніх років».

Створена кімната розділена на три зони, які впливають на особистісний розвиток дитини: «Я відчуваю» (читання, музика, театральне мистецтво), «Я думаю» (розвивальні ігри: шахи, шашки, танграми та інші), «Я дію» (хореографія, рухливі  ігри). Як результат – тепер колеги Людмили Ставицької із школи-філії також розробляють власний проект.

Дитяча кімната «Кіндерландія»

Підбиваючи підсумки проекту «Пілот 24», у центрі «Про.Світ» говорять про громадоорієнтовані та «учнецентристські» підходи до шкільних ініціатив. «Це важливо з кількох причин: для сільської школи громада є середовищем функціонування, і це середовище має бути сприятливим, а для громади школа може бути центром розвитку та активного життя, – переконані організатори. – Будь-яке містечко чи село – це освітня екосистема: від якості освіти у школі залежить економіка і соціальний розвиток – і навпаки. Тому критично важливо виходити на діалог і забезпечувати співпрацю школи-громади. Через спільну дію можна створити багато цінності».

За пiдтримки
Найцiкавiше на сайтi

Всі в курсі: як онлайн-освіта Prometheus робить дива для півмільйона українців

У жовтні 2014 онлайн з’явився сайт Prometheus, на якому почали викладати безкоштовні онлайн-курси, підготовлені провідними українськими та світовими спеціалістами. Зараз це масштабний портал з десятками програм на різноманітні теми: від менеджменту чи медіаграмотності до підготовки до ЗНО та філософії. Проект є одним із ідеологів перетворення української освіти на дещо сучасне та актуальне. Тому Platfor.ma поговорила з засновником Prometheus Іваном Примаченком про те, чим пишаються ці безкоштовні онлайн-курси, через що хвилюються, та яким буде майбутнє освіти.

– Перш за все, розкажіть якісь новини про Prometheus, щоб всі вас ще більше полюбили?

– Найближчим часом ми запустимо велику кількість нових курсів. Серед травневих анонсів – перший в Україні онлайн-курс з сексуальної освіти, що зробить основи сексуального виховання доступними кожному. Українським підліткам зараз реально не вистачає таких знань. З ними ніхто не розмовляє про секс, ані в школі, ані в родині. Ми сподіваємося змінити цю ситуацію і розраховуємо, що до поширення цього курсу приєднаються як дорослі, так і самі підлітки. Якщо батьки не знають, як обговорити тему сексу з підлітком, то вони можуть встановити своїй дитині на смартфон додаток Prometheus з цим курсом. А вчителі біології можуть поширювати курс серед своїх учнів (до речі, ось тут можна подивитись наш спецпроект про секс «Тойво». – Platfor.ma)

Інший великий проект – це курс «Як вступити в провідні західні школи та університети» на повну стипендію від випускників Гарварду, університету Пенсильванії та Стенфорду. Головна мета курсу – не тільки допомогти українцям вступати в найкращі західні навчальні заклади, а й мотивувати їх повернутися після навчання в Україну, щоб зробити країну кращою.

– Курси про економіку, математику, ЗНО, дизайн-мислення – це зрозуміло. А як взагалі можливо навчати, скажімо, медицині в онлайн-форматі? Такі курси ж існують.

– Медицина, як і багато інших областей, поділяються на теорію і практику. І теорія прекрасно вивчається в онлайн-форматі. Гарвардська медична школа запустила цілу серію масових онлайн-курсів для того, щоб використовувати в своєму власному навчальному процесі. Скажу більше, в онлайні теорія часто вчиться краще, ніж в офлайні, хоча б тому, що в онлайн-матеріалах може бути багато інтерактивних завдань, ілюстрацій, інфографіки та інших наочних матеріалів.

Зрозуміло, що практична сторона питання повинна вивчатися тільки на практиці. Поєднуючи онлайн і офлайн, ми отримуємо змішане навчання, яке, згідно з багатьма дослідженнями, більш ефективне ніж просто офлайн.

– А як ви перевіряєте ефективність курсів? Чи є якийсь умовний показник «скільки людей після нашого онлайн-курсу влаштувалися на роботу» або ще якісь дані, які дозволяють зрозуміти результати?

У нас є ціла серія індикаторів. І один з них – це відсоток тих, хто успішно закінчив курс. З іншого боку, ми дивимося на відгуки слухачів на форумі курсу. Ми також збираємо історії успіху наших слухачів і публікуємо деякі з них. Але зрозуміло, що ми не можемо перевірити, як справи у всіх наших «випускників», адже кількість зареєстрованих слухачів платформи вже перевалила за 550 тис. людей.

– Ми нещодавно писали текст про нестандартні професії, що можна отримати у різних країнах, а поштовхом стало те, що в Україні відкрили курс з «Гри престолів». За вашими відчуттями, наші ВНЗ все ще нафталінові та архаїчні, чи ситуація міняється на краще?

– З моєї точки зору, ситуація поступово змінюється на краще. Хоча, звичайно, більшість українських вищих навчальних закладів залишаються надзвичайно консервативними. У той же час ми співпрацюємо з тридцятьма українськими університетами, які впроваджують наші онлайн-курси у свій навчальний процес офлайн у форматі змішаного навчання.

Мені здається, це є прекрасною демонстрацією того, що передові ВНЗ готові до нових форм співпраці і до нових форм предметів. Цей процес рухається повільно, але коли бачиш, як в обласному центрі студенти першокурсники навчаються за перекладеним нами найкращим в світі онлайн-курсом програмування Гарвардського університету CS50, то розумієш, що майбутнє в українській освіті вже наступило – просто воно нерівномірно розподілено.

Професії стають все більш вузькопрофільними, а світ взагалі скоро лусне від кількості інформації. Що буде далі?

– Я згоден з тим, що кількість інформації збільшується, а вузькопрофільні спеціальності сьогодні є трендом. Але ще один тренд – це міжгалузеві дослідження і міжгалузева робота, яка об’єднує в собі кілька спеціальностей одночасно. І попит на таких широкопрофільних фахівців зростає вибуховими темпами. Нехай вони не дуже глибоко розбираються в кожній окремо взятій темі, але можуть об’єднати і синтезувати в собі знання з різних областей і стати своєрідним містком між галузями.

Інший тренд полягає в тому, що ми повинні знайти спосіб доступно поясняти складність світу навколо нас. Ми не можемо довіряти виключно вузько кваліфікованим фахівцям. Якщо громадяни не розуміють основ політики та економіки, загальних тенденцій розвитку країни та світу, то ними легко маніпулювати. Зараз ми спостерігаємо, що політтехнологи добре освоїли слабкі місця і вроджені «сліпі зони» людської свідомості і вміло використовують їх. Таким же чином поширюється неправдива інформація і пропаганда.

Це відбувається тому, що шкільна система навчання застаріла, вона не змогла ефективно пристосуватися і навчити громадян хоча б азам цих нових відкриттів у галузі роботи людської свідомості, а також пов’язаних з ними маніпуляцій. Тому зараз ми в режимі лихоманки повинні створювати курси медіаграмотності, критичного мислення і поширювати їх. Мені здається, цей тренд буде і далі зростати, це не просто якийсь одноразовий виклик.

Єдина фундаментальна відповідь на цю ситуацію – радикальна реформа освіти. Освіта повинна не просто навчати окремим фактам або набору навичок. Ми повинні вже в школі навчати учнів критично аналізувати інформацію і факти, відокремлювати правду від брехні. Ми повинні навчати їх навчатися самостійно. Потрібно дати людям ефективні стратегії прийняття складних рішень. Всі ці навички повинні бути інтегровані в навчальний процес і повинні стати основною метою навчального процесу. Тому що просто факти ми і так можемо знайти в книгах або інтернеті. Тільки нова система навчання дозволить людям і суспільству в цілому ефективно пристосовуватися до стрімких змін світу.

Неформали: як учні створюють креативні простори у містах і селах

Українські школярі беруть на себе все більше відповідальності, щоб формувати власне оточення і майбутнє. Наприкінці 2017 року на освітньому спільнокошті GoFundEd з’явилися перші учнівські проекти – усі вони стосуються створення креативних просторів. В межах спецпроекту «Шкільна re:форма» ми разом з фон­дом WNISEF та Цен­тром інно­вацій­ної освіти «Про.Світ» дізналися в ініціативних підлітків та їхніх наставників, заради кого вони працюють і чого хочуть досягти.

Проект молодіжної платформи Soft Skills – це ідея учнівського самоврядування Савранської школи, що на Одещині. Самоврядування давно вирішує, здавалося б, недитячі питання. Наприклад, учні домовилися з владою селища про встановлення «лежачих поліцейських» біля школи, з комунальними службами – про зріз небезпечних дерев, а потім і самі займалися озелененням шкільного подвір’я.

Організатори кажуть, що на створення нового простору їх надихнув молодіжний центр «Нове покоління» у селищі: «Там так усе влаштовано, що хочеться вчитися нового, хочеться дізнаватися цікаве, і взагалі там добре бути. Так з’явилася ідея мати схожу атмосферу десь у своїй школі, бо зараз та піонерська кімната, де ми збираємося, зовсім не дає відчуття комфорту: тільки сів і вже хочеться йти. Ті самі засідання самоврядування можуть бути інтерактивнішими – ми не лише поговоримо і в блокнотиках попишемо, а зможемо робити презентації, показувати на екрані, чаювання влаштовувати. Це також платформа, навколо якої буде крутитися навчання – батьківські збори, уроки, проектний менеджмент, зустрічі з відомими людьми».

Основна мотивація учнів – бажання отримувати неформальну освіту, вивчати шкільні предмети в інтерактивному форматі та обговорювати такі «незручні» теми, як булінг.

За пiдтримки:

«Всі діти креативні, а ми всі — діти»: викладач Стенфорда про творчу впевненість та віру в себе

АвторАндрій Сусленко
26 Грудня 2017

Нещодавно в Україні вийшов переклад світового бестселлеру братів Тома та Девіда Келлі «Творча впевненість». На честь цього та на запрошення компаній Zeo Alliance та Yes&Design в Київ приїхав викладач Стенфордського університету, бізнес-школи та Інституту дизайну ім. Хассо Платтнера – Ден Кляйн. У чи не головній світовій школі інновацій він викладає імпровізацію та лідерство, а в інтерв’ю Platfor.ma розповів про філософію дизайн мислення, і те, чому поразку треба святкувати.

– Давайте поговоримо про креативність. Це набута навичка чи природня здібність, якою володіє кожна людина?

– Я вірю, що кожна людина має вроджений творчий потенціал, фактично, безлімітний. Я можу помилятись, але я готовий покласти свою кар’єру на цю ідею. Ми не можемо навчити креативності, але ми можемо розкрити в людині цю силу. Є люди, які мають приховану креативність, тому що вони психологічно відгородились від цього, можливо, підсвідомо. Це про те, як визволити креативність, яка вже є. Всі діти креативні, а ми всі діти.

Уявіть, що креативність – це магічний сундук зі скарбами, наповнений будь-якими предметами, які ви хочете: келихами, дорогоцінним камінням, магічним зіллям, тощо. І якщо вам щось потрібно, ви просто відкриваєте цю скриньку і дістаєте все звідти. Але для багатьох людей ця скринька зачинена, знаходиться десь всередині вулкану і охороняється драконом. Тому наша основна ціль – допомогти людям знайти цю скриньку та відімкнути її.

Проте я не думаю, що ми зможемо колись вбити дракона. Дракон, який охороняє скриньку, у моїй метафорі дуже цінний і важливий, тому те, чому я вчу людей – це подружитись з цим драконом або навчитись його відволікатись на деякий час.

– А якщо люди бояться дізнатись, що лежить в тій скриньці?

– Деякі люди не хочуть змін. Вони думають, що, відімкнувши цю креативність, вони не зможуть повернути все назад. Люди вивчають, як досягти цілей та високих стандартів. Це навички, які ми розвиваємо у школі, на тренінгах, навчаємось плануванню та оцінці речей за певними критеріями. Якщо я скажу, що ці навички погані, тоді люди скажуть, що я помиляюсь. Але якщо я скажу, що ваші навички дуже хороші, ми просто додамо до них ще деякі і зберемо все до купи, вони не відмовляться. Я просто додаю додатковий інструмент до коробки з інструментами.

– Я гортав книгу «Творча впевненість. Як розкрити свій потенціал» і був здивований, як легко вона написана і при цьому насичена практичними порадами. Що найголовніше для вас у цій книзі?

– Я думаю, що річ, яка виділяється для мене найбільше у цій книзі, – це flip, «концепція сальто». Мова йде про те, що якщо людина не вважає себе креативною, а потім починає розуміти, що здатна на це, то вона робить своєрідне сальто. Це дуже глибинна річ.

Інша важлива штука, про яку говорять автори, – це що ти не маєш бути креативним завжди і у всьому. Тому важливий саме той момент, коли ти говориш: «О, я можу зробити це!» – і робиш щось креативне, а потім ще більш креативне, і ще. Тоді життя змінюється.

– Чи пам’ятаєте ви той час, коли відбувся ваш власний «flip»?

– Це хороше питання. Коли я був студентом у Стенфорді, то відвідував клас «Імпровізаційний театр». Моїм вчителем та ментором була Патріція Райан Медсон – і вона робила дивовижні речі.

Ви знаєте, дуже страшно піднятися на сцену і не знати, що ти хочеш сказати і як це зробити. Для деяких людей це гірше за страх смерті. Про це Патріція говорить так: «Твоя робота – не бути веселим чи розумним, креативним і навіть цікавим. Твоя робота – просто бути тут і підтримувати твого партнера (аудиторію. – Platfor.ma). Зробити так, щоб твій партнер виглядав добре, приділити йому увагу». Цей урок навчив мене мужності. Я сказав собі, що мова не про моє его та не про мене, але я можу бути корисним комусь іншому. На тому уроці вона також сказала, що можливо однією з цілей на цій землі для нас є піклуватись один про одного. І я вирішив, що це той шлях, яким я проживу своє життя. Можливо, це був мій «flip».

Зараз я викладаю те, чому мене навчила Патріція. Вона написала книгу «Improv Wisdom: Don’t Prepare, Just Show Up» («Мудрість імпровізації: перестань готуватися, починай робити». – Platfor.ma), і це моя чернетка, яку я використовую у класі та ділюсь нею з усіма моїми студентами.

– Ви вчите речам, які не так просто зрозуміти, особливо, якщо людина має своє «тверде мислення». Уявімо ваших MBA студентів, СЕО, які зосередженні на бізнесі та грошах. Як відбуваються їх трансформації?

– Це насправді дуже легко. Люди приходять до Стенфорду, тому що хочуть бути у Кремнієвій долині. Вони вже мають дух підприємництва, оточений інноваційним мисленням, і приходять до мого класу, тому що хочуть робити більше.

Зараз працювати набагато легше. Ось ще декілька років тому я комунікував з корпораціями та організаціями і намагався дати їм елементарні навички – «soft skills». Мені доводилось приховувати той факт, що це імпровізація, і я говорив їм так: «Давайте зробимо багато-інтерактивне моделювання». Тоді треба було підлаштовуватись під них. Це насправді дуже простий інструмент: оцінити те, що ви пропонуєте учаснику, і робити це на їх мові та у їх манері.

– У книзі говориться про співчуття. І те, про що ви зараз говорите, це теж про співчуття. Наскільки важлива емпатія у побудові стосунків?

– Це основне. Коли ми дивимось на процес дизайн мислення, це зазвичай починається з емпатії. І я думаю, що ми повертаємось до того, чому я навчився у Патріції Медсон: «Емпатія – це не про тебе, це про твого партнера, про твою аудиторію, клієнтів, покупців, людей, з якими ти працюєш. Якщо ти можеш поставити себе на їх місце, зрозуміти їх, тоді ти побудуєш зв’язок з ними і ти виростеш особистісно».

– Чи можемо ми прикидатися співчутливими і підробляти емпатію?

– Ви можете прикидатись співчутливим в якості інструменту для того, щоб відчути справжню емпатію. Я говорю студентам, що я ділюсь знаннями з вами, але ви не повинні використовувати їх заради зла. Тобто ви не повинні маніпулювати людьми. Якщо ваш намір – побудувати справжній зв’язок, тоді це хороша причина для того, щоб досліджувати та демонструвати емпатію.

– Ви говорите, що не можна використовувати отримані навички задля злих намірів. Чи ви колись відчували, що хтось з ваших студентів чи людей, з якими ви працювали, застосували ці інструменти заради чогось поганого?

– Були деякі моменти, коли я відчував, що дехто з мого класу використовував інформацію для хибних цілей. Але це дуже рідко. Стендфорд відрізняється від еліт з інших університетів східного узбережжя, які дуже конкуруючі та запеклі. У нас не так. Я відчуваю себе успішним, коли ми обоє успішні. І мені здається, в Стенфорді студенти хоч і дуже вмотивовані, але намагаються конкурувати лише самі з собою і допомагати один одному. Звичайно, є учні, які хочуть бути кращими за інших, але я очікую, що в кінці семестру вони відчуватимуть зв’язок та єднання. Вони зрозуміють, що успішні студенти – це не ті, які намагаються захопити увагу, а ті, які намагаються підтримати інших гравців.

Інспектори змін: що думають учні опорних шкіл про нові ініціативи

У перетворенні «старої» школи на «нову» зацікавлені різні сторони: учителі, батьки, громада, але насамперед зміни спрямовані на дітей. У проекті «Шкільна re:форма» Platfor.ma разом із Центром інноваційної освіти «Про.Світ» і фондом WNISEF вирішили дізнатися, як опорні школи за рік змінилися для дітей.

Ініціатори проекту «Пілот 24», спрямованого на підтримку сільських опорних шкіл, на старті програми наголошували, що саме учні стануть «інспекторами» прогресу. І ті, хто сьогодні сидять за партами, не чекають компромісних рішень, повільних законодавчих перетворень чи змін у вчительских підходах. Часто вони стають тими, хто активно долучається до змін чи навіть ініціює їх.

«Учні мають можливість керувати своїм навчанням, вони отримують різні типи мотивації», – ділиться досвідом Ельміра Пилип, учителька словацької мови в селі Тур’я-Ремета на Закарпатті. Її колега, учителька німецької мови Марія Федушка реалізувала у школі на Закарпатті проект «Ровесники, відгукніться» для онлайн-спілкування школярів з підлітками з інших країн. Вона розповідає, що учні активно долучилися до процесу перетворень, стали більш ініціативними і залученими у навчальний процес і постійно обмінюються досвідом. Учтелька вказує на важливий компонент успіху: «Учитель має бути партнером для учня».

За пiдтримки