Місто стає все більшим і віддаляється від села, а урбанізація перемагає і в степах, і в пустелях. Однак їсти свіже хочеться навіть містянам, а рефлекси вирощувати щось надто укорінилися за тисячоліття землеробства. Тому жителі мегаполісів привносять сільську цінність — свіжу городину — у свій простір. Грядки на підвіконні, у контейнерах, на дахах — неминуче майбутнє для тих, хто цілорічно хоче їсти здорову їжу. І якщо у вас виживають не лише кактуси, можете спробувати виростити щось їстівне.

«Одного разу я просто посадила вдома базилік, він виріс, і мені це так сподобалося», — розповідає «домашній землероб» Олена Зикіна, яка вчиться на економіста. Після базиліку дівчина взялася вирощувати помідори, а зараз перейшла на мікрозелень. Це своєрідна демо-версія знайомих нам овочів: редису, буряка, капусти, броколі. Коли насінина дає паросток і перші листочки – час їх зрізати і їсти. Завдяки невеликим розмірам мікрозелень виростає щонайбільше за 14 днів, проте за цей час накопичує достатньо поживних речовин. Якщо не братися за промислові масштаби, мікро- або стандартна зелень — найвигідніший варіант, бо вона швидко росте (від 7—14 днів до 2 місяців, залежно від виду). А базилік, який поступово стає популярнішим за петрушку та кріп, взагалі росте безперервно, і не треба постійно купувати насіння.

Однак, звісно, не все так просто. Хатні рослини потребують ретельного догляду: щоденного поливу і, якщо природного світла недостатньо, спеціальних ламп із червоним і синім спектром у певному співвідношенні. «Але залишати її вдома увімкненою не можна,  як і будь-які серйозні електроприлади. Навіть поїхати кудись хоч на два дні теж не можна — рослини загинуть», — попереджає Олена. І все ж при цьому задумується увійти в цю нову для України нішу з комерційним проектом — вирощувати вдома зелень і продавати її.

Ферма замість політології

Є також інший проект, який ще не вродив, але ідея посіяна і найближчим часом проросте. Максим Мамедов — майбутній міський фермер, який, дізнавшись про технологію вертикальних городів, призупинив своє навчання політології за кордоном і тепер планує створити власний город прямо у Києві. Максим хоче засадити дах і частину приміщення столичного Арт-заводу «Платформа» овочами і зеленню, а потім продавати те, що виросте, у столичні ресторани і супермаркети.

Дахи — це невиправдано порожній простір у місті. Навіщо ж їм пустувати, якщо там, ближче до сонця, можна посадити цілий город? Тим паче, зараз є методи, завдяки яким можна виростити зелень без землі, а лише у воді із додаванням поживного розчину. Така технологія не нова і давно відома, наприклад, читачам фантастики – називається це гідропоніка. Вирощування овочів на дахах не лише економить площу, а й сприяє енергоефективності будівлі: влітку насадження захищають дім від перегріву, а взимку від утрати тепла.

Окрім даху, Максим планує вирощувати зелень також у приміщенні арт-заводу, а згодом і розводити рибу. Це дозволить організувати колообіг води на фермі: риба своїми продуктами життєдіяльності підживлюватиме воду, де, за технологією гідропоніки, будуть рости рослини, які забиратимуть все, що їм треба, з води і знову очищатимуть її для риб.

«Згідно з даними ООН, населення Землі росте і до 2050 року сягне 10 млрд людей. 70% з них житимуть у містах, і щоб всіх прокормити треба більше 100 млн гектар орної землі, яких просто немає, – говорить Максим Мамедов. – Тому з’явилася ідея частину виробництва перевести у міста і зайняти, для прикладу, пусті дахи».

За кордоном подібне урбаністичне землеробство вже досить розвинене. Живучи в місті, багато хто впродовж року нарізає у салат щойно зібраний урожай. Наприклад, Кімбал Маск, брат головного візіонера світу Ілона Маска, на серйозному рівні виховує майбутніх урбан-фермерів, щоб ті пропагували вирощування городини в міських умовах. У 2011 році він навчив учнів більш ніж 300 шкіл садити город у місті. А минулого року встановив 10 вантажних контейнерів, у яких молоді розробники збудували механізм для вирощування зелені. За допомогою штучного світла, вертикального розташування контейнерів із рослинами на стелажах і гідропоніки темні коробки перетворилися на простір для нового життя.

Урбаністичні ферми вирішують одразу декілька проблем. Окрім того, що вони мобільні і  їх можна поставити як біля ресторану, так і біля дому, таке виробництво не залежить від пори року і погодних умов. Вирощування у закритому просторі також обмежує вплив шкідників, до того ж, заощаджуються людські ресурси, адже більшість процесів на міських фермах автоматизовані.

Землеробство без землі

Урбаністичні землероби відмовляються не лише від використання великих площ ґрунту, а й від використання землі загалом. Замість неї беруть різні суміші, субстрат із гравію чи кокосових волокон, вати, або саджають у саму лише воду, додаючи поживний розчин із добрив. До того ж завдяки інтенсивній прямій подачі мінералів до рослини така технологія дозволяє пришвидшити темпи росту. Проте гідропоніка, яку часто беруть за основу міських ферм, підходить не для всіх овочів. За допомогою цієї технології не можна виростити, наприклад, коренеплоди чи бульби – моркву, картоплю.

Знавці традиційного землеробства також схвально ставляться до інноваційних міських городів. «Технологія гідропоніки дозволяє швидко отримати у кілька разів більше продукції за рахунок збалансованості живлення – до того ж не у сезон, – говорить доцент кафедри садівництва та виноградарства Львівського національного аграрного університету Ігор Дидів. – І як би там не було, цієї продукції не вистачає. Є пропозиція – значить треба ту пропозицію задовільнити. Наші діди пророщували цибулю у відрах біля пічки, а зараз є сучасне обладнання, лампи, поживний розчин. І правильне співвідношення всіх компонентів створює для рослини такі умови, за яких вона швидше набуває необхідної маси».

Як почати

Якщо ви взялися виростити зелень у хатніх умовах, то цілком можливо зробити це навіть просто на сонячному підвіконні. В інтернеті є безліч інструкцій і сайтів, де можна придбати насіння. Наприклад, пакетик базиліку у зародковому вигляді  коштує 3 грн. Вартість насіння окупиться із першим же врожаєм. Влітку на базарі 150-грамовий пучок базиліку коштує приблизно 15 грн, а взимку у супермаркеті — 75 грн. Мікрозелень, вирощена вдома за 7—14 днів, коштуватиме 10— 20 грн за насіння (залежно від виду).

Додайте також вартість контейнера, в якому ви колись замовили з ресторану їжу «зі собою», купку землі з квіткового горщика, воду і постійну увагу до поливу. І ось, — домашній город облаштовано. Детальніше дізнатися про такі городи можна з книги Вільяама Теск’є «Гідропоніка для всіх». Або просто ввести запит на кшталт «виростити базилік вдома» – і прочитати кілька статей. Можна також подивитися відео-інструкцію тут або тут, або ще на 1 млн 40 тис знайдених відео.

Городи у масштабах дахів — це, звісно, забавка для найбільш завзятих. По-перше, якщо ви живете в будинку, який перебуває у власності ОСББ, то потрібно домовитися з усіма мешканцями, щоби використовувати дах. Для цього можна, скажімо, роздавати врожай на всіх чи платити орендну плату. По-друге, чекати на врожаї помідорів чи огірків досить довго, такі овочі швидше купити в магазині. Але якщо вирощувати системно і багато, і мати на це достатньо часу, міська ферма стане чудовою альтернативою вихідним на городі.

Щоб стати дійсно професійним фермером, варто почитати книгу  «Plant factory», подивитися youtube-канал компанії «Bright Agrotech» і, знову ж таки, ввести запит у пошуковій системі.

Якщо ж ґрунтовне фермерство не для вас, а свіжих овочів взимку все-таки хочеться, то ви — клієнт урбаністичної ферми. Ціни на такі продукти, як і на всю еко-продукцію, будуть вищими за ринкові. Проте міські фермери працюють над тим, щоб вартість їхньої городини була однаковою і взимку, і влітку. Таким чином, покупці переплачували би влітку, щоб окупити нижчу ціну взимку. Якщо влітку помідори з городу на базарі коштують 3—10 грн за кілограм, а взимку з теплиці 30—60 грн, то цілорічні помідори з міської ферми обійдуться приблизно у 55 грн/кг.

Першими технологію безземельного вирощування використали ацтеки, створивши плавучі острови з городиною на озері Тескоко. Нині гідропоніку використовують на космічних кораблях. Хіба ж міський простір не адаптується?