fbpx

Місто для питань: звідки взялися побілка дерев, клумби з шин та інші комунальні інновації

АвторТетяна Капустинська
АвторАнастасія Шкрьоба
8 Травня 2021

Травень — це місяць, коли міста остаточно оговталися після зими, й готові до нового циклу свого життя. Подекуди це означає різноманітні комунальні інновації: появу клумб з шин або вибілені стовбури дерев. Platfor.ma вирішила розібратися, чому ж відбуваються всі ці комунальні маніпуляції, звідки вони взялися та чи є в них раціо. Все про це нам розповів Максим Головко, співзасновник Агентів змін та Урбанини, та порадив, як дійсно можна допомогти місту.

Головна проблема міста в тому, що все робиться необдумано, масово та зазвичай для галочки. Ніхто не перевіряє, чи взагалі потрібно було робити саме так, чи можна було б знайти альтернативу. Є доручення або розпорядження — побігли, наприклад, білити всі дерева.

Кронування та обрізання дерев

Це насправді велика проблема в Києві. У багатьох інших містах, наприклад, в Одесі, з деревами все більш-менш — як росли вздовж центральних вулиць, так і продовжують рости, бо за ними нормально доглядають. У нас чомусь кронування передбачає обрізання всіх гілок аж до голого стовбуру. Це пояснюють тим, що дерева аварійні та небезпечні — якщо впаде гілка, то може прибити людину. Кажуть, один такий випадок був, коли на Пейзажці постраждав іноземець.Тепер в Києві кронують усе так, що залишається лише олівець. Ще й запевняють, що потім відросте. Втім, не відростає, бо дерево вже понівечене.

Головна проблема в тому, що в нашому місті не доглядають за деревами, коли ті ростуть. Їх потрібно порахувати, створити мапу і кожне контролювати: в якому воно стані, що варто або ні з ним робити, як далі взагалі його вирощувати.

Послідовність така: у нас не доглядають за деревами — вони стають аварійним — їх обрізають по стовбур — за рік воно гине і його зрізають.

Побілка дерев

Це дійсно допомагає проти шкідників у корі. Є і європейські міста, де дерева також білять, — це реальний інструмент. Втім, не єдиний. Для боротьби зі шкідниками дерева можна обмотувати та обприскувати, але, я чув, що такі методи здебільшого використовуються для садів з плодоносними деревами. Чому в нас це переросло в побілку всіх дерев у містах? Історичної відповіді немає. Але скоріш за все, легше запровадити один спосіб під всі дерева, не роздумуючи. Можливо, він виявиться хорошим.

Найгірше, що у нас не завжди саме білять дерева — тобто не наносять вапно. Часто їх фарбують звичайною фарбою. У такому випадку мова про оздоровлення дерев та захист від шкідників не йде — це лише данина весняній традиції побілки дерев, де єдиним важливим аспектом є колір. Поруч з’являється і проблема побілки бордюрів.

Побілка бордюрів

Жодної цінності в ній немає — хіба зайняти чимось військовослужбовців зранку й до обіду. Ймовірно з військових частин ця традиція і прийшла у міста. Однак і білять не лише бордюри, але й все, що потрапляє під руку: коріння дерев, бруд на асфальті, колеса автівок, що стояли поруч. Логічного пояснення цьому явищу не знайдеш.

Єдине виправдання, яке можна знайти фарбуванню бордюрів, — збільшення їх контрастності, аби людям з порушеннями зору було зручніше ними користуватися. Однак, щоб вулиці ставали доступними для всіх, їх требавідповідно проєктувати, а не білити бордюри.

Фарбування публічної інфраструктури

Стандартна ситуація — коли починають фарбувати лавки, що вже ледве тримаються. Їх оновлюють новою фарбою — нібито завдяки шару кольору гнила деревина не розвалиться, а протримається ще трохи. Був приклад, коли пофарбували новесенькі лавки, які ставив Слава Балбек на Львівській площі. Вони і так були лаковані та не потребували втручання. І тут знайома проблема — навіщо з’ясовувати, що до чого, коли можна зробити як заведено. Десь я читав, що за правилами напряму рекомендується фарбувати смітники та лавки в скверах і парках, у публічних місцях — навмисно робити їх яскравими, щоб вони були помітними. Однак, до того ж це ще й роблять фарбою, яка залишилася або була найдешевшою.

Клумби з шин і пляшки навколо рослин

Проблема та сама. У наших містах в принципі замість озеленення — якийсь ґрунт, що після дощу перетворюється на багнюку. Люди самостійно намагаються висаджувати рослини, створювати зелені покрови — і це добре. Проте проблема в тому, як вони намагаються захистити свою працю. Оскільки бюджетів немає, грошей немає, а витрачатися ніхто не хоче, у хід йдуть просто всі підручні засоби. Серед них і пластикові пляшки, і шини, і парканчики з залишків дверей — це все потрапляє на подвір’я. Десь поруч з цим існує ЖКХ-арт, що зроблений з того, що потрапило під руку.

При цьому навіть є приклади створення гарних публічних просторів з використанням шин, на які приємно дивитися. Однак тут є ще проблема екологічності, бо під сонцем з цих шин виділяються шкідливі речовини, тому використовувати їх недоцільно.

Смітники в парках

Насправді не так важливо, як вони виглядають. Важливо те, що вони є і їх має бути багато. Навіть у правилах благоустрою Києва прописано, що урна має стояти біля кожного входу на першому поверсі — чи то під’їзд , чи ресторан, — біля кожного виходу з переходу й, здається, кожні п’ятдесят метрів на вулиці. У нас їх набагато менше. Питання: як їх встановлюють та використовують. Смітники, в яких є лише обідок і видно сміттєвий пакет, впровадили під час Євро-2012, бо боялися терористичних актів, коли вибухівку кидають у смітник і шматки бетону просто летять у людей. А коли це просто пакет — за ним легше спостерігати й такого відбуватися не повинно. Ці смітники не такі погані, бо на них витрачається менше ресурсів, часу та грошей. У теорії, таких смітників можна було б поставити більше.

Спалювання листя

Це пов’язано з рекомендаціями по озелененню в містах. Якщо ми кажемо про сквер чи парк, то там листя варто залишати. Бо листя, яке впало, є перегноєм — воно потрапляє в ґрунт і робить його родючішим. У нас це не завжди виконується, тому немає прошарку корисних матеріалів і все росте гірше. Однак є місця, де листя радять прибирати — зокрема вздовж трас, де активний рух. Там воно вбирає всі шкідливі речовини, які йдуть від автівок, тому хочуть завадити його розношенню.

Коли листя збирають, виникає питання його утилізації. Найпростіший спосіб — просто спалити десь під боком, щоб ніхто не бачив. Так не потрібно думати, куди його вивозити. Але в більшості місць не потрібно те листя займати, хай воно собі там лежить — природа сама розбереться. Загалом це питання утилізації сміття в містах. Оскільки в нас утилізація стандартна — вивезти кудись, там спалити або скинути на звалище — так поводяться і з листям.

Шлагбауми та знаки «бережись автомобіля

Це наслідок того, як раніше у нас були спроєктовані подвір’я та вулиці, і як ми ними тепер користуємося. Автівки всюди, а великий відсоток міста перетворився на паркінг. Звісно, це не може подобатися всім. Люди намагаються відвоювати собі якусь територію, тому часто, наприклад, встановлюють паркани між будинками, щоб люди не паркувалися та не заходили на територію інших. І коли ми вже обмежили свою територію, можна поставити ще й шлагбаум, щоб контролювати в’їзд.

Це призводить до того, що ми втрачаємо міста. Оскільки шлагбауми обмежують в’їзд, людям здається, що туди не можна заходити. Ще зрозуміло, коли це чиясь приватна територія. Але такі паркани, шлагбауми та знаки заборони з’являються там, де люди мають право ходити, бо це публічний простір. Поступово все закривається, і містяни не можуть повною мірою насолодитися середовищем, в якому живуть. По-правильному, треба міста нормально проєктувати та чітко розмежовувати приватну та публічну території.

Читайте більше цікавого