Маршрути місяця: як не протринькати серпень

АвторТетяна Капустинська
31 Липня 2018
афіша

Хто ви­нен, що ро­би­ти і ку­ди піти на тижні – ось го­ловні за­пи­тан­ня людс­тва. Ре­дакція Platfor.ma на­ма­гаєть­ся відповіда­ти при­най­мні на ос­таннє з них, тому створила список подій на серпень. А цей місяць виявився щедрим на неймовірні концерти та фестивалі на будь-який смак, тож, сподіваємося, десь ми з вами таки й зустрінемось.

 

3 серпня

Jazz Arsenal | Літній сезон джазу в Мистецькому Арсеналі

Поки літо ще смакує, треба встигнути випробувати всі концертні майданчики під відкритим небом. Цього разу зірки зійшлися над простором культурно-мистецького комплексу Мистецький Арсенал, де увесь серпень буде присвячений джазовій музиці. Серед бендів та виконавців із різних частин світу – Ingrid Arthur Band та Keith Dunn із США, Sinne Eeg Quartet із Данії та український Zoe Gilby Band.

Коли: 3-26 серпня

Де: Мистецький Арсенал

Ціна питання: 350-450 грн

 

Мистецька декада від Арт-Подолу

На десять днів Поділ стане ще більш інтерактивним, мистецьким та розважальним. Безліч місцевих майданчиків будуть представляти себе культурними та мультидисциплінарними заходами – від концертів до екскурсій. Це, наприклад, безкоштовний показ фільмів Indie Lab, відкриття виставки про еротичний живопис, літературні прогулянки старим Подолом, урбаністична вечірка у Хвильовому, виступ гурту «Алиса встречает клавесин» та ще багато чого цікавого.

Коли: 3-12 серпня

Де: увесь Поділ

Ціна питання: майже всі заходи безкоштовні

 

Ulichnaya Eda: 5 years, 5 senses

Фестиваль «Вулична їжа» святкує свій перший ювілей із розмахом – це буде гучна вечірка на великій зеленій території з танцями до ранку, музичними сценами, пляжем і басейном, кінотеатром та, звісно, мільйоном різних страв: лобстери, бурріто, хумус, тако, качка по-пекінськи та багато іншого. Також у рамках події відбудеться перший чемпіонат Ukrainian Bodypainting Award, де митці зі всього світу покажуть, що таке п’ять почуттів.

Коли: 3-5 серпня

Де:арт-завод Платформа

Ціна питання: 75-100 грн

 

4 серпня

Ніч кіно Стенлі Кубрика

Американського та британського режисера Стенлі Кубрика недарма вважають генієм кіно та одним із найвпливовіших кінематографістів другої половини XX сторіччя. Фільми цього митця зняті в унікальній манері та з вишуканою майстерністю – настільки, що ними ви зможете насолоджуватися усю ніч. Наприклад, у цей день. На великому екрані покажуть три стрічки: «2001: Космічна Одіссея», «Спартак» та «Поцілунок вбивці».

Коли: 4 серпня, субота

Де: Кінопанорама

Ціна питання: від 120 грн

 

6 серпня

Концерт гурту Die Antwoord

Цей гурт із Кейптауна підкорив музикальний світ своїми відвертими текстами, екстравагантністю, потужними кліпами та неймовірними шоу. Тепер же вони їдуть до нас, щоб у вівторок вранці ми не змогли встати на роботу та повірити у те, що сталося. Ninja та Yo-Landi покажуть, що таке справжній хіп-хоп, дивовижний візуальний супровід та невичерпна енергія. На концерті ми почуємо улюблені хіти (Baby’s On Fireeeeee) та пісні з нового альбому The Book of Zef.

Коли: 6 серпня, понеділок

Де: Stereo Plaza

Ціна питання: від 1600 грн

 

9 серпня

Показ фільму «Вбивство священного оленя»

На даху телецентру пройде показ фільму-володара Золотої пальмової гілки за кращий сценарій, психологічного трилера грецького режисера Йоргоса Лантімоса «Вбивство священного оленя». За сюжетом підліток намагається познайомити успішного кардіохірурга зі своєю самотньою матір‘ю – ці, здавалося б, невинні дії призводять до шокуючих наслідків. До того ж, є приємний бонус – перед переглядом стрічки виконавчий продюсер UA:Культура та головний редактор онлайн-видання про кіно Moviegram Лук’ян Галкін прочитає вступну лекцію.

Коли: 9 серпня, четвер

Де: оглядовий майданчик телецентру «Олівець»

Ціна питання: за реєстрацією

 

15 серпня

Середовище Platfor.ma

Тільки в цей день вся редакція журналу спробує попрацювати в барі та не зганьбитися: несамовито робити коктейлі, наливати сидр, приносити ваші замовлення та пригощати фірмовим дрінком. Амбасадори проекту Маша Фронощук і Юрій Марченко приготували невеличкий стендап про життя та роботу редакції, а вона, в свою чергу – відповіді на будь-які ваші питання. Прямо на місці можна буде придбати та набити татуювання-перебивачки з українськими класиками, підняти келих із Platfor.ma, покуражитися та поспілкуватися, послухати вініловий сет та дізнатися про інші наші сюрпризи.

Коли: 15 серпня, середа

Де: Squat 17b

Ціна питання: вхід вільний

 

Цикл лекцій «7 особистостей українського шрифтового мистецтва». Лекція 1: Василь Кричевський

Цикл лекцій від школи каліграфії спрямований на розкриття особливостей українського стилю шрифтового мистецтва. Першим розкажуть про автора дизайну національного герба України «Тризуб», засновника українського стилю в архітектурі та першого художника вітчизняного кіно Василя Кричевського. Каліграфи, дизайнери та викладачі Вікторія та Віталіна Лопухіни нададуть цікаві факти з біографії митця та історію його творчого шляху, покажуть графічні роботи майстра та проведуть аналіз його літерацій. Буде шрифтово!

Коли: 15 серпня, середа

Де: школа каліграфії «Арт і Я»

Ціна питання: 200 грн

 

16 серпня

Koktebel Jazz Festival

Легендарний музичний фестиваль, який традиційно проходить у моря, цього року обіцяє здивувати не тільки якісною музикою на, слід зазначити, аж чотирьох сценах. Справа в тому, що у рамках події свою творчу програму представить також фестиваль сучасного мистецтва Artishock, а для прихильників технологій пройде справжня IT-конференція. тим часом гарячими виступами під шум теплого моря глядачів привітають такі відомі виконавці, як Dakh Daughters, Onuka, Олег Скрипка, Щасливі люди, Yuko, професіонали джазової сфери та спеціальні гості, імена яких поки що не розголошуються.

Коли: 16-19 серпня

Де: м.Чорноморськ, пляж «Чайка»

Ціна питання: квитки – від 145 грн, абонемент на всі дні – 1290 грн

 

18 серпня

2 Hours Design Battle. Version 2.0 

Вісім крутих та професійних українських дизайнерів позмагаються один з одним за звання найкращого – у них буде всього дві години, щоб усіма правдами та неправдами, силами Photoshop, Sketch, Figma, Cimena чи Paint створити промо-сторінку, що вразить усіх. На ринзі – Ярослав Леоненко (The23.design), Марко Іваник (Petcube), Ілля Кульбачний (Cosmos Studio) тощо. Оцінювати скіли гравців буде шановне журі креаклів, в тому числі засновник школи Projector Олександр Трегуб, Геннадій Осіпенко з Design Thinker, засновник бібліотеки BOtaN Олексій Іванов та інші гуру, які готові критикувати чи схвалювати.

Коли: 18 серпня, субота

Де: Innovecs

Ціна питання: онлайн-трансляція – 250 грн, квиток на подію – 750 грн

 

Концерт Grisly Faye

Все більше вітчизняних артистів змушують пишатися українською музикою та з гідністю заявляти, що це сфера, де ми таки здобули. Серед них й електронний проект Grisly Faye, який створює мелодію з використанням звуків природи – дощу, шелесту листя, дихання. У суботу станеться справжнє диво й на 90 хвилин глядачі поринуть у світ різних емоцій від почутого та побаченого. Заздримо їм (і собі) вже зараз!

Коли: 18 серпня, субота

Де: центр Леся Курбаса

Ціна питання: 300-500 грн

 

Концерт дуету Kiasmos (Live)

Вперше ісландський електронний проект завітає до Києва з живим виступом, щоб вшанувати публіку якісною неокласикою, інтимним ембіентом та актуальною електронікою. Про їхні виступи з потужним візуальним супроводом часто кажуть «це просто космос», а тепер у жителів та гостей столиці буде можливість це перевірити.

Коли: 18 серпня, субота

Де: Зелений театр

Ціна питання: від 750 грн

 

Фестиваль каліграфії, шрифту і книги «Простір літер» 

На два дні замок Любарта у Луцьку перетвориться на штаб-квартиру шрифтових дизайнерів і каліграфів – неформальний фестиваль збере у середньовічних стінах українських і зарубіжних гостей, щоб поговорити про красиві літери, логотипи та дизайн різних країн. На учасників чекають майстер-класи, каліграфічні експромти, колективний розпис холстів, а також концерти і зустрічі з професіоналами, яких рідко побачиш разом, а особливо – в замку XIV століття.

Коли: 18-19 серпня

Де: Луцький замок, Луцьк

Ціна питання: 250-450 грн

 

Projector Creative Picnic

Школа дизайну та розробки Projector запрошує представників креативної сфери на незвичайний нетворкінг у форматі дружнього пікніка. Відмінний настрій гарантує не тільки спілкування з гарними людьми, а ще й дискусії з професіоналами різних напрямків – завітають Ярослав Лодигін, Гарік Корогодський, Антон Фрідлянд, Сергій Дідковський та інші. Плюс вишуканий фудкорт – Whitebeard Blackbird, Orang+Utan, Vegano Hooligano, Fred&fresh, Хвильовий; ігри та розваги – фрисбі, настільний футбол, батути; перформанс художників та графітчиків; VR-воркшопи та Fabricator/FabLab – і навіть це ще не все.

Коли: 18 серпня, субота

Де: бульвар житлового комплексу Rybalsky

Ціна питання: 200-300 грн

 

22 серпня

Концерт гурту Too Many Zooz

Якщо ви не знаєте, що це за стиль такий «brasshouse», то запальний гурт, який у кінці серпня примчить до Києва прямо із нью-йоркських підземок, все розповість своїм виступом. Неповторна техніка тріо вразила вже весь світ – у репертуарі Too Many Zooz об’єднуються джаз, афро-кубинські ритми, франк та електронна музика, а поверх цього яскраво звучать саксофон, труба та перкусія. Ви не зможете не танцювати, редакція гарантує. І Too Many Zooz теж.

Коли: 22 серпня, середа

Де: Зелений театр

Ціна питання: від 550 грн

 

25 серпня

Brave! Factory Festival

На цьому фестивалі гармонійно об’єднуються мистецтво та музика – по всій території фабрики будуть зведені десятки арт-об’єктів від художників та скульпторів зі всього світу, на сцені зіграють музиканти та діджеї з різних країн. Тут і там будуть відкриті шість танцмайданчиків із живими виступами для кожного танцювального жанру, а пригощатимуть кращі столичні кухарі. Ну й звісно, музика… Понад 50 артистів з України та з-за кордону, серед яких Hidden Orchestra з живим виступом, британець Floating Points, Squarepusher з неймовірним візуальним шоу, травесті-репер Mikky Blanco та легенди світових андеграундних майданчиків: DVS1, Anna Haleta, Jane Fitz, Nicolas Lutz. Та й це лише маленька частина, адже організатори приготували багацько вражаючого, незвичайного та мистецького.

Коли: 25-26 серпня

Де: МЕТРОБУД

Ціна питання: від 825 грн

 

RespublicaFEST Conference «Гроші в музиці»

Літня частина великої конференції охоплює лекції та воркшопи для усіх, хто пов’язаний із музикою. Головною темою заходу є «гроші» та як їх знайти – експерти розкажуть про пошук міжнародних можливостей та фінансування, про те, чим живуть і харчуються музиканти, а також як заробляти творчістю та не сильно напружуватися при цьому.

Коли: 25-26 серпня

Де: Lightfield.Productions

Ціна питання: 250 грн – один день, 400 грн – два дні

 

31 серпня

Концерт гурту Imagine Dragons

Цей рік, та що там, місяць, не міг бути ще більш щедрим на круті концерти, але подивіться на це – з популярними хітами «Believer», «Thunder» та новими піснями до нас у гості вперше їде американський гурт Imagine Dragons, який люблять і шанують в усьому світі. Інді-рок виконавці вже мають статус одного з головних стадіонних гуртів світу, 20 міжнародних музичних нагород та близько 80 номінацій, а також щиру прихильність українських фанатів. Залишилося тільки чекати та довчити слова пісень.

Коли: 31 серпня, п’ятниця

Де: НСК «Олімпійський»

Ціна питання: від 2000 грн

 

Chernobyling festival

Це буде перший міжнародний постапокаліптичний фестиваль мистецтв зі справжнім екшеном – вас змусять уявити світ, у якому відсутня цивілізація, світ, сповнений пригод та труднощів. Наприклад, можна буде спуститися у підземне місто в стилі фільму «Mad Max», здійснити екскурсію у Прип’ять, або відправитися у тур підземеллями та дахами Києва, локаціями з Другої світової та Холодної воїн. На самому фестивалі є можливість зіграти у нову комп’ютерну гру на чорнобильську тематику, взяти участь у стріт-арті Києва та Чорнобиля, послухати виступи гуртів та діджеїв, а також випробувати різні адреналінові забавки. І все це заради добра – усі зароблені кошти підуть на допомогу літнім людям та дітям «чорнобильцям», які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Коли: з 31 серпня по 2 вересня

Де: ВДНГ, павільйон 13

Ціна питання: 125-625 грн, вулична зона – безкоштовно

Найцiкавiше на сайтi

Що, кому, чому: Nobilitet про премію миру та економіку на головній нагороді світу

10 грудня відбулося урочисте вручення Нобелівської премії за відкриття і досягнення 2018 року. Тим часом Platfor.ma побувала на науковій конференції Nobilitet, на якій експерти розтлумачували, кого і за що нагороджують. З усіх виступів ми переказуємо два, які здалися нам найбільш важливими та актуальними: про вплив на економіку клімату та технологічних інновацій, а також про сексуальне насильство як зброю у воєнних конфліктах.

Цього року премію отримали американські економісти Вільям Нордхаус і Пол Ромер. Їхні дослідження стосуються взаємовпливу інновацій та клімату, а також накопичення знань для поліпшення економічного зростання.

Вільям Нордхаус – професор Єльського університету, доволі знаменитий тим, що був співавтором Пола Самуельсона, по чиїм книгам вивчали та досі вивчають економіку. А Пол Ромен є професором бізнес-школи при Нью-йоркському університеті й вже дуже давно перебував у шорт-листі Нобелівської премії, як, власне, і Нордхаус.

Чому Україні має бути особливо цікава цьогорічна Нобелівська премія з економіки? Тому що цього разу мова йде про зв’язок економічного зростання з різними факторами. Пояснення знайшлися в моделі Ромера і його співавторів – вони взагалі-то кардинально змінили економічну науку і ставлення до поняття «інновації». А Нордхаус займався вивченням взаємовпливу технологічного прогресу, промислового виробництва, викидів в атмосферу СО2 і змін клімату. Відштовхувалися роботи дослідників від моделі Роберта Солоу, який отримав свого Нобеля в 1987 році – він пояснював економічне зростання через розвиток технологій.

Швидше за все наша мрія жити де-небудь у моря може легко втілитися завдяки всесвітньому потеплінню й підвищенню температури приблизно на три з половиною градуси. Вже порівняно скоро Чорне море буде плескатися десь ближче до Умані. Ще трохи – і пальми, що ростуть десь в Боярці, будуть звичайним явищем.

Динаміка збитків, яка пов’язана зі світовими катастрофами: пожежами, землетрусами, повенями – моторошна. Всього за 13 років: $1,7 трлн збитків від катастроф; 2,9 млрд людей, яких так чи інакше торкнулися світові катастрофи; 1,2 млн загиблих. І ця динаміка росте! Саме тому науковці почали шукати залежність катастроф від різних факторів – і знайшли її дуже чітко між кількістю викидів СО2 і підвищенням середньої річної температури у світі. За розрахунками Вільяма Нордхауса, якщо вона підвищиться ще на 3,5 градуса, то ми побачимо зменшення території Індії в півтора раза, істотне затоплення Китаю і Кореї, північна Європа значно зменшиться, а Венеції взагалі не буде. А Крим стане островом.

Вчені задумалися, як людство може перешкодити такому розвитку подій. Поворотним важелем якраз тут стала робота Нордхауса, який прорахував, як економіка може вплинути на стримування змін клімату. Він показав, що єдиний спосіб – це введення податку на викиди СО2. При чому ці податки повинні генеруватися стосовно держав, які мають їх виплачувати одна одній. Це повинно було простимулювати уряд провадити політику, яка буде контролювати викиди.

Нордхаус порахував оптимальний податок в приблизно $50 за тонну викидів, що зараз і закладено в форму Паризької угоди. Це дозволить стримати зростання температури до 3,5 градусів у 2100 році.

При цьому існують країни, які повністю позбулися викидів – Коста-Ріка майже на 100% перейшла на поновлювані джерела енергії, а в Норвегії вітряна енергія вже дешевша за атомну й велика частина транспорту – це електромобілі. Багато компаній зараз кинулися на будівництво міст майбутнього, які засновані на відновлюваній енергетиці.

Вплив інновацій на економіку ще цікавіший для України, тому що драйвером розвитку країни є збільшення економіки. Але шляхом чого це зробити? Сподіватися, що у нас буде більше посівних площ складно, тому що і так практично все зайнято. Витягати ж щось з нашої металургії або хімії практично неможливо.

Факт чи фейк: як відрізнити правду від брехні у скаженому потоці новин

АвторАнна Ляшенко
11 Грудня 2018

Чи правда, що станція метро «Арсенальна» – найглибша у світі? Чи казав Порошенко, що молитва впливає на реформи в Україні? 53% українців вважають, що можуть відрізнити правду від фейку. А чи зможете ви? Студія онлайн-освіти EdEra та аналітична платформа VOXUkraine розробили онлайн-курс «Фактчек: Довіряй-перевіряй», а керівниця відділу інновацій в EdEra Анна Ляшенко спеціально для Platfor.ma раз і назавжди роз’яснює, як відрізнити правду від брехні.

Чи справді фейки – скрізь?

Що поширюється швидше: правда чи брехня? У 2018 році журнал Science опублікував дослідження щодо поширення правдивої та неправдивої інформації. Йшлося про 126 тис. історій, які понад 4,5 млн разів публікувалися у Твіттері за 2006-2017 роки.  Виявилося, що неправдива інформація поширювалася швидше, ніж правдива. Чим оригінальнішою та емоційнішою була новина, тим охочіше ділилися нею користувачі.

Відрізнялися навіть спектри емоцій. Неправдиві та популярні новини зазвичай викликали здивування, страх та огиду. Правдиві та менш популярні – очікування, радість, довіру або смуток.

Фейки існують споконвіків. Але особливу увагу дослідників вони привернули у 2016 році під час виборів президента США. Згідно з дослідженням, під час цієї виборчої кампанії кожен четвертий американець заходив на сайти із фейковими новинами, а спростування неправдивих новин майже ніколи не досягали своєї мети.

Тоді американські фейкові новини досягли тисяч американських виборців. А отже, потенційно вплинули на їхню точку зору та на результати виборів загалом. Тобто фейки можуть завдавати шкоди, якщо їхня мета – маніпулювати думкою людей.

В тому ж 2016 Оксфордський словник англійської мови проголосив слово «пост-правда» (post-truth) словом року. Адже тоді в пресі часто йшлося про політику пост-правди, яка звертається до емоцій та особистих переконань, а не до об’єктивних фактів. Фейки та ігнорування об’єктивних фактів – це частина політики пост-правди.

Водночас фейки бувають невинними. Наприклад, UAReview в Україні – це гумористичний ресурс, який навмисне публікує фейкові новини. Але їхня мета – гумор, а не вплив на думку аудиторії.

Як боротися з фейками?

Чим більше з’являється неправдивої інформації, тим популярнішими стають ресурси із фактчекінгу. Наприклад, ще в 2003 році в США виник FactCheck.org. Місія цього сайту – моніторинг публічних заяв політиків і викриття брехні. На сайті є не лише статті. Тут можна поставити запитання, почитати про найпопулярніші онлайн-міфи (з посиланнями на джерела) та ознайомитися з неправдивими ідеями політичних курсів американських партій.

Є в США і фактчекінг-сайти, які спростовують міфи про американську культуру – наприклад, snopes.com та TruthOrFiction.com.

Європейські журналісти та активісти також розробляють ресурси для боротьби проти фейкових новин. Наприклад, BBC створив ресурс BBC Reality Check. Наразі там публікують матеріали, які викривають неправдиві новини. Сайт регулярно оновлюється, а матеріали не лише спростовують фейки, а й пояснюють різні аспекти політики. Зокрема – нюанси Брекзиту.

Французькі ЗМІ навіть розробили інструмент для перевірки фактів. Так у базі сайтів Les Décodeurs можна перевірити надійність джерела – чи часто сайт поширює недостовірну інформацію. На жаль, верифікація працює тільки французькою мовою.

Ресурси з перевірки інформації існують у багатьох країнах. З їхнім переліком можна ознайомитися за посиланням.

В Україні теж існують ініціативи з фактчекінгу. Серед них – StopFake.org, заснований 2014 року. Сайт функціонує 13 мовами та пропонує не лише статті, а й відео та подкасти. Нещодавно проект опублікував звіт за 2014-2017 роки, протягом яких було проаналізовано і спростовано 919 неправдивих повідомлень. При цьому 85 зі 178 джерел поширення фейкових новин про Україну – російські ЗМІ. А VoxCheck – фактчек-проект VoxUkraine – перевіряє твердження українських політиків та публікує їх з поміткою «правда», «неправда» або «маніпуляція».

Фарс и Энгельс: как я выслала идеолога коммунизма в Англию и почему нам не нужна такая декоммунизация

АвторКатя Тейлор
10 Грудня 2018

В Украине все не очень просто с памятниками. Годами на наших землях скульптура служила целям прославления политических лидеров и значимых для государства людей. Сейчас идет  процесс декоммунизации, когда многие из этих монументов уничтожаются. Арт-менеджерка Катя Тейлор рассказывает свежую историю о том, как Энгельс оказался не нужен в Украине, но пригодился в Англии – и делает из этого ряд выводов.

Скульптура, как и все визуальное искусство, долгое время было на службе либо у церкви, либо у знати. Если говорить про Украину, то преимущественно у церкви. Именно из религии родом, например, выдающийся скульптор Пинзель – авангардный по форме, но глубоко традиционный по сути.

Уже ХХ веке с приходом коммунизма произошло еще одно слияние скульптуры и памятника. Точнее, памятник целиком поглотил скульптуру. И получилось так, что украинские города заполнились новыми истуканами, которым должен поклоняться народ.

Конечно, памятники государственным деятелям существуют везде. Просто в странах без коммунистического прошлого в процентном соотношении их не 100, а, скажем, 20. И они стоят в историческом центре городов, там, где им и место. Но не на каждой площади и не в каждом сквере.

Тем не менее, всех этих забронзовевших политических лидеров нельзя просто вычеркнуть из истории. Просто потому что уничтожение чего-либо не уничтожает болезненное воспоминание. С коллективной памятью нужно не бороться, а переосмыслять.

Пожалуй, хорошим примером будет недавняя история про памятник Энгельсу. В Манчестере ежегодно проходит международный кинофестиваль. В рамках этого форума британский художник и номинант на престижнейшую Turner Prize Фил Коллинз решил, что в городе должен стоять памятник Энгельсу. Просто потому что последний много времени прожил в Манчестере и оставил там немалый след.

Энгельса искали по всему СНГ. Нашли в Украине. По документам памятник, разумеется, давно списали, но до демонтажа как-то не доходили руки. Декоммунизация – это, конечно, хорошо, но если денег на это не дают, то пусть стоит. Вот так и возвышался Энгельс посреди центральной площади небольшого украинского села, горделиво скрестив руки и свысока смотрел на жителей. Жители взаимностью не отвечали – на Энгельса им было плевать.

Фил Колинз был намерен дать ему вторую жизнь. И тут внезапно оказалось, что памятник очень всем нужен. Что он культурное достояние и нужно пройти тысячу процедур, чтобы его вывезти. В общем, бюрократия пустилась в цыганский пляс. А Коллинз все не мог понять – как это так, что вчера это было никому не нужно, а сегодня уже чуть ли не на место Ленина на бульваре Шевченко его грозятся умостить.

В итоге стало понятно, что с иностранца особо взять нечего. Все нужные разрешения ему выдали и он,вместе с Энгельсом благополучно уехал в Манчестер. И сегодня стоит Энгельс в центре города, на красивой площади, радует британцев. Надо сказать, они на него смотрят совсем иначе. С точки зрения истории и его вклада в развитие города. Да и просто они привыкли иначе смотреть на культурное наследие и культурное бытие – критически.

Это, может быть, единственное и самое главное, чего требует от зрителя искусство. Мыслить критически. Не поклоняться, не осуждать, не боготворить и не ненавидеть. А просто осмыслять искусство и культуру как другую реальность. В которой то, что перед тобой, находится изначально за рамками обыденного, а значит, ты пришел учиться и воспринимать, а не возмущаться, независимо от того, нравится тебе или нет.

Будет преувеличением сказать, что все британцы или французы такие интеллектуалы. Несомненно, есть множество людей, которые, как и многие украинцы, не хотят воспринимать искусство. Но я именно о советской традиции, которая даже из самых светлых голов попыталась выбить критическую мысль.

По моему личному мнению, декоммунизация, сконцентрированная только на уничтожении и блокировании любых воспоминаний – не самый лучший способ бороться с наследием и коллективной памятью. Все это нужно изучать, документировать, рефлексировать и переосмыслять. А потом использовать. Вы не ослышались. Строить на этом туристические маршруты и признать, наконец, что это часть нашей истории, болезненная, трагическая, но часть. Открыть музей диссидентства, музей ГУЛАГа, музей пропаганды. И так далее. Если вы посмотрите на опыт Будапешта с их Музеем террора, то поймете, что это единственно верный путь. Потому что с травмой нужно работать, а не забивать ее на дно подсознания.

Мне кажется, что проблема совсем не в памятниках, которые стоят, и не в пьедесталах, которые от них остались. Мы все еще очень боимся непонятного, а значит абстрактного, свободного, того, что может понравиться далеко не всем. Но мировой опыт показывает, что скульптура или другое публичное искусство может не только менять облик места, но придавать ему новые смыслы.

Фонтан Крауна, Жаум Пленса © wikipedia.org
Ангел севера, Энтони Гормли © wikipedia.org

Віктор Придувалов: «Кліпи знімають усі, але не всі можуть у них говорити»

Цими днями головний кліпмейкер країни святкує 20 років своєї діяльності. Для когось він анархіст із нотками агресії, до якого краще близько не підходити, для когось – друг і партнер по знімальному майданчику. Але яким би не було ставлення, ця людина подарувала українському глядачеві десятки найбільш незвичних і якісних кліпів. «Океан Ельзи», «Скрябін» , ТНМК, Green Grey, Mad Heads – і це далеко не повний перелік. Platfor.ma поговорила з ним про те, де зараз українська музика, та чому кліпи – це не просто набір зображень.

Про дитинство і сни

– Яку музику ви слухали в дитинстві?

– У батька була велика колекція вінілів — і класика, і джаз, і ті самі Beatles, Rolling Stones. Тому я з малих років до них звик і для мене це не була рок-музика, а просто музика, яку я слухав в дитинстві.

З 13 років я почав грати, в мене був свій бенд і з того часу я нічим окрім творчості не займався. Усі основні для мене принципи були сформовані в 16 років, з того часу я вже знав, чим хочу займатись. Далі це було практичне відпрацювання.

Ви не раз говорили, що кліпи мають своє походження для вас зі сновидінь, чи відчуваєте ви таку саму свободу на знімальному майданчику? І чи це означає, приміром, відсутність структури?

На 90% те, що я роблю, для нормальних людей — це відсутність структури, бо я не пишу сценаріїв, не роблю розкадровок. Я передаю картинку оператору в голову і чекаю, коли він це зробить. Я лише на майданчику відчуваю себе повноцінним, у всьому іншому—я такий самий як інші.



Про Росію і прощання з нею

– У 2015 році у вас була спільна робота з «Гайдамаками», польським музикантом Мацеєм Маленчуком і росіянином Андрієм Макаревичем, пісня «Тільки любов залишить тебе живим». Чи було відчуття, що ви створюєте щось більше за музику, що це історія миру між країнами?

– Взагалі я не тягаю за собою пам’ять: зробив і забув. Але тоді одразу було відчуття, що це щось більше. Взагалі в мене відсутній аналіз, я не думаю словами, тому і не запам’ятовую їх. Я запам’ятовую енергетичний стан і те, що в мене вийшло у фіналі. Ця робота була як скульптура. Я довів це відео більше до форми маніфесту, саме тому там з’являються слова. Важливо, аби цей емоційний стан залишився.