fbpx

Мандруй Україною в дупу: чому ми розучилися критикувати і як це виправити

АвторЮрій Марченко
15 Липня 2020

Днями український інтернет дружно розтоптав візуальну частину ініціативи #мандруйУкраїною. А до цього схожим чином топтав дизайн Євробачення, ВДНГ, Ukraine Now і ще купу речей з абсолютно різних галузей. Головред Platfor.ma намагається розібратися, чому не будь-який негатив можна назвати критикою, і як все-таки лаяти так, щоб це пішло на користь.

Наприкінці червня Державне агентство розвитку туризму викотило візуальну складову для слогана #мандруйУкраїною. Чиновники цілком резонно припустили, що, оскільки міжнародний туризм заблокований, потрібно ще активніше агітувати за внутрішній. Для цього порадилися з верховним брендологом країни Андрієм Федорівим і за його підказкою покликали художницю й ілюстраторку Ольгу Селіщеву. Людина це помітна – навчалася в Україні й в Німеччині, сотня виставок по всьому світу, сім персональних експозицій. Ольга відгукнулася і безкоштовно підготувала шрифтовий логотип з декількома візуальними елементами.

І інтернет миттєво її розірвав. Ілюстраціям дорікали чужорідністю українській культурі, копіюванням російських контекстів і просто поганою якістю. Було багато зважених і аргументованих коментарів, які по ділу вказували, що в Україні таких мотивів ніколи не було, що колір не підходить і що в цілому проєкт невдалий. Але вони часто тонули в гнівних викриках про те, що художниця – зрадниця, що вона профнепридатна і що всіх причетних потрібно лінчувати (хоча б морально).

В результаті Агентство туризму відмовилося від цих ілюстрацій і залишило тільки шрифтовий логотип і хештег, що як раз виявився вдалим – тільки в Інстаграмі по ньому вже кілька десятків тисяч публікацій. Щодо візуальної частини #мандруйУкраїною тепер збираються провести окремий конкурс.

Нещодавно я теж зіткнувся з подібною історією. Взимку Мінінформполітики прийшло до видавництва Основи з ідеєю видати книгу, яка б простими словами пояснювала дітям Конституцію. Основи своєю чергою прийшли до мене і до ілюстраторів WeBad. Задум полягав у тому, щоб ця книга змогла вирвати дітей з ТікТока і челленджів, і зрозумілою їм мовою розповіла про принципи існування держави, про громадян, про права та обов’язки. У грудні я здав останній текст і сів чекати новин.

Новини з’явились в червні. Книжка вийшла.

І інтернет її, зрозуміло, розірвав.

«Типо конституция в картинках, для дебилов🤣🤣🤣».

«зізнайтеся, основи, що ідійоти?! вам Офіс преЗедента відвантажив кокаїн?!».

«Хто автор цих потворних малюнків? Вам дітей не шкода? Чи вам було поставлене завдання дискредитувати Конституцію?».

«Конституція не може бути “простою”! Конституцію належить поважати у найвищій мірі!Справжніх громадян України належить виховувати змалку, на українських цінностях, а не на кульгавих коміксах західнокультурних збочень».

«Жуть, а не иллюстрации. Как в хреновом взрослом мультике. Я ребенку такое не покажу».

Ну і так далі. Сумарно більше тисячі в основному гнівних коментарів, з яких мій улюблений – це претензія до назви: «Проста Конституція». Якийсь чоловік побачив у цьому ребус з відповіддю «ПРОСТа КонстИТУЦІЯ» – ну, тобто проституція.

Були й коментарі в дусі «почекайте, а як інакше ви пропонуєте залучити дітей», але їх було значно менше. В основному атакували саме зухвалість ілюстрацій, але і мені як автору усіх текстів та вставок по інерції перепадало. Кілька обурених співгромадян прийшли в абсолютно сторонні мої пости, де я писав якусь дурню про свого мопса, і почали гнобити мене там. А якась жінка мандрувала всіма публікаціями про «Просту Конституцію» – і залишала всюди по кілька ідентичних коментарів.

Я занервував, бо раптом і правда погано вийшло. Але потім книжка потрапила мені до рук, я її погортав – і, по-моєму, це чудово оформлене видання. Воно яскраве, помітне, з важливими, але зрозумілими сенсами й цінностями. Виявилося, що судити книгу навіть не за обкладинкою, а за парою скріншотів – це неправильно.

Втім, інтернет дійсно перетворився на місце, де прийнято навіть не судити, а відразу страчувати. Страчують не експерти, не профі, а просто перехожі. Небайдужі – і це добре, але небайдужість можна показувати по-різному.

Є таке поняття як соціальний доказ. Це коли людина бачить, що до неї десятки інших людей вже встали на певну сторону, – і тоді вона підсвідомо теж приймає цю точку зору, тому що ну не можуть же всі вони помилятися. І так вал негативу систематично наростає і наростає. Ось тільки не будь-який негатив можна назвати критикою

Це вже не поодинокі випадки, це норма. Лають і погане, по ділу, і те, на чому зовсім не розуміються – просто за інерцією. Без розуміння бріфу, бюджетів, нюансів. Ось лише кілька найпомітніших прикладів за останні кілька років.

Логотип Євробачення в Києві:

Пам’ятаєте, як український Фейсбук втоптав цю концепцію в бруд? Тоді інтернет-експерти все так послідовно розклали, що в результаті дійшли до того, що це зображені анальні кульки. Правда, у підсумку фірмовий стиль українського Євробачення отримав Best of the Best Red Dot – це головна світова нагорода у сфері дизайну. Подібні ж історії були з дизайном ВДНГ або Ukraine Now, які теж спочатку конструктивно (не дуже) розніс місцевий Фейсбук, а потім тріумфально винагороджували на головних світових преміях.

Справа зовсім не в тому, що критикувати не потрібно. Невдалі проєкти є у всіх. Штука в тому, що після критики в дусі наших сучасних соцмереж не хочеться робити взагалі ніякі проєкти. Ну і, повторюся, досить безглуздо називати будь-який негатив критикою. Тому що після хорошої критики щось стає краще, а ось після подібних коментарів – далеко не завжди.

Тому спробую запропонувати кілька варіантів:

1. Критикувати не людину, а роботу

Якщо вам не подобається конкретний проєкт, то його і варто вилаяти. Але просто проходячи повз плюнути в коментарі щось на кшталт «автор шматок лайна і профнепридатний» або «гнати таких з професії» – неконструктивно. Навіть якщо конкретно цей проєкт не вдався, це не означає, що попередній або наступний так само погані.

2. Давати конкретику

«Це жахливо, все в смітник» – не найкращий варіант, тому що з цього просто неможливо витягти конструктив. Наприклад, з тими ж ілюстраціями #мандруйУкраїною траплялися дійсно виважені коментарі про те, що шрифтове рішення подобається, але ось коні в українських етнічних мотивах майже не зустрічалися, тому їхнє використання нелогічне. Так критикувати – нормально.

3. Пропонувати

Можливо, одна з найсерйозніших проблем нашого світу полягає в тому, що люди, які нічого не роблять, втоптують в бруд тих, хто робить хоч щось, – і йдуть далі нічого не робити. Тому якщо вже ви зібралися щось вилаяти, подумайте, раптом вам є що запропонувати, щоб покращити ситуацію?

Тому що завжди є що покращувати. Головне на цій дорозі до досконалості – не витоптати все хороше.

Читайте більше цікавого