fbpx

«Люди не усвідомлюють усю серйозність ситуації»: я українець і у мене коронавірус

АвторТетяна Капустинська
23 Березня 2020

Кількість хворих на коронавірус невпинно зростає по всьому світу, вселяючи паніку та параною в людство. Але ж не такий страшний той вірус, як дезінформація, яка вирує навколо нього. Platfor.ma поспілкувалася з українцем, який заразився коронавірусом і наразі перебуває у Німеччині. Він люб’язно, але анонімно, розповів нам про те, як перебіг хвороби виглядає від першого лиця. Спойлер – не так страшно.

ІНФІКУВАННЯ

Я навчаюся на третьому курсі та вивчаю комп’ютерні науки в УКУ у Львові. Цього семестру по програмі Еразмус для студентів я поїхав у Німеччину, Вюрцбург. Приїхав приблизно другого березня, коли в країні якраз був початок епідемії коронавірусу. Майже відразу ми з моєю одногрупницею пішли на два дні в мовну школу німецької, а на другий день після цього у її викладачки діагностували коронавірус. Моя подруга була з нею в тісному контакті, тому звісно стала підозрювати, що в неї хвороба теж проявиться.

Згодом вона стала помічати перші симптоми. Стандартний пакет: температура, біль у горлі та сухий кашель. Її протестували та виявили позитивну реакцію. Я вирішив теж пройти тест – на той момент в мене теж почалися симптоми, але іншого характеру: основним був головний біль впродовж десь шести днів, слабкість у суглобах і чутливість у носі. Мій результат теж виявився позитивним. 

У нас не було навіть вибору – йти тестуватися або ні. Ми розуміли, що обоє були в контакті з людиною, у якої діагностували коронавірус, і ймовірність, що ми його підхопили, – дуже висока. Це відповідальність, насамперед, перед собою, адже в моїх особистих інтересах дізнатися, є в мене вірус або ні. Якщо ти його маєш, то він зі скаженою швидкістю буде через тебе поширюватися. Наприклад, від моєї одногрупниці точно заразилися кілька людей, при тому, що не мали з нею занадто інтенсивного контакту. З цим треба обережно поводитися. Мені в деякому сенсі пощастило – я мав багато роботи в цей час, тому в період з моменту інфікування до перших симптомів я був вдома. Єдині люди, з якими я контактував – мої сусіди по гуртожитку.

ТЕСТУВАННЯ

Усе відбувалося приблизно за таким сценарієм. Коли виявилося, що викладачка хвора, моїй одногрупниці повідомили, що вона відтепер має перебувати на карантині. І house of department міста постійно моніторив її симптоми та цікавився, чи все нормально. Коли вона вже стала почувати себе недобре, то сказала, що хоче зробити тест. Їй призначили конкретні день і час, попередили, щоб вона не користувалася ніяким громадським транспортом, надягала маску та уникала контакту з людьми. У мене була абсолютно така ж ситуація, тільки через кілька днів.

Сам тест пройшов дуже швидко – впорався за 5 хвилин. Я прийшов до лікарні, а саме у блок, який спеціально виділено під швидке тестування на коронавірус. Крім мене та персоналу там більше нікого не було. Думаю, у них просто хороший менеджмент, адже, наскільки я знаю, – заявок на тестування досить багато. Там відразу за вітриною мене зустрів чоловік, який попросив надати документи, розпитав про скарги й самопочуття, після чого видав маску, інструкції, талончик із номером і дезінфектор для рук. 

Я дочекався, поки мій номер назвуть, і піднявся нагору. Спочатку мене розпитали про симптоми, потім у сусідньому кабінеті людина повністю в хімзахисному костюмі взяла у мене мазок горла. І все. Оскільки я не є в будь-якій групі ризику, мене відправили додому на карантин і навіть ніякого лікування не призначили.

КАРАНТИН

Про результати тесту мені написали на пошту – сформулювали це як «definitely positive». Тобто я підозрюю, що там ще є якийсь рівень впевненості в діагнозі. Потім попросили заповнити інформацію про те, з ким я контактував понад 15 хвилин за три дні до перших симптомів. Треба було все це згадати та надати контактну інформацію – всі ці люди наразі переведені на карантин. Також наказали самоізолюватися вдома. Проти коронавірусу немає вакцини, тому лікувати можна тільки симптоми. А оскільки у мене вони слабовиражені, то й у цьому немає сенсу – організм самостійно справляється. А от якби були якісь ускладнення, то, скоріш за все, призначили б якісь ліки.

Коли я дізнався про діагноз, то сприйняв його дуже спокійно, адже знав, що не знаходжуся в групі ризику. У мене не було ніякого страху, тільки бажання скоріше видужати, до того ж, симптоми кожного дня потроху спадали. Мінімальна паніка почалася тільки у моїх родичів і друзів – але то від незнання та нестачі інформації. От єдине, що неприємно – я ж тут заселився до гуртожитку, де блочна система, тому контактував із сусідами. Тобто я тільки переїхав і познайомився з ними, а їх вже потрібно було через контакт зі мною переводити на карантин.

Вдома я сиджу вже день 12-й, паралельно з навчанням віддалено працюю – на це якраз з’явилося більше часу. Почуваю себе добре, симптоми потроху проходять, я вже майже здоровий. Єдине, я відчуваю, що організм втомлений, через це я багато сплю – це трохи впливає на роботу. Ну і, звісно, некомфортно сидіти в чотирьох стінах стільки днів поспіль. 

Я інколи виходжу чисто на прогулянку в масці кудись у лісок, щоб ні з ким не контактувати, але все одно самоізоляція трохи зводить з розуму. Імунітет цілком самостійно справляється з коронавірусом – мене відразу попередили, що, скоріш за все, це буде схоже на звичайний грип у легкій формі. Щодо їжі та ліків, мені допомагають місцеві професори – без питань привозять все, що треба.

ПАНІКА

У нас немає особливої паніки, але це я спілкуюся тільки зі своїми професорами та сусідами, тому інформацію отримую від них. Зрозуміло, що скасували багато заходів і курси в університеті, але полиці супермаркетів повні – дефіциту продуктів немає. Також у нас вдосталь антисептиків, масок і туалетного паперу – я трохи здивований, що в Україні не так. Єдине, на що тут скаржаться люди, що не було вчасної реакції з боку влади та не заборонили завчасно купу спільних заходів. Наприклад, коли я приїхав, 2 березня, разом зібралися 400 людей із різних країн світу: Італії, Ірану, Китаю тощо.

Ось нещодавно в Баварії, де я зараз знаходжусь, видали указ, що тепер працюють лише магазини та аптеки. Але тут вже інфіковано дуже багато людей, тому я думаю, що те, що зараз відбувається в Україні з точки зору обмежувальних заходів – дуже правильно.

В мене у Львові живуть батьки та брати, але моя сім’я доволі прогресивна. Мама – математик, тому з достовірною інформацією проблем немає, вона читає дослідження з першоджерел. Я ж спочатку мав тільки загальне уявлення про зараження коронавірусом, його поширення та перебіг хвороби. А от наступні питання, які мене зацікавили – яким чином передається, наскільки близько та довго треба комунікувати з людиною, щоб вона заразилася, – читав вже з досліджень. Інформація з’являється з кожним днем нова та не встигає перетікати з перших джерел до статей. Тож я беру її з ресурсу від університету Корнелла.

Поки люди не бачать не те що інфікованих, а банально цифри, вони не усвідомлюють усю серйозність ситуації. У багатьох проблеми з розумінням, що таке експоненційне зростання, тобто вони думають собі так: якщо зараз інфіковано 21 людину, то завтра кількість зросте до 22, післязавтра до 23 і так далі. Але ж це зовсім не так.

ОБКЛАДИНКА: kaboompics.com
Читайте більше цікавого