Listen to me: всеохопна підбірка музики для роботи в офісі та вдома

АвторТетяна Капустинська
15 Травня 2019
музика

Коли на фоні грає підходяща музика, працюєш вдвічі ефективніше. Але навіть улюблений плейлист колись набридає – і тоді в пошуках чогось свіжого, якісного та відповідного робочому настрою вирушаєш до друзів. Так зробили й ми. Platfor.ma опитала читачів і склала список гуртів, виконавців, радіо та сервісів, які можуть вдало розбавити будь-який «for work»-плейлист. Просто вмикайте і слухайте в офісі, вдома, в кафе чи на вулиці – там, де застане вас робота.

У цій підбірці музика різних стилів, настроїв і часів – така ж неоднорідна, як і сфери, у яких працюють наші опитувані: музичні медіа, реклама, IT. Тому щось може не підійти саме вам, а щось, сподіваємося, змусить зробити звук гучніше.

ГУРТИ

Групи, які зроблять ваш робочий процес більш зосередженим та ефективним

Півтора речення про кожен гурт:

Portugal. The Man — американський інді-рок-гурт родом із Аляски, який, крім музики, запам’ятовується тривожними кліпами.

Unknown Mortal Orchestra – рок-гурт із Нової Зеландії з нетиповою психоделічною музикою. Це тріо, до якого входять співак, гітарист та басист.

Morphine – американський гурт, який існував з 1989 до 1999 року та робив музику у жанрах блюз-рок, джаз-рок та лоу-рок. Цікаво, що у складі не було гітариста.

Hot Chip – британці, які випускають популярну електронну музику, а також працюють у жанрах хаус, сінті-поп та інді.

Planet Funk – електронно-танцювальний гурт із цікавою особливістю – текстові пісні завжди виконують запрошені вокалісти.

Joywave – трішки американського інді-року з елементами електроніки та попу.

Kaleo – гурт із Ісландії, який творить одразу у багатьох напрямках: блюз, рок, інді, фолк, панк.

Years & Years – лондонське тріо, виступає у стилях електронік та сінті-поп.

Sofi Tukker – дует із Америки, якого номінували на премію «Греммі» за електронну танцювальну музику.

The Brinks – інді-поп-дует із Лос-Анджелесу, в їхній музиці змішуються електроніка та інді.

Postmodern Jukebox – американський джазовий і свінговий проект, створений піаністом та аранжувальником Скотом Бредлі.

Gus Gus – ісландський гурт, який з 1995 року став класикою ембіенту, хаусу та техно.

Massive Attack – легендарні королі тріп-хопу з англійського Бристолю.

Hooverphonic – гурт із Бельгії, рідним жанром якого спочатку вважався тріп-хоп, але дуже швидко вони стали виконувати пісні у різних жанрах, серед яких електро, інді-поп і дрім-поп.

King Gizzard & the Lizard Wizard – австралійський рок-гурт, відомий своїми психоделічними композиціями та потужною студійною роботою.

Electric six – рок-гурт із Детройта, який складається з шести людей та грає музику з елементами гаражного року, диско, панк-року, нової хвилі та металу.  Найбільш популярний хіт – «Danger».

Movement – австрійське тріо вдало поєднує у своїй музиці R&B, соул і ембієнт.

The Herbaliser – лондонський гурт, який виконує джаз, хіп-хоп та фанк.  

Klyne – датський дует створює танцювальну та електронну, але на диво спокійну музику.

Sundara Karma – гурт із Редінга в Англії, грає альтернативу та інді-рок.

LCD Soundsystem – проект із Америки, який виконує електроклеш – на стику постпанку та диско.

Arcade Fire – заснований подружжям канадський інді-рок-гурт, який використовує елементи арт-року, постпанку та барокко-попу.

Nothing but Thieves – британський альтернативний поп-гурт.

The Kooks – гурт із Англії, грає інді-рок, брит-поп, альтернативу та постпанк.

Yeah Yeah Yeahs – американський гурт, вокалісткою якого є дівчина корейського та польського походження Карен О. Грають музику інді та у різних підстилях панку – арт, денс, пост.

OK Go – американський альтернативний рок-гурт, відомий своїми майже акробатичними та магічними кліпами.

The Black Keys – рок-гурт із Америки, який складається з двох осіб. Грають музику в жанрах блюз-рок, інді та гаражний рок.

The Acid – музичний електронний проект включає британського діджея, каліфорнійського композитора та американського виконавця.

Alt-j – британський інді-рок-гурт надає перевагу експериментальному року, інді-електроніці, фолкотроніці, попу та арт-року.

Foals – британський рок-гурт, у творчості якого частково можна помітити денс-панк та математичний рок.

Twenty One Pilots веселий американський дует, який підкорив вже багато вух своїми альтернативним хіп-хопом, реп-роком та інді-попом.

Florence and the Machine – гурт із Великобританії, який виконує інді-поп з елементами блюзу, музики соул і готичного року.

Metronomy – британський електронний проект, вражає віртуозними сінті-попом, нью-рейвом та інді-роком.

Franz Ferdinand – відомий британський гурт, синонім інді-року, денс-панку, постпанку та арт-року.

Polo & Pan – французький гурт, який працює з електронною музикою.

Garden City Movement – електронний гурт, заснований в Тель-Авіві, який грає інді, поп, чілл, тріп-хоп.

Oi Va Voi – британський гурт, який грає музику народів світу у стилях клезмер-клеш та альтернативний рок.

Darkside – американський дует складається з електронного музиканта та мультиінструменталіста. Грають ембієнт, електроніку, даунтемпо та експериментальну музику.

The White Stripes – рок-гурт із Детройта, який подарував світу гімн «Seven Nation Army».

Young Fathers – гурт із Шотландії, який створює хіп-хоп і реп.

 

ВИКОНАВЦІ

Співаки та діджеї, які своєю музикою вкажуть вам правильний робочий напрямок

Півтора речення про кожного виконавця:

Two Feet – DIYпроект співака, композитора та продюсера з Нью-Йорка Білла Десса. Експериментальний блюз із даб-елементами та численними гітарними партіями.

Stromae – псевдонім музиканта та виконавця з Бельгії Поль Ван Авера, який створює музику на перетині попу та репу.

Hayden James – автор пісень, виконавець та продюсер з Австралії, який надає перевагу електро та хаусу у своїй творчості.

Nick Murphy – митець із Австралії, раніше відомий під псевдонімом Chet Faker. Виконує пісні у жанрах soul, trip hop та electronica.

Elderbrook – британський музикант та автор пісень, який створює цікаву танцювальну та електронну музику.

TOKiMONSTA – продюсерка та діджейка з Лос-Анджелеса, яка використовує «живі» інструменти, перкусію, вініл і комп’ютерну обробку музики.  

Childish Gambino – американський реп- і хіп-хоп-виконавець (та ще багато хто), який став відомим на весь світ завдяки пісні та кліпу «This is America».

Meg Myers – співачка з Лос-Анджелеса з потужним голосом, який вона на повну силу використовує для своїх інді-рок та поп-рок пісень.

Kaytranada – діджей, який народився в Гаїті, але свідоме життя прожив у Канаді. Робить популярну танцювальну та хіп-хоп музику.

Jain – англомовна співачка з Франції, яка до своєї поп-музики додає африканські мотиви.

John Newman – британський співак, який у 2013 році очолив хіт-парад Великобританії з синглом «Love Me Again». Його рідні жанри – соул, інді-поп, брейкбіт.

NoMBe – німецький митець, композитор і продюсер, який живе та створює соул і альтернативну музику в Лос-Анджелесі.

Bonobo – церковний дзвонар із Британії, який до того ж робить непогану музику у жанрах тріп-хоп, нью-джаз та електро.

Passenger – британський співак і композитор створює інді-фолк та фолк-рок музику.

Moby – діджей, композитор та виконавець, який працює у різноманітних жанрах – від електроніки до поп-музики, року та панку.

Morgan James – співачка з Америки, яка чуттєво виконує пісні у жанрі соул і джаз.

Leonard Cohen – канадський поет, письменник та співак, який із 1960 року пройшов шлях від фолк-музики до кабаре та блюзу. Одне слово – легенда.

L’Usine – американський музикант, прихильник жанрів ембієнт та IDM.

Barry White – один із найвідоміших американських виконавців ритм-енд-блюзу 70-х.

Jono McCleery – англійський виконавець та автор пісень. Його коник – альтернатива та інді.

Fink – діджей і продюсер, який працює у Берліні та Лондоні. Чекайте від нього блюзу, дабу, інді-року та тріпхопу.

Silje Nes – мультиінструменталіст, співак та звукорежисер із Норвегії, який створює альтернативну та інді-музику.

Cosmo Sheldrake – мультиінструменталіст із Лондона, у своїх альтернативних творах використовує фортепіано, банджо, лупери, клавішні, контрабас, діджеріду, сузафон та багато іншого.

Benjamin Clementine – британський музикант, поет, композитор. Грає авангардну музику, експериментальний поп та сучасну класику.

Michael Kiwanuka – музикант і гітарист із Великобританії виконує соул, блюз і фолк.

Kwabs – британський співак, чия пісня «Walk» стала світовим хітом. Виступає у жанрах соул, сучасний ритм-н-блюз та електро.

SBTRKT – британський музикант і продюсер із Лондона, чий ремікс на «Lotus Flower» Radioheаd ви могли чути. Шаленіє від електронної музики, дабстепу, хаусу та інді-попу.

SchoolBoy Q – американський репер, який також поважає гангста-реп та особливий хіп-хоп західного узбережжя США.

Sophie Hunger – авторка пісень, виконавиця, композиторка зі Швейцарії, яка грає джаз-поп на гітарі, блюзовій арфі та фортепіано.

Pretty Lights – американський музикант, який поєднує у своїй творчості електроніку та хіп-хоп.

Dave B – репер, автор пісень та хіп-хопер із Вашингтона.

Ravyn Lenae – американська співачка, яка працює з R&B та неосоулом.

KWAYE – зімбабвійський виконавець та автор пісень у жанрах неосоул, фанк, сінті-поп, інді.

Muddy Waters – американський блюзмен, виконавець, автор пісень і – на хвилиночку – засновник чиказької школи блюзу.

B B King – американський король блюзу. Чули «The Thrill Is Gone»? Це він.

Father John Misty – гітарист та продюсер із Америки, який створює інді, фолк та рок.

Anderson.Paak – американський репер, автор та виконавець пісень у жанрах хіп-хоп, соул, фанк.

Dave Brubeck – джазовий композитор, піаніст та керівник «Квартету Дейва Брубека», видатний представник кул-джазу.

Christian Löffler – діджей, музикант і продюсер із Німеччини, який працює у стилях хаус і техно.

Tricky – британський тріп-хоп музикант, один із засновників цього жанру, який поєднує речитатив та повільну мелодію.

 

УКРАЇНСЬКЕ

Вітчизняні гурти та виконавці прокачують себе з кожним роком, тож не дивно, що опитувані зазначали – працювати їм комфортно саме під українську музику

Коротко про те, чого очікувати:

Latexfauna дрім-хоп, сінті-поп, інді-хоп

Cepasa електронна музика

KAZKA поп, інді-поп, фолк

The Erised електроніка, даунтемпо, futurepop

Brunettes Shoot Blondes інді, електро, альтернатива

The Elephants інді, альтернатива, психоделічний рок

DZ’OB електроніка, танцювальна музика

Tik Tu інді-поп, сінті-поп, електроніка

The Maneken електроніка, інді-рок, альтернатива

Zapaskaальтернативний поп, інді-поп

 

РАДІО

Для тих, хто хоче послухати й музику, і цікавих людей

BBC Radio 6 Music – музична станція величезного ВВС. Вам сюди, якщо любите альтернативу: рок і хіп-хоп забезпечені.

KEXP – суспільна радіостанція з Сіетла. Якщо колись ви бачили виступ улюбленого інді-гурту ледь не в радіорубці, то це було тут. До речі, «ДахаБраха» на КЕХР теж колись виступали.

NTS – лондонська онлайн-станція зі студіями в Манчестері, Лос-Анджелесі та Шанхаї. Андеграундна музика 24/7 та слоган «Не припускайте» (Don’t assume) – ось і все, що треба знати про них для початку.

Red Light Radio – музична платформа, заснована в Амстердамі. Очікуйте близько 40 програм і виступів музикантів із Нідерландів та усього світу на тиждень.

Worldwide FM – це музика, культура та історії з різних куточків планети. Усі новини та треклисти зручно відслідковувати в Твіттері радіостанції.

ПЮРЕ – незалежна українська онлайн-радіостанція, яка пускає в ефір як вітчизняні, так і закордонні сучасні треки.

Аристократи – київське радіо, на якому можна окремо слухати джазову програму або популярну музику.

SKOVORODA – львівська онлайн-радіостанція, яка більше орієнтується на прогресивну українську та іноземну музику.

20ft Radio – київське онлайн-радіо, яке робить якісну підбірку діджеїв, музикантів та виконавців.

Soma FM – одна із найбільших американських радіостанцій, яка працює тільки через інтернет та ставить музику у жанрах даунтемпо, чиллаут та ембієнт.

Open FM – польська радіостанція, яка віщає у жанрі поп.

 

СЕРВІСИ

Додатки та сторінки, які зроблять ваш день якщо не продуктивнішим, то точно цікавішим

Radio Garden – неймовірно зручний і функціональний сервіс: можна буквально прокрутити земну кулю та вибрати радіостанцію у будь-якій точці планети.

Coffitivity – на сайті можна ввімкнути треки зі звуками закладів, щоб налаштуватися на робочу хвилю. Наприклад, відчути себе у бразильському бістро.

Radiooooo – проект, завдяки якому на інтерактивній карті можна вибрати країну та десятиліття, щоб відтворити відповідну музику. Плейлист складають користувачі зі всього світу, навіть ви можете взяти участь.

TuneIn – додаток-агрегатор, через який можна слухати, здається, всі музичні радіостанції світу.

ЧипльДук – слухати це радіо фоново в принципі неможливо, адже ефір – як і дизайн – насичений різноманітними аудіожартами: випадкові текстові вставки, перебивки, спеціальні програми та божевільні шоу. Корисно, щоб на роботі відволіктися від роботи.

Найцiкавiше на сайтi

Підривний дизайн:
як берлінська студія змінює міста за допомогою журналу

Навіщо робити друкований журнал, присвячений одній вулиці? Чи може хороший графічний дизайн привести нових глядачів до музею та змусити студентів з більшою радістю ходити до університету? Кому взагалі потрібні гарно оформлені афіші та книги, якщо 90% людей не розпізнають у цьому щось особливе? Platfor.ma шукала відповіді на ці запитання разом із Йоганнесом Конрадом – співзасновником берлінської дизайн-студії Yukiko, в портфоліо якого роботи для Nike, Vice, Coca Cola знаходяться поряд із андеґраундними проектами. Він також узявся оцінити візуальний стиль виборчої кампанії Володимира Зеленського, брендинг України та новий стиль НАМУ. А вже 17 травня Йоганнес виступатиме у Києві на конференції Creative Loop: Kyiv-Berlin разом зі своєю партнеркою з Yukiko Мішель Філіпс.

– Ви вже декілька років допомагаєте з арт-дирекцією журналу Flaneur, який темою кожного наступного номера робить навіть не окреме місто, а одну вулицю. Чому тема вуличного життя так цікава?

– Журнал виходить приблизно раз на рік, іноді трохи частіше. Останній був про вулицю у Сан-Паулу. Новий ми робимо про вулицю в столиці Тайваню – Тайбеї. Ми віримо, що якщо ти зможеш уважно роздивитися одну вулицю, це буде найкращим відображенням історій міста. Коли ти заглиблюєшся на мікрорівень, вуличну культуру, соціальні та політичні проблеми, то розумієш, як через одну вулицю показати все, що відбувається у всьому місті.

Наприклад, останній журнал було присвячено вулиці Treze de Majo у Сан-Паулу. У перекладі назва вулиці означає «Третє травня» – день, коли у Бразилії заборонили рабство наприкінці 19 сторіччя. Ознаки рабовласницького устрою там досі залишаються, просто рабство має інше обличчя у їхньому класовому суспільстві. Примітно, що навіть у топографії вулиці це відображається: вулиця йде з долини вгору, від бідного кварталу Бешіга до заможного Паулішта, а між ними багато інших – маленьких інтернаціональних. Фактично це дзеркало бразильського суспільства. Це для нас найцікавіший аспект.

– Як вихід Flaneur вплинув на ці вулиці?

– Важливо розуміти, що кожен журнал – це не зовсім наша робота, бо кожного разу це колаборація з місцевою креативною спільнотою: музикантами, художниками, письменниками, архітекторами і так далі. Ми як команда з Німеччини розуміємо, що завжди потрібно давати слово самим місцевим авторам та художникам, подавати інсайдерський погляд, а не нашу рефлексію на те, що ми побачили.

Після наших колаборацій можна реалізувати ще більше спільних проектів. В останньому номері ми зводили разом письменників, фотографів, художників і фотографів, вони документували історії жінок, які постраждали від чоловічого насильства. Вони створювали чудові маски з речей, які знаходили на вулиці, й ці маски створювали своєрідних захист для жінок, щоб вони могли вільно розказати про пережите.

Flaneur все менше стає журналом. Так і задумувалось із самого початку – розширювати поняття того, що таке журнал: різний папір, різні техніки згинання сторінок. Але зараз йдеться не лише про розширення журналу як медіуму, але і як одного проекту, де він є однією великою колаборацією, цікавий цілісно, а не як набір певних статей та проектів.

Ми завжди робимо ці номери безпосередньо на місці, разом із авторами їдемо туди. Коли ми вирушаємо в нове місто та шукаємо нову вулицю, ми завжди вивчаємо контекст: соціальні зв’язки, політику, місцевих героїв – все, що може допомогти створити повну картину.

Слухати видовище: Алла Загайкевич пояснює видатні саундтреки світового кіно

24 Січня 2018

Алла Загайкевич – українська композиторка, що поєднує роботу в жанрах симфонічної, камерної опери та сучасному медіа-мистецтві. Крім того, вона є авторкою музики до багатьох українських фільмів, серед яких «Мамай», «Поводир», «Жива ватра», – і до того ж володаркою «Золотої Дзиґи» від Української кіноакадемії в номінації «Найкращий композитор» за останній. Для Platfor.ma вона аналізує музику в кінематографі, що вразила та вплинула на неї найбільше.

На музику в кіно, чесно кажучи, ніколи не звертала особливої уваги. Хоча кіно любила змалку – в центрі Рівного був великий кінотеатр «Жовтень» (а ще – «ім. Шевченка», «Аврора”, «Партизан») тому ми з сестрою майже кожної неділі сиділи перед великим екраном.

Саме вона мене витягла влітку перед вступним іспитом у музучилище подивитися «Сталкер» Тарковського. Напевно, це й був той перший фільм, де я відчула, як може працювати музика, особливо – електронна музика. Пізніше зрозуміла, що роботи Едуарда Артем’єва в кіно – зразок справжньої професійної відданості: вони завжди оригінальні, в них немає й натяку на «жанрову референтність», яку часто помічаємо в сучасному «продюсерському» кіно.

Яскравий приклад – сцена переїзду на дрезині в Зону. Саме музичні засоби забезпечують нам відчуття переходу в іншу реальність.

З інших чудових робіт Артем’єва у фільмах Тарковського – океан у фільмі «Соляріс».

Не звалювати, а боротися: навіщо Onuka зняла кліп на сміттєзвалищі

Грандіозні обсяги сміття – одна з ключових проблем людства. Чи не єдиною відповіддю прямо зараз є розумне споживання, сортування та переробка відходів. Однак в Україні це складно через майже відсутні станції прийому вторсировини. Та ситуація починає змінюватися, в тому числі завдяки мистецтву. Новий кліп Onuka присвячений саме цій проблемі, а його перегляди допоможуть ініціативі «Україна без сміття», яка силами активістів відкриває в Україні станції сортування. Ідеолог цього проекту Євгенія Аратовська написала для Platfor.ma про те, чому це важливо, та підказала перші кроки до перемоги над своїм сміттям.

Рух «Україна без сміття» об’єднує відповідальних людей, які не чекають, коли у держави з’являться кошти на заводи по переробці сміття і кольорові контейнери під будинками. Ми беремо на себе повну відповідальність за власні відходи вже сьогодні і шукаємо шляхи, як зменшити власний негативний вплив на навколишнє середовище – через відмову від зайвого пластику, через сортування і компостування відходів.

Щорічно українці продукують до 16 млн тонн побутових відходів. Сумно, але майже все це сміття їде на звалища і лише 4% сортується і переробляється. Це дуже мало, адже у розвинених країнах рівень переробки сягає щонайменше 50% відходів. Наслідок такого байдужого відношення до проблеми — численні переповнені звалища, які є справжньою екологічною катастрофою. Щоб ці слова не звучали надто абстрактно – за 30-40 років експлуатації звалище перетворюється на круті гори заввишки як 18-типоверховий будинок. Уявіть – цілі міста із нашого сміття.

При цьому у звалищному смітті міститься безліч отрути — важкі метали, канцерогени, небезпечні пластики і токсини, які з дощами просочуються у ґрунти і  отруюють підземні води. Відходи людства сильно впливають на водну систему і незворотньо руйнують її. Скажімо, ви знали що в Україні більше немає поверхневих джерел, з яких безпечно пити воду? Бо майже в кожному населеному пункті є маленьке чи велике звалище.

І все це через те, що в Україні досі немає іншого способу поводитися зі сміттям, ніж викидати його просто неба. Це хибний і руйнівний шлях для всіх нас — для природи, здоров’я людей і тварин.

Щоб зрозуміти, як багато сміття відправляється на звалище, достатньо почати розділяти вдома власні відходи. Вас вразить, які купи пластику ви раніше бездумно викидали.

© Олександр Добрєв
© Олександр Добрєв
© Олександр Добрєв
© Олександр Добрєв
© Олександр Добрєв
© Олександр Добрєв
© Олександр Добрєв
© Олександр Добрєв
© Олександр Добрєв
© Олександр Добрєв
© Олександр Добрєв

Сортування – це єдиний спосіб контролювати життєвий шлях відходів. Тільки так ми зупиняємо його рух на звалище. Роздільний збір повертає вторинні матеріали на заводи по переробці. Сортування дозволяє зберегти природні ресурси, адже їх більше не потрібно брати тільки у природи, достатньо просто використати повторно матеріал, який міститься у вторинних ресурсах — паперових, металевих, скляних і пластикових. Щонайменше 50% всього сміття — це цінні матеріали і мільярди додаткових коштів у економіці.

Розвинені країни розділяють відходи десятиріччями. Завдяки культурі сортування пластиковий пакет замість звалища  відправляється на переробку і стає гранулою для виробництва нового сміттєвого пакету чи каналізаційної труби. Небезпечні сполуки, які містяться у батарейках, ніколи не опиняються у землі, бо люди можуть їх  здати на переробку у кожному супермаркеті електроніки. Навіть органічні відходи компостуються і перетворюються на добриво або біогаз. Наприклад, саме таким газом заправляють міський транспорт у Швеції.

Українці також починають розуміти цінність сортування. Важко порахувати, скільки людей в Україні сьогодні вже постійно сортують відходи, адже більшість населених пунктів в Україні навіть не мають послуги регулярного вивезення сміття, не те що сортування. Але результати опитувань показують, що більше 40% людей готові сортувати свої відходи, якщо отримають можливість відносити вторсировину в спеціальні баки, які мають бути розташовані у дворі багатоквартирних будинків.

Коли немає інфраструктури роздільного збору, у сміття теж немає шансів перетворитися на щось корисне і не забруднювати довкілля. Нам потрібні баки для сортування, сортувальні станції і місця здачі небезпечних відходів. Це стане можливим, якщо правильні європейські закони приймуть вже в цьому році, а не відкладатимуть їх на потім. Якщо у кожного українця під домівкою буде контейнер для вторсировини і спеціальні інструкції щодо сортування і шкоди викидання небезпечних відходів у смітник, проблема вирішиться значно швидше.  

Образа — творче мистецтво: що таке українська лайка

АвторІнна Хмільовська
28 Вересня 2016

Лайка існує практично у всіх мовах світу – і в українській також. При цьому історичні українські образи більше концентрувалися на ректальних нюансах, але під впливом російської мови популярною став також інший вид нецензурної лексики – пов’язаний зі статевими органами. Platfor.ma дослідила питання, щоб зрозуміти, як і коли лаятись правильно.

Загалом лайку різних народів часто поділяють на декілька підвидів, які пов’язані з головною темою, на якій зосереджені образи. Так, для багатьох європейських країн найбільшою лайкою вважається звинувачення в неохайності. У такій копроректальній лексиці провідне місце займають вирази, пов’язані з відправою природних потреб – це тип, наприклад, німців і французів. Інший вид – це ненормативна лексика, в якій головними є образи, пов’язані зі статевими органами. Така лайка є провідною, скажімо, у американців, росіян і англійців.

Британська телерадіокомпанія BBC кілька разів проводила дослідження щодо того, які слова в цій країні вважаються найбільш грубими. У 2000 році такими стали cunt, motherfucker, fuck, wanker, nigger, bastard, prick, bollocks, arsehole, paki, shag, whore, twat, piss off, spastic – при цьому деякі з них – paki, nigger, bastard, prick – насправді не є власне нецензурною лексикою, але вважаються неприпустими через національні і культурні особливості.

Є і досить незвичні випадки, наприклад, в японській мові образа будується спеціальною будовою речень та фраз, що порушують звичайні норми ввічливості. А в деяких арабських країнах найсильнішою образою вважається богохульство.

Чи не найперший літературний приклад вітчизняної лайки можна знайти в поемі «Енеїда», де Іван Котляревський для колоритного опису героїв вживав чимало лайливих слів. Серед них: Юнона – суча дочка, Венера – плюгава, невірна, пакосна, халява, Нептун – «іздавна був дряпічка», Еол – хабарник. Також вживались слова «дурень», «морду розміжжу», «чортові сороки».

Загалом в Україні лайка в основному пов’язана із справлянням природних функцій організму, тобто сконцентрована на лайні, а не на сексі. Найуживанішим є слово «срака», яке здавна використовувалось в безлічі контекстів, починаючи від варіантів посилання опонента саме туди, до фізичного пред’явлення дупи, як образливого жесту. Також часто використовуються «споріднені» з темою слова: гімно, гімно собаче, гімнюк, засранець, серун, дристун, бздюха.

Також характерним для вітчизняної лайки є використання різного роду прокльонів, які як правило формулюються конструкціями «А щоб ти» та «бодай» (тобто, Боже дай). Наприклад: а щоб ти всрався, бодай тобі повилазило, трясьця твоєї матері (трясьця – це хвороба, лихоманка), хай вам грець.

При цьому часто уживані і більш «тяжкі» образи штибу блядь, хуй, їбать, сука, підарас, мудак, пизда, курва, йоб твою мать  – є запозиченими із тюркської, старослов’янської, російської, польської та інших мов. Але з роками вони також стали звичними в Україні, хоч і належать до іншого – генітального типу лайки.

Варто зауважити, що подібні слова загалом є спільними для багатьох слов’янських мов. Так, наприклад, «блядь» вживається і як лайливий вигук, і як позначення повії, розпусної жінки. Саме в останньому значенні відоме багатьом східнослов’янським мовам, хоча історично також мало інший сенс – «людина в омані», «єретик» (давньо-руське блѧдь – «обман», «повія»), або «базікання», «марення», «єресь», «розпуста» (старослов’янське блѧдь).

Нецензурне «пизда» вживається щодо жіночих статевих органів і як елемент багатьох лайливих зворотів. Це слово також є в багатьох слов’янських мовах: російською «пизда», білоруською «пізда», польською, чеською і словацькою – «pizda». Більш того, це слово також запозичене у неслов’янські румунську та молдавську мови (pizda/pizdă). При цьому в українській мові вимова «пізда» є росіянізмом.

Американський лінгвіст Ериком Гемпом висловив думку, що праслов’янське *pizda походить через прабалтослов’янське *pīˀsdāˀ з праіндоєвропейського *písdeh₂ (утворене з коренів *h₁epi  — «на», «чим» і *sed- — «сидіти»), що означає: «на чому сидять», «чим сидять».