ЛГБТК(ІА+): терміни, які потрібно знати у 2020 році

АвторPlatfor.ma
18 Червня 2020
лгбт прайд соціум

Традиційно у світі червень – це місяць прайду (#PrideMonth), який присвячений темі рівності та прав представників ЛГБТК(ІА+) спільноти. Щоб підкреслити важливість людського взаєморозуміння, компанія Grammarly сформувала список інклюзивних термінів англійською мовою, який допоможе зрозуміти комплексність поняття гендерної ідентичності та використовувати інклюзивну мову. Platfor.ma публікує український переклад термінів, які зустрічаються у словниках гендерної термінології..

LGBTQ(IA+) (ЛГБТК(ІА+)

Цей акронім постійно оновлюється та поєднує у собі різні поняття, що мають стосунок до гендеру та сексуальної ідентичності, яка виходить за межі гетеросексуальних або цисгендерних норм. Слово сформоване із перших літер слів, що позначають Lesbian (лесбійок), Gay (геїв), Bisexual (бісексуалів), Transgender (трансгендерів), Queer (квір), Intersex (інтерсексуалів), Asexual (асексуалів) та ін.

Queer (квір)

Дехто досі асоціює цей термін із образливим позначенням людей із ЛГБТК(IA+) спільноти. Тоді як інші вважають його «реабілітованим» та корисним узагальненим терміном для позначення спектру різних гендерних ідентичностей. Тому краще не використовувати слово «квір» стосовно будь-кого, хто сам себе так не називає.

Intersectionality (інтерсекційність)

Термін використовують для позначення концепції взаємозв’язку та перетину різних видів дискримінації, а також ідеї, що поняття соціальної справедливості не існує «у вакуумі». Тут можна прочитати статтю від видавничої компанії Мерріам-Вебстер про історію виникнення та використання цього терміна в англійській мові.

Потяг

Sexual orientation (сексуальна орієнтація)

Це те, як людина описує характер свого сексуального потягу. Прикладами термінів для позначення сексуальної орієнтації є лесбійки (lesbian), геї (gay), бісексуали (bisexual), пансексуали (pansexual), асексуали (asexual) та інші.

Romantic orientation (романтична орієнтація)

Це те, як людина описує характер свого емоційного (романтичного) потягу. Вона може збігатися або не збігатися із сексуальною орієнтацією. Прикладами термінів, якими характеризують людину з певною романтичною орієнтацією, є панромантик (panromantic), аромантик (aromantic) та інші.

Lesbian (лесбійка)

Цей термін використовують для позначення жінки, яка має сексуальний та/або романтичний потяг до іншої жінки.

Gay (гей)

Цей термін використовують для позначення чоловіка, який має сексуальний та/або романтичний потяг до іншого чоловіка. Іноді також використовують як загальний термін для характеристики особи, яку приваблюють люди того самого гендеру, що й вона.

Bisexual (бісексуал)

Цей термін використовують для позначення людини, яку приваблюють два або більше гендери. Це може бути особа, яку приваблюють жінки та чоловіки, чоловіки та люди з небінарним гендером, або ж люди того самого гендеру, що й вона, та ще кількох. Незважаючи на те, що префікс «bi» означає «два», із розширенням поняття гендеру, використання цього терміна також вийшло за межі позначення виключно гендерної бінарності.

Pansexual (пансексуал)

Цей термін також використовують для позначення людини, яку приваблюють два або більше гендери. Людина може вважати себе бісексуалом та пансексуалом або ж одним із двох типів.

Questioning (людина, яка не визначилася зі своєю гендерною ідентичністю)

Термін використовують для позначення людини, яка не визначилася зі своєю гендерною ідентичністю чи сексуальною орієнтацією і перебуває у процесі їхнього з’ясування.

Straight/heterosexual (гетеросексуал)

Чоловік, якого приваблюють жінки, або жінка, яку приваблюють чоловіки. Цисгендерні та трансгендерні люди можуть також бути гетеросексуалами, тому що для гетеросексуальної ідентичності значення має гендер, до якого себе відносить людина, та гендер, який її приваблює, а не гендер, що був визначений при її народженні.

Asexual spectrum («людина з асексуального спектру»)

Асексуалами називають людей, які не відчувають сексуального потягу, а «спектр» об’єднує різні види сексуальної орієнтації, з якою люди відчувають слабший сексуальний потяг, аніж той, що вважається нормою. Деякі люди можуть відчувати сексуальний потяг лише після багатьох місяців чи років знайомства з кимось або не відчувати його зовсім.

Гендерна ідентичність

Sex (стать)

Стать — це біологічна комбінація органів тіла, гормонів та хромосом. Стать та гендер — це пов’язані, але не взаємозамінні поняття.

Gender expression (гендерне самовираження)

Гендерне самовираження — це те, як людина відчуває та презентує свій гендер оточенню.

They/them/theirs (вони, їх/їм, їхній)

Набір гендерно-нейтральних займенників в англійській мові, які використовують деякі небінарні люди (або ті, які називають себе гендерквір) для позначення себе у третій особі. Дізнатися більше про використання гендерно-нейтральних займенників в англійській мові можна у блозі Grammarly: The Singular They

Cisgender (цисгендер)

Людина, яка зараховує себе до гендеру, визначеного при народженні.

Gender assigned at birth (гендер, визначений при народженні)

Це гендер, до якого людину зараховують при народженні, за статевими органами та хромосомами.

Transgender (or trans) (трансгендер або транс)

Людина, яка зараховує себе до гендеру, що відрізняється від визначеного при народженні.

Gender nonconforming (гендерна неконформність)

Поняття означає, що гендерне самовираження людини не відповідає гендеру, визначеному при народженні. Наприклад, людина може ідентифікувати себе як жінку, але одягатися у чоловічий одяг.

Agender (агендер)

Людина, яка не зараховує себе до жодного гендеру.

Intersex (інтерсекс)

Збірне поняття для позначення людини, яка народилась зі статевими органами, які не підпадають під систему сексуальної бінарності. Більше про інтерсексуальність можна прочитати тут.

Nonbinary gender (небінарний гендер)

Гендер, до якого себе зараховує людина, не збігається з чоловічим чи жіночим гендером і може лише частково співвідноситися з одним із них, із обома, або з іншими. Терміни «гендерквір» та «агендер» мають схоже, але не ідентичне значення.

Misgender («місгендеринг»)

Поняття «місгендерингу» використовують для характеристики ситуації, коли хтось свідомо або випадково звертається до людини (або описує її), використовуючи некоректну гендерну приналежність.

Transition (трансгендерний перехід)

Для трансгендерної людини перехід може розпочатися і закінчитися розкриттям свого нового гендеру перед іншими, або ж може означати життя із замісною гормональною терапією та операцію. Транс-перехід — це насамперед процес, і він може бути різним для кожного трансгендера. Немає переліку визначених кроків для такого переходу.

Gender expansive (гендер, що виходить за межі понять для позначення гендерної ідентичності)

Відчуття, коли гендерне самовираження людини не обмежене поняттями для позначення гендерної ідентичності, або ж людина не хоче обмежувати свою ідентичність одним із них.

Gender dysphoria (гендерна дисфорія)

Відчуття, коли зовнішність або суспільне сприйняття людини не відповідає її гендерній ідентичності. Може бути передумовою для здійснення транс-переходу, або ж трансгендерна людина може відчувати гендерну дисфорію у тому чи іншому контексті протягом усього життя.

ЛГБТК(ІА+) спільнота

Coming out (камінг-аут)

Камінг-аут є унікальним явищем для кожної людини з ЛГБТК(ІА+) спільноти. Він не обов’язково передбачає публічне розкриття своєї гендерної ідентичності. Камінг-аут — це процес, і часто вперше людина здійснює камінг-аут перед собою, а вже потім може багато разів протягом життя розкриватися перед іншими людьми.

Living openly (жити відкрито)

Жити відкрито означає приймати вибір відкрито говорити про свою належність до ЛГБТК(ІА+) спільноти, незважаючи на цькування чи пригнічення.

Outing (аутинг)

Процес, коли гендерна ідентичність або сексуальна орієнтація людини публічно розкривається без її згоди на це.

Pride (прайд)

Збірне поняття для позначення акцій чи подій, спрямованих на підтримку боротьби проти пригнічення, пов’язаного із розкриттям своєї гендерної ідентичності, витоки яких лежать у Стоунволлських бунтах 1969 року. Місяць прайду — це святкування того, як змінився світ від часів, коли поліція регулярно здійснювала рейди на клуби для геїв та трансгендерів, і нагадування про те, як багато ще повинно змінитися.

Ally («союзник»)

Людина, що своїми діями підтримує права представників ЛГБТК(ІА+) спільноти. Дізнатися більше про те, як підтримати близьких людей із ЛГБТК(ІА+) можна тут.

Найцiкавiше на сайтi

«Бунтуй, кохай, права не віддавай»: как в Киеве прошел Марш равенства

В воскресенье, 17 июня, в Киеве состоялся Марш равенства Киев-Прайд-2018, традиционное шествие ЛГБТ-сообщества. По разным оценкам его посетили от 3,5 до 5 тыс. человек. Девиз этого года — «Страна свободных. Будь собой». Легко ли быть собой в Украине 2018 года – специально для Platfor.ma узнавал журналист Александр Михедов.

— Ганьба! Ганьба! Ганьба!

Собравшиеся у Национальной оперы противники Марша равенства не устают скандировать самый популярный украинский лозунг. В этот раз он адресован тем, кто пришел поддержать ЛГБТ-сообщество в его борьбе за равноправие. На часах 9:35, до начала шествия меньше получаса.

#kyivpride

Публикация от Anthony Bartaway (@anthonybartaway)

Как и в прошлом году, Киев-Прайд-2018 стартует у Дома учителя на Владимирской. За безопасность отвечают около пяти тысяч силовиков: патрульные полицейские, нацгвардейцы, конная полиция и так называемая «полиция диалога», чье оружие — слово, а не дубинки и пистолеты.

Чтобы дойти до Дома учителя, сперва нужно пройти через металлоискатель. Около него стоят поборники семейных ценностей с плакатами «Мама папа хорошо — папа папа плохо», «Закон для сімей — Україна для сімей», «Ні — пропаганді гомосексуалізму» и пытаются перекричать друг друга. Полицейские бегло осматривают содержимое сумок и рюкзаков и пропускают внутрь оцепления, где уже стоит колонна участников.

ТРАДИЦІЙНІ ЦІННОСТІ VS МАРШ РІВНОСТІ Про ще це? Про політику, економіку, релігію, гендер чи традиції? Чому ЛГБТ ? На цей пост мене наштовхнули коментарі у соціальних мережах моїх друзів. Вони запитували чи я на “гей-параді”. Ситуація дещо інша. Давайте спочатку розберемо назву заходу. Це був “Марш Рівності” . Підкресліть і запам’ятайте собі. Тобто це про визнання людини як такої, це про повагу без осуду її вибору, фізіологічних даних, психологічних особливостей. А чому такий рух почався на основі ЛГБТ ? Тому що представники ЛГБТ вирішили захистити себе як людей. Вони мають відвагу і бажання бути рівними в оточенні інших людей. І тому таких людей варто поважати! Мені приємно розуміти, що система безпеки була настільки сильною. Це говорить, про те, що “владі” є важливою тема захисту прав людини. Самі подумайте 5000 поліцейських, нац.гвардійців, сбушніків охороняло марш, в якому брало участь біля 3500 людей. За це дуже вдячний. Я особисто приймав участь у марші для того, щоб відстояти своє право бути рівним. Так склалось, що в школі з мене часто жартували через інвалідність руки. Та саме це дало мені зрозуміти цінність людини. Цінність мене, як людини. А якщо дивитись на політику, економіку, традиції та соціум отримує тільки позитив від визнання інших людей. Тому, що ККД зростає. якось так. БУНТУЙ, КОХАЙ, ПРАВА НЕ ВІДДАВАЙ! #kyivpride #kyiv #humanrights

Публикация от Yura Obach (@yura_obach)

Эти меры предосторожности вынужденные: угрозы и провокации давно стали привычными атрибутами прайда. Так, в 2016 году «Правый сектор» пообещал активистам «кровавую кашу» и частично сдержал свое слово: тогда националисты прорвали оцепление и устроили потасовку. Годом ранее все те же «правосеки» забросали участников петардами.

Против прайда выступают не только националисты. Игорь Мосийчук, народный депутат от Радикальной партии Олега Ляшко не видит никакой разницы «между бессмертными полками и гей-парадами». «Некрофилы, которым в Украине не место» — такое определение он дает обеим группам в своем эмоциональном посте в Фейсбуке. Тем временем митрополит Онуфрий считает, что гей-парад может «навлечь гнев Божий на украинскую землю, на которой и без того уже несколько лет подряд проливается невинная кровь украинцев».

 

Ану марш на марш: правозахисниця про три причини підтримувати КиївПрайд

АвторІрина Виртосу
15 Червня 2018

В неділю, 17 червня, у столиці пройде Марш рівності КиївПрайд. Журналістка Центру інформації про права людини Ірина Виртосу написала для Platfor.ma, чому цей день в Україні – не тільки про представників спільноти ЛГБТ+. І підкріпила свої думки статистикою.

Пригадую, як у дитинстві мене «оберігали» від дітей з інвалідністю, навіть відвертали, якщо хтось їхав на інвалідному візку. Якось я спитала, чому цей дорослий хлопчик ще досі у візочку, на що мені дуже тихо відповіли, що він хворий. І так, наче це якийсь злочин чи щось, про що недоречно запитувати.

Про гомосексуалів я дізналася випадково, гортаючи старезний радянський журнал «Моє здоров’я». Коли ж заходила мова про молдован, турків чи корейців, яких чимало є в моєму рідному місті, нерідко в розмові вчувала поблажливість або меншовартість. Як дитина я тоді не могла собі пояснити, чому мене це пригнічувало. Адже йшлося про таких самих людей, як і я, просто вони чимось відрізнялися…

Згідно з національним соціологічним дослідженням «Що українці знають і думають про права людини», тільки чверть українців вважають толерантність найважливішою цінністю. Для половини опитаних (50,9%) це загалом важлива, але не основна цінність. Але є солідна частка населення (15,9%), яка переконана, що бути толерантним не так уже і важливо. Ще 8,2% було важко відповісти.

Неприйняття інакших, несхожих на нас – чи то за вірою, чи то за національністю, віком, мовою, сексуальною орієнтацією, – впливає на наше життя. Я помічаю дуже тісний зв’язок між тим, що сьогодні розповідають «смішні» анекдоти про грузинів, а завтра спалюють ромські табори на Львівщині й Київщині, сьогодні «працює» трудова книжка замість працівника з інвалідністю, а завтра водій автобуса спокійно проїжджає зупинку, де очікує пасажир на інвалідному візку.

Як не прикро, в нашій державі дискримінація не вважається серйозною проблемою для більшості українців. Так, 43,9% опитаних переконані, що, хоч це загалом серйозно, але є і більші біди. Ще чверть респондентів (25,7%) кажуть, що це взагалі не актуально. І тільки 15,6% визнають дискримінацію як велику проблему в українському суспільстві.

Хто це зробив:
як організувати
КиївПрайд

Цього року до Маршу рівності долучилося близько 8 тис. учасників. Це ті люди, які не побоялися всупереч погрозам, осуду та стереотипам пройтися головними вулицями міста за право обирати та любити того, кого хочеш. Platfor.ma поговорила з директоркою громадської організації «КиївПрайд» Русланою Панухник та дізналася, з чого все почалося, як проходив перший марш та що змінилося з роками, як ставиться до ЛГБТ-спільноти поліція, звідки організація отримує гроші та яка головна мета руху.

Руслана Панухник, директорка ГО «КиївПрайд»

– Як з’явилася ідея запровадити Прайд у Києві?

– Ідея з’явилася десь на початку 2010-х років і дуже довго обговорювалася. Все почалося з того, що мої колеги поїхали до Мінська, де в ті часи був Прайд, хоч і досить незвичайного формату – в трамваї, який їздив по місту. Вони надихнулися і подумали, чому б не зробити щось подібне в Києві. А далі було багато дискусій, обговорень, різних думок. Більшість людей, які зараз асоціюються з Прайдом, виступали проти такої ініціативи – це був дуже важливий і ризикований крок. Або пан, або пропав. Але все ж таки вирішили спробувати.

Фото: KyivPride

«Я гей, я пройшов війну. Хтось заборонить мені Марш рівності?»: розмова з бійцем АТО

До 7 жовтня в просторі Izone проходить виставка фотографа Антона Шебетка «Ми були тут». Вона присвячена представникам ЛГБТ, які брали участь у бойових діях. Один із героїв проекту – Віктор Пилипенко – єдиний, хто вирішив розкрити свою особистість та проголосити камінг-аут. Platfor.ma поговорила з ним про те, як до такої новини поставилися інші бійці, та що взагалі з ЛГБТ в Україні.

– Як і коли ти усвідомив свою сексуальність?

– Це сталося, коли мені був 21 рік – тоді я вперше закохався у свого друга. Ми якось дружили-дружили, а потім для мене дружба раптом переросла в дещо більше і я почав відчувати те, що до того ні до кого не відчував. А що найстрашніше – і після того. Просто не можу перезакохатись так само сильно.

Перша любов до людини своєї статі – то було потужно, адже мені ще й із собою довелось довго звикатися. На той час я мав деякі упередження щодо гомосексуальності, хоч і вже не такі інтенсивні, як раніше. Вперше я прочитав про одностатеву любов у школі, коли ми вивчали лірику Сафо. Це був маленький переворот у мені, я зрозумів, що людина може любити людину своєї статі. Та все ж продовжував боятися цієї теми. Згодом більших осмислень я досяг в університеті, там я більше читав, вивчав, знав, серед іншого любив бітників: Аллена Ґінзберґа, Одена Уістена Г’ю, Френка О’Хару; захоплювався постатями Поля Верлена та Артюра Рімбо, читав Оскара Уайлда, біографії Агатангела Кримського, Параджанова. Коли я знайомився з їхньою творчістю та інших письменників-геїв, то розумів, що це люди гомосексуальної культури. Тоді у мене почали поступово зникати упередження – стосовно себе самого також. Хоча повністю себе як гея я не сприймав і продовжував фальшиву гру у гетеросексуальність, від якої не отримував ніякого емоційного самонаповнення.

– Було собі страшно зізнатися?

– Було б не так страшно, якби мій друг теж зізнався у своїх почуттях до мене. Все могло би скластися по-іншому, але він не прийняв мої почуття, а я почав сам себе картати за те, що я зробив. Тому що ця дружба для мене була дуже цінною. Я довго мучився, не міг вчитися, були депресняки. Пішов на службу до армії, щоб забутись. Таке своєрідне самовигнання. Там я навіть намагався відвідувати церкву, прочитав Новий та Старий заповіти, вперше в житті сповідався і признався священику у «содомії», проводив над собою роботу, прямо екзорцизм якийсь. Але це не спрацювало, звичайно.

Коли я повернувся додому та таки отримав диплом, то продовжував своє вже гомосексуальне життя, почав більше пробувати. Але все одно намагався приховувати цю інформацію через табу. Зараз завдяки ентузіастам, інформаційним засобам, всіляким організаціям все вже стало більш відкритим, ти не так соромишся. А тоді, у 2004-му та навіть 2008-му році, була соціальна табуйованість, стигма та всі ці гомофобні анекдотики.

Але, чесно кажучи, тоді мені подобалося, якщо поруч були люди, які могли адекватно це сприймати. Вони відрізнялись від інших – були цікавішими, мали багатий внутрішній світ. Більшість відштовхується від якогось умовного портрета гея, сформованого в тому числі медіа. Я ось нещодавно дивився цікаву статистику, як медіа формують ставлення до сексуальних меншин – геїв, лесбійок, трансгендерів. Останні там займають значну частку шкали – ними фактично лякають бабусь: «Ось, подивіться, на що перетвориться ваш внучок, якщо ви взагалі допустите його до цієї теми». Тут треба не мовчати, говорити, спілкуватись та розповідати реальні історії.

– Наскільки легко бути представником ЛГБТ–спільноти у реальному житті?

– Якщо людина морально або фізично слабка, то, звісно, життя ускладнюється, тому що її легко зачепити або принизити. Мені трішки легше, тому що я першочергово представляюся як ветеран війни, а потім, коли стає відомо, що я ще й гей, то ніхто мені ніяких кривих питань не ставить.

Нещодавно на одній вечірці сподобався мені хлопець. І ось у якийсь момент він травить такий старий радянський анекдотик «про підарасів». Мені прямо боляче стало. Я дивлюсь на обличчя своїх подруг, а вони бачать цю ситуацію й теж майже сльозу пускають. Я, звісно, потім запитав у хлопця, чому він так жартує, та сказав йому, що я гей. На що він знітився, і йому довелося перепросити, але продовжив мені нести якусь пургу на кшталт: «Понимаешь, у тебя свой маленький мирок…», посилаючись вже більше на те, що я ветеран і воював.

Потім ще й додав: «Твои боевые товарищи гибли зря. Ну и чего вы добились?». Це мене взагалі в ступор вогнало. Я сказав йому, щоб він закрив рота, а сам пішов із тієї вечірки. Бродив до п’ятої ранку у парку КПІ і плакав. Я відчував несправедливість і разом з тим власну безпорадність змінити думку цієї людини. Що дивно, цей чувак фактично митець – і за родом діяльності, і по життю, ніби сучасний і просунутий. Відвідує тусовки круті, Closer там і все таке. Здавалося б, прогресивним мав бути… А тут виявилось, що стиль, шмотки та тусовки не є показником людяності.

– Як ти взагалі потрапив до АТО?

– Як доброволець. Вперше я приїхав до себе в військкомат відразу після Майдану. Тоді я працював у duty free в Арабських Еміратах, але як тільки почув про Майдан, то звільнився, поставив під удар стосунки з хлопцем, з яким тоді там зустрічався, і прилетів – і потрапив на саме пекло, у ніч з 18-го на 19-е, а також, коли був розстріл Небесної сотні. Потім почалися пошуки роботи, якась активістська діяльність, а згодом вибухнув Іловайський котел і наші хлопці там опинились у пастці – ми мітингували за те, щоб їх врятували. До того я вже подав анкету у батальйон «Донбас», після – зробив це вдруге. І от мені зателефонували. Так почалась моя історія.

– Ким ти був?

– Я був санінструктором, який вчив більш молодих солдатів першій допомозі, а вже в Широкиному я став гранатометником. Працював з СПГ (станкового протитанкового гранатомета, в народі Сапог). В основному працювали осколково-фугасними по піхоті, яка атакувала крайні позиції, по техніці противника, робили засідки на танки. Вони як робили – приїжджали, відстрілювалися та їхали назад. Ми з хлопцями намагалися зупинити їх відразу, як тільки вони потрапляли в діапазон дії гранатомету. Також доводилося витягувати поранених побратимів із поля бою під обстрілами, надавати першу невідкладну  допомогу, накладати джґути, бандажі.

– Кажуть, що люди, які повертаються з зони бойових дій, починають більше цінувати життя. Це правда?

– Якщо таке порівняння припустиме, то за рік, який я жив у Еміратах, у цій суцільній пустелі, став дуже цінувати ліс. І ось коли після війни я повернувся додому… В нас було дуже багато похоронів. Ми ховали і ховали своїх товаришів, прощалися й прощалися. Наш побратим Крот загинув від того, що по його позиції відпрацював танк, йому понівечило все обличчя, тіло. Його мати, коли ми збиралися його хоронити, попросила не закривати кришку труни, щоб усі бачили ( а особливо «ватна» влада Урзуфа, де хоронили Крота), що війна робить з нашими хлопцями. Це дуже емоційний момент.  

А ось ще був у мене товариш, такий щирий 40-річний чолов’яга з Нивок, який часто міг доречно матюкнутися. Якось він перебував у приміщенні, де ми змінювалися зі своїх позицій. Раптом почався обстріл – уламки пробивали стіни. Як тільки прибули, ми намагалися надати йому першу допомогу, відкачувати, бо не могли зрозуміти, чому він втратив свідомість – після пальпації я виявив лише кілька невеликих отворів в зоні плеча. Під жахливим обстрілом ми його евакуювали, а вже потім лікарі розповіли, що уламок, коли потрапив у тіло, зовні практично ніяк його не пошкодив. Але пробив легені і потрапив прямо у серце.

І от я пам’ятаю, людина ще кілька годин тому тобі хвалилася, що їй передали з дому кавник, а в іншу мить її вже не стало…

– Чого ти більше за все боявся?

– Найстрашніше було, коли ти чув «у нас двохсотий» – умовне позначення померлих військовослужбовців. Тоді серце у п’ятки, бо ти знаєш, хто і де працював, і хто б це міг бути.

Коли прилітає снаряд, це жахливо. При роботі міномета, наприклад, ти чуєш хлопок, бачиш спалахи, розумієш, що по тобі зараз будуть «відпрацьовувати» і ти маєш секунди, щоб знайти прихисток. Коли працює танк, ти тільки чуєш і відчуваєш гучні розриви поруч, тебе оглушає, повсюди летить земля, все підкидає у повітря. І приходить розуміння, що якщо він відпрацює з точністю – тобі жопа.

Була така історія. Ми слухали наших ворогів, як кажуть, по «Сєпар FM» – це коли з двохсотого знімається рація і прослуховується, те ж саме роблять і вони. Тобто ми чули всі розмови людей, які керують, увесь цей московський акцент. До чого я це: по нашій позиції відпрацювала гаубиця – це, на хвилиночку, 150-й калібр. Тоді навідники були дуже професійні, бо наша позиція знаходилася на пагорбі, у цьому разі складно все налаштувати, треба знати, як проводити розрахунки. Якийсь Коля-алкаш цього не зміг би зробити. Так от, тоді я відкрив свою позицію, щоб відпрацювати по своїх цілях. І як стало прилітати прямісінько в наші окопи мені у відповідь! Добре, що ми встигли втекти конкретно з того місця – бо дивимось, а у повітря, мов пушинки, здіймаються величезні шматки землі, якусь металеву конструкцію теж піднімає догори і перекручує. Таке видовище!

© Антон Шебетко
© Антон Шебетко
© Антон Шебетко