Національний художній музей України (НХМУ) був заснований 1 серпня 1899 року на кошти уряду та родини меценатів Терещенків. Наприкінці 1904 він відкрив свої двері відвідувачам, демонструючи унікальну колекцію українського мистецтва, що була зібрана на благодійні гроші. Більше ніж через століття благодійники допомогли ці ж двері реконструювати.

31 липня 2017-го року Національний художній музей оголосив про старт кампанії #ЛевовийКраудфандинг. Вхідні двері НХМУ – дійсно автентичні, їм стільки ж років, скільки й музею – 119. При цьому вони жодного разу не реставрувалися і вже двічі падали. «Оскільки музей – пам’ятка архітектури, а реставрацію пам’яток мають право робити лише ті реставраційні організації, які отримали відповідну державну ліцензію, їхні послуги зовсім недешеві. Тож реставрація “потягнула” на 378 537 грн», – пояснила співробітниця установи Валентина Клименко.

Музею, якому держава не покриває на 100% навіть послуги охорони і комунальні платежі, важко самому викручуватися з такими сумами. Тому установа вирішила звернутися до друзів. Необхідну суму кияни зібрали за півроку, і в січні цього року в музеї встановили нові тимчасові двері, а історичні поїхали на реставрацію до ТОВ «Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління».

Спеціалісти розпочали роботу, та у середині лютого 2018-го прислали директорці музею Юлії Литвинець фотографію: під бронзовою накладкою з мордою лева вони знайшли «записку» на дереві: «Іюня 25-го 1900 года столяра Семенъ Антоновъ, Алексей Антоновъ, Яковъ Р..ди..» А зі звороту: «Архитекторъ Городецкий Владиславъ».

Генеральний директор музею Юлія Литвинець вважає, що це дивовижна знахідка. «Тепер ми знаємо імена ще трьох людей, які в 1900-му році працювали на будівництві музею, – говорить вона. – Поменшало на одну білу пляму».

Справа в тому, що Національний художній музей – це дійсно важлива для Києва історія. Колись заради першого в столиці відкритого для публіки зібрання мистецтва об’єднались безліч людей. Більше половини грошей зібрали меценати, а на благо колекції жертвували такі видатні для міста особистості, як меценати Терещенки, першовідкривач Трипільської культури Вікентій Хвойка, дослідник мистецтва Данило Щербаківський, співзасновник Академії наук Микола Біляшівський та видатний мистецтвознавець Федір Ернст. При цьому Богдан Ханенко подарував закладу власне зібрання археологічних знахідок з 3145 предметів – тоді це коштувало більше, ніж вся решта колекції музею.

«Це дивовижне відчуття – тримати в руках повідомлення з 1900 року, і розуміти, що комунікація відбулася через 118 років. Музей взагалі має до діла з вічністю, тут ти можеш прочитати листи Казимира Малевича до Лева Крамаренка, побачити щоденники Олександра Мурашка, ікони від XII століття до XIX з церков, про які залишилися лише спогади. Тут по-іншому минає час, і, можливо, тому деякі проекти в музеї рухаються надто повільно. Принаймні я так собі це пояснюю», – говорить Валентина Клименко.

Втім, реконструкцією дверей справи не завершуються – як і благодійна історія закладу. У січні Національний художній музей запустив оновлену меценатську програму «Леви музею». Співробітники розробили чотири види карток, залежно від суми грошового внеску – Прихильний (від 2000 грн), Відповідальний (від 10 тис. грн), Відданий (від 50 тис. грн) і Корпоративний (від 100 тис. грн).

Кожен із них не тільки допомагає музею, а й дає власнику картки певні привілеї. «Статус ”Прихильний”, наприклад, дає право безкоштовно відвідувати музей і музейних лекторів впродовж року, – пояснює Валентина Клименко. – З кожним наступним рівнем додаються можливості і бонуси. Це нормальна світова практика – залучати меценатів. Приєднуйтеся, це дуже круто – рухати музей в майбутнє».

Покрокова інструкція перетворення звичайної людини на Лева музею – ось тут. 119 років тому кияни показали, що вміють об’єднуватись заради мистецтва і просвітництва. Тепер Національний художній музей знову потребує допомоги.