Історія Сьоко Асахари: як напівсліпець створив найвідомішу секту в історії

АвторАлександер Кроліковскі
3 Серпня 2018

На початку липня в Японії стратили Сьоко Асахару – лідера «Аум Сінрікьо». Саме ця секта влаштувала один із найбільш відомих терактів в історії людства – у 1995 її адепти розпилили газ зарин в токійському метро. Platfor.ma розповідає історію маленької напівсліпої людини, яка створила власну таємну державу й стала монстром.

Тидзуо Мацумото народився в бідній та багатодітній родині виробника традиційних циновок татамі. Поки брати та сестри граються, маленький Тидзуо відвідує лікарню. Справа в тому, що дитина хворіє на глаукому і практично сліпа – бачить тільки одне око, але й те погано. Лікарі здаються маленькому Тидзуо чарівниками – розумні та спокійні, вони надихають його і стають його героями.

Тидзуо мріє стати лікарем, але поступити в медичну школу йому не вдається. Для бідного та напівсліпого підлітка, який вчився в спецшколі та підробляв тим, що був поводирем для повністю сліпих учнів, це було набагато складніше, ніж для інших. Проваливши іспити, Тидзуо вирішує, що наукове лікування – це не його покликання і починає самостійно вивчати традиційну китайську медицину та акупунктуру.

Наприкінці 1970-х Японія була захоплена модернізацією та науково-технічнім розвитком, проте молодий Мацумото повертається до архаїчного знання, яке не визнає екзаменів та ліцензій сучасного світу. На його щастя, не всіх приваблює науковий прогрес, і деякі японці вперто використовують замість аспірину жаб’ячий жир. Справи Тидзуо пішли вгору. Він одружився та відкрив власну аптеку, де продавав традиційні китайські ліки.

Однак у 1982 році до аптеки Тидзуо завітала державна комісія. Виявилось, що ліки в крамниці Мацумото – це підробка, а Тидзуо повинен мати ліцензію, якщо позиціонує себе як лікар. Самопроголошений медик повинен виплатити штраф у 200 000 йєн (у сучасному еквіваленті – 2 222 доларів США). Бізнес Тидзуо не витримує цього удару, і аптеку доводиться закрити.

Щоб сплатити штраф та прогодувати жінку й чотирьохрічну дитину, Мацумото починає працювати на різних роботах. Вільний час він витрачає на дослідження буддизму, індуїзму та даосизму, та відвідує необудійську секту Агон-Сю.

 

Нова людина

В 1984 Тидзуо Мацумото зникає. Після довгої психологічної кризи, викликаної судовим процесом та штрафом, Тидзуо змінює ім’я та прізвище, і починає розробку свого власного вчення. Замість невдахи Тидзуо з’являється новий гуру Сьоко Асахара. А в 1986 – і новий культ «Аум сінсен-но-кай» – «Спілка духовно розвинутих людей з надприродними здібностями». Спочатку справи в «Спілці суперменів» йдуть погано: новий культ не мав реєстрації, а послідовників так мало, що Асахарі доводиться власноруч роздавати листівки з запрошенням на зайняття йогою та лекції про лікарські трави.

Однак поступово все змінюється. В 1987 році Сьоко Асахара під час візиту в Індію навіть зустрічається з Далай-Ламою XIV. Молодий гуру справляє дуже гарне враження на духовного лідера буддизму і обіцяє відроджувати цю релігію в Японії. Потім Асахара буде жертвувати Далай-Ламі великі суми, і користуватись статусом, який надає підтримка відомого релігійного лідера, а сам Далай-Лама ще довго шкодуватиме про свою помилку.

З часом адептів напівсліпого гуру стає все більше. В 1989 році Асахарі та його послідовникам нарешті вдалось зареєструвати релігійну організацію під назвою, яка стане відома всьому світу – «Аум Сінрікьо». «Аум» – це сакральний звук, Всесвіт, а «сінрікьо» – «найвища істина». Адептів стає набагато більше – японці звикли довіряти легальним та ліцензованим явищам. Асахара починає називати себе «Єдиним просвітленим майстром в Японії», «Токійським Христом», «Спасителем країни» та «Агнцем божим».

При цьому Сьоко не забуває аптекарську практику й продовжує торгувати таємними зіллями, більш того – власною кров’ю, спермою, волоссям та навіть брудною водою з ванни гуру. Учасники культу отримують ін’єкції невідомих речовин, які, за словами колишніх адептів, змінювали стан свідомості. Ціни на зілля та амулети коливались від десятків до сотень тисяч доларів США. Послідовники не тільки активно купують плоть та кров Асахари, але й віддають вчителю все майно, гроші від продажу якого одразу зникають на таємних рахунках організації.

 

Культ

Нових послідовників Асахара шукає в престижних вишах, і вже в 1990 «Аум Сінрікьо» стає модним культом серед талановитої молоді. Японські ЗМІ називають вчення Асахари не інакше, як «релігія для еліт». Самоназваний месія вже давно проповідує, що в світі існує всесвітня змова, і влада належить євреям, масонам, голландцям та британській королівській родині. Домінуючі релігії Японії нібито також беруть участь у змові, і не дозволяють людям дізнатись правду про їх здібності. Щоб підготуватись до Армагедону у вигляді ядерної війни між Японією та США, «Аум Сінрікьо» створює «державу в державі», копіюючи структуру японської. З’являються власні міністерства: культури, освіти та навіть оборони. Відомо, що створюючи цю структуру, Сьоко Асахара надихався циклом фантастичних романів Айзека Азімова «Фундація».

У «релігії для еліт» з’являються власні секрети. Стає небезпечним покинути секту, де існує ініціація кров’ю та сім’ям вчителя, таємні ритуали з використанням ЛСД, мескаліну та метамфетаміну, в якій є власні хімічні лабораторії та плани державного перевороту. Адвокат, який захищає потерпілих від секти, зникає разом з дружиною та дитиною (через декілька років виявилось, що вся родина була вбита), а люди, які намагаються вийти з «Аум Сінрікьо», переслідуються таємною поліцією культу.

Рятівний Шолом - електронний пристрій для змінення стану свідомості

1990-й рік. Асахара та 24 члени «Аум Сінрікьо» намагаються балотуватись в Палату представників Японії, але терплять поразку. В 1992 році «Аум Сінрікьо» фактично оголошує війну державним інститутам та Конституції – «міністр тлумачення» Кійохіде Хаякава видає трактат «Закони громадянської утопії». Цей маніфест проголошує, що «релігія для еліт» починає будувати нову утопічну державу. Але утопія призначена не для всіх – жити в ідеальній державі гідні тільки послідовники Асахари, які виживуть після битви добра зі злом.

Саме на цьому етапі сектою мали би зацікавитись спецслужби та поліція, але «Аум Сінрікьо» або не сприймають серйозно (за словами адвоката Юдзі Накамура, обговорення секти завжди закінчувалось питанням, чому молодим дівчатам так подобаються чоловіки з такими огидними бродами), або очаровуються «святістю» сектантів і сприймають всі погрози як духовну метафору.

Через деякий час мільярдер Сьоко Асахара, який знаходиться в стані війни з власною державою, зацікавив верхівку російської влади. Лідера секти приймали на найвищому рівні, йому організовували найліпші місця для лекцій, дозволяли виступати з лекціями в найкращих ВНЗ столиці та купувати час в ефірі найпопулярнішої радіостанції колишнього СРСР – «Маяк».

Існує декілька причин такої зацікавленості. По-перше, Асахара міг допомогти  вирішити питання, що гостро повстало після розпаду СРСР – питання кордонів між Японією та РФ, які ще з часів Другої світової не підписали мирний договір. По-друге, «Аум Сінрікьо» є стратегічним партнером, і купує в Росії зброю для власного «Міністерства оборони». Окрім стрілкової зброї, Асахара купив навіть бойовий гелікоптер Мі-17 (в деяких джерелах фігурує Мі-8).

Не обійшов своєю увагою Сьоко Асахара і Україну. Релігійні передачі «Аум Сінрікьо» регулярно транслювались, наприклад, на хвилях радіо «Промінь».

В 1993 Сьоко Асахара відкриває крамниці продажу персональних комп’ютерів в Токіо та Осаці. Через це, на відміну від інших необудийських та сінкретичних сект, «Аум Сінрікьо» виглядає як місце, де архаїчне знання поєднується з технологіями майбутнього.

 

Підготовка

Але є технологія, яка цікавить Сьоко та його міністрів більш за всі інші, – це зброя масового знищення. Сектанти намагаються купити (а можливо, і купують) окремі частини ядерної бомби. В лабораторіях секти власними силами ведеться розробка унікального автоматичного пістолета. Є і така зброя, яку «Аум Сінрікьо» може легко і в великій кількості виробляти на власних хімічних фабриках, створених для синтезу психоактивних речовин. Це бойові отруйні речовини.

Першу заринову атаку «Аум Сінрікьо» провела ще в 1994 році – в місті Мацумото. Під час цього загинуло семеро людей, а сама операція була пов’язана зі знищенням тих, хто покинув секту. В січні 1995-го сусіди однієї з фабрик «Аум Сінрікьо» зробили заяву про «дивні запахи», а спеціалісти знайшли залишки зарину. Секта зробила гучну заяву, що сама стала жертвою заринової атаки, і поліція почала шукати злочинців в іншому місці.

Слід зазначити, що завдяки блискучим кадрам та рекомендаціям Далай-Лами «Аум Сінрікьо» мала дуже високу репутацію серед держслужбовців. «Війна державним інститутам» сприймалась як поетична метафора, а сам Асахара – як майбутній політик.

Однак у лютому 1995 детективи знайшли в печі для сміття залишки 69-річного нотаріуса Кійосі Карія. Стало відомо, що молодша сестра Кійосі нещодавно намагалась вийти з «Аум Сінрікьо», і поліція нарешті почала розслідувати всі темні справи, вже враховуючи, що «релігія для еліт» може бути небезпечною. У березні за підозрою в викраденні людини було заарештовано трьох адептів Асахари.

Розуміючи, що часу лишилось обмаль, Асахара та «міністри» приймають рішення, яке змінить життя тисяч людей. Вони вирішують наблизити «Судний день» – розпилити зарин в Токійському метрополітені. Ця атака мала відволікти поліцію та спецслужби від запланованих обшуків в офісах організації, про які лідерам «Аум Сінрікьо» повідомив власний інформатор. На той момент люди Асахари були скрізь, але вони вже не могли заважати процесу розслідування того, чим саме є «релігія для еліт».

 

Насильство

20 березня 1995 року виконавці теракту за допомогою парасоль з гострими наконечниками проткнули пакети з рідким зарином в п’яти вагонах метро. Внаслідок атаки на місці загинуло 12 осіб, а близько 50 осіб отримали дуже важке отруєння внаслідок якого частина з них померла пізніше. Всього постраждали близько 6300 осіб. Багато людей втратили зір, і практично всі потім страждали на важкий посттравматичним синдром, оскільки метро в той день перетворилося на справжнє пекло. Пекло, в якому повинні були загинути «грішники», які не прийняли «найвищу істину».

21 березня «Аум Сінрікьо» офіційно заперечило свою приналежність до теракту, але вже на наступний день поліція проводить обшуки в офісах секти по всій країні. Знайдене шокувало навіть спецслужбовців. Окрім компонентів хімічної зброї, такої, як зарин та VX-газ, було розкрите виробництво страшної бактеріологічної зброї — віруса Ебола та бактерії Антракс, відомої як сибірська виразка. Розпиляти зброю планували з того самого гелікоптера, що був придбаний в Росії. Навіть хімічної зброї вистачило би для того, щоб знищити 4 млн людей, наслідки атаки за допомогою біологічної зброї важко навіть передбачити.

Після штучного Апокаліпсису «Аум Сінрікьо» планувала захопити владу, адже необхідна структура вже була створена, а нові лідери роками готувались керувати державою. Сам Сьоко Асахара мав стати новим імператором.

Преподобний Сьоко зник одразу після терористичного акту. Але вже 16 квітня під час одного з обшуків в офісі секти Асахара був знайдений в маленькому тайнику. Незважаючи на те, що його провина була доведена і найближче оточення лідера секти дало показання проти нього і деяких інших «міністрів», святий звинувачує спецслужби в тому, що це вони розпилили зарин с метою дискредитації «Аум Сінрікьо». Пізніше Сьоко змінює свої показання і звинувачує в терактах одного зі своїх міністрів, якого на той час вже знайшли мертвим.

Арешт Асахари та виконавцi теракту

В справі знов спливає «російський слід». Один із лідерів секти Ікуо Хаясі зізнається, що придбав документацію про синтез зарину в секретаря Ради безпеки та голови уряду РФ Олега Лобова. Російський уряд заперечує це, оголошуючи, що документацію синтезу зарину нібито можна знайти в будь-якій бібліотеці, а реактиви – придбати в будь-яких спеціальних магазинах. Втім, показання Хаясі були підтверджені «головою розвідки» «Аум Сінрікьо» Йосіхіро Іноуе, який заявив, що зарин неможливо було б виготовити, якби не допомога голови уряду РФ.

 

Після

Після арешту лідерів секти «Аум Сінрікьо» не зупиняє свою діяльність. Організація змінює свою назву на «Алеф» (перша буква семітських алфавітів, що в світлі антисемітизму Асахари виглядає іронією, а для деяких адептів — конспірологічним знаком) і продовжує діяти під ретельним наглядом державних органів контролю. Виглядає так, нібито уряд все ще боїться численних адептів «Аум Сінрікьо».

Суд над Асахарою та «міністрами» триває багато років, і в 2000 році розвертається новий інцидент: троє російських послідовників Асахари під керівництвом Дмітрія Сігачьова намагаються провести серію терористичних актів, під час яких вони планують вбивати «чоловіків, жінок, дітей та літніх» за допомогою дистанційних бомб в публічних місцях. Вимоги — негайне звільнення Сьоко Асахари. Японські члени «Алеф» знають про підготовку, і намагаються відговорити Сігачьова.

Попри те, що спецслужби вже знають про підготовку до теракту, а японські члени «Алеф» вимагають заборонити для Сігачьова в’їзд в країну, терористи потрапляють в Японію без перешкод. Але після розмови з поліцією Дмитрій все ж розуміє, що виконати план їм не вдасться, і так саме без перешкод повертається в Росію, де здається ФСБ і отримує декілька років ув’язнення.

У 2006-му Асахарі оголошують смертний вирок. Його послідовники та одна з доньок (всього в Сьоко 12 дітей) розгортають кампанію підтримки, робітників в’язниці звинувачують в ненаданні медичної допомоги, і наполягають, що Асахара страждає на сіндром Гансера. Але враховуючи всі колишні хитрощі Асахари, слідство не вірить в психічну хворобу Сьоко, до того ж, імітація сіндрома Гансера — найпопулярніший в світі прийом серед в’язнів, які намагаються пом’якшити власний вирок.

Смертний вирок Асахарі та ще шістьом лідерам «Аум Сінрікьо» був виконаний 6 липня 2018 року. В цей день закінчилась епоха, символом якої була ця комічна на перший погляд, але вкрай небезпечна секта, що намагалася боротись зі «всесвітньою змовою», вбиваючи невинних людей.

Найцiкавiше на сайтi

10 хвилин на все майбутнє: киянин про те, як його пограбували і це змінило все життя

23 Травня 2017

На початку травня молодий киянин йшов додому пізно ввечері. На нього напали ззаду, відібрали всі речі і придушили так, що він втратив свідомість. Нападників спіймали вже за кілька годин, але ця подія повністю змінила його життя. Для Platfor.ma він на умовах анонімності написав про те, як злочин і безпорадність показали йому, що в цьому житті є справді важливим.

Була ніч і я йшов додому. Нікого окрім мене на вулиці не було. Я слухав музику в своїх навушниках, здається, тоді грала пісня «Personal Jesus». Завжди любив слухати музику голосно і, скоріше за все, навіть підтанцьовував. Раптом я відчуваю, що мене вдарили по голові і я падаю вперед. Мене б’ють ще раз. Потім знову. Відтягують з дороги на узбіччя, ближче до дерев. Схоже, що з іншого боку вулиці нікого в цей момент немає.

З моєї голови знімають навушники і забирають з кишені айпод. Стягують годинник. Мене притискають до обличчям ближче до землі. Мені ставлять прості запитання про місця, де знаходяться мої речі. Я даю прості відповіді. Знімають мій рюкзак. Я розумію, що нападників двоє. Забирають інші речі. В обличчя мені пшикають балончиком. Мене починають душити. Я втрачаю свідомість – але розумію це тільки тоді, коли вже опритомнів. Я питаю дозвіл піднятись. Ніхто не відповідає. Я один.

Я встаю на ноги. Шукаю залишки своїх речей довкола. Знайшов лише мобільний телефон, який ніколи раніше не бачив. Я беру його з собою, повертаюсь на дорогу і йду далі додому. Розумію, що не маю більше годинника і багатьох інших речей. Я не думаю про їх цінність або про те, чи цілий я. Думки, які є в моїй голові, дуже прості – на мене напали, я не помер, потрібно дійти додому. Коли лишилось три хвилини дороги і лише два повороти, я чую десь позаду звук машини. Паніка заповнює порожнечу всередині. Пришвидшую ходу.

Я заходжу додому. Дивлюсь в дзеркало – моє обличчя не ушкоджене. Я піднімаюсь до своїх батьків, які, я знаю, сплять. Прошу їх прокинутись і подзвонити в поліцію. Я розповідаю їм про те, що трапилось і після цього йду вмитись, бо моє обличчя досі пече від перцевого спрею. Я можу достатньо детально переказати хронологію події до найдрібніших деталей, проте це не означає, що я розумію, що відбулось. Реальність така, що я ще тиждень не буду розуміти, що сталось і що змінилось.

Через 10 хвилин приїздить поліція і ми відправляємось шукати місце, де на мене напали. Я віддаю патрульним телефон, який знайшов. Розповідаю їм всю історію. На місці злочину ми знаходимо мої окуляри – їх врятувало те, що вони одразу впали. Я кладу їх в кишеню піджака і тільки зараз розумію, що мій лікоть сильно розбитий.

Поки я сиджу в патрульній машині, дзвоню з батьківського телефону в банк, щоб заблокувати свою картку. І до речі, мама теж в машині зі мною. Приїхав якийсь детектив. Я вкотре детально переказую те, що сталось, досі не розуміючи нічого. Ми їдемо кудись далі. Нам пояснили, що телефон, що я знайшов – єдиний ключ до того, щоб взяти нападників. Після зупинки патрульні виходять з машини і кудись йдуть. За години дві вони повертаються в машину і розповідають, що підозрюваних затримали. Їдемо до відділку. Після дачі показань для двох слідчих мене з мамою відпускають. Вже сьома ранку. По приїзду додому я лягаю спати і сплю без снів. Дуже болить голова.

Через декілька годин знову їду до відділку. Знову даю свідчення. Мені пояснюють процедуру слідчої дії: потрібно впізнати моїх нападників, які, до речі, вже зізнались.

Слідча дія – формальність. За голосами я їх дійсно впізнав. І мав можливість розгледіти їх. Подивитись в очі тим, хто близько 10 годин тому напав на мене ззаду, вкрав всі мої речі, обприскав обличчя балончиком і придушив. З одним із них мені навіть довелось поговорити за присутності слідчого і адвоката. Не з моєї ініціативи, але я прийняв запрошення. Я не тримаю на нього зла. Я пробачаю його, проте це не звільняє його від відповідальності, що на нього чекає. Ми самі творимо свою долю – і він прийняв свої рішення самостійно. Він зруйнував своє життя, а я став частиною цього. При цьому він навіть молодший за мене. Його спільники – також. До слова, їх всього троє. Двоє нападають і третій чекає в машині. Відпрацьована схема. Загублений телефон дозволив їх заарештувати і, якби я його не знайшов, все вийшло би по іншому. Але не телефон зруйнував їх життя, його зруйнували вони самі.

Черная пора: Стивен Хокинг о приходе самого опасного времени для всех нас

АвторЮрій Марченко
5 Грудня 2016

Выдающийся физик Стивен Хокинг написал колонку в британское издание The Guardian, в которой предупредил, что сейчас для планеты настал самый опасный момент. Platfor.ma приводит ее краткое и невеселое содержание.

74-летний английский ученый признался, что нынешняя картина мира его ужасает. Экономическое неравенство, безработица, вынужденная миграция, популизм, экологические проблемы – все это, по мнению, Стивена Хокинга, должно заставить задуматься всех людей о том, куда мы идем и почему можем прийти куда-то не туда.

Хокинг утверждает, что в основе нынешней ситуации лежат экономические последствия глобализации и технологического роста. Из-за автоматизации производства количество рабочих мест сокращается, оставляя возможности только для креативного класса и управленцев. А это еще больше увеличивает экономическое неравенство. При этом, по его словам, разрыв между властями и обычными людьми растет все быстрее. Ученый полагает, что решение Великобритании о выходе из ЕС и победа Дональда Трампа на президентских выборах в США – это именно выражение гнева людей, которые чувствуют себя брошенными их собственными лидерами.

«Как физик-теоретик из Кембриджа, я всю жизнь прожил в чрезвычайно привилегированном месте. Небольшая группа исследователей, с которыми я работал все эти годы, иногда подвергается соблазну и называет себя настоящей элитой научного мира. С учетом славы, которая пришла ко мне вместе с написанными мною книгами, и вынужденной в силу моей болезни изолированностью, я вижу, как растет моя собственная башня из слоновой кости. Поэтому я чувствую, что растущее неприятие элиты в Британии и в Америке направлено и на меня лично», – поясняет Стивен Хокинг, заслуживший всемирную славу как выдающийся исследователь возникновения мира и популяризатор науки.

Стивен Хокинг поясняет, что распространение интернета и соцсетей провоцирует увеличение неравенства. В Африке к югу от Сахары телефон у людей встречается чаще, чем доступ к чистой воде. Насмотревшись на картины роскоши в Instagram, люди из деревень в погоне за ней переезжают в города. А потом и за рубеж. В итоге экономические мигранты оказываются все более серьезным вызовом для экономики и инфраструктуры стран, куда они приезжают, подрывают толерантность и способствуют росту политического популизма. «Интернет позволяет получать очень большие деньги очень маленькому числу людей, – пишет ученый. – Мы живем в мире растущего финансового неравенства, где теряется не только уровень жизни – теряется сама способность людей зарабатывать себе на жизнь. Неудивительно, что люди ищут способ заключить какую-то новую сделку — и такой им представляется избрание Трампа и выход из ЕС».

Все это приводит физика к мысли о том, что настал самый опасный момент в истории нашего вида. «Именно сейчас человечеству нужно работать всем вместе, больше, чем когда либо, – продолжает Стивен Хокинг. – Мы столкнулись с экологическими вызовами, изменением климата, проблемой с производством продуктов питания, эпидемиями, окислением океанов. Мы придумали технологии, которые позволят нам уничтожить нашу планету. Но мы еще не изобрели способ ее покинуть. Возможно, через пару сотен лет мы отправимся к звездам и создадим свои колонии. Но пока у нас только одна планета, и мы должны работать вместе, чтобы защитить ее».

Для этого, по мнению ученого, следует разрушать барьеры между странами, а не строить их. Большая часть ресурсов находится в руках небольшого числа человек, и нам придется научиться делиться ими. Исчезают не только рабочие места, но и целые индустрии, и нужно помочь людям переквалифицироваться. А поскольку страны не справляются с ростом миграции, нам нужно поддерживать глобальное развитие, чтобы хорошо стало везде – это единственный способ сделать так, чтобы миллионы людей искали благополучие у себя на родине.

«Мы можем сделать это – я, в общем-то, огромный оптимист, – заключает Стивен Хокинг. – Это потребует от элит – от Лондона до Гарварда, от Кембриджа до Голливуда – извлечь уроки из событий прошедшего года. И прежде всего, узнать нашу меру смирения».

Им веры нет: психотерапия против религии в решении проблем украинцев

АвторКатерина Чудненко
27 Вересня 2017

По данным Всемирной организации здравоохранения, Украина лидирует в Европе по числу больных депрессией (6,3% населения), а 3,2% населения страдает от тревожных расстройств. При этом зачастую утешения люди ищут в церкви – соцопросы свидетельствуют, что среди всех социальных институтов именно она пользуется наибольшим доверием. Катерина Чудненко поговорила со специалистами, чтобы разобраться, в чем основные различия между религиозным и психотерапевтическим подходом к решению психических проблем; как ожидания меняют реальность; и почему для кого-то прыжки на пятой точке считаются признаком левитации.

Спартак Суббота

кандидат психологических наук, врач-психиатр, психотерапевт. Работает методом психоанализа и когнитивно-поведенческой терапии. Живет в Киеве.

Артем Осипян

психолог, психотерапевт. Работает методом когнитивно-поведенческой терапии. Специализируется на изучении личностных расстройств.

Спартак Суббота: Думаю, это правда. Проблема, на мой взгляд, в том, что людям тяжело признавать, что с ним что-то не так — это слишком бьет по самооценке. Депрессия — это болезнь. Панические атаки — болезнь. Вместо того, чтобы проходить через неприятный процесс коррекции деструктивного поведения, человеку проще назвать свою ситуацию особенностью духовного развития.

Артем Осипян: У меня еще одна версия. Психотерапевт работает с клиентом, преимущественно, в режиме медленного аналитического мышления. По крайней мере, это касается метода когнитивно-поведенческой терапии, в котором практикую я. Такой режим предполагает анализ, проверку фактов. Но человек устроен так, что ему гораздо приятнее мыслить интуитивно, эмоционально, когда под любое решение можно подвести обоснование в духе: «Я художник, я так вижу». Это быстрее и легче. Именно на интуитивном подходе построены все экзотерические и религиозные практики – они обещают быстрый результат при минимальных мыслительных усилиях.

Кріс Андерсон говорить: засновник TED про промови, що змінюють світ

13 Березня 2017

Кріс Андерсон народився в Пакистані, вчився у Оксфорді, виходив в ефір з піратської радіостанції на Сейшелах і створив успішний видавничий бізнес в США. Однак з 2001 він приділяє усі сили розвитку TED – чи не головної конференції світу, локальні версії якої, TEDx, проходять по всій планеті, в тому числі в Україні. Platfor.ma поговорила з Крісом Андерсоном про секрети гарної промови, поширення хороших ідей і те, коли українці вперше виступлять на глобальному TED.

– Якби ж я тільки знав! Але зате я точно знаю, що, за даними досліджень, ми зараз живемо в найкращому часі людства. Письменник і спікер TED Юваль Харарі якраз нещодавно розповідав нашій аудиторії, що вперше в історії більше людей помирають від старості, ніж від інфекційних хвороб чи насильства. Є ще й такий факт: самогубство вчиняють більше землян, ніж гинуть від війни, злочинів чи терору.

Справа в тому, що в нашому взаємозалежному світі погані новини з усіх сторін вражають нас набагато швидше і сильніше. Тому зрозуміло, що ми відчуваємо, ніби рівень насильства зростає. Однак треба розуміти: правда в тому, що людство пройшло вже довгий шлях.

– Це те, про що я питаю себе кожен день. Хороша промова може зацікавити людей, однак справді визначна робить дещо інше: в ній є сила перелаштувати мозок слухача і, врешті-решт, змінити світ.

Все це починається просто з хорошої ідеї, яка варта поширення. При цьому варто переконатися, що ви сфокусовані на одній-єдиний думці, яка буде наскрізною лінію для всього. Все тільки звучить легко, насправді це чи не найважча частина процесу. Як тільки ви переконались, що ідея у вас є, підберіть прості слова, щоб переказувати її – і щоб кожен розумів. Якщо у вас забагато специфічного жаргону або професійних термінів, то ви просто втратите увагу аудиторії.

І, врешті, будьте собою. Люди одразу відчують, якщо ви просто використовуєте всілякі формули успішного виступу (докладніше про поради Кріса Андерсона щодо промов можна прочитати в книзі, яка нещодавно вишла в «Нашому форматі». – Platfor.ma).