Домашнє завдання: 7 навчальних онлайн-платформ для креативних людей

АвторКатерина Іголкіна
28 Серпня 2017
креатівіті

Де спеціалістам креативного сектору знайти прикладні курси, на які ресурси звернути увагу представникам творчих спеціальностей та яку альтернативну освіту пропонує мережа? Platfor.ma відшукала для творчих особистостей рекомендації з дистанційного навчання онлайн.

Coursera

Більше 15 мільйонів користувачів та сотні курсів – Coursera впевнено тримає лідерство в сфері масових відкритих онлайн-курсів (Massive open online courses, MOOC). Для проходження більшості занять знадобиться знання англійської, але деякі курси супроводжуються українськими субтитрами. Середня тривалість курсу – від місяця до півтора, а протягом кожного тижня потрібно буде переглядати близько двох годин відео. Доступ до матеріалів безкоштовний, але вам можуть запропонувати придбати сертифікат про закінчення навчання або навчальні матеріали. Звісно, це не обов’язково. Радимо підписуватися не на окремі заняття, а на так звані спеціалізації – повноцінні семестри з кількох курсів, що включають відеолекції, текстові конспекти та домашні завдання.

Щоб знайти курси з творчих дисциплін, обирайте в списку розділ «Гуманітарні науки та мистецтво». Одна з найпопулярніших програм за всі 6 років існування платформи – «Креативність, інновації та зміни». Вона підійде усім представникам креативного сектору, які хочуть підвищити свій потенціал. Художникам та дизайнерам рекомендуємо «Графічний дизайн», музикантам – «Як писати та продюсувати власну музику», письменникам, журналістам та копірайтерам – від 4 до 6 місяців занять з літературної творчості або журналістики. Для фотографів-початківців розроблено масштабний базовий курс.

Future Learn

Велика Британія заслужено вважається одним з лідерів у сфері креативної економіки та сталого розвитку. Більше 30 років держава вкладає гроші у творчі індустрії, які вже «повернули» до бюджету країни мільярди фунтів стерлінгів. Недивно, що попит на онлайн-освіту в цій сфері у Великобританії теж один з найвищих. Минулої осені потужна платформа Future Learn разом з некомерційною організацією Creative Skillset оголосили, що розроблять серію масових відкритих онлайн-курсів для професіоналів креативного сектору. «Кіновиробництво в мережі», «Вступ до сценарної майстерності», «Як побудувати екологічно-сталий модний бізнес» та «Комерційна фотографія» – ось лише деякі з тем. І це все на додачу до вже існуючих курсів про літературу, сучасну культуру та медіа.

В середньому всі курси тривають від 6 до 10 тижнів. Не засмучуйтеся, якщо ви не встигли до старту занять – за кілька місяців відкриється новий набір, а у вас буде час підготуватися до першого уроку. Кожного тижня учасник отримуватиме нову порцію інформації у вигляді текстів, відео, тестів. В ідеалі й просуватися курсом варто поступово. Якщо вам потрібний документ про завершення навчання, доведеться за нього заплатити і чесно виконати більшість завдань курсу.

Kadenze

Платформа, яку запустили менше року тому, сьогодні пропонує 33 курси – від історії мистецтв до комп’ютерного програмування для музикантів та художників. Серед партнерів ініціативи зазначені такі авторитетні заклади, як Стенфорд і Прінстон. Kadenze відразу задекларувало свою любов до сучасних технологій, з ними так чи інакше пов’язаний майже кожен курс: «Комікси», «Графічний дизайн», «Менеджмент проектів для дизайнерів», «Гендер, фемінізм мистецтво і технології» та навіть «Онлайн-джеммінг та концертні технології».

Як і на більшості MOOC, основний спосіб навчання тут – відеолекції. Як правило, курс складається з 5-8 сеансів, кожен з яких розбитий на групу коротких уроків. Можна обрати адаптивний режим (Adaptive mode) або режим планування (Scheduled). Останній підійде тим, хто любить бачити точні дати початку і закінчення занять, дотримуватись розкладу і не бажає сам встановлювати собі дедлайни. Адаптивний режим більш гнучкий: всі уроки будуть доступні вам від початку і проходити їх можна буде у власному темпі, але кожне наступне завдання відкриватиметься лише після виконання попереднього. Рекомендований термін – один тиждень, але і його можна змінити.

Доступ до відеолекцій та форуму безкоштовний. Якщо студент бажає розшири свої можливості, за $7 на місяць він зможе одночасно «відвідувати» необмежену кількість курсів, створити онлайн-портфоліо на платформі, отримувати оцінки, зворотний зв’язок та знижки на навчальні матеріали, а по закінченню йому вручать сертифікат про навчання.

MIT Open Course Ware

Массачусетський технологічний інститут подарував світові чимало талановитих вчених і неодноразово ставав найкращим ВНЗ світу, випередивши Оксфорд і Гарвард. Традиційно найсильніші позиції закладу – у сфері робототехніки, штучного інтелекту і комп’ютерних технологій. Решту спеціальностей тут викладають просто на «досить високому рівні» – отже, повчитися в МІТ не така вже й погана ідея. Тим більше, престижний університет поділяє прогресивні думки про постійне і доступне для всіх навчання. З цією метою тут створили базу OpenCourseWare: 2200 курсів тепер як на долоні. Архітектура, література, музика, театр і медіаарт – щоб отримати доступ до матеріалів з відповідних дисциплін, не потрібно реєструватися чи підлаштовуватися під дедлайни. Достатньо клікнути на потрібний курс і побачити загальний опис занять, перелік рекомендованої літератури і підтем, екзаменаційні завдання, додаткові матеріали та – найголовніше – магічну кнопку «Завантажити матеріали до курсу». Безкоштовно.

Creative Live

На відміну від решти платформ, Creative Live пропонує переглядати «живі» уроки. Це безкоштовно в режимі стрімінгу, тобто якщо подія відбувається прямо зараз (а це буває досить часто), і має свою ціну, якщо ви захочете отримати записи минулих занять. Спікерами виступають лідери в галузях фото- і відеомистецтва, арту й дизайну, музики, ремесел та ручної роботи. Це не пусті слова: серед викладачів Creative Live – володарі Пулітцерівської премії в області фотографії, номінанти премії «Греммі» та автори New York Times. Випуски окремого розділу «Гроші й життя» допоможуть зрозуміти, як стати на ноги та заробляти у творчій сфері. До речі, під час «прямого ефіру» глядачі можуть брати активну участь в заняттях і комунікувати з викладачем та аудиторією. Слідкувати за трансляціями краще на фейсбук-сторінці проекту.

Skillshare

Skill Share відразу охрестили «Coursera для творчих людей»: тут можна знайти курси з дизайну, фотографії, відеозйомки, верстки, геймдизайну, побудови бренду і навіть кулінарії. Це далеко не вичерпний перелік тем. Ще цікавіше, що заняття проходять у формі майстер-класу, і студенти, за ідеєю сервісу, навчаються в процесі роботи. Відразу скажемо, що більшість курсів на цій платформі доступні за платною підпискою ($10 на місяць), але ті, хто спробували, в один голос кажуть, що воно того варте. Перший місяць користування безкоштовний, і прямо зараз можна оформити преміум-акаунт на 3 місяці за 99 центів. Переглянути список безкоштовних курсів можна за посиланням.

Кожен півторагодинний майстер-клас розробляється окремим автором, він же готує до нього завдання. Лекція розбита на 10-хвилинні частини з найсуттєвішою інформацією, довгих вступних частин та «води» тут немає. Не всі курси можуть дати принципово нові навички, але вони показують ази певної діяльності, надихають і, як відмічають студенти, дають можливість візуально пережити новий досвід, перестати боятися і почати нарешті щось робити. Ось кілька тем занять для прикладу: вулична фотографія, вінтажний леттерінг, анімація та кінетика в в After Effects, побудова інфографіки, фотозйомка для фуд-блогу в домашніх умовах.

Stanford Online та агрегатори курсів

Проект Стенфордського університету працює як агрегатор: тут можна знайти курси популярних платформ і розробки самого закладу. З переліку тем обирайте Design & Creativity та Humanities. Наприклад, за першим запитом система видасть результат «Брати Коени та історія кіно», а за другим – курс з написання романів.

Ще зручніше обирати курс в інтернеті за допомогою сайтів Mooc List та Class Central. Сформуйте тематичний запит, використовуючи наявні фільтри, і система опрацює інформацію про всі актуальні онлайн-курси – а далі вибір за вами.

Найцiкавiше на сайтi

Як жити після поганих новин із лікарні? Уривок із надзвичайно важливої книги Анастасії Леухіної

АвторPlatfor.ma
3 Червня 2020

Усі ми боїмося походів у лікарні. Боїмося невтішних аналізів, прогнозів і результатів. Боїмося стати обузою і що з нашими близькими трапиться щось погане. Але невтішні новини від лікарів часто стають частиною нашого життя. І як з цими новинами впоратися розповідає «Зовсім не страшна книга про життя, смерть та все, що між ними». А Platfor.ma ділиться уривком із видання з історією лікарки, якій самій довелося зіткнутися з невтішними новинами.

Ми чудово розуміємо, що немає однакових історій хвороби, лікування та смерті. Тому вирішили писати не інструкцію з проживання цього складного періоду, а своєрідний порадник. Зібрали практичні рекомендації і додали до них реальні розповіді людей різного віку, з різними діагнозами (всі вони справжні, на прохання авторів ми змінили лише кілька імен), щоб показати, які є можливості та варіанти розвитку подій. Не деінде, а тут, у нашій країні, в нашому суспільстві і з нашою медициною.

Десять основних тез, на яких виросла ця книжка, можна сформулювати так:

1. Ви не самі.
2. Час – це ресурс. Як і на що ви його витрачаєте, залежить лише від вас.
3. Остаточне рішення про те, що робити і чого не робити, – за пацієнтом.
4. Страх та замовчування – наші головні вороги.
5. Чесність та відкритість, навіть у складних розмовах, – наші друзі.
6. Вдома і стіни допомагають. Там звично, не так страшно, і це не так складно зорганізувати, як здається спочатку.
7. Біль – це мука. Знеболення є. Воно полегшує життя і ви маєте на нього право.
8. Дбати про когось можна тільки тоді, коли дбаєш про себе.
9. Діти та дорослі мають право знати, що з ними та їхніми рідними. Мають право на розуміння і підтримку.
10. Там, де є любов, не так і страшно.

Ми намагалися створити такий собі текст-компас, який не дасть впасти у відчай від стресу і сумнівів, допоможе зорганізуватись і обрати той напрямок руху, що найкраще пасує саме до вашої ситуації.

Видання «Зовсім не страшна книга про життя, смерть та все, що між ними» можна замовити за посиланням.

Авторка книги Анастасія Леухіна

Хаб online: як виживають ваші улюблені креативні простори і що пропонують прямо зараз

АвторТома Лазаренко
25 Травня 2020

Арт-простори, хаби, школи неформальної освіти – це місця сили культури, що об’єднують спільноту, генерують нові ідеї і стимулюють нові проєкти. Саме вони були змушені одними із перших йти на карантин й переносити всі активності. Чим наразі займаються засновники та менеджери проєктів, як працюють зі своїм ком’юніті та як планують працювати далі – для Platfor.ma дізнавався фестиваль соціальних інновацій та нової музики Plan B.

Карантин в Україні триває вже декілька місяців. За цей час більшості хабів вдалось зберегти найголовніший ресурс – команду, яка чекає на поновлення діяльності, щоб знову наповнювати сенсами та людьми свої місця сили. Щоб бути разом, організатори дегустували різні форми взаємодії – від хакатонів до квартирників, від курсів до zoom-концертів, від онлайн-виставок до челенджів. 

Деякі з хабів надали відкритий доступ до своїх програм та запустили нові, щоб підтримати не тільки свою спільноту, але й мешканців міста. А декільком просторам вдалось навіть відкрити нові комерційні напрямки та зайнятися розробкою онлайн-форматів та стратегій, для яких раніше не було часу. Тобто карантин надав поштовх до переосмислення своєї діяльності та подекуди більш зручних інструментів взаємодії. 

Команда фестивалю соціальних інновацій та нової музики Plan B поспілкувалася з засновниками таких ініціатив зі Східної України – Харкова, Слов’янська, Маріуполя, Костянтинівки та Краматорська, аби дізнатися більше про їхню діяльність та плани.

Це приватна школа, що готує дійсно сучасних архітекторів та урбаністів. Команді вдалося перейти в онлайн без пауз у навчанні студентів. Іноземні куратори та тьютори тепер спілкуються з усіма дистанційно, і на цьому вийшло навіть зекономити, бо зазвичай вони приїжджали.

Перша проректорка Олександра Нарижна каже, що школу підтримують засновники, інші 20-30% витрат покриває  посеместрова оплата студентів, а дослідницькі проєкти дають змогу дофінансовувати освітні програми. 

За час карантину ХША зробили сайт, де публікують статті та інтерв’ю із студентами та викладачами, корисні поради майбутнім абітурієнтам та архітекторам, а також інформацію про актуальні програми школи.

Антистрес-тест: я на собі перевірила різні методи заспокоєння. Ось що вийшло

«Розслабся», – ми часто чуємо від друзів, радників, авторів книжок про саморозвиток, колег і власного внутрішнього голосу. Але факт: сила слова тут не діє, тож людство невпинно намагається вигадати методи, створити інструменти та пізнати вищі матерії задля того, щоб нарешті ЗАСПОКОЇТИСЯ. Карантин – чи не найкраща можливість випробувати все це на собі, адже і привід є, і час. Тож протягом місяця наша редакторка Тетяна Капустинська експериментувала та намагалася з’ясувати, як плисти на хвилях спокою та вміти в будь-який момент подолати стрес.

«Усе навколо бісить». Саме з такою думкою я знайшла себе на кухні, коли наполегливо збивала омлет і, здається, намагалася за щось йому помститися. Йшов третій тиждень карантину. Я збивала цей ні в чому не винний омлет вже 5 хвилин, у голові роїлася купа думок, а з емоційним фоном відбувалося щось страшне – мене кидало з суму в злість, з неї в тривогу, а потім в апатію. І все це без об’єктивної причини. 

Оговтавшись та нарешті залишивши мій майбутній сніданок у спокої, я подивилася в вікно та подумала: «Треба щось з цим робити, бо я сама себе зажену в депресію». Я вже там була і, чесно кажучи, не найкращі відчуття. Тож, прийшло усвідомлення – зараз, в епоху невизначеності, тривоги та стресу, як ніколи потрібно взяти та заспокоїтися.

Колись я приймала такі підступні пігулки – гідазепам, – вони діяли як транквілізатор та прибирали відчуття тривоги. Їх продають за рецептом від психотерапевта, тому що препарат викликає звикання. Але від гідазепаму та інших альтернатив довелося відмовитися, я прийняла для себе – це лише маскування проблеми, але ніяк не її вирішення.

Тож, я підтягнула штанці, заручилася підтримкою близьких і редакції та почала продумувати план. У мене був цілий місяць, щоб спробувати різні методи, техніки, інструменти для того, щоб відчути спокій тут і зараз або ж в довгій перспективі. 

Звісно, я розумію, що те, що я спробувала на собі, може не підійти якомусь читачеві, який подумав: «О, це панацея, рішення знайдено!». Ні, так не працює. Ви – унікальна система, тому щось вашим організмом може перетравитися, а щось – викликати нудоту. Не виключено, що знайдуться й люди, для яких все нижчеперелічене стане у пригоді. Але поки це просто мій досвід: неідеальний, але щирий.

Тому невеликий анамнез: дівчина, 24 роки, нормально (але не дуже правильно) харчуюся, зазвичай гарно сплю, дах над головою маю. Дуже емоційна, активна, маю невроз і занадто яскраво переживаю деякі відчуття. Якщо радію – то по повній, але нервую теж без послаблень. Постійно перебуваю у русі, рідко сиджу вдома, багато спілкуюся з людьми. Люблю експерименти.

У кращі часи виглядаю приблизно так

Спочатку я вирішила спробувати щось елементарне. Наприклад, мене зазвичай заспокоює якась хатня робота – обожнюю мити посуд та дивитися, як вода змиває піну, або рівно розвішувати випрані речі. Здавалося б, ідеальний варіант прямо під носом – генеральне прибирання. Я завзято схопила засоби для миття всього на світі та взялася за діло. Спочатку все було супер – я віддраювала всю квартиру та буквально відчувала дзен. «Тю, так все так просто, на цьому експеримент і завершимо», – подумала я.

Але години йшли, сили разом із ними, а роботи менше не ставало. Я могла кинути оком на кухню та задоволено перейти до наступної зони, але повернутися назад і зрозуміти – та тут ще купа роботи! В результаті замість того, щоб плисти по річці спокою, я ловила хвилі роздратованості. Під вечір я вже ледве рухалася. Зробила для себе висновок – посуд помити для заспокоєння ще можна, а от генеральне прибирання виконує інші функції (дає фізичне навантаження, наприклад).

На наступний день згадала, що багато знайомих рекомендували: «Книжка – найкращий антидепресант. Почитай вдосталь і все як рукою зніме». Ну, нібито логічно: ти відволікаєшся від своєї реальності на іншу, яка описана на сторінках. Спочатку я пройшла крізь навчальну та профільну літературу, коли читала Уільяма Зінсера «Як писати добре». Робота з цією книгою вимагала концентрації, уваги та постійного конспектування важливих порад. Тому свою функцію в межах цього експерименту не виконувала. Інші кандидати, вже з художньої літератури, змушували заглиблюватися у сюжет та хвилюватися за головних героїв. Тож якогось піднесення до більш тонких матерій та тотального врівноваження навіть близько не досягла.

Борщ у дії: глобальне дослідження, якою має та може бути наша головна страва

У 2019 році під час поїздок Україною мобільний культурний центр Гуртобус дослідив регіональні особливості борщу. 173 особи, що проживають у 34 містах України та за її межами, поділилися рецептами, історіями про страву та її роль у місцевій культурі. Спеціально для Platfor.ma Гуртобус підготував відібрані рецепти та найцікавіші вижимки з дослідження.

Минулоріч фонд ІЗОЛЯЦІЯ конвертував звичайний рейсовий автобус на мобільний культурний хаб, мета якого — підтримати процеси децентралізації культури. За сезон поїздок Гуртобус провів майстерні з художниками, публічні обговорення, кінопокази та виставки у 24 населених пунктах та 13 областях країни. 

Розробляючи програму подій, ми намагалися зробити тимчасовий публічний простір автобуса інтерактивним та залучити у його співтворення його ж відвідувачів. Саме тоді зародилась ідея створити польову кухню, до якої б ми запрошували готувати тамтешніх кухарів, записували б із ними інтерв’ю про місцеві рецепти, а самою стравою — частували відвідувачів. 

Борщ був обраний не випадково, адже ця страва є одним із вагомих означників української культури та частиною повсякденності, проте варіантів його приготування — безліч, аж до того, що рецепти часто-густо суперечать один одному. Саме поєднання універсальності та варіативності борщу надихнуло нас провести дорожнє дослідження на базі опитування.

У анкетах, що їх заповнювали відвідувачі Гуртобуса, містились питання не тільки про борщ як такий, а й про соціологічні, культурні, гендерні та регіональні аспекти готування та споживання їжі, що виводять проєкт у вимір гастрономічної антропології. Усього ми зібрали 173 анкети у 14 населених пунктах  країни, охопивши Івано-Франківську, Тернопільську, Чернігівську, Черкаську, Кіровоградську, Житомирську, Чернігівську, Полтавську та Харківську області. 

Ознайомитись із повними результатами дослідження у звіті можна за посиланням. Наше дослідження не претенедує на статус академічного, проте може стати в нагоді чи послугувати натхненням для дослідників зі сфер регіоналістики, food studies, гастрономічної антропології, соціології, культурології тощо. Хоча дослідження є географічно різноманітним, воно, тим не менш, не репрезентує гастрономічну картину всієї країни. Також ви можете допомогти нам із наступним циклом дослідження, розповівши про свої рецепти та історії в онлайн-анкеті.

Наразі ж ми пропонуємо ознайомитись із саме рецептурною складовою дослідження, якою ми намагались відповісти на питання «Яким має та може бути борщ?».