Домашнє завдання: 7 навчальних онлайн-платформ для креативних людей

АвторКатерина Іголкіна
28 Серпня 2017
креатівіті

Де спеціалістам креативного сектору знайти прикладні курси, на які ресурси звернути увагу представникам творчих спеціальностей та яку альтернативну освіту пропонує мережа? Platfor.ma відшукала для творчих особистостей рекомендації з дистанційного навчання онлайн.

Coursera

Більше 15 мільйонів користувачів та сотні курсів – Coursera впевнено тримає лідерство в сфері масових відкритих онлайн-курсів (Massive open online courses, MOOC). Для проходження більшості занять знадобиться знання англійської, але деякі курси супроводжуються українськими субтитрами. Середня тривалість курсу – від місяця до півтора, а протягом кожного тижня потрібно буде переглядати близько двох годин відео. Доступ до матеріалів безкоштовний, але вам можуть запропонувати придбати сертифікат про закінчення навчання або навчальні матеріали. Звісно, це не обов’язково. Радимо підписуватися не на окремі заняття, а на так звані спеціалізації – повноцінні семестри з кількох курсів, що включають відеолекції, текстові конспекти та домашні завдання.

Щоб знайти курси з творчих дисциплін, обирайте в списку розділ «Гуманітарні науки та мистецтво». Одна з найпопулярніших програм за всі 6 років існування платформи – «Креативність, інновації та зміни». Вона підійде усім представникам креативного сектору, які хочуть підвищити свій потенціал. Художникам та дизайнерам рекомендуємо «Графічний дизайн», музикантам – «Як писати та продюсувати власну музику», письменникам, журналістам та копірайтерам – від 4 до 6 місяців занять з літературної творчості або журналістики. Для фотографів-початківців розроблено масштабний базовий курс.

Future Learn

Велика Британія заслужено вважається одним з лідерів у сфері креативної економіки та сталого розвитку. Більше 30 років держава вкладає гроші у творчі індустрії, які вже «повернули» до бюджету країни мільярди фунтів стерлінгів. Недивно, що попит на онлайн-освіту в цій сфері у Великобританії теж один з найвищих. Минулої осені потужна платформа Future Learn разом з некомерційною організацією Creative Skillset оголосили, що розроблять серію масових відкритих онлайн-курсів для професіоналів креативного сектору. «Кіновиробництво в мережі», «Вступ до сценарної майстерності», «Як побудувати екологічно-сталий модний бізнес» та «Комерційна фотографія» – ось лише деякі з тем. І це все на додачу до вже існуючих курсів про літературу, сучасну культуру та медіа.

В середньому всі курси тривають від 6 до 10 тижнів. Не засмучуйтеся, якщо ви не встигли до старту занять – за кілька місяців відкриється новий набір, а у вас буде час підготуватися до першого уроку. Кожного тижня учасник отримуватиме нову порцію інформації у вигляді текстів, відео, тестів. В ідеалі й просуватися курсом варто поступово. Якщо вам потрібний документ про завершення навчання, доведеться за нього заплатити і чесно виконати більшість завдань курсу.

Kadenze

Платформа, яку запустили менше року тому, сьогодні пропонує 33 курси – від історії мистецтв до комп’ютерного програмування для музикантів та художників. Серед партнерів ініціативи зазначені такі авторитетні заклади, як Стенфорд і Прінстон. Kadenze відразу задекларувало свою любов до сучасних технологій, з ними так чи інакше пов’язаний майже кожен курс: «Комікси», «Графічний дизайн», «Менеджмент проектів для дизайнерів», «Гендер, фемінізм мистецтво і технології» та навіть «Онлайн-джеммінг та концертні технології».

Як і на більшості MOOC, основний спосіб навчання тут – відеолекції. Як правило, курс складається з 5-8 сеансів, кожен з яких розбитий на групу коротких уроків. Можна обрати адаптивний режим (Adaptive mode) або режим планування (Scheduled). Останній підійде тим, хто любить бачити точні дати початку і закінчення занять, дотримуватись розкладу і не бажає сам встановлювати собі дедлайни. Адаптивний режим більш гнучкий: всі уроки будуть доступні вам від початку і проходити їх можна буде у власному темпі, але кожне наступне завдання відкриватиметься лише після виконання попереднього. Рекомендований термін – один тиждень, але і його можна змінити.

Доступ до відеолекцій та форуму безкоштовний. Якщо студент бажає розшири свої можливості, за $7 на місяць він зможе одночасно «відвідувати» необмежену кількість курсів, створити онлайн-портфоліо на платформі, отримувати оцінки, зворотний зв’язок та знижки на навчальні матеріали, а по закінченню йому вручать сертифікат про навчання.

MIT Open Course Ware

Массачусетський технологічний інститут подарував світові чимало талановитих вчених і неодноразово ставав найкращим ВНЗ світу, випередивши Оксфорд і Гарвард. Традиційно найсильніші позиції закладу – у сфері робототехніки, штучного інтелекту і комп’ютерних технологій. Решту спеціальностей тут викладають просто на «досить високому рівні» – отже, повчитися в МІТ не така вже й погана ідея. Тим більше, престижний університет поділяє прогресивні думки про постійне і доступне для всіх навчання. З цією метою тут створили базу OpenCourseWare: 2200 курсів тепер як на долоні. Архітектура, література, музика, театр і медіаарт – щоб отримати доступ до матеріалів з відповідних дисциплін, не потрібно реєструватися чи підлаштовуватися під дедлайни. Достатньо клікнути на потрібний курс і побачити загальний опис занять, перелік рекомендованої літератури і підтем, екзаменаційні завдання, додаткові матеріали та – найголовніше – магічну кнопку «Завантажити матеріали до курсу». Безкоштовно.

Creative Live

На відміну від решти платформ, Creative Live пропонує переглядати «живі» уроки. Це безкоштовно в режимі стрімінгу, тобто якщо подія відбувається прямо зараз (а це буває досить часто), і має свою ціну, якщо ви захочете отримати записи минулих занять. Спікерами виступають лідери в галузях фото- і відеомистецтва, арту й дизайну, музики, ремесел та ручної роботи. Це не пусті слова: серед викладачів Creative Live – володарі Пулітцерівської премії в області фотографії, номінанти премії «Греммі» та автори New York Times. Випуски окремого розділу «Гроші й життя» допоможуть зрозуміти, як стати на ноги та заробляти у творчій сфері. До речі, під час «прямого ефіру» глядачі можуть брати активну участь в заняттях і комунікувати з викладачем та аудиторією. Слідкувати за трансляціями краще на фейсбук-сторінці проекту.

Skillshare

Skill Share відразу охрестили «Coursera для творчих людей»: тут можна знайти курси з дизайну, фотографії, відеозйомки, верстки, геймдизайну, побудови бренду і навіть кулінарії. Це далеко не вичерпний перелік тем. Ще цікавіше, що заняття проходять у формі майстер-класу, і студенти, за ідеєю сервісу, навчаються в процесі роботи. Відразу скажемо, що більшість курсів на цій платформі доступні за платною підпискою ($10 на місяць), але ті, хто спробували, в один голос кажуть, що воно того варте. Перший місяць користування безкоштовний, і прямо зараз можна оформити преміум-акаунт на 3 місяці за 99 центів. Переглянути список безкоштовних курсів можна за посиланням.

Кожен півторагодинний майстер-клас розробляється окремим автором, він же готує до нього завдання. Лекція розбита на 10-хвилинні частини з найсуттєвішою інформацією, довгих вступних частин та «води» тут немає. Не всі курси можуть дати принципово нові навички, але вони показують ази певної діяльності, надихають і, як відмічають студенти, дають можливість візуально пережити новий досвід, перестати боятися і почати нарешті щось робити. Ось кілька тем занять для прикладу: вулична фотографія, вінтажний леттерінг, анімація та кінетика в в After Effects, побудова інфографіки, фотозйомка для фуд-блогу в домашніх умовах.

Stanford Online та агрегатори курсів

Проект Стенфордського університету працює як агрегатор: тут можна знайти курси популярних платформ і розробки самого закладу. З переліку тем обирайте Design & Creativity та Humanities. Наприклад, за першим запитом система видасть результат «Брати Коени та історія кіно», а за другим – курс з написання романів.

Ще зручніше обирати курс в інтернеті за допомогою сайтів Mooc List та Class Central. Сформуйте тематичний запит, використовуючи наявні фільтри, і система опрацює інформацію про всі актуальні онлайн-курси – а далі вибір за вами.

Найцiкавiше на сайтi

Театр починається з Кравченко: як одна Ярослава і «Диким» керує, і в шоу Щура бешкетує

АвторЮрій Марченко
20 Серпня 2019

Ярослава Кравченко – телеведуча шоу «#@)₴?$0 з Майклом Щуром» і засновниця Дикого театру. В першій ролі вона розповідає українцям про актуальні новини та сенси через гумор, а в другій є ідеологинею жорстких та натуралістичних вистав, які піднімають важливі проблеми суспільства. Для циклу інтерв’ю «Надлюдський фактор» Platfor.ma поговорила з Ярославою про те, чому йти з театральної зали під час вистави – це нормально, а також про те, чому гугління грудей може призвести до рівності.

– Як би ти представилася незнайомцю?

– Сказала би, що займаюся театром.

– Дикий театр у 2018 дав 106 вистав… 

– Ого, так багато? Я коли їхала до тебе, то подивилася кількість наших глядачів. Ще дві вистави – і у нас буде загальних 70 тис. відвідувачів за три з половиною роки.

106 – це фактично одна вистава на три дні. Як незалежному театру таке вдалося?

– Я не знаю. Все це почалося просто як експеримент, а далі сподобалося, стало звичкою і під це підв’язалися стільки людей, що припинити все зараз вже просто не вийде.

– А який у вас штат?

– У нас всі на фрілансі. Але можу озвучити такий факт: минулого року на сцені Дикого дебютувало 57 акторів. На адміністративно-технічні посади ми завжди беремо студентів. По-перше, хтось має давати шанс та практику людям без досвіду, по-друге, вони такі зухвалі, заряджені й закохані в Дикий театр.

Дикий театр на фестивалі «Мельпомена Таврії»

– Скільки на місяць коштує Дикий театр?

– Близько $2 тис. на місяць – це без витрат на прокат і виробництво вистави і тому подібне, тільки адміністративні штуки: оренда складу, репетиційної, реклама, зв’язок, податки і виплати зарплат.

– А у вас приблизно ринкові зарплати?

– Вони більші, ніж у державних театрах, але менші, ніж в комерційному антрепризному театрі. В державному театрі ти отримаєш свої 8 тис. грн в будь-якому випадку: і якщо вийдеш на сцену один раз за місяць, і якщо 20 разів. У нас система гонорарів за виконану роботу, а не штат. З антрепризою ми не можем тягатись, бо вони грають в залах на 700-1000 глядачів, а ми максимум на 300.

– Звідки ці гроші?

– Заробляємо від квитків. Наш головний виклик був таким: чи можна з нуля створити незалежний і сталий театр? Можна! Але завжди треба розраховувати винятково на себе, у нас немає права не продавати повні зали й тому подібне. Інакше просто немає з чого виплачувати зарплати і оренди. Ми працюємо, знаючи, що ніхто не протягне нам руку допомоги в разі поразки. Бо що? Бо незалежний театр Україні безправний. З іншого боку, «люди культури» весь час бідкаються – помираємо, не вистачає, ніхто не підтримує, культура неприбуткова. Треба дивитись на театр як на креативну індустрію, що має потенціал заробляти. 

Із хороших культурних новин – запрацював Український культурний фонд, і ми отримали від нього перший грант на резиденцію «Дикі Кайдаші» у селі. Це приємно, але дещо стрьомно, бо дуже багато гемору з отриманням цих грошей і звітуванням (про роботу фонду можна почитати в нашому інтерв’ю з його головою Юлією Федів. – Platfor.ma).

Вистава «Кайдаші 2.0»
Вистава «Кайдаші 2.0»
Вистава «Кайдаші 2.0»

Як віртуальне змінює реальне: українські кейси VR, після яких ви цей VR полюбите

Віртуальна та доповнена реальність вже давно не щось далеке і не розвага для багатіїв. У вересні та жовтні у Києві й Харкові пройде фестиваль про мистецтво та віртуальну реальність Frontier. В його межах відбудуться виставки віртуальних та реальних об’єктів, лекції, дискусії, перформанси та вечірки про те, як віртуальність може змінити реальність. Platfor.ma разом з фестивалем розповідають про те, які проекти вже це роблять.

Хоча усі чули про неймовірні можливості VR, не всі досі розуміють, що ж ця технологія може дати нам в реальності. Перший прототип сучасної техніки віртуальної та доповненої реальності з’явився у 1838 році, коли Чарльз Уітстон виявив, що двовимірні зображення в кожному оці наш мозок складає в одне тривимірне – і винайшов стереоскоп. А більше ніж через 100 років кінематографіст Мортон Хейлиг створив Сенсораму (театральний кабінет, який нагадує 5D кінотеатр, бо стимулює усі органи чуття).

Назва для всім зараз відомого явища з’явилася аж у 1987 року, коли Джарон Ланьє, засновник лабораторії візуального програмування, вперше вжив термін “віртуальна реальність” і почав масове виробництво спеціальних окулярів та рукавичок. За роки, що пройшли, людство помітно просунулося, і тепер технологія використовується далеко не тільки для розваг.

Віртуальна та доповнена реальність у світовому контексті це цілий спектр інструментів, що застосовуються від побуту до туризму, від медицини до військових розробок, від музеїв до освітніх програм. Йдеться не тільки про професійне використання, VR стає все більш доступним й для широкої аудиторії. Platfor.ma разом з фестивалем Frontier розповідає про цікаві проекти родом з України.

Віртуальна реальність – можливість для художника повністю відтворити бажане, а для глядача – зануритися у твір. В прямому (насправді, в віртуальному) сенсі увійти в картину, переміститися в інше місце та торкнутися того, чого не існує. 

Або того, що вже відбулося. Так зробили New Cave Media, коли створили Aftermath VR Euromaidan. Команда творців реконструювала події на Майдані 20 лютого 2013 року, день розстрілів Небесної сотні. За допомогою фотограмметрії та проектування віртуального тривимірного зображення глядач опиняється на Майдані в той час, коли стріляли в мітингувальників. 

Люди, причетні до Революції гідності, розповідають про те, що пережили і як боролися за власну свободу. З інтерв’ю з ними у форматі відео 360 можна дізнатися про те, що приховували в ЗМІ або недоговорювали. Завдяки VR-окулярам навколо вас відбувається історія і ви маєте можливість стати її частиною.

«Як навчитися наважуватися?»: уривок із книги «Переваги поразок» Шарля Пепена

15 Серпня 2019

Шарль Пепен – французький філософ, журналіст, письменник і консультант Вищої комерційної школи Парижу. Він впевнений, що саме поразки дозволяють досягти вершини слави та успіху, а приклад століть і таких людей як Шарль де Ґолль, Чарльз Дарвін, Стів Джобс і Джоан Роулінг – це доводить. Platfor.ma публікує уривок із книги письменника «Переваги поразок», яку в кінці серпня випустить видавництво «Vivat».

Коли спортсмен насмілюється на нестандартний рух, то це тому, що він вивчив багато простих рухів. Треба повторювати те саме знов і знов, щоб дозволити собі зробити щось незвичне.

Златан Ібрагімович показав себе, тренуючись понаднормово. Здається, він вправлявся не стільки у футболі, скільки в бойових мистецтвах або брав участь у вуличних бійках. Мені пощастило бути на матчі «ПСЖ—Бастія» на стадіоні Парк-де-Пренс. Ця гра ще надовго лишиться в пам’яті завдяки діям Златана, коли той забив гол із неймовірною точністю, наче в уповільненій зйомці відбиваючи м’яч ззаду і не внутрішньою частиною стопи, а зовнішньою. Кожен, хто побачить цей рух, матиме враження, що такого він іще ніколи не бачив: неймовірне зухвальство. Та воно стало можливим завдяки годинам інтенсивних тренувань із тхеквондо в юності. Усі ці роки навчання об’єднались у цьому русі, коли Ібрагімович так повівся з м’ячем, керуючись геніальною інтуїцією.

«Діяти примітивно, планувати стратегічно», — пише Рене Шар у збірці «Листки Гіпноса». Треба згадати гол, забитий Ібрагімовичем, тримаючи в голові цей чудовий афоризм. Коли спортсмен тренується, розігрує можливий розвиток подій, вичікує, тоді він «стратегічно планує». Однак посеред матчу й перед тисячами глядачів Ібрагімович дозволяє собі цей гол, він «діє примітивно»: усе забуває. Не замислюючись, він робить те, задля чого давно тренувався.

Така перша умова сміливості: мати досвід, вірити у свою компетентність, освоювати власну зону комфорту, щоб наважуватися з неї виходити, і робити «трохи більше, ніж треба». Хто має зовсім трохи досвіду й постійно хоче його використати, той не годен насмілитися на багато речей. Хто має великий досвід, той за визначенням не може на нього повністю розраховувати: він схильний слухати свою інтуїцію. Сміливість — це результат, нею треба заволодіти: ми не народжуємося сміливими, але такими стаємо.

Здебільшого життєвий досвід завжди є досвідом особистим, і саме від цього залежить при- йняття ризику. Коли підприємець, який добре розуміє себе, має ухвалити рішення, він може бути уважним до власних почуттів. Чи відчуває він те саме, що й у минулому, коли талановито ухвалював рішення? Чи пам’ятає він усеохопне відчуття очевидності, яке спадало на нього щоразу, як він правильно користався можливістю?

Ксав’є Ньєль був тихим і стриманим підлітком, звичайним учнем. Він не був сміливим, нічого його по-справжньому не цікавило. Та коли у 15 років він знайшов під різдвяною ялинкою свій перший комп’ютер, усе змінилося. Зачепившись за свою пристрасть до інформатики, він розвине власну компетентність. Вона і зробить його сміливим. Треба спершу напрацювати компетентність, щоб знайти в собі сміливість вийти за її межі.

Дім з водоростей, крематорій, віскі: наскільки альтернативною буває альтернативна енергія

З кожним днем доля альтернативної енергетики у світі зростає. Все більше держав і приватних компаній розуміють важливість переходу на нові способи видобутку енергії, серед яких є і досить незвичайні. Сьогодні Platfor.ma розповість про декілька з них.

Щодня ми прокидаємся завдяки будильнику. Після душу сушимо волосся феном і п׳ємо каву з кавоварок, гортаючи стрічку соцмереж з котиками. Коли щось болить – йдемо на УЗД чи до стоматолога і його бормашини.

Кількість електроенергії, яка споживається світом, невпинно зростає з кожним роком. Традиційні джерела поки що покривають попит, але при цьому наносять шкоду довкіллю: теплові електростанції спалюють величезну кількість природного палива, гідроелектростанції порушують ландшафт і заважають природній течії річок, а атомні електростанції втрачають довіру після аварій в Чорнобилі і Фукусімі.

Саме тому науковці всього світу почали шукати альтернативні джерела. І мова не тільки про сонячні батареї та вітряки. На зміну нафті і газу приходить енергія від іноді надзвичайно дивних джерел. Platfor.ma розповідає про деякі з них.

Англійські інженери компанії TGO створили в Лондоні спортивний майданчик Green Heart з особливими тренажерами, які дозволяють не просто спалювати калорії, але й освітлювати при цьому прилеглі вулиці. Тренажери приєднані до динамо-машини, яка заряджає великий акумулятор. Також вони оснащені дисплеєм, який показує, скільки електроенергії згенерував спортсмен.

Схоже обладнання використовується в Нідерландах. Щоправда, там електрику отримують з безкінечної дитячої енергії – для цього на майданчику встановили спеціальну карусель.